1. Поняття та функції податків.

Податок - обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законами України про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки.

Державні цільові фонди - це фонди, що створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків. Всі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України, включаються до Державного бюджету України.

До основних ознак податку належать: ■ примусовість та обов'язковість, відсутність у платника вибору (платити чи не платити) і встановлення відповідальності за ухилення від сплати податку; ■ безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави; ■ безумовність, сплата податку без виконання будь-яких дій із боку держави; ■ нецільовий характер, відсутність чітких указівок щодо напрямків використання надходжень від певного податку;

Податки виконують такі функції: ● фіскальну, тобто наповнення бюджетів усіх рівнів; контрольну, тобто перевірки ефективності функціонування податкової системи; ● розподільчу, тобто розподілу частини національного доходу по різних сферах задоволення суспільних потреб; ● регулювальну, тобто забезпечення стимулювання одних галузей суспільного виробництва і стримування інших. Законодавство України про оподаткування не визначає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом. Воно засноване на єдності їхніх основних ознак (обов'язковість сплати, примусовий характер, здійснення контролю за їх надходженням з боку єдиного органу - державної податкової адміністрації). Одначе, поряд із спільними ознаками, між ними існують і певні відмінності. Податки на відміну від зборів та інших обов'язкових платежів мають головне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надходжень до його доходної частини. Мета податків - задоволення потреб держави, тоді як збори та мито спрямовані на задоволення потреб або видатків окремих установ. Збори й мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачуються з певною періодичністю. Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за наявність певного права, а мито - за здійснення на користь платника дій, які мають юридичне значення.

2. Податкова система України. Податковий кодекс України.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову систему України.

Податкову систему України можна представити у вигляді трьох основних підсистем:

• підсистема оподаткування юридичних осіб

• підсистема оподаткування фізичних осіб

• збори в державні цільові фонди

Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв’язку між собою, їх складають одні структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори. 

Податки та збори

У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов’язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень.^[4]

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування». Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

• загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

• місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Загальнодержавні податки і збори установлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України.