Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657)

Причини війни:

1) феодальний гніт українських селян поляками,

2) національний гніт українського народу поляками,

3) релігійний гніт православних українців поляками.

1647 р. – Даніель Чаплинський (підстароста польського шляхтича Олександра Конєцпольського) забрав у чигиринського сотника Богдана (Зиновія) Хмельницького його родинний маєток – хутір Суботів.

Грудень 1647 р. – Хмельницький із групою однодумців подається на Запорізьку Січ, розташовану на мисі Микитин Ріг.

Лютий 1648 р. – Богдан Хмельницький здійснює напад на польський гарнізон Микитинської Січі; Хмельницького на Січі обрано гетьманом. Починається повстання.

Протягом лютого – березня 1648 р. гетьман укладає угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про військову взаємодопомогу, чим вирішив 2 важливих завдання:

1. убезпечив козаків від удару з тилу;

2. забезпечив козацьке військо швидкою татарською кіннотою.

Наприкінці квітня 1648 р. Б. Хмельницький, дочекавшись підходу татар, вирушив назустріч польській армії, яку очолювали коронний гетьман Миколай Потоцький і польний гетьман Мартин Калиновський.

6 (16) травня 1648 р. – перемога козаків і татар над авангардом польської армії на Жовтих Водах.

16 (26) травня 1648 р. – розгром польської армії під Корсунем.

Вересень 1648 р. – перемога козацько-татарської армії над поляками під Пилявцями. Поляків очолювали магнати Домінік Заславський, Миколай Остророг і Олександр Конєцпольський. З приводу цієї битви Хмельницький казав: «Зібралися перина, латина і дитина козаків воювати».

Після перемоги під Пилявцями армія Хмельницького просувається на захід.

Листопад 1648 р. – Богдан Хмельницький з-під Замостя повертає назад. Причинами цього були: втома козацької армії, відмова татар іти далі, зима, що наближалася, а також звістку про обрання новим королем Речі Посполитої Яна Казимира.

Наприкінці грудня 1648 р. Хмельницький вступає до Києва, де його вітають як українського Мойсея, що виведе з польської неволі український народ.

Січень 1649 р. – у Переяславі гетьман проголошує програму побудови Української козацької держави. Тож коли до нього прибувають посли Яна Казимира, Хмельницький відмовляється припинити повстання.

Серпень 1649 р. – після битви під Зборовом між Хмельницьким та Яном Казимиром укладено Зборівський договір, яким юридично оформлено існування української козацької держави як автономії у складі Речі Посполитої.

За Зборівським договором:

• назва держави Військо Запорозьке, адміністративно-територіальний поділ – на полки і сотні (автономною одиницею у складі Війська Запорозького лишалася Запорозька Січ на чолі кошовим отаманом);

• під владу гетьмана переходили Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства Речі Посполитої;

• всі посади у Війську Запорозькому мали обіймати українці («обивателі віри православної грецької»), на його території не могли з’являтися польські війська;

• козацький реєстр становив 40 тис. чол.;

• селяни мусили продовжити виконання своїх повинностей перед польською шляхтою, що поверталася до своїх маєтків.

Лютий 1650 р. – на Запорозькій (Микитинській) Січі спалахує повстання на чолі з Яковом Худолієм проти Богдана Хмельницького. Після придушення повстання у квітні 1650 р. Хмельницький поділяє Січ на 5 паланок. Відтепер землі Запорожжя (як автономії у складі Війська Запорозького) поділялася на курені і паланки).

Червень 1651 р. – поразка козаків під Берестечком (як традиційно вважається, це сталося через зраду кримського хана Іслам-Гірея ІІІ)

Вересень 1651 р. – Білоцерківський мирний договір:

• козацький реєстр був зменшений до 20 тис. чол.;

• гетьман позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами;

• під юрисдикцією гетьмана залишалося тільки Київське воєводство.

Травень 1652 р. – перемога козацько-татарської армії під Батогом. Після неї Хмельницький відновив контроль над Брацлавським і Чернігівським воєводствами.

Літо – грудень 1653 р. – облога Хмельницьким та Іслам-Гіреєм ІІІ Яна Казимира у м. Жванець.

1650-1653 рр. – молдавська кампанія Богдана Хмельницького, у ході якої старший син Хмельницького Тимофій (Тиміш) був одружений на доньці молдавського господаря (князя) Василє Лупу – Розанді (1652). Але у 1653 р. Тиміш загинув у Молдові, поховавши надії Хмельницького включити Молдавське князівство до складу Війська Запорозького.

Від моменту утворення Війська Запорозького резиденцією Б. Хмельницького було м. Чигирин. Через військово-адміністративну установу Генеральну військову канцелярію гетьман (і його наступники) здійснював управління державою, вирішував усі поточні справи внутрішнього та міжнародного характеру.

Розуміючи, що українцям не вдасться самим перемогти поляків, Богдан Хмельницький активізує пошуки союзника у боротьбі проти Речі Посполитої. Таким союзником (після відмови Війська Запорозького увійти під протекторат Османської імперії) могло стати Московське царство.

Протягом 1648-1653 рр. в Україні перебувало 13 посольств з Москви.

Жовтень 1653 р. – Земський собор у Москві ухвалює рішення прийняти «Військо Запорозьке … під високу руку московського государя» (під протекторат). Московське царство оголосило війну Речі Посполитої, а до України відправлено посольську місію на чолі з боярином Василем Бутурліним, яка прибула до Переяслава.

8 січня 1654 р. – Переяславська рада, подія, що в Радянському Союзі трактувалась, як «возз’єднання України з Росією» (з нагоди 300-річчя цієї події у 1954 році Кримська область буде передана зі складу РРФСР до УРСР).

Після Переяславської ради більшість представників різних станів українського населення прийняли присягу на вірність московському цареві (відмовилися присягати православне духівництво, запорозькі козаки й окремі полки).

Березень 1654 р. – Олексій Михайлович у Москві підписав україно-російський договір: «Березневі статті» Богдана Хмельницького. За ними, козацький реєстр становив 60 тис. чол. У відповідь на укладення «Березневих статей» Річ Посполита і Кримське ханство підписали договір про взаємодопомогу, і польські та татарські війська вторглися на Поділля.

Жовтень 1656 р. – Віленське перемир’я між Росією і Польщею (на яке українських делегатів не пустили «наче псів до церкви Божої»).

Хмельницький починає шукати нових союзників, відтак остаточно оформлюється військовий союз Гетьманщини, Трансільванії та Швеції проти Речі Посполитої.

Кінець 1656 – перша половина 1657 рр. – спільний похід козацьких загонів на чолі з А. Ждановичем з трансільванськими і шведськими військами проти поляків.

Серпень 1657 р. – смерть Б. Хмельницького від крововиливу у мозок.