Руїна (друга половина XVII ст.). Гетьманщина у XVIII ст.

Після смерті Тимофія Хмельницького у гетьмана лишався молодший син Юрій, якому на час смерті батька було 16 років. Тому козацька рада «при зачинених воротах» до повноліття Юрія Хмельницького обрала новим гетьманом генерального писаря Івана Виговського.

Січень – червень 1658 р. – повстання полтавського полковника Мартина Пушкаря та запорозького кошового Якова Барабаша проти І. Виговського.

Вересень 1658 р. – Гадяцький договір І. Виговського з поляками про перетворення Речі Посполитої на федерацію трьох держав: Королівства Польського, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського [Війська Запорозького].

Червень 1659 р. – розгром армією І. Виговського і Мехмед-Гірея московського війська на чолі з князем Трубецьким під Конотопом. (Невдовзі Мехмед-Гірей полишить Виговського, дізнавшись про похід запорозьких козаків на чолі з Іваном Сірком на Кримське ханство).

1659 р. – «Переяславські статті»: фальсифікований варіант «Березневих статей», який Юрій Хмельницький був примушений підписати.

1660 р. – Слободищенський трактат Ю. Хмельницького (укладений під час Чуднівської кампанії) про перехід під зверхність польського короля.

На початку 1663 року Юрій Хмельницький складає булаву і йде у монастир. Новим гетьманом стає Павло Тетеря, але його обрання не визнають на Лівобережжі, де на Чорній раді обирають гетьманом Івана Брюховецького.

1663 р. – «Батуринські статті» І. Брюховецького з Росією.

1665 р. – восени І. Брюховецький, першим з українських гетьманів, здійснив візит до Москви, де підписав нові, «Московські статті»: «українські землі й міста є володіннями московського царя, а їх населення має платити податки в царську казну».

Після втечі П. Тетері до Польщі у 1665 році новим гетьманом Правобережної України обрано Петра Дорошенка.

Січень 1667 р. – Андрусівське перемир’я між Московським царством і Річчю Посполитою, за яким Лівобережна Україна з Києвом відходили Росії, Правобережна – Польщі, а Запорожжя лишалося під спільним контролем обох держав.

1668 р. – після смерті І. Брюховецького П. Дорошенко на кілька місяців стає гетьманом обох берегів Дніпра, але під тиском російської армії невдовзі повертається на Правобережжя.

Березень 1669 р. – 1) «Глухівські статті» Дем’яна Многогрішного з Росією;

2) перехід П. Дорошенка під турецький протекторат.

Після арешту Д. Многогрішного російськими військами (пізніше його буде засуджено у Москві і заслано до Сибіру) новим гетьманом Лівобережної України обрано Івана Самойловича.

1672 р. – 1) «Конотопські статті» І. Самойловича з Росією;

2) похід турецького султана Мехмеда ІV спільно з татарськими загонами проти Польщі на Правобережну Україну на допомогу П. Дорошенку. У підсумку було укладено Бучацький мирний договір між Османською імперією та Річчю Посполитою.

1676 р. – П. Дорошенко складає булаву на милість лівобережного гетьмана І. Самойловича.

1677 р. – після зречення П. Дорошенка Ю. Хмельницький під титулом «князя Сарматії» був поставлений на чолі турецької армії.

1677-1678 рр. – Чигиринські походи турецьких військ на чолі з Ю. Хмельницьким (закінчилися захопленням Чигирина).

1681 р. – Бахчисарайський мирний договір між Османською імперією та Московським царством.

1686 р. – «Вічний мир» між Московським царством і Річчю Посполитою. За ним, під владою російського царя опинялися Лівобережна Україна з Києвом, а також землі Запорожжя. Правобережна Україна наприкінці XVII ст. повністю відійде до Польщі.

І. Самойловича було звинувачено у провалі першого Кримського походу російських і українських військ (травень – червень 1687 р.), заарештовано і заслано до Тобольська, а новим гетьманом обрано Івана Мазепу.

1687 р. – «Коломацькі статті» І. Мазепи з Росією.

І. Мазепа своїм коштом збудував кілька нових церков і відбудував понад десятка існуючих, а також домігся надання Києво-Могилянському колегіуму статусу і прав академії (1701 р.).

Період гетьманування І. Мазепи (1687-1709) виразно поділяється на 2 періоди:

1. до кінця XVII ст.;

2. з початком Північної війни (1700-1721) між Росією та Швецією.

Жовтень 1708 р. – укладення договору між Карлом ХІІ та І. Мазепою.

Дізнавшись про перехід І. Мазепи з частиною козацьких полків і запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком на бік шведського короля, Петро І наказав князю О. Меншикову спалити гетьманську резиденцію м. Батурин і зруйнувати Запорозьку (Чортомлицьку) Січ. Було спалено опудало Мазепи, його піддано Російською православною церквою анафемі, а новим гетьманом 1708 року обрано Івана Скоропадського.

1709 р. – «Решетилівські статті» І. Скоропадського з Росією.

27 червня 1709 р. – поразка Карла ХІІ та І. Мазепи від Петра І під Полтавою.

Квітень 1710 р. – під час обрання в еміграції нового гетьмана Пилипа Орлика, ним були схвалені «Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (Конституція Пилипа Орлика): «…тричі на рік має збиратися генеральна Рада: на Різдво, Великдень і Покрову».

1720 р. – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1722 р. – після смерті І. Скоропадського Петро І не затверджує новим гетьманом Павла Полуботка, а створює І Малоросійську колегію (1722-1727) для встановлення контролю за діяльністю гетьмана та козацької старшини.

У 1724 р. П. Полуботок викликаний до Петербурга, де був ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де і помер у грудні того ж року.

1727 р. – новим гетьманом обрано Данила Апостола, а І Малоросійську колегію ліквідовано. Йому були російським урядом надані «Рішительні пункти». За правління Апостола вперше було затверджено бюджет Гетьманщини, а також створено Кодифікаційну комісію і розпочато роботу зі зведення усіх норм права, що діяли на українських землях до єдиного кодексу.

1734 р. – після смерті Д. Апостола вибори нового гетьмана знову загальмовані, а керівництво Гетьманщиною передано «Правлінню гетьманського уряду».

1750 р. – новим гетьманом обрано Кирила Розумовського.

1764 р. – після зречення гетьманства К. Розумовським було остаточно ліквідовано гетьманську посаду, а управління Гетьманщиною передано ІІ Малоросійській колегії на чолі з генерал-губернатором графом Петром Румянцевим.

1765 р. – першим ліквідовано полково-сотенний устрій і запроваджено загальноімперський поділ на губернії, повіти і волості на Слобідській Україні.

Після скасування Гетьманщини останньою автономією на українських землях залишалась Запорозька Січ. У 1734 р. запорожцям, що підтримали І. Мазепу, було дозволено повернутися на батьківщину, де вони створили Нову (Підпільненську) Січ (1734-1775).

1774 р. – Кючук-Кайнарджийський мирний договір між Османською імперією та Росією, за яким Туреччина зрікалася протекторату над Кримським ханством.

1775 р. – російською армією під командуванням генерала Петра Текелія було оточено і зруйнувано Запорозьку Січ. Останнього кошового отамана Петра Калнишевського було ув’язнено у Соловецькому монастирі, де він прожив до 1803 р. і помер у віці 112 років.

На землі Запорожжя (що пізніше називатимуться Новоросією) були запрошені іноземні колоністи, насамперед – серби та греки.

Після ліквідації Запорозької Січі частина запорожців на території Турецької імперії заснувала Задунайську Січ (1776-1828).

1781-1783 рр. – ліквідовано полково-сотенний устрій Гетьманщини.

1783 р. – 1) на Лівобережній Україні введено кріпосне право;

2) Росія приєднала територію Кримського ханства: «на відшкодування збитків Наших вирішили Ми взяти під державу нашу півострів Кримський, Тамань та усю Кубанську сторону».