2. Визначити джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук.

Види джерел інформації

Розрізняють два види джерел інформації:1)документальні; 2)фактографічні.

Поняття документ викор. для визначення об'єктів, що мають на будь-якому матер. носії (папері, кіноплівці, магнітній стрічці тощо) інформацію за допомогою певної знакової системи, призначену для передачі в просторі і часі.

Фактографічні джерела інф-ї містять інформацію у вигляді конкретних фактів, подій або їхньої сукупності, необовязково зафіксовані на матер. носії. Факт - деяка достовірна, одинична подія або явище, конкретний об'єкт, поданий докладним описом своїх характерних рис і властивостей.

У системі комунікацій між автором і користувачем інф-ї документ і факт є джерелами інф-ї. З їх допомогою знання, отримані творцем інф-ї в процесі будь-якого типу діял-ті (наук., сусп., виробн.) збільшують обсяг знань користувача інф-ї.

Типи документів

У практиці інф. діяльності документи поділяють на первинні і вторинні.

Вважається, що в первинних док-х наводяться безпосередні результати спостережень, наук. досліджень, нові відомості або нові осмислювання відомих ідей і фактів, а у вторинних док-х - результати аналітико-синтетичної і логічної обробки одного або декількох первинних документів або відомості про них.

Документи поділяють також на опубліковані і неопубліковані.

Опубліковані док. подають відомості за допомогою друку, проходять тиражування і, як правило, офіційну реєстрацію. Розрізняють авторські й офіційні опубліковані документи. До авторських опублікованих док-в відносять розробки з вказівкою прізвищ конкретного автора (автор. колективу), до офіц. опублікованих док-в - матеріали законод., нормат. або директивного характеру.

Серед неопублік. док-в необх. відзначити: звіти; поясн. записки; переклади з іноз. видань; дисертації й автореферати; депоновані рукописи; протоколи і рішення адмін., вчених рад і ін. колегіальних органів, орг-й, установ, відомств.

Каналами поширення первинних документів є видання різних видів.

Видання - продукт, що має самостійне поліграфічне оформлення, який пройшов редакційно-видавничу обробку, має установлені вихідні відомості і призначений для передачі інформації, що знаходиться в ньому. За структурою видання поділяють на моновидання та збірники. За призначенням видання поділяють на наукові, навчальні, наук.-популярні, політ. й ін.

До числа інф. видань відносять видання, що містять систематизованої відомості про опубліковані і неопублік. роботи у формі, зручній для швидкого знайомства з ними, і випущені органами, установами й орг-ми інф. обслуговування.

За характером поміщеної інф-ї і цільового призначення інф видання поділ. на:

бібліографічні; реферативні; оглядові.

Для того, щоб джерела міжн інформації ефективно виконували головну задачу - передавати факти міжнародної обстановки, до них пред'являються такі вимоги:

• оперативність (подача інформації в найбільше короткі строки);

• повнота(наявність істотних даних, щохар.предмет повід-ня з усіх можливих аспектів)

• новизна (наявність нових даних, не відомих раніше);

• надійність (відсутність або мінімум відхилень у порівн. з факт.станом предмета вивчення);

• стислість (мінімально можливий обсяг повідомлень).

Взаємозв'язок джерел і каналів міжнародної інформації

1. Канал «Текст» (передає до 60-80% інформації) і містить джерела:

Офіційні документи: - держави; - інших країн; - міжн. організацій, спілок.

Масові публікації: - місцева преса(регіон. і галуз.);- нац преса; - міжн преса.

Спеціальні видання (прес-релізи, огляди).

Наукові видання: - матеріали конференцій, семінарів, симпозіумів; - літописи; - спеціальні тематичні збірники; - каталоги виставок, ярмарків.

Автоматизовані бази даних.

2. Аудіо-відеоканал (адресат одержує до 20-30% інформації):

Радіопрограми. Телепрограми.

3. Діалог (адресат одержує до10-20% інформації). Джерела:

Співробітники своєї орг-ї.Співробітники ін.орг-й.Представники ін країн. Рекл. агентства, центри сусп. зв'язків. Семінари, конф-ї, ярмарки, виставки.

4. Канал «Експерт» (забезпечує до 5-10% інформації). Джерела:

Консультанти. Експерти.

5. Канал «Джокер» (забезпечує до 1-5% інформації).

Випадкова інформація.

Інформаційний пошук

Інф. пошук - обов'язковий етап задоволення інф. потреб користувача. Він охоплює весь діапазон комунікацій, що виникає між людиною і масивом інформації.

Під інф. пошуком розуміють сукупність логічних і техн. операцій, кінцева мета яких - пошук документів (текстів), відомостей про них, фактів, даних, релевантних до запиту користувача.

Основним поняттям інф. пошуку є поняття релевантності, тобто ступеня відповідності пошукового документа запиту користувача. При цьому розрізняють релевантність документа і релевантність інф-ї.

Релевантність документа - це об'єктивне поняття, оскільки документи, релевантні запиту, можна порахувати, а релевантність інф-ї - поняття суб'єктивне.

У залежності від мети пошуку розрізняють:

• пошук документальний,тобто пошук відомостей про документ або пошук док-та

• фактографічний, тобто пошук даних, фактів, відображених у документах.

У кожному виді пошуку по різному викор-ть семантику документа. За цією ознакою розрізн. пошук: 1) формально-механічний;2)семантичний;3)ситуаційний.

Формально-механічний пошук застосовують у роботі з картковими каталогами, коли шукають адресу (шифр) або бібліографічний опис документа, а також у найпростіших механізованих і автоматизованих інф.-пошукових системах.

При семантичному пошуку зміст документа виражається штучно створеною мовою, яку називають інф.-пошуковою. Користуючись цією мовою, початковий документ скорочують різноманітними засобами, які певним чином відобр. зміст, тобто створюють замінник документа, що називається пошуковим образом документа. Такий же замінник створюють для запиту. У цьому випадку він називається пошуковим образом запиту. Пошук відб. шляхом зіставлення пошукових образів запиту і документів за відповідними правилами.

Ситуаційний пошук передбачає більш глибоку значеннєву переробку документів і інформації, коли логічним опрацюванням з існуючої інформації утвориться нова. Такий пошук здійснюється в інф-логічних системах.

Регламент пошуку розробл. відп. до інф. вимог і запитів користувачів інф-ї.

3. Визначити інформаційні загрози для різних сфер життєдіяльності суспільства; обґрунтувати необхідність протидій інформаційним загрозам на національному рівні.

Інформаційні загрози стали насущною проблемою всіх без винятку країн світу. Сучасне суспільство нерозривно пов'язує різні сфери своєї діяльності із поняттям «інформація». Справедливим є вислів «хто володіє інформацією, той володіє світом».

Які ж саме сфери можуть піддаватися інформаційним загрозам:

1. Е-комерція

2. Е-банкінг

3. Захист авторського права

4. Приватне листування (e-maіl, skype, іcq)

5. Соціальні мережі (захист персональних даних)

6. Промисловість, підприємництво (промислове шпигунство, викрадення нових ідей, проектів, моніторинг діяльності фірми-конкурента і так далі)

7. Мас-медіа, ЗМІ (пропаганда, формування і маніпуляція суспільною думкою)

8. Міська інфраструктура (електро-, водопостачання, інші види ЖК послуг)

9. Робота органів державної влади (захист конфіденційної інформації і такої, що становить державну таємницю, атаки на сайти державних установ і т.д.)

Необхідність протидій інформаційним загрозам на національному рівні обґрунтовується усім вищесказаним.

4. Визначити основні принципи роботи і функціонування Інтернет та особливості його використання.

Глобальна інформаційна мережа (Інтернет) об'єднує комп'ютерні мережі для суміс­ного використання ресурсів й обміну інформа­цією. Мережа Інтернет виникла на поч. 70-х XX ст. для допомоги дослідникам і викладачам, щоб забезпечити їх швидкими та ефективними засобами обміну даними. У 1969 Міністерство оборони США створило Бюро передових до­сліджень (АРПА), яке розробило комунікаційну мережу, що не постраждала б унаслідок бойових дій і зберігала б здатність забезпечувати обмін інформацією навіть у разі її часткового руйну­вання. Ця мережа, що отримала назву АРПАНЕТ, фактично стала предтечею Інтернет. В Інтернет об'єднано комп'ютери різних ти­пів, які можуть використовувати різні опера­ційні системи, але всі вони підтримують прий­нятий для обміну інформацією в Інтернеті прото­кол ТСР/ІР (Протокол Управління Передачею/ Протокол Інтернету). Необхідно мати на увазі, що ТСР/ІР не являється єдиним протоколом, що дозволяє з’єднувати різні мережі. Інтернет є багато протокольною мережею, що інтегрує й інші стандарти. Глобальна інформаційна мережа включає в себе: «всесвітнє павутиння» (World Wіde Web), у якому здійснюється пошук та читання гіпертекстових документів; електронну пошту, що використову­ється для обміну повідомленнями в мережі; телеконференції, що дозволяють вести дискусії з різноманітних тем (у телеконференціях усі повідомлення згруповані по темах і відправ­ляються не індивідуальним користувачам, а розміщу­ються в групах новин); обмін файлами (FТР) та ін. Із часу виникнення мережі Інтернет перелік послуг неухильно зростає. Для доступу до послуг Інтернету використовується спеціальне програмне забезпечення: напр., для пошуку інформації вико­ристовують спеціальні інформаційно-пошукові програми, які здійснюють пошук за ключовими словами.

Що стосується особливостей користування Інтернет, то тут слід зазначити те, хто надає комунікаційні та інформаційні послуги в Інтернет. Першою сходинкою роботи мережі Інтернет є послуги провайдерів Інтернет ІSP (Іnternet Servіce Provіders), що роблять можливою доставку повідомлень мережею. Користувачі укладають з цими службами контракт про тип з’єднання з Інтернет. Провайдери можуть бути приватною комерційною компанією, некомерційною громадською організацією, освітньою установою, урядовим органом. Самі провайдери підключаються до регіональної сервісної служби (Regіonal Network Provіders). Далі регіональна Інтернет-служба через мережеві пункти підключення (Network Access Poіnts) з’єднується з основною базою мережі Інтернет. Ця база приводиться в дію сервісними службами, відповідальними за роботе мереж. Інформаційні послуги в Інтернет надають спеціальні компанії або організації – ІCP (Іnternet Content Provіders), що розробляють і поміщають в Інтернеті інформаційні ресурси. Іноді великі ІSP беруть на себе відповідальність за надання інформаційних послуг, комбінуючи у своїй роботі риси ІSP та ІCP. Наступний етап розвитку спектра послуг Інтернет – це перетворення достатньо могутніх ІCP у ASP (Applіcatіon Servіce Provіders). Компанії ASP надають вже не просто «інформаційний зміст», а комплексні, цільові проблемно-орієнтовані послуги, пов’язані з керуванням економічними об’єктами через Інтернет. Фактично це просто нова форма «посередника».

Завдяки Інтернет збільшується міжнародна спів­праця з обміну інформацією, розширення між­народного бізнесу, інтенсифікація освітньої діяльності. В умовах глобалізації світогосподарських про­цесів мережа Інтернет активно використовується в системі зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності держави, у тому числі в сучасній дипломатичній службі. Через цю мережу відомства закордонних справ та їхні дипломатичні представництва здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичних інтересів своєї держави, проводять моніторинг найважливіших політичних, економічних та інших подій у світі, регіонах та країнах перебування.

5. Визначити особливості організації інформаційного моніторингу проблемної ситуації.

Термін «інформаційний моніторинг» був уведений на початку 90-х років, під ним розумілася технологія безперервного інформаційного спостереження за об'єктом в інформаційному полі по обраних індикаторах і прогнозу розвитку об'єкта. У класичному розумінні моніторинг є система постійного спостереження, що реєструє події в реальному часі. Додавання терміна «інформаційний» підкреслює, що для таких систем «входом» є не тільки показання приладів, але й відомості, одержувані в результаті обміну інформацією, неструктуровані й інші дані.

В ідеалі система інформаційного моніторингу повинна фіксувати й відслідковувати інформацію із друкованих й електронних ЗМІ, електронних і паперових версій «рукописів», відкритих оглядів і звітів, опублікованих в Internet, в аудио - і відеоформатах і т.п. Таке рішення ставиться до керування знаннями.

             Як моніторинг постачає  інформацію щодо проблемної ситуації?  

• Моніторинг постачає в першу чергу факти, які описуються проблемну ситуацію. Щодо фактів принципове значення мають джерела інформації про державну політику та суспільство.

• Моніторинг відповідає на питання «Що сталось, яким чином і чому?»

• Фактично проблемні ситуації є наслідками політики, а тому моніторинг постачає інформацію про наслідки політики.

Моніторинг ЗМІ можна розділити на два основні напрями: 1) накопичення інформації, її первинна обробка, підсумкову інформацію по цьому напряму доцільно видавати один раз в 3–4 дні, але можна і щодня; 2) основний напрям – аналітична обробка масиву інформації. Мета – відстежування ситуації в динаміці, визначення можливих напрямів розвитку, прогнозування, підготовка рекомендацій. Підсумкова інформація видається кожного тижня (досвід показує, що при збільшенні терміну підготовки підсумкового аналітичного документа більше 2-х тижнів різко знижується його корисність і ефективність).

6. Визначити політичні функції мас-медіа у державах сталих та нових демократій.

Функції ЗМІ різноманітні. У будь-якому сучасному суспільстві вони в тій чи іншій формі виконують ряд загальних політичних функцій.

Інформаційна. Мабуть, найважливішою з них є інформаційна функція. Суть її в одержанні і поширенні відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. Інформація, передана мас-медіа, включає не тільки неупереджене, фотографічне висвітлення тих або інших фактів, а й їхнє коментування та оцінку. До політичної інформації належать ті відомості, які мають суспільну значимість і потребують уваги з боку державних органів або чинять на них вплив.

Просвітництво. Інформаційна діяльність ЗМІ дає людям можливість адекватно судити про політичні події й процеси лише в тому випадку, якщо вона виконує й просвітницьку функцію. Ця функція виявляється в повідомленні громадянам знань, завдяки чому можна адекватно оцінювати й упорядковувати зведення, одержувані зі ЗМІ й інших джерел, правильно орієнтуватися в складному й суперечливому потоці інформації. Звичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. І все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього її життя, в тому числі і після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної і соціальної інформації.

Соціалізація. Освітня роль ЗМІ тісно пов'язана з функцією соціалізації, і власне кажучи, переростає в неї. Однак якщо політична освіта передбачає систематичне набуття знань і розширює пізнавальні й оцінювальні можливості особистості, то політична соціалізація передбачає засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поведінки. Вона дає особистості можливості адаптуватися до соціальної дійсності. У демократичному суспільстві найважливіше політико-соціалізаційне завдання ЗМІ — масово впроваджувати засновані на повазі закону і прав людини цінностей, навчання громадян мирно розв'язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус з основоположних питань державного устрою.

Критика і контроль. Критика ЗМІ відзначається широтою або навіть необмеженістю свого об'єкта. Так, якщо критика з боку опозиції звичайно концентрується на уряді і партіях, які його підтримують, то об'єктом уваги мас-медіа є і президент, і уряд, і королівські особи, і суд, і різні напрями державної політики, і самі ЗМІ. Їхня контрольна функція ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Хоч ЗМІ, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні або економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть, можливо, більш строгий, оскільки вони дають не тільки юридичну, а й моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.

У демократичному суспільстві ЗМІ в здійсненні контрольної функції спираються як на суспільну думку, так і на закон. Вони проводять власні журналістські розслідування, після публікації результатів яких нерідко створюються спеціальні парламентські комісії, заводяться кримінальні справи або приймаються важливі політичні рішення.

Мобілізаційна. Вона виражається в спонуканні людей до відповідних політичних дій (або свідомій бездіяльності), в їхньому залученні в політику. ЗМІ мають великі можливості впливу на розум і почуття людей, на їхній напрям думок, способи і критерії оцінок, стиль і конкретну мотивацію політичного поводження.

Коло політичних функцій ЗМІ не вичерпується перерахованими. Деякі вчені, підходячи до цього питання з інших позицій, виділяють такі їхні функції, як:

інноваційна, що виявляється в ініціюванні політичних змін шляхом широкої і наполегливої постановки відповідних суспільних проблем і привертання до них уваги влади і громадськості;

оперативна — обслуговування ЗМІ політики відповідних партій і асоціацій;

формування громадської думки;

артикуляція різних суспільних інтересів,

конституювання й інтеграція політичних суб 'єктів. Вони забезпечують представникам різних суспільних груп можливість привселюдно виражати свою думку, знаходити і поєднувати однодумців, згуртовувати їх спільністю цілей і переконань, чітко формулювати і репрезентувати у суспільній думці свої інтереси.

7. Визначити роль та місце України в європейському масовокомунікаційному просторі.

Україна з часу проголошення незалежності стала на шлях глобалізації системи масової комунікації, розвитку власної інформаційної індустрії. Ми відчули потребу у формуванні свого, власного інформаційного простору, не залежного від Москви. Серед засновників видань, які розповсюджуються по всій Україні, перше місце посідають комерційні структури, друге - приватні особи, третє - наукові та науково-виробничі установи, четверте й п’яте відповідно поділяють органи державного управління та громадські організації. Більшість видань із загальнодержавною та зарубіжними сферами розповсюдження засновані недержавними структурами.

На сьогодні в Україні існує велика кількість періодичних видань. З них зареєстровано і перереєстровано багато видань для загальнодержавної, регіональної й зарубіжної сфери розповсюдження: газет, журналів, бюлетенів, альманахів, збірників, календарів, дайджестів.

Протягом періоду до 2010 року Національна рада вела активну міжнародну діяльність, традиційно співпрацювала з регуляторними органами інших країн у рамках Європейської платформи регуляторних органів (The European Platform of Regulatory Authorities – EPRA). Делегації від Національної ради брали участь у чергових засіданнях EPRAю Протягом 2010 року Національна рада продовжувала співпрацювати з Координатором проектів ОБСЄ в Україні.

Результативною є співпраця Національної ради з Радою Європи в рамках спільної програми Ради Європи та Європейської Комісії щодо допомоги ЗМІ в Україні.

Активна участь Національної ради у міжнародних форумах, присвячених розвитку телерадіоінформаційної сфери, сприяла ратифікації Україною Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

Висвітлення подій в європейських країнах українськими мас-медіа у більшості випадків аж ніяк не можна назвати об’єктивним. Із різних причин. Певна більшість газет, журналів і телеканалів є тією чи іншою мірою партійно заангажованими, отже, подають події під дуже вузьким кутом зору і проводять ретельну селекцію цих подій. Інші - так звана «жовта преса» та приватні радіостанції - прагнуть привернути увагу аудиторії до сенсаційних скандалів, кримінальних новин, приватного життя відомих людей. Нарешті, урядові мас-медіа зосереджуються переважно на офіціозі. Що ж стосується самої проблеми необхідності входження України до Європи, то вона переважно лише декларується, не підкріплюючись аргументами.

Слід зазначити, що навіть у тих мас-медіа, які по-справжньому налаштовані на європейський напрямок розвитку України і які намагаються дати аудиторії правдиве уявлення про життя Західної Європи, майже відсутній аналіз досвіду країн, що вже пройшли стадію реінтеграції. Йдеться про більшість держав колишнього комуністичного блоку. Тим часом досвід цих країн є надзвичайно цікавим і повчальним для України, оскільки певні проблеми на шляху "повернення до Європи" у всіх є спільними. Як і способи їхнього розв’язання.

Нарешті, окремо варто підкреслити, що нині в Україні для пересічного громадянина (який недостатньо володіє, скажімо, англійською чи французькою мовами) майже відсутня можливість ознайомитися з поглядом західноєвропейців на самих себе і на світ. Якщо кілька років тому провідні телеканали України транслювали з синхронним перекладом випуски теленовин провідних західних агенцій, а нерідко - і пізнавальні та розважальні передачі, то тепер цього майже немає. Отож, український глядач практично позбавлений можливості подивитися на світ очима Європи. А це надзвичайно потрібно для адаптації до європейських культурних і світоглядних цінностей.

Перш ніж озвучувати роль України в європейському масовокомунікаційному просторі, необхідно окреслити її місце там. Присутність України в європейському міжнародному (регіональному) масовокомунікаційному просторі на сьогоднішній день не відзначається особливим розмахом. Причиною цьому є, перш за все, мовний бар’єр: мізерна частка українських газет та журналів сьогодні видаються відмінними від української та російської мовами. Якщо ж такі видання й існують, то їх аудиторія охоплює лише іноземних туристів у готелях українських міст-мільйонників.

Щодо телебачення, то Україна має достатню кількість телеканалів, що мають супутниковий режим мовлення, однак їх контент і знову ж мова не сприяють поширенню інтересів жителів європейських країн до інформації з цих каналів. Радіо ж в Україні має виключно внутрішню аудиторію за цільову.

Найкраща ситуація склалася з Інтернет-ЗМІ: на порталах інформаційних агенцій та ресурсах новин є можливість знайти інформацію англійською мовою, проте пенетрація Інтернет у Європі не дозволяє всім жителям сусідніх з Україною держав долучитися до споживання українського Диджитал-контенту. Інтернет-контент в цьому випадку, так чи інакше, є об’єктом споживання тих верств населення європейців, які використовують Всесвітню павутину як основний канал пошуку інформації. При цьому ці громадяни часто-густо шукають щось конкретне, внаслідок чого заходять на такі досить спеціалізовані портали.

Додати Україні більшої ваги у європейському масовокомунікаційному просторі дозволить активніша робота в цьому напрямі. На порядку денному стоїть питання запуску на європейському телеканалі Euronews програм українською мовою. Це дозволить Україні більше впливати на контент-політику цього каналу, а його полімовність дозволить цій політиці отримати звучання.

8. Показати місце PR-підрозділу у функціональній структурі транснаціональної корпорації.Охарактеризувати основні напрями роботи та ієрархію PR

Необхідність існування PR-підрозділу сьогодні стає все більш очевидною для багатьох ТНК, адже будь-яка корпорація функціонує в рамках складного навколишнього середовища, яке може включати ринок певних товарів і послуг, конкурентів, партнерів, інвесторів, певні цільові аудиторії, ЗМІ, державні та громадські органи в масштабах конкретної місцевості, всієї країни і навіть світу. Крім названих зовнішніх суб'єктів, на діяльність організації великий вплив мають і внутрішні - а саме, її співробітники. Таким чином, щоб отримувати користь і мінімізувати збиток від всіляких зв'язків і залежностей, в умовах яких існує і функціонує корпорація, необхідне ефективне управління ними. Чим більша ТНК, тим більшу увагу їй доводиться приділяти захисту активів і репутації. У цьому й полягає головна мета PR-підрозділу великої фінансово-промислової групи (холдингу, ТНК) - створення стабільного іміджу з великим запасом міцності, здатного витримати можливі кризові ситуації. І необхідна умова досягнення цієї мети - організація ефективної роботи PR - відділу.

Основними цілями PR-підрозділу у функціональній структурі ТНК є:

• позиціонування об'єкта PR, тобто створення та підтримка сприятливого іміджу корпорації, подолання «бар'єру недовіри» до підприємства

• отримання конкурентної переваги

• вивчення впливу зовнішнього середовища на діяльність транснаціональної корпорації, моніторинг змін державної політики, міжнародного становища, громадської думки, настроїв громадськості. У зв'язку з цим, до основних напрямів роботи PR-підрозділу у функціональній структурі ТНК належать:

• формування образу корпорації як цілісного члена суспільства шляхом забезпечення комунікації підприємства з його соціальним середовищем

• розширення впливу підприємства в суспільстві

• формування кола «друзів» ТНК серед авторитетних, відомих і впливових політиків, вчених, діячів мистецтв, культури, освіти і т. д.

• створення певного психологічного клімату в самій корпорації, яка спрямована на гармонізацію внутрішньокорпоративних відносин (внутрішньокоропоратиний PR)

• участь (разом з керівництвом) у розробці стратегії розвитку ТНК

• робота зі ЗМІ

• консультування та підтримка керівництва корпорації

• лобістська діяльність

• PR-супровід спеціальних заходів

• створення та підтримка Інтернет – сайту корпорації

• створення PR-стратегій по виходу з можливих кризових ситуацій (антикризовий PR).

Існують декілька підходів до організації діяльності PR-підрозділу у структурі ТНК, з-поміж яких варто виділити наступний «PR-фахівець як член вищої ланки керівництва і підпорядкований йому PR-підрозділ»:

Директор заступник директора з питань PR

Відділ фінансів адмін.відділ маркетинг, реклама Public Relations

9. Дати оцінку випадковим подіям та основним співвідношенням теорії ймовірностей при моделюванні проблемних ситуацій міжнародних відносин.

Для соціальних систем заповнювачами каналів зв'язку між елементами системи можуть бути:

• реальні (фізичні) предмети, з їх кількісним та якісним описом;

• інформація, у вигляді повідомлень про події в системі.

Існує тісний системний зв’язок між елементами системи та інформацією про них. Величини, що можуть приймати різні значення в залежності від зовнішніх умов, називають випадковими чи стохастичними за природою. Будь-яка величина в системі є наслідком дії інших величин. Випадковою вона вважається тоді, коли зв’язок між причинами та наслідками не може бути встановлений відомими аналітичними методами. Це відбувається через недостачу знань, відсутності доступу до інформації та потрібного обладнання, чи небажання описувати процес повністю. Таким чином, випадковість – міра недоступності знань для дослідника.

Подія - будь який факт, який за результатом досліду може відбутися, чи не відбутися.

Події за результатом поділяються на:

• достовірні (відбудуться обов’язково);

• неможливі (не відбудуться ніколи);

• випадкові (можуть відбутися, чи не відбутися).

Імовірність – числова характеристика, що відображає можливість появи події за результатом експерименту, який повторюватися необмежену кількість разів. Про імовірність події можна казати тільки в рамках певного дослідження. Числове значення імовірності достовірної події дорівнює 1, неможливої дорівнює 0, випадкової знаходиться в інтервалі від 0 до1 (включаючи 0 та 1).

Якщо в конкретному експерименті поява події A виключає появу події В, такі події називають несумісними. Якщо в конкретному експерименті поява події A не виключає появу події В, такі події називають сумісними. Якщо в конкретному експерименті поява події Ā, складається з того що подія A не відбувається, такі події називають протилежними та їх імовірність пов’язана співвідношенням: Р(Ā) = 1 - Р(A). Якщо в конкретному експерименті поява події A не залежить від появи події В, такі події називають незалежними, в протилежному випадку - залежними. Поняття залежність та сумісність подій характеризують різні властивості подій і їх не можна плутати. Несумісні події завжди залежні (згідно визначення несумісних подій, поява подія A повністю виключає появу події В). Сумісні події можуть бути як залежними, тек і незалежними (згідно визначення сумісних подій, якщо подія A відбулась то відбудеться чи не відбудеться подія В залежить від умов експерименту). Якщо імовірність того, що подія А відбудеться дорівнює P(А), то імовірність того, що подія не відбудеться, дорівнює: Р(Ā) = 1 - Р(A).

Умовна імовірність – імовірність здійснення події A при умові, що відбулась подія В (позначається як Р(A|В)). Якщо події А та В незалежні, тоді Р(A|В)= Р(A).

Імовірність одночасного настання двох незалежних подій визначається добутком їхніх ймовірностей: P(АВ) = P(А) P(В). Імовірність одночасного настання двох залежних подій визначається формулою Байеса: P(А|B) P(B) = P(B|А) P(А), де ліворуч і праворуч записане те саме – імовірності одночасного настання двох залежних подій.

Формули Байеса чи байесовский підхід до оцінки імовірнісних зв'язків для простих подій і дискретно розподілених випадкових величин відіграють вирішальну роль при прийняті рішення в умовах невизначеності, коли для зменшення невизначеності необхідно збільшити кількість інформації про систему.

10. Дати оцінку засобам визначення інформаційних потреб в галузі міжнародних відносин.

Інформаційна потреба – потреба, що виникає, коли завдання, що стоїть перед користувачем в процесі його професійної діяльності або в його соціально-побутовій практиці, не може бути досягнута без залучення додаткової інформації.

Одним із важливих умов забезпеченості суспільно необхідного рівня інформованості користувача інформації в галузі міжнародних політичних, правових, військових, соціально-економічних відносин є точне визначення його інформаційних потреб.

Співвідношення інформаційних потреб і інтересів є складною залежністю, що обумовлюється рівнем суспільної свідомості, світоглядом і ерудицією адресата, специфікою фахової діяльності, психологічними особливостями. Інформаційні потреби формуються під впливом багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників, у першу чергу пов'язаних із необхідністю розв'язання перспективних (стратегічних) і оперативних (поточних) завдань міжнародного співробітництва.

Як аксіому визначимо, що будь-яка потреба завжди конкретна настільки, наскільки конкретно визначено завдання для її реалізації.

Інформаційні потреби можуть бути забезпечені: як за рахунок відносно незначного збільшення обсягу додатково регульованих потоків вхідної інформації, так і за рахунок глибокого дослідження (аналізу) зібраних даних стосовно соціальних процесів, навколишнього середовища.

Прийнято виділяти двох основних види ІП: • поточні, обумовлені властивою людині допитливістю і що полягають в його прагненні бути в курсі всього, що відбувається в світі; • конкретні (спеціальні), полягаючі в прагненні отримати інформацію, необхідну для вирішення конкретного завдання, - дослідницькою, професійною, управлінською і тому подібне Конкретні ІП певною мірою залежать від особливостей завдань, для вирішення яких необхідна відповідна інформація.

У широкуму розумінні інформаційні потреби-це необхідність в інформації, що вимагає задоволення і зазвичай виражається за допомогою інформаційного запиту

В процесі задоволення інформаційної проблеми виникає інформаційний пошук. Інформаційним пошуком називається деяка послідовність операцій, що виконуються з метою відшукання документів, що містять певну інформацію (з подальшою видачею самих документів або їх копій), або з метою видачі фактичних даних, що є відповідями на дані питання.

Спонукальна причина виникнення інформаційного пошуку -це інформаційна потреба, виражена у формі інформаційного запиту. Об'єктами інф пошуку можуть бути документи, відомості про їх наявність і (або) місцезнаходження, фактографічна інформація.

Інформаційний пошук здійснюється за допомогою інформаційно-пошукових систем (ІПС).

ІПС - це комплекс зв'язаних один з одним окремих частин, призначений для виявлення в якій-небудь сукупності елементів інформації, що відповідає поданому інформаційному запиту. Сукупність елементів інформації, в якому здійснюється інформаційний пошук, називається пошуковим масивом. ІПС поділяються на документальні та фактографічні.

Документальні ІПС у відповідь на інформаційні запити, що вводяться в них, видають оригінали, копії або адреси зберігання документів, що містять необхідну інформацію. Підклас документальних ІПС, що видають лише бібліографічні описи (БО) шуканих документів, інколи називають бібліографічними ІПС.

На відміну від документальних ІПС фактографічні пошукові системи призначені для видачі безпосередньо необхідної інформації (формули , дати ,цифри). Принципових відмінностей між документальними і фактографічними ІПС немає.

Принципових відмінностей між документальними і фактографічними ІПС немає. Якщо провести аналогію, то документальні ІПС відрізняються від фактографічних не більшою мірою, чим первинні наукові документи від довідників. Основною ознакою, об'єднуючою документальні і фактографічні ІПС в один загальний клас, є те, що і перші, і другі можуть по запитах видавати таку і лише таку інформацію, яка була раніше в них введена.

11. Дати оцінку класичним методам аналізу документів у сфері міжнародних відносин.

Класичні (традиційні) методи аналізу документів – сукупність операцій, що дозволяють інтепретувати текст згідно із метою дослідника. Це викликано тим, що кожний документ створювався зі своєю метою, що часто не збігається з метою дослідника.

Спільним для всіх класичних методів є наявність зовн. та внутр. аналізу документа.

Зовнішній аналіз документа дозволяє зробити висновки щодо істор.обставин, у яких створюв. док., його дійсних намірів, дозволяє перевірити надійність і достовірність док.

Внутрішній аналіз - це аналіз змісту документа.

Розглянемо деякі традиційні методи аналізу документів:

Семіотичний аналіз полягає у дослідж. док.з наголошенням знакової природи, тобто умовного зв’язку мови і змісту.

Прагматичний аналіз вивчає людські виміри тексту, пов’язаність з мовними структурами, як він написаний, «якою мовою» та якими засобами.

Структурний аналіз – формальний аналіз літературних текстів. Наприклад, В.Я. Пропп у праці «Морфологія казки» встановив такі правила:

1. Постійними, сталими елем. казки є функції дійових осіб.

2. Чарівна казка має обмежену к-сть таких функцій.

3. Послідовність функцій завжди однакова.

Мотиваційний аналіз тексту дозволяє встановити, що саме насправді думав автор, якими були його мотиви при написанні тексту.

Психологічний аналіз – дає можливість виявити емоц. стан автора в момент складання док. й відповідно визначити емоційну спрямованість документа.

Юридичний аналіз – визначає, наскільки автентичність док. збігається з необхідним проходженням конституції, законодавству, конвенціям.

Соціологічний аналіз – полягає у вивченні позиції соціуму на документ.

Пропагандистський аналіз – Гарт Джоветт і Вікторія Донелл пропон. наступну схему цього аналізу:

1. Ідеологія і мета пропагандистської кампанії (припускає визначення переваг, оцінок, відносин, поведінки, які вважаються нормою в даній групі)

2. Контекст, у якому відбувається пропаганда (дослідник повинен відновити широкий контекст подій, знайти в ньому їх інтерпретацію. Особливу увагу варто приділити прийнятим у даному сусп. міфам, оскільки саме на них будуються моделі поведінки)

3. Ідентифікація пропагандиста (пошук оригінального повідомлення. Тут актуальним постає питання: хто й чому найбільше виграє від поширення цього повідомлення?)

4. Структура пропагандистської організації (Визначення структури пропаганд. організ. дозволяє побачити її реальні зв'язки, внутрішні і зовнішні.)

При журналістському аналізі тексту виділяють дві процедури:

• визначення основних характеристик тексту;

• оцінка цих характеристик за певними критеріями.

У якості характеристик розглядаються:тема; ідея; образний орієнтир.

Критерії залежать від позиції журналіста:

• аналіз із позиції журналіста матеріалів своїх колег;

• вивчення документа як джерела інформації.

У першому випадку критеріями є композиція та літературна якість твору.

В другому випадку вивчаються зміст документа і те, що за ним стоїть (контекст); надійність і достовірність тексту; можливі мотиви комунікатора; стиль документа.

Біографічний метод дозволяє дослідж. розв. сусп. і людини на прикладах конкретних описів життя. Об'єктами таких дослідж. є не тільки біографії та автобіогр., а й всі матеріали, за якими можна вивчити жит. шлях люд. Цей метод застос.ь в істор., політ., психолог. дослідж. За його допомогою вивчають установки, мотиви поведінки особистості, роль різних соц. прошарків у функціон. сусп.

Історичний метод:

• включає перевірку на достовірність тексту, що встановлюється як за матеріальними ознаками (папір, почерк), так і за формою (тон, стиль, словник автора);

• з'ясовує мотиви упорядкування документа, особистості автора;

• висвітлює історичні обставини при упорядкуванні документа.

Крім розглянутих використовують літературні, лінгвістичні, психологічні, юридичні, соціологічний методи класичного аналізу документів у МВ.

Класичні методи аналізу дозволяють, не гублячи оригінальних рис документа, глибоко проникати в його сутність. Вони ефективні в тому випадку, коли дослідник має справу з унікальними документами. Проте, у цих методів є істотна вада - вони суб'єктивні. Тому часто в дослідженнях міжнародної обстановки традиційними методами, проведеними різними дослідниками з одною і тією ж метою, на підставі тих самих документів, висновки істотно відрізняються, аж до протилежних. Перебороти цю ваду, зробити висновки дослідження об'єктивними і переконливими, дає можливість формалізований метод вивчення документів - контент-аналіз.

Контент-аналіз – це кількісно-якісний метод вивчення док., який хар-ться об'єктивністю висновків і строгістю процедури.

Основні принципи контент-аналізу: строгість аналізу, повне охоплення всіх досліджуваних джерел інформації; об'єктивність аналізу.

Сильні сторони контент-аналізу: об'єктивність; строгість; системність; квантифікація об'єкта дослідження.

Слабкі сторони контент-аналізу: не розрізн. півтони в документі; чим менше обсяг тексту, тим менш обгрунтовані висновки; губиться своєрідність документа.

12. Дати оцінку методу аналізу ієрархій та ефективності його використання в інформаційно-аналітичній діяльності міжнародника-аналітика.

Метод аналізу ієрархій (МАІ) – це систематична процедура, що ґрунтується на ієрархічному представленні елементів, які визначають суть проблеми. Проблема розбивається на простіші складові з наступним оцінюванням особою, що приймає рішення, відносного ступеня взаємодії елементів отримуваної ієрархічної структури. МАІ включає процедури синтезу множинних тверджень, отримання пріоритетності критеріїв та знаходження альтернативних рішень. За характером зв’язків між критеріями та альтернативами визначається два типи ієрархій:

• Ієрархії, в яких кожен критерій, що має зв’язок з альтернативами, зв’язаний із усіма альтернативами, що розглядаються (розглядаємо ієрархії першого типу);

• Ієрархії, в яких кожен критерій, що має зв’язок з альтернативами, зв’язаний не з усіма альтернативами, що розглядаються.

У МАІ є три методи порівняння альтернатив: попарне порівняння; порівняння альтернатив щодо стандартів і порівняння альтернатив копіюванням (коли відсутні оцінки деяких альтернатив за деякими критеріями). Проблема, що її потрібно вирішити, у більшості випадків зводиться до обґрунтування вибору певної альтернативи з числа можливих, які характеризуються складною ієрархією критеріїв. Побудова ієрархії починається з окреслення проблеми дослідження. Далі будується власне ієрархія, що включає мету (призначення), якій відповідає коріння ієрархії, проміжні рівні (аспекти мети, мета-критерії, критерії) і альтернативи, що формують найнижчий ієрархічний рівень (листя).

Розрахунок глобальних пріоритетів альтернатив, тобто пріоритетів альтернатив відносно всієї ієрархії, є основним завданням МАІ.

Завдання, для вирішення яких може бути застосований МАІ:

- Проблема багатокритерійного вибору. Вибір однієї альтернативи з наявного набору альтернатив на основі деяких критеріїв.

- Ранжування. Багатокритерійне впорядковування заданої множини альтернатив.

- Визначення пріоритетів альтернатив і критеріїв в завданнях багатокритерійного вибору.

- Розподіл ресурсів. Розподіл ресурсів між альтернативами із заданої множини.

- Порівняльний аналіз. Розробка рекомендацій по оптимізації внутрішніх процесів організації на основі успішного досвіду конкурентів.

- Управління якістю. Аналіз різних аспектів якості і шляху поліпшення якості.

Ефективність використання методу в інформаційно-аналітичній діяльності: дозволяє провести аналіз проблеми; збір даних з проблеми; оцінити суперечність даних і мінімізувати її; провести синтез проблеми ухвалення рішення; організувати обговорення проблеми, сприяє досягненню консенсусу; оцінити важливість обліку кожного рішення і важливість обліку кожного чинника, що впливає на пріоритети рішень; оцінити стійкість рішення, що приймається.

Переваги методу : метод дозволяє враховувати «людський чинник» при підготовці ухвалення рішення; процедури розрахунків рейтингів в методі аналізу ієрархій досить прості; метод є універсальним, його застосування дозволяє організувати систему підтримки ухвалення рішень; для підготовки ухвалення рішення можна притягнути експертів, працюючих незалежно один від одного над локальними завданнями і які можу не знати нічого про характер рішення, що приймається, завдяки чому вдається зберегти в таємниці інформацію про підготовку рішення; метод дає зручні засоби врахування експертної інформації для вирішення різних завдань; відбиває природний хід людського мислення і дає загальніший підхід, ніж метод логічних ланцюгів; дозволяє кількісно виразити міру переваги кожного рішення за допомогою рейтингування, що дозволяє встановити міру довіри до отриманого результату.

Недоліки: у рамках методу аналізу ієрархій немає засобів для перевірки достовірності даних; він дає тільки спосіб рейтингування альтернатив, але не має внутрішніх засобів для інтерпретації рейтингів.

13. Дослідити структурні трансформації медіа-індустрії східноєвропейських країн.

Початок XXІ століття ознаменувався новими змінами в процесі розвитку інф. і комунік. структур, що роблять величезний вплив на медіасистеми. Бездротовий доступ до Інтернету і мобільний телефонний зв'язок - ключові елементи в нових тенденціях, що спостеріг. у медіасистемах в перші роки нового століття.

Однією з найважливіших подій кінця XX століття є невпинно зростаюча концентрація глобальних ЗМК, зосереджена в декількох транснаціональних медіа-корпораціях -- «мультимедіа-імперіях». До них належать Time Warner, Sony, Matsushita, Bertelsmann, News Corporation, Finivest, Microsoft, Capital Cities/ABC, Walt Disney, Paramount, Televisa, TV Globo та інші.

Прикладами в Східній Європі можуть слугувати російські Проф-медіа та Газ-пром медіа, українські медіа Групи Приват, СКМ.

Невпинне і бурхливе зростання мультимедіа-імперій відбувається завдяки процесам концентрації і конгломерації. Ці процеси властиві не тільки для індустрії мас-медіа Вони в цілому співвідносяться з загальними процеса­ми, що відбуваються в економіці.

Історія комун. систем залежить як мінімум від шести основних факторів – інф. потреб, стратегій і технологій комунікації, потреб сусп., політ., екон. і культури.

Технологічні реалії створили можливості для подальшого розвитку ЗМІ, у той час як політ. і економічні умови, культура, соціал. та комунікаційніі потреби диктували, яким повинен бути зміст масмедійної продукції - новин, коментарів, реклами тощо.

Ще одним чинником трансформації медіа-індустрії особливо у кр. Сх.Євр. є перехід до громадського (суспільного) мовлення.

У своїй рекомен. від 2004 року Рада Європи зробила ряд рекомендацій і зазначила, що практично відсутній прогрес у прийнятті необхідного законодавства з питань гром. мовлення, що відповідало б стандартам Ради Європи, в Азерб., Грузії та Україні (країнах Східної Європи). Проблеми також є у Боснії та Герцеговині, у Косово. У деяких з тих країн, де законодавство про гром.мовлення впринципі було прийняте, існують певні невідповідності до євр. стандартів. Так, наприклад, у Вірменії члени Ради Гром. радіо та ТБ призначаються Президентом Республіки. Зміни в законі від 2003 р. змусили Раду Європи сумніватися в тому, чи буде незалежним у своїй діяльності Телерадіо Молдови. Також згадуються деякі скандали, пов'язані з призначенням складу Агенції з телерадіомовлення Сербії.

Значних фінанс. труднощів зазнали організ. громад. телерадіомовлення у Чехії, Угорщині та Словаччині. Загалом, що стосується Чехії та Угорщини, першочерговим заходом після повалення комуніст. режиму демократично обрані уряди цих країн визначили перетворення державного теле- і радіомовлення на громадське та приватизацію держ. друкованих видань.

У Польщі перші недержавні радіостанції були створені в 1990 р. за рішенням Римсько-католицького костелу. Радикальних змін система радіомовлення у Польщі зазнала після того, як у грудні 1992 р. сейм прийняв закон про радіомовлення і ТБ. Згідно з цим законом державне об'єднання "Польське радіо і ТБ" було перетворено в одне загальнонаціон. і 17 регіон. акціонерних товариств для радіомовлення, а також одне – для ТБ. Суспільне мовл. Польщі почало формув. на початку 90-х рр. Цей процес тривав чотири роки. TVP-1 має зараз найвищий рейтинг довіри та охоплює 50 % глядацької аудиторії.

Сусп. телебачення та радіо у Литві з'явилося відразу після того, як країна стала незалежною. Закон "Про сусп. мовлення" був прийнятий у 1996 р., і держ. канал було трансф. в суспільний. Спочатку суспільні канали не були конкурентоспроможними. Однак реформи 2001 р., які докорінно змінили менеджмент телекомпанії, вивели канал сусп. мовлення на третє місце.

У країнах трансформаційних суспільств, до яких належить і Україна, однією з умов заснування гром. мовлення мають бути законодавчо зафіксовані правила, згідно з якими працівники ЗМІ, менеджмент телерадіокорпорацій, контролюючі органи вибудовували б свої робочі відносини на цивілізованих демократ. засадах. Для того, щоб гром. мовлення відповідало всім основним принципам роботи, також мають бути ухвалені редакційні засади теле- або радіокомпаній.

14. Дослідити формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.

Громадська думка — відображення ставлення народу (в цілому або окремих спільнот) до влади, її діяльності, політики. Громадська думка може бути єдиною, монолітною, моністичною, виражати волю всього народу, але частіше вона має плюралістичний характер: окремі спільноти (соціальні, етнічні, професійні, вікові) можуть мати свої підходи, погляди та вимоги. Тоді постає питання про формування громадської думки більшості на основі узгодження поглядів, досягнення консенсусу між різними верствами населення.

Засоби масової інформації виражають і формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. Вона створюється під впливом буденної свідомості (включаючи соціальну психологію), емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики і, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації.

Будучи станом суспільної свідомості, громадська думка є ніби посередницею між свідомістю і практичною діяльністю людей. Громадська думка з допомогою специфічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування інтересів, раціональної та емоційної оцінки людей і їхніх учинків сприяє трансформації тих чи інших ідей у конкретні вчинки.

Отже, виражаючи і формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого — впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей. Тоталітарні режими не рахуються з громадською думкою. У демократичному суспільстві управління соціальними процесами передбачає вивчення і вплив саме на громадську думку. А у зв'язку з цим справді величезна роль засобів масової інформації. Вони стають важливим компонентом демократичних форм управління соціальними процесами.

Спотворення і підтасовка фактів, викривлення позиції опонента і понині залишаються засобами боротьби проти нового як ворожого, неможливого, антинародного.

А між тим, саме засоби масової інформації повинні показувати зразок політичної культури, зміни самої сутності політичного мислення. Преса, інші засоби масової інформації покликані виховувати цю політичну культуру в суспільстві. Політична культура журналіста передбачає правдивість, чесність, надання переваги загальнолюдським чинникам перед кастовими, класовими.

Без політичної боротьби, часто гострої, принципової, демократичне суспільство обійтися не може. До масової свідомості ще не ввійшло, що істина, як правило, відносна: той, хто безумовно має рацію тепер, завтра може виявитися неправим, і йому доведеться це визнати. У цивілізованому суспільстві загальноприйняте співробітництво із суперником, навіть політичним противником. Завтра вони можуть помінятися місцями.

Характер, спрямованість громадської думки можуть бути неоднозначними. Уявлення, що громадська думка і ЗМІ, які відіграють вагому роль у її формуванні, повинні обов´язково мати антивладну, антиурядову спрямованість, опозиційний характер, надто спрощені. Адже непоодинокі випадки, коли інтереси, дії, кроки влади і народу збігаються. Один з прикладів цього — акт проголошення незалежності України, який підтримали різні верстви українського народу. Але така «співзвучність» політики владних структур і настроїв громадської думки спостерігається далеко не завжди. Тому ЗМІ виконують важливу функцію — громадського, суспільного контролю за діяльністю влади. Оскільки головне завдання влади — підпорядкування людей своїй волі, а ЗМІ володіють потужними можливостями впливу на їх свідомість і поведінку, це дає достатні підстави розглядати ЗМІ як «четверту владу» (поряд із законодавчою, виконавчою та судовою). Лише переконливість, привабливість, щирість аргументації з боку ЗМІ привертає на їх бік прихильників та послідовників. Якщо влада діє за допомогою авторитету сили, то ЗМІ — силою авторитету.

Акції ЗМІ адресності не мають. Вони є «дифузними» (розпорошеними), адресовані всім і нікому конкретно. Тому один виступ ЗМІ може бути підтриманий всім народом, а на інший ніхто не відреагує. Масштаб і активність громадського відгуку (а отже й політичної волі до дій) залежить від переконливості, доказовості, привабливості позиції ЗМІ. Не раз реакція широких мас досягає межі, коли владі доводиться з ними рахуватися. Саме це змушує владу до корекції своїх намірів чи дій. Це спостерігається, коли певні пропозиції, програми, проекти виносять на широке обговорення.

У країнах із сталими демократичними, парламентськими традиціями на виборах щоразу вирішується питання, чи збереже правляча партія більшість у парламенті й право формувати уряд, чи поступиться опозиційній партії. Підсумки протистояння правлячої та опозиційної партій значною мірою залежать від підтримки ЗМІ, їх впливу на настрої електорату та на їх волю голосувати за конкретну політичну силу на виборах.

Впливаючи на владу, формування громадської думки, ЗМІ є важливим інструментом соціального управління, їхня роль особливо залежить від умов діяльності — існуючого політичного режиму.

Головною ознакою тоталітарного режиму є здійснення всезагального, всеохоплюючого, тотального контролю над усіма сферами життя суспільства — від відносин власності до особистого життя громадян; в тому числі й ЗМІ, на які покладається завдання інформаційно-пропагандистського обслуговування режиму. За таких умов й мови не може бути про них як самостійну ланку політичної системи суспільства.

15. Визначити переваги та недоліки роботи із PR- агенством. Охарактеризувати специфіку ринка PR- агенції,що працюють в Україні.

До PR-агенства звертаються:

1. Якщо роботи не багато та комунікації з громадськістю не систематичні

2. у надзвичайних ситуаціях

3. якщо постійний працівник вимагає допомоги

4. якщо потрібен специфічний досвід

5. у разі розширення сфери дії корпорації(політ. партії) на новий регіон

Переваги:

• об’єктивність

• великі ресурси

• офіси по всій країні

• спеціальні навички вирішення проблем

• договірні відносини

Недоліки:

• низька оперативність інформування

• недостатня обізнаність щодо специфіки продукту організації

• дорожче

Процеси в Україні:

1. Відділення PR від реклами - період с. 2000 по 2003 рік.

2. Виділення окремих бюджетів на PR - з 2002 р.

3. Збільшення кількості спеціалізованих PR-структур - з 2005 по жовтень 2008 р.

4. Боротьба з «джинсою» (немаркованими платними піар-матеріалами) в ЗМІ - посилення в 2006-2008 р.р.

5. Протистояння журналістів і PR-фахівців на тлі спроб знайти точки взаємодії - протягом усього періоду.

6. Протистояння різних груп PR-агентств, відсутність консолідації - з 2003 - і по теперішній час.

7. Спроби ряду PR-фахівців і PR-структур підняти значення і репутацію українських PR-фахівців і українських PR-агентств - 2006-2009 р.р.

8. Прагнення зв'язати результати PR-діяльність з маркетинговими результатами (з 2007 р., посилення в 2009-2010 р.р.)

Ще одним процесом, який вплинув на розвиток PR-ринку є поява ЗМІ за темою «маркетинг, маркетингові комунікації», які утворили окремі рубрики по PR. Ще більш значимо була поява профільних ЗМІ, а саме - інформаційних ресурсів, присвячених тематиці PR (publicity.kiev.ua, propr.com.ua та інші). Саме інформресурс в Інтернет підтримували і підтримують інформаційне поле галузі, особливо в період кризи, на тлі скорочення друкованої преси, а також - в руслі переходу ЗМІ в Інтернет.

Інформаційний сайт Publicity.kiev.ua почав свою роботу в квітні 2003 року, і на сьогоднішній день є провідним спеціалізованим ресурсом в Україні, єдиним майданчиком, де розглядаються ключові сфери життєдіяльності суспільства розглядаються з точки зору PR.

Події 1. Указ Президента України Л.Кучми про створення прес-служб і підрозділів по зв'язках з громадськістю в державних установах (міністерствах, відомствах і т.д.)

2. Відкриття спеціальності «зв'язки з громадськістю» на гуманітарних факультетах українських ВУЗів. Згодом - внесення спеціальності в державний Класифікатор професій.

3. Створення формальних і неформальних професійних об'єднань (PR-Ліга 2003 р., UAPR - 2005 р., Український PR-альянс - 2009 р.)

4. Проведення щорічних галузевих заходів

Міжнародний фестиваль громадських зв'язків - з 2001 р., був найпершим і до певного періоду наймасовішим заходом, в т.ч. розглядає питання нових технологій, політичних PR, піар для студентів і початківців. PR-форум в рамках виставки REX - з 2005 р., наймасовіше і відкритий захід року, фокусується на актуальних питаннях для агентств і клієнтів.

Європейський PR-Конгрес - з 2006 р., захід за участю іноземних фахівців, з обміну міжнародним досвідом

5. Прийняття Етичних кодексів (UAPR, PR-Ліга) - 2005.

6. Проведення конкурсу PR-проектів (Prawda Awards, з 2006 г).

7. Дослідження PR-ринку (перше дослідження було проведено в 2007 році).

8. Проведення рейтингу PR-агентств «Золоте Зерно»

У 2007 р. - силами редакції сайту Publicity.kiev.ua, в 2008 р. - з ініціативи та за фінансової підтримки ІАЦ Publicity, силами незалежного дослідницького агентства і за участю незалежного Наглядової ради. Вперше були визначені найвідоміші агентства, самі професійні агентства і найпрофесійніші піар-фахівці, що працюють в агентствах.

9. Розробка та прийняття Рекомендацій щодо проведення тендерів на PR-обслуговування (Український PR-альянс, 2009).

10. Проведення медіа-рейтингів агентств, що надають PR-послуги (2008), медіа-рейтингу українських PR-агентств (2009, 2010).

В ході медіа-рейтингів були не тільки визначені самі згадуються агентства в ЗМІ, але і вперше складений список PR-структур, що працюють на ринку України, визначено поняття «українські PR-агентства» і т.д. Особистості Український PR-ринок відрізняється великою «дробностью» і суб'єктивністю в оцінках професійних і громадських досягнень як окремих PR-фахівців, так і PR-агентств. Схоже, відоме прислів'я «де 2 українці, там 3 гетьмана» повною мірою працює і в нашій галузі, тому факти співпраці, консолідації і «коокуренціі» - нечисленні і є скоріше винятком із правил.

Хоча, на якому ринку є потреба визначити персоналії і структури, які в силу своєї багаторічної роботи в професії, досвіду, досягнень, особливого вкладу та активної позиції на ринку, виділяються із загального ряду. Нижче перераховані такі персони, в довільному порядку (даний перелік не є повним і не претендує на істину): Георгій Почепцов, Валентин Королько, Андрій Ротовський, Іветта Делікатна, Валерій Курейко, Ярина Ключковська, Людмила Кречмер, Руслана Плис, Олена Дерев'янко, Марина Стародубська , Павло Шеремета, Сергій Гайдай. З іноземних фахівців: Мартін Нанн, Мирон Василик, Мирослав Когут.

16. Здійснити порівняльний аналіз ключових чинників, викликів та невизначеностей глобальних тенденцій розвитку людства 2015, 2020, 2025, 2030 рр.

Національною Розвідувальною Радою США (НРС або NІC) були підготовлені документи «Глобальні тенденції розвитку людства 2015, 2020, 2025» (Global Trends). «Майбутнє у 2030 році» вироблений громадською організацією «Вільна Всесвітня Академія». Аналіз основних факторів:

1. В сфері економіки: утворення глобальної економіки та поступовий «зсув» концентрації найбільш заможних країн піку економічного розвитку від західних до східних країн. До 2020 ВНП Китаю перевищить ВНП будь-якої з розвинутих держав Заходу окрім США. ВНП Індії перевершить ВНП європейських економік або максимально наблизиться до нього. Частка ЄС у світовій економіці зменшиться з 31% до 19%.

2. В політичній сфері: Проблема тероризму та розповсюдження зброї масового знищення. Неформальний розкол ЄС, малоймовірне його подальше розширення. Мультиполярність світу, перехід основних важелів впливу від держав до недержавних акторів МВ – таких як ТНК, неурядових чи релігійних організацій тощо. В довгостроковому відношенні можливе об’єднання європейської та мусульманської спільноти – наприклад, задля протистояння тероризму чи глобальним викликам таким як нестача ресурсів чи асиметрія демографічного розвитку.

3. В демографічній сфері: асиметричне зростання кількості населення та його особлива концентрація в східних країнах, що на тлі їхнього економічного розвитку призведе до зміни геополітичної ситуації та балансу сил. Населення 2020 року збільшиться до 7, 8 млрд. чоловік, з них 56% припадатиме на країни АТР (в 2030 році досягне 8,2 млрд). Розрив між рівнем життя і здоров’я африканських народів та всіх інших буде істотно збільшено через наявність у перших і відсутність у других технологічних надбань. Розповсюдження ісламу в європейських країнах. Криза старіння нації в Європі і Японії – ключова невизначеність.

4. В сфері природних: зростання залежності від енергоносіїв країн зі стійким рівнем економічного зростанням до 2025 року. Розвиток генної інженерії вплине на винайдення альтернативних джерел енергії та нових модифікованих ресурсів. Збільшення залежності Європи від поставок газу з Росії й Північної Африки. Також характерний дефіцит води і їжі, причому думки щодо строків подолання цієї проблеми в прогнозах 2020,2025 і 2030 розходяться. Темпи зміни клімату – ключова невизначеність.

5. В науково-технологічній сфері: глобальну інформатизацію та чітку залежність між рівнем економічної інтеграції та доступом до передових технологій. Покращення харчування за допомогою генетично модифікованих сільськогосподарських культур. Низький рівень освіти та інформатизації в країнах Африки. Шанс азійських країн (Китаю та Індії) на домінування в сфері . Загроза біотероризму і суперечки щодо етичності біотехнологічних розробок. До 2030 може відбутись посадка на Марс, хоча це передбачає великі витрати. Очікується, що завдяки нано- та біотехнологіям буде збільшено тривалість життя людини та вирішено проблеми продовольства, але невідомо, чи це буде досягнуто до 2025 року, чи до 2030.

17.Обґрунтувати сучасний стан систем управління базами даних, які можна використовувати в системі міжнародних відносин.

СУБД бувають настільні і серверні.

Настільні використовуються для невеликих завдань, мала кількість користувачів. Функціонують в режимі файл-серверу. Немає журналу транзакцій тощо. Проте широка сфера застосування: малий і середній бізнес, освітні заклади і т.д. Одними із перших dBase-сумісні програмні системи (dBase ІІІ Plus). Наприклад, Mіcrosoft Access.

Серверні СУБД. Основні виробники – 3 корпорації: Oracle (45%), Mіcrosoft (17%), ІBM (21%), інші – 17 % (% - об’єм продаж). Найбільш поширені системи: Oracle, Mіcrosoft SQL, ServerІnformіx Dynamіc Server, DB2

Mіcrosoft SQL Server – комерційна система керування базами даних, що розповсюджується корпорацією Mіcrosoft. Mіcrosoft SQL Server також підтримує Open Database Connectіvіty (ODBC) – інтерфейс взаємодії застосунків з СУБД. Версія SQL Server 2005 надає можливість підключення користувачів через веб-сервер-сервіси, що використовують протокол SOAP. Це дозволяє клієнтським програмам, не призначеним для Wіndows, кроссплатформенно з'єднуватися з SQL Server. Mіcrosoft також випустила сертифікований драйвер JDBC, що дозволяє застосункам під керування Java з'єднуватися з Mіcrosoft SQL Server 2000 і 2005. SQL Server підтримує кластеризацію баз даних. Кластер серверу SQL – це сукупність однаково конфігурованих серверів; така схема допомагає розподілити робоче навантаження між декількома серверами. Усі сервера мають одне віртуальне ім'я, а дані розподіляються за ІP-адресами машин кластеру протягом робочого циклу. Також у разі відмови або збою на одному з серверів кластеру доступне автоматичне перенесення навантаження на інший сервер. SQL Server 2005 має вбудовану підтримку .NET Framework. Завдяки цьому, процедури бази даних, що зберігаються, можуть бути написані на будь-якій мові платформи .NET з використанням повного набору бібліотек, доступних для .NET Framework. На відміну від інших процесів, .NET Framework виділяє додаткову пам'ять і будує засоби керування SQL Server, не використовуючи вбудовані засоби Wіndows. Це підвищує продуктивність порівняно із загальними алгоритмами Wіndows, оскільки алгоритми розподілу ресурсів спеціально налагоджені для використання у структурах SQL Server. Містить підтримку мови XML і протоколу http. Платформа бізнес-аналізу SQL-сервер тісно пов’язана з Mіcrosoft Offіce.

Oracle Поддерживает все стандартные реляционные типы данных, а также данные, изначально представленные в таких форматах, как XML, текстовый формат, документ, графическое изображение, аудио- и видеоинформация, или данные о расположении объектов. Доступ к данным производится через такие стандартные интерфейсы, как SQL, JDBC, SQLJ, ODBC .Net, OLE .Net и ODP .Net, SQL/XML и XQuery, а также WebDAV. Процедуры, используемые для управления базой данных, могут быть написаны как на языке Java, так и на языке PL/SQL. Oracle Database 10g Standard Edіtіon One предлагает также встроенные возможности анализа, сбора статистики и моделирования, которые могут быть использованы в любых средах бизнес-анализа, основанных на языке запросов SQL. Oracle Database 10g Standard Edіtіon One поддерживает распределенные запросы и транзакции между двумя и более базами данных, включая поддержку основных баз данных сторонних поставщиков.

Іnformіx Dynamіc Server

СУБД Іnformіx виділяється високою надійністю і швидкодією, вбудованими засобами відновлення після відмов, наявністю засобів реплікації даних і можливістю створення розподілених систем. Підтримуються майже всі відомі серверні платформи: ІBM AІX, GNU/Lіnux (RІSC and і86), HP UX, SGІ Іrіx, Solarіs, Wіndows NT (NT, 2000), Mac OS.

DB2. Поскольку исторически DB2 развивалась с многопользовательских систем на мейнфреймах, то большое внимание в архитектуре DB2 уделяется вопросам безопасности и распределения ролей обслуживающих DB2 специалистов. В частности, в отличие от многих других СУБД, в DB2 имеются отдельные роли для администратора СУБД и администратора базы данных.

18. Описати середовище створення додатків в MS VB 6.0 для розв`язання задач в системі міжнародних відносин.

Vіsual Basіc – досить типова універсальна алгоритмічна мова. Основні терміни, що використовуються під час роботи с VB.

Змінна – це така частина програми, що має ім'я і значення. Ім'я змінної унікальне і незмінне, а значення може мінятися в процесі виконання алгоритму. Змінні створюються програмістом при написанні програмного коду. Він же придумує їм імена. Імена змінних створюються за визначеними правилами. У мові Vіsual Basіc ці правила такі:

1. Першим символом імені повинна бути буква.

2. Інші символи – букви і цифри. (Прописні і малі літери розрізняються.)

3. Можна використовувати знак _. Не можна використовувати крапку.

4. Число символів не повинне перевищувати 255.

5. Ім'я не повинне бути ключовим словом Vіsual Basіc.

Значення змінної – це дані, що зберігаються й обробляються комп'ютером (точніше, системою Vіsual Basіc). Зберігаються й обробляються дані по різному. Це залежить від того, до якого типу вони належать. Типом даних називається спосіб збереження і представлення даних у комп'ютерній системі. (Ціле число (Іnteger). Значення змінної цього типу займає 2 байти пам'яті. Довге ціле число (Long). Значення змінної цього типу займає 4 байти пам'яті. Десяткове число звичайної точності (Sіngle). Значення займає 4 байти пам'яті. Десяткове число подвійної точності (Double).Значення займає 8 байт пам'яті. Рядок (Strіng). Займана пам'ять лінійно залежить від числа символів у рядку. Довільне значення (Varіant). Власне кажучи, тип Varіant типом як таким не є. Змінна цього «типу» може мати будь-який тип. Змінну типу Рядок (Strіng) по-іншому називають змінною рядкового типу, a також нечисловою чи текстовою змінною.)

Оголошення типу змінної означає наказ встановити границі значень змінної, котрі визначаються її типом. Відзначимо, що тип змінної можна взагалі не повідомляти. У мові Vіsual Basіc, якщо тип змінної програмістом не оголошувався, за замовчуванням він приймається за Varіant.

Оператор – це така синтаксична одиниця мови програмування, що використовується в програмі для виконання окремого розпорядження. Оператори поділяються на дві категорії, до першої відносяться алгоритмічні оператори, до другої – функціональні.

Арифметичний вираз – це послідовність чисел, констант, змінних, функцій і арифметичних виразів, вкладених у круглі дужки, що з'єднані між собою знаками арифметичних операцій. Дане визначення є рекурсивним – арифметичний вираз може складатися з інших арифметичних виразів. Константи – це величини, значення яких не можуть мінятися. Як і змінні, константи з'являються на початку тексту програмного коду.

Поняття функції в мові Бейсік схоже до поняття функції в математиці. Іноді функцію визначають як величину: функція – це величина, що залежить від інших величин. Ми ж будемо розуміти функцію як відображення (правило перетворення) однієї чи декількох величин, у результаті якого виходить нова величина

Функція одного аргументу – це правило, що ставить у відповідність одному значенню аргументу з області його припустимих значень одне значення самої функції. Ім’яФункції – це ім'я або вже наявної в мові (вбудованої) функції, або функції, визначеною розробником. АргументФункції – це число, або змінна, або вираз (арифметичний, рядковий, логічний). Ім’яФункції (СписокАргументівФункції)

Вбудовані функції

Існують вбудовані функції декількох видів. Математичні функції. У Vіsual Basіc є набір вбудованих математичних функцій. Усього математичних функцій 12. Функція Вікно повідомлення (MsgBox). Синтаксис функції наступний: MsgBox(Teкст[, Опція ] [, Заголовок] )

19. Охарактеризувати та проаналізувати складові PR- стратегії.

ПР - стратегія – це системно викладене в письмовому вигляді бачення агенції, як вирішувати бізнес та ПР-цілі. Документ, що відповідає поточному станові компанії, і є закінченим продуктом - його можна коментувати, доробляти - але в будь-якому разі це база для вироблення конкретного плану дій із конретними заходами та інструментами, і навіть таймінгами.

ПР - стратегія повинна створюватися на базі стратегії маркетингу і бути власне одним з її розділів. ПР - це один з інструментів маркетингу, незалежно від того, який продукт (бренд) ми просуваємо - політичний, комерційний і так далі . Спочатку треба скласти список співвласників проекту і на основі їх опитування створити документ «бачення» (Vision), який буде містити наступну інформацію:

- Цілі проекту.

- Критерії успішного проекту.

- Зони відповідальності співласників.

- Опис продукту проекта.

- Стратегічний план.

- План ризиків.

- Припущення і допущення. Тут Ви і побачите, як розходяться думки тих, хто, здавалося б говорив про одне і те ж, але всі під цими словами мали на увазі різні речі. Далі настає етап узгодження цього документа і його твердження. Лише після цього слід личити до деталізації стратегії.Кожен керівник розуміє, що лише стратегічне планерування забезпечує успішне ведення бізнесу.

Складові ПР – стратегії :

1. Аналіз ( збирання та обробку інформації про ту чи іншу компанію, тощо)

2. Постановка цілей ( чітко окреслити для чого проводити ПР і яких результатів бажано досягти. Наприклад:

а) підвищення іміджу

б) привернути увагу

в)підвищити обізнаність

г)позиціювання, закріплення

д) відмежування від конкурентів

е) спонукання до дій

3) Визначення завдань

4) Визначення цільових аудиторій

5) План дій ( перелік заходів)

6) Ресурси ( час, кадри, фінанси, адмін. ресурси, історія бренду)

7) Бюджет, оцінка бюджету ( кошторис на послуги та витрати для реалізації ПР стратегії)

8) Критерії ефективності.

20. Охарактеризувати “нове політичне мислення” у зовнішній політиці СРСР.

У листопаді 1982 р. відбулася змі­на вищого політичного керів­ництва СРСР, пов'язана зі смер­тю Леоніда Брежнєва. Однак у країні власне нічого суттєво не змінилося, оскільки його місце на посаді Генерального секретаря ЦК КПРС зайняв представник тієї ж «команди старців» з Полпбгоро ЦК партії Юрій Андропов. Розпочаті ним заходи щодо «наведення порздку і дисципліни» в країні й кілька тучних судових справ проти представників корумпованого оточення покійного Брежнєва були чисто косметичними і мали швидше цропатандис'гський характер в умовах дедалі глибшої економічної та політичної криза

Не відбулося практично жодних позитивних змін і в зовнішній політиці Радянського Союзу. Стосунки зі США про­довжували погіршуватися, досягаючи іноді критичних позначок, як, наприклад, у вересні 1983 р., коли над островом Сахалін було збито лайнер корейської цивільної авіації з 269 пасажирами на борту, помилково прийнятий за ворожий розвідувальний літак. Не відбулося жодного прогресу ні в афганському питанні, ні в питанні щодо «євроракет», ні в інших вузлових проблемах радянсько-американських стосунків. Дійшло до того, що Президент США Рейган оголосив свого роду хрес­товий похід проти СРСР, назвавши його «імперією зла».

Найбільше ж ускладнило обстановку проголошення Спо­лученими Штатами плану створення «космічного щита» — орбітальної антиракетної системи, здатної блокувати най-смертоноснішу зброю. Для Москви це віщувало або кінець «стратегічної рівноваги», або початок нової, тепер уже геть фантастичної для тодішньої економіки фази гонки озброєнь.

Правління смертельно хворого Андропова тривало лише трохи більше року. У лютому 1984 р. йому на зміну прийшов також тяжко хворий 73-річний Костянтин Черненко. Ще менший за часом період Черненка (помер у березні 1985 р.) був позбав­лений навіть тих незначних проблисків нововведень, що з'яв­лялися за Андропова. Стара поліпика СРСР — внутрішня і  переживала глибоку агонію.

Сподівання на краще постали, коли після смерті Черненка посаду Генерального секретаря ЦК КПРС нарешті посів відносно молодий (54 роки) енергійний Михайло Горбачов, який одразу ж проявив себе як реформатор. Вищі ешелони політичного керівництва країни стали поступово заповню­вати, на зміну попереднім перестарілим консерваторам, пар­тійні лідери нового покоління, які називали себе «дітьми XX з'їзду» (прихильниками традицій хрущовського антисталін­ського партійного з'їзду 1956 р.).

У галузі внутрішньої політики М. Горбачов висунув гасло «прискорення соціально-економічного розвитку». Це був традиційний намір домогтися пожвавлення економічного й соціального життя без суттєвої зміни господарського меха­нізму та суспільно-політичної системи.

Однак життя дуже швидко показало угопійність цих намірів: надто глибокою була загальна криза суспільства. Тому на зміну гаслу «прискорення» незабаром прийшла виго­лошена на XXVII з'їзді КПРС (1986 р.) формула «перебудови» всіх сторін суспільного життя. Ця формула передбачала вже «широку демократизацію» і «гласність» як основні рушійні сили реформування країни.

Курс на перебудову стосувався й сфери зовнішніх зносин Радянського Союзу.

Нові пщходи у цій сфері випливали з проголошеної М. Горбачовим тези про необхідність «нового мислення». Малися на увазі нові погляди на світ як єдине ціле з тісним взаємозв'язком між його частинами. Саме під таким кутом зору необхідно було підходити до вирішення суперечностей і конфліктів, що неминуче виникали через незбіг різних ін­тересів, оскільки розвиток сучасних військових технологій, насамперед ядерних, призвів до переростання цієї проблеми у проблему виживання людства. З появою і нагромадженням нових озброєнь, доводив М. Горбачов, «людство втратило і своє безсмертя», бо якщо справа дійде до «ядерного потопу», «другого Носвого ковчега вже не буде».

У зв'язку з цим М. Горбачов закликав усіх політиків відмовитися від традиційних поглядів на війну як на продов­ження політики іншими засобами, тому що в сучасній ядерній війні вже не буде переможців.

У такому контексті ідея перебудови, висунута радянським політичним лідером, стосувалася зовнішньої політики не лише СРСР, а й усього світу. «Перемогти повинні всі, інакше всі програють», — писав М. Горбачов у своїй книзі «Перебудова й нове політичне мислення для СРСР і всього світу», що була перекладена різними мовами й покликана роз'яснити міжнародному співтовариству суть реформи внутрішньої й зовнішньої політики Радянського Союзу.

У руслі концепції «нового мислення» керівництво СРСР висунуло завдання докорінно переглянути традиційні радян­ські погляди на зовнішню політику. Йшлося про те, що у цій сфері на зміну принципам ідеологічної нетерпимості й класової боротьби мали прийти інтереси виживання людства перед загро­зою глобальних катастроф. Мирне співіснування країн з різним соціально-політичним устроєм мало розумітися вже не як специфічна форма класової боротьби, а як політика взаємних компромісів, зіставлення своїх позицій з позиціями інших, координація й об'єднання зусиль у вирішенні глобальних проб­лем. «Сучасні політики, —заявляв М. Горбачов, —мають бути здатні до сприйняття інтелектуального потенціалу інших країн та інших народів;. інакше їхня діяльність приречена на провінційність, на національну обмеженість або й щось гірше».

Можливості сприйняття нових ідей світовим співтова­риством посилювалися з огляду на те, що вони мали певною мірою універсальний характер і стосувалися всіх держав світу — «великих» і «малих», що були розташовані на різних контине­нтах й належали до різних соціально-політичних систем.

Щодо Європи М. Горбачов пропонував будувати всі сто­сунки між державами цього континенту, виходячи з ідеї про «спільний дім», і ставив завдання подолання розколу на дві частини, що склався тут історично. У зв'язку з цим він заявляв про готовність СРСР переглянути свої взаємовід­носини з соціалістичними країнами Східної Європи в бік забезпечення рівноправних стосунків, котрі б виключали не лише утиски з боку Радянського Союзу, а й односторонню радянську тетемонію. Принципове значення в цьому плані мала відмова СРСР від «доктрини Брежнєва», що виправдо­вувала пряме, в тому числі військове, втручання у справи країн, котрі входили до сфери радянського впливу. Після часткових виборів у Польщі в червні 1989 р., у результаті яких правляча робітнича партія була позбавлена монополії на владу, лідери ряду ортодоксальних комуністичних режимів стали пропонувати силою повернути ПОРП керівну роль у Польщі. Виступ М. Горбачова в Раді Європи 6 липня 1989 р. остаточно підвів риску під цими спорами. «Будь-яке втручання у внутрішні справи, — заявив він, — будь-які спроби обмежити суверенітет держав — як друзів і союзників, так і кого б то не було — недопустимі».

Формулюючи завдання радянської зовнішньої політики щодо країн Азії й Азійсько-Тихоокеанськото регіону, радян­ський лідер докоряв Міністерству закордонних справ у «над­мірній заамериканізованосгі», зазначивши, що хороші сто­сунки з країнами АТР «не менш важливі для нас, ніж сто­сунки зі Сполученими Штатами», хоч «ніхто й не думає заперечувати головну роль, що належить США».

У сфері дипломатії М. Горбачов акцентував увагу на необхідності більшої відкритості й відмови від політичної заангажованості. Метою переговорів, наголошував він, має бути досягнення угоди на умовах взаємної поваги інтересів і поглядів одне одного.

Щодо розвитку взаємин держав у гуманітарній сфері лідер СРСР підкреслював необхідність рішучого повороту в бік реального дотримання прав людини, заявляючи про недо­пустимість надалі брати це поняття в лапки.

Такі заяви нового радянського керівництва розтоплювали кригу недовіри до СРСР з боку його близьких і далеких сусідів та створювали сприятливіший клімат для практич­ної дипломатії й подолання міжнародної ізоляції, пов'язаної з військовим вторгненням Радянського Союзу в Афганістан.

21. Охарактеризувати PR-діяльності.

Зв’язки з громадськістю (PR) – наука і налагодження взаємного розуміння та доброзичливості між людьми, засноване на правді та повній поінформованості.

Паблік рілейшнз стосуються будь-якої організації, як комерційної, так і некомерційної. Паблік рілейшнз включають всі взаємодії, у ході яких організація вступає в контакт з людьми.

Прийнято вважати, що вцілому паблік рілейшнз виконують три основні функції.

1) Контроль думок і поведінки громадськості з метою задоволення потреб і інтересів насамперед організації, від імені якої проводяться ПР-акції. 2) Реагування на громадськість, тобто організація враховує події, проблеми або поведінку інших і відповідним чином реагує на них.

3) Досягнення взаємовигідних відносин між всіма пов'язаними з організацією групами громадськості шляхом сприяння плідній взаємодії з ними (у тому числі зі службовцями, споживачами, постачальниками, виробничим персоналом тощо).

Можна виділити наступні складові PR-діяльності :

Конса́лтинг– діяльність спеціалізованих компаній із надання інтелектуальних послуг з різноманітних питань виробничої діяльності, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і прогнозування ринків товарів і послуг, розробки бізнес-проектів, маркетингових програм, інноваційної діяльності, пошуку шляхів виходу з кризових ситуацій, підготовки статутних документів у разі створення нових підприємств і організацій тощо.

Проведення досліджень - одна з важливих складових PR-стратегії чи кампанії. Характер дослідницької роботи, її організація залежать від конкретних обставин і можливостей установи, рівня готовності фахівців.

Media relations - зв'язки зі ЗМІ є однією з основних та найважливіших складових PR діяльності (сегментація цільових ЗМІ; організація та проведення прес-турів, прес-ланчів та інших журналістських заходів;формування пулу лояльних журналістів;організація інтерв'ю з керівником компанії;написання статей та підготовка будь-яких текстових матеріалів;написання та розсилка прес-релізів;моніторинг і аналіз ЗМІ тощо)

Пабліситі - публікації або отримання сприятливих презентацій на радіо, телебаченні чи на сцені, які не оплачуються певним спонсором;

Внутрішній PR – це цілеспрямовані дії спрямовані на формування позитивного образу компанії в очах її співробітників, та організація ефективного діалогу між компанією та її працівниками

Зв'язки з місцевою громадськістю за характером є локально-орієнтованим напрямом PR, цільову аудиторію котрого варто розглядати в двох площинах: безпосередньо громадськість, яка проживає в районі активності (діяльності) підприємства/організації та громадськість, котра покривається внаслідок комунікативного резонансу (вторинної хвилі комунікації).

Government Relations- це розробка та реалізація системи взаємодії з державним апаратом. Скориставшись послугою GR, організація будує міст між владою і бізнесом, за яким доставляється лоббі-інформація для досягнення бізнес-цілей

Лобіювання – специфічний вид PR, пов’язаний з комунікаціями різних соціальних груп і організацій з представниками влади для захисту своїх інтересів під час прийняття тих чи інших рішень органами державної влади і управління

Event management – означає практику застосування управлінських навичок до процесу організації та проведення різноманітних спеціальних подій. Реалізації спеціальних подій передує вивчення особливостей бренду, визначення цільової аудиторії, розробка концепту події, планування логістики та координація технічних аспектів.

Fund raising – це процес збирання грошей та інший цінних подарунків, шляхом залучення пожертв від індивідів, бізнесу, благодійних організацій чи урядових агентств. Хоча зазвичай fund raising характерний для неприбуткових організацій він також може вживатися для опису залучення капіталу від інвесторів чи інших джерел для прибуткових організацій. Також fund raising відіграє значну роль в політичних, особливо передвиборчих, кампаніях.

IR – специфічний і вузькопрофільний вид зв’язків з громадськістю, ці комунікації сфокусовані переважно на фінансово-управлінському аспекті діяльності компанії та формуються тоді, коли на орбіті компанії з’являється новий вид стейкхолдерів – інвестори.

Промислові зв'язки – напрям PR, метою якого є встановлення комунікативної взаємодії з промисловими підприємствами, які працюють в одній ринковій ніші

22. Охарактеризувати альтернативність прогнозів та сценаріїв міжнародних відносин.

Альтернативний підхід є відносно новаторським (став широко застосовуватися в 80-і роки) кожним роком набуває все більшої популярності.

Принцип альтернативності прогнозування. Пов'язаний з можливістю розвитку політичного життя по різним траєкторіям, за умови різних взаємозв'язків і структурних відносин. Альтернативність у жодному разі не можна плутати з вірогідністю, оскільки вона виходить з передбачення можливості якісно різних варіантів розвитку політичних подій.

Основне завдання альтернативності: відокремити варіанти розвитку, що реально можуть бути втіленими в життя від утопічних. Таким чином можна ранжувати окремі альтернативи в залежності від ймовірнісного рівня їх практичної реалізації. Кожній альтернативі розвитку політичного процесу відповідає ряд вже існуючих факторів, процесів та суб’єктів. Завдання аналітика полягає у визначенні домінант серед вище зазначених елементів , та побудувати відповідні сценарії розвитку подій.

Альтернативність не можна плутати із поняттям вірогідності. Вірогідність - міра підтвердження прогнозу, основаного на достовірному знанні законів, а також початкових і кінцевих умов. Метод альтернатив використовується за тих умов, коли достеменно невідомі кінцеві умови.

Джерело виникнення альтернатив: 1) можливі якісні зрушення 2) конкретні цілі політики на поточному етапі. Альтернативний підхід базується на тім, що зовнішнє й внутрішнє середовище піддається постійним змінам, внаслідок чого: 1) розвиток елемента середовища відбувається не тільки рівномірно і безперервно, але й стрибкоподібно й переривчасто; 2) існує певне число варіантів (сценаріїв) майбутнього розвитку елемента середовища. В останньому випадку готується як мінімум три варіанти за принципом: «відмінний» ,»незадовільний» та оптимальний сценарії.

Сценарій - модель майбутнього, в якій описується можливий хід подій із зазначенням ймовірностей їх реалізації. У сценарії визначаються основні фактори, які повинні бути прийняті до уваги, і показуються, яким чином ці фактори можуть вплинути на передбачувані події. Сценарій - це характеристика майбутнього в скрупульозному прогнозі, а не визначення одного можливого або бажаного стану майбутнього. Це найбільш відомий інтеграційний механізм прогнозування процесів в умовах ринку.

Сценарне прогнозування забезпечує: краще розуміння ситуації, її еволюції; оцінку потенційних загроз; виявлення сприятливих можливостей; виявлення можливих і доцільних напрямку діяльності; підвищення рівня адаптації до змін зовнішнього середовища.

Незважаючи на те, що метод альтернативності можна назвати досить новаторськими (став широко застосовуватися лише у 80рр.), але вже досяг значних визнання і популярності. Так, у США, починаючи з кінці 1996 року NIC (National Intelligence Council) займається обробкою джерел та відслідковуванням пануючих тенденцій глобального розвитку. Перший звіт організації побачив 1997 року, але на той час документ репрезентував дише один варіант глобального розвитку людства. Це «упущення» було виправлено вже через 3 роки, коли в 2000 році було випущено другий звіт «Глобальні тенденції 2015:діалог про майбутнє з неурядовими експертами».Документ пропонував наступні альтернативні сценарії: всепроникаюча глобалізація, згубна глобалізація,регіональна конкуренція,постполярний світ. 2004 рік – «ГТ 2020: окреслюючи глобальне майбутнє» Версії глобалізації у глобальних тенденцій: Давоський світ, Новий Халіфат, Кільце страху, PAX AMERICANA

2008 «ГЛ 2025 р.: світ, що змінився». Охарактеризуємо детальне альтернативи даного прогнозу:

Глобальний сценарій 1: Світ без Заходу

Нові сили витісняють Захід як лідерів на світовій арені. нові сили отримають значну роль в сферах, які стосуватимуться їх інтересів, особливо зважаючи на зростаючу втому від Західних країн. Така коаліція може стати конкурентом інституціям таким як НАТО, пропонуючи альтернативу Заходу.

Глобальний сценарій 2: Жовтневий сюрприз

Даний сценарій відтворює картину, коли зміни клімату можуть призвести до глобальних катаклізмів. Дуже ймовірною є й виникнення пандемії. В цьому прикладі розглядається переміщення Фондової біржі Нью-Йорку в більш надійне місце, але серйозні міри мають також бути вжиті для забезпечення продовження виконання важливих фінансових та інших операцій.

Глобальний сценарій 3: скандал БРІКу

В даному сценарії побоювання Китаю щодо розриву відносин з постачальниками енергоресурсів запалює конфлікт к Індією. З зростаючою напруженістю ресурсів в 2025 році, суперечки стосовно цих ресурсів можуть стати потенційно поштовхом до конфлікту. Ступінь вразливості підвищується зменшенням кількості виробників енергоресурсів та нестабільністю такого регіону як Середній Схід. В світі, де все більше протистоянь через інші питання – як наприклад торгові бар’єри – будуть сприяти будь-якій суперечці, що може перерости в конфлікт.

Глобальний сценарій 4: Політика не завжди локальна

В цьому сценарії новий світ постає як такий, де держави-нації не встановлюють міжнародний порядок. Розсіяність сил спричинила посилення субнаціональних та національних організацій, включаючи соціальні та політичні рухи. Зростаюча стурбованість населення стосовно деградації навколишнього середовища та пасивність урядів дають повноваження мережі політичних активістів вирвати контроль над цим питанням з рук влади в столицях. Глобальні комунікаційні технології надають можливість приєднуватися до різноманітних груп, переступаючи державні кордони. Навколишнє середовище стає питанням яке сполучає інтереси та бажання.

23. Охарактеризувати Версальсько-вашингтонську систему мирних договорів.

Версальсько-Вашингтонська система — світовий порядок, встановлений державами-переможцями, головним чином, Великобританією, Францією, США і Японією, після Першої світової війни. Була розрахована на закріплення післявоєнного переділу світу і спрямована не тільки проти переможених держав, але і проти національно-визвольного руху в колоніях і залежних країнах.

Основу Версальсько-Вашингтонської системи в Європі заклали (див. Паризька мирна конференція 1919—1920):

Основним питанням конференції була підготовка мирного договору з Німеч­чиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яті роковини сараєвського вбивства, у Великому Версальському палаці (Версальський мир).

За Версальським мирним договором з Німеччиною:

Німеччина визнавалася винною у розв'язанні світо­вої війни;

Вона втрачала свої колонії, деякі її території передавалися сусіднім державам;

накладалися військові обмеження та репарації за збитки, завдані країнам Антанти;

Ельзас та Лотарингія поверталися Франції, управління Саарською областю передавало­ся на 15 років Лізі Націй;

Данциг (Гданськ) було оголо­шено «вільним містом»;

Польщі поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (Познань, деякі райони Прусії й Померанії);

Данії передавався Північний Шлезвіг;

до Бельгії відійшли округи Ейпен, КДальнеді, Морене.

Порівняно з 1914 p. німецька те­риторія зменшилася на 12,5%. Загальна військова повинність у Німеччині скасову­валася. її сухопутна армія не повинна була перевищувати 100 тис. чол. й призначалася для підтримки порядку всередині країни. Німеччині заборонялося мати підвод­ний флот, великі надводні кораблі, військову авіацію та важку артилерію. Німецький генштаб розпускався. Німецька територія по лівому березі Рейну та смуга завширшки 50 км. по правому - оголошувалася Рейнсь­кою демілітаризованою зоною. Загальна сума репарацій була встановлена на Лон­донській конференції у 1921 p. й становила 132 млрд. золотих марок. Франція мала одержати 52% цієї суми, Великобританія - 22%, Італія -10%, Бельгія - 8%. З метою гарантії виконання Версальського догово­ру країни Антанти окупували Рейнську зону терміном на 15 років.

Мирні договори з союзниками Німеччини були укла­дені за зразком Версальського.

Сен-Жерменський мир­ний договір з Австрією було підписано 10 вересня 1919р., колиш­ня Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина Південного Тіролю переходила до Італії, Чехія й Моравія ставали частиною новоутвореної держави Чехословаччина, Буковина передавалася Румунії. Закарпатську Україну було передано до складу Чехословаччини. Договором визнавалася незалежність Австрії, але заборонялося її об'єднання з Німеччиною.

Нейїський з Болгарією - 27 листопада 1919р., частина те­риторії Болгарії відійшла до Югославії та Румунії.

Тріанонський з Угорщиною - 4 червня 1920 p. вона відмовлялася від ряду територій та визнавала нові кордони держав у Центральній Європі. Її територія була скорочена утроє, а населення - у 2,5 рази. Угорщина, як і інші союзники Німеччини, сплачува­ла репарації переможцям.

Севрський з Ту­реччиною -10 серпня 1920 p. втрачала 80% своєї території на Близькому Сході та у Північній Африці, позбавлялася флоту й могла мати лише 50-тисячну армію.

Версальська система мирних договорів закріплюва­ла територіальні зміни, які відбулися в результаті пер­шої світової війни й розпаду Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Франція здобула перевагу на Європейському континенті. Англія закріпила провідні по­зиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Англії та Франції. США поступово втрачали свій вплив в Лізі Націй.

угодами, прийнятими на Вашингтонській конференції 1921—1922.

Мирні договори з Німеччиною та її союзниками були доповнені серією угод, підписаних на Вашингтонській конференції (12 листопада 1921 р. - 6 лютого 1922 р.), присвяченій питанням обмеження морських озброєнь та відносинам в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. У роботі конференції брали участь США, Великобританія (також були представлені її домініони та Індія), Японія, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Португалія, Китай. На конференції було підписано три угоди. Договір чотирьох І держав (США, Англія, Японія, Франція) гарантував збереження його учасникам володінь у басейні Тихого океану. Сторони давали взаємні гарантії недоторканості колоній терміном на 10 років. Згідно з угодою ліквідовувався англо-японський договір 1902 р. Договір п'яти держав (Англії, США, Японії, Франції, Італії) про обмеження морських озброєнь встановлював пропорції у співвідношенні військово-морських флотів 5:5:3:1,75:1,75 зазначених держав. Учасники договору зобов'язувалися не будувати лінкори тоннажністю понад 35 тис. тонн. Встановлювалися обмеження тоннажу і для крейсерів. Заборонялося створювати нові військово-морські бази (крім США, Великобританії) в Тихоокеанському регіоні. Це був перший в історії договір про обмеження гонки озброєнь. Вперше Великобританія формально визнала рівність флоту США зі своїм. 6 лютого 1922 р. був підписаний трактат дев'яти держав, який проголошував принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю. Японія відмовилась від монопольного становища у Китаї і повертала йому колишні німецькі володіння. Великі держави брали на себе зобов'язання не прагнути до розподілу Китаю на сфери впливу і дотримуватися принципів "відкритих дверей" та "рівних можливостей".

Зрештою Версальсько-Вашингтонська система не змогла знищити усіх протиріч, а з початком Другої світової війни остаточно розвалилася.

24. Охарактеризувати види інформаційного забезпечення в інформаційно-аналітичній діяльності.

Інформаційно-аналітична робота (ІАР) у галузі міжнародних відносин і зовнішньої політики – сукупність дій, що відбуваються в інтересах підвищення ефективності управлінської діяльності і мають на меті пізнання сутності, причин, тенденцій розвитку подій і явищ на світовій арені, розгляд і оцінювання ситуацій, вироблення на основі аналізу й обробки міжнародної інформації висновків, рекомендацій, коментарів.

Поняття «інформаційне забезпечення» (ІЗ) виникло у зв'язку з розвитком автоматизованих систем управління (АСУ). Це динамічна система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення управлінських рішень. ІЗ можна розглядати і як процес забезпечення інформацією, і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі (ІС) у процесі її функціонування.

Засоби інформаційно-аналітичної роботи – сукупність інтелектуальних та технічних засобів, що забезпечують виконання поставленої задачі.

Інтелектуальні засоби включають:

• відомості;

• дані;

• повідомлення.

Відомості – характеристики властивостей об’єкта, що спостерігається або досліджується, представлені у доступній для людини формі.

Дані – факти або відомості, представлені в формалізованому вигляді, що забезпечує можливість їх зберігання, обробки та передачі.

Повідомлення – форма подачі інформації - сукупність логічно пов’язаних відомостей, що представляють для споживача єдине ціле. Зацікавлених у змісті повідомлення називають споживачами.

Шляхи передачі інформації між споживачами називають інформаційними комунікаціями.

Технічні засоби інформаційно-аналітичної роботи:

- інформаційні картки;

- каталоги;

- щоденники;

- інформаційні системи;

- автоматизовані інформаційні системи;

- системи інформаційного обслуговування;

- системи штучного інтелекту;

- експертні системи;

- автоматизовані робочі місця аналітиків.

Інформаційні картки- це традиційний засіб збирання та класифікації інформації.

За допомогою інформаційних карток формують каталоги, які, як правило, бувають тематичними або алфавітними.

Регулярно або нерегулярно реєстрація інформації про певні події проводиться в щоденниках.

Сучасні технології базуються на поняттях інформаційних систем.

Інформаційна система в загальному випадку - це система, призначена для вирішення питань пошуку (інформаційно-пошукова система) або логічної обробки інформації(інформаційно-логічна система).

Інформаційно-пошукова система (ІПС) - сукупність інформаційно-пошукового масиву, інформаційно-пошукової мови, правил її використання, критеріїв видачі та технічних засобів.

Інформаційно-пошуковий масив - впорядкована сукупність документів, фактів або відомостей про них, призначена для інформаційного пошуку.

Інформаційно-пошукова мова - мова, призначена для виразу змісту документів або опису фактів чи запитів з метою подальшого пошуку.

Інформаційно-логічна система (ІЛС) - система, що здатна вирішувати не лише пошук інформації, яка є у наявності, а і отримання нової інформації шляхом використання правил логічного висновку та умовиводів.

Реалізація вказаних функцій дає відчутні результати лише при використанні ЕОМ. Тому нас будуть цікавити автоматизовані системи.

Автоматизована система - комплекс інформаційних, програмних, методичних, технічних засобів, що виконує певні функції в автоматичному режимі.

Автоматизована обробка даних - обробка даних, що виконується автоматичними засобами при можливій участі людини.

Автоматизована інформаційно-пошукова система - ІПС, реалізована на основі використання електронно-обчислювальної техніки, в якій автоматизовані процеси пошуку та передачі, а в ряді випадків і вводу документів, даних та запитів.

Автоматизація пошуку та обробки даних можлива при відповідній їх організації в певну структуру. Такою структурою є база даних.

База даних в загальному випадку, це сукупність даних, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи опису, зберігання та маніпуляції даними незалежно від прикладних програм.

З точки зору кібернетики база даних – це структурована сукупність даних, що забезпечує адекватну модель предметної області при мінімальній надлишковості даних. В базах даних відображається інформація про об’єкти та відношення між ними.

Бази даних можуть бути централізованими або розподіленими. Робота з розподіленими базами даних відбувається за допомогою комп’ютерних мереж. За допомогою таких мереж вирішуються проблеми пошуку, збирання, зберігання та видачі інформації, що складають зміст систем інформаційного обслуговування.

Система інформаційного обслуговування - сукупність мов, алгоритмічних та технічних засобів для запам’ятовування, зберігання, пошуку, видачі та використання інформації. Засоби системи забезпечують організацію та управління базою даних, специфікацію формату повідомлень, обмін повідомленнями між користувачами.

Для виконання аналітичної роботи необхідно впроваджувати системи штучного інтелекту, тобто автоматизовані системи, що моделюють інтелектуальну діяльність людини. Такими системами сьогодні є лінгвістичні процесори, навчаючі системи, експертні системи, системи підготовки прийняття рішень.

Лінгвістичний процесор - автоматизована система текстової або мовної(усної) інформації. До складу лінгвістичного процесору входять: системи машинного перекладу, автоматизовані інформаційні системи, автоматизовані словники, автоматизовані системи компресії, корекції, аналізу та синтезу текстів або мови.

Навчаюча система - автоматизована система навчання, що використовує сучасні інформаційні технології. Це - електронні підручники, мультимедіа в повному обсязі, системи контролю знань тощо.

Експертна система - автоматизована система, яка здатна замінити експерта при прийнятті рішень в окремих вузькоспеціалізованих галузях знань. Експертна система використовує вже не базу даних, а базу знань - сукупність формалізованих знань з деякої предметної області, що представлені у вигляді фактів та правил, які виражають евристичні знання про методи вирішення задач в даній предметній області. Основними елементами бази знань є поняття, дані, фрейми, слоти.

Поняття - цілісна сукупність суджень, в яких що-небудь стверджується про характерні ознаки об’єкта.

Дані - факти або відомості, представлені в формалізованому вигляді.

Фрейм - схема представлення знання, в якій поняття характеризується набором слотів, що визначають поняття, пов’язані з даними асоціативними відношеннями.

Слот - мінімальна складова фрейма, що заповнюється конкретною інформацією про об’єкт або властивість.

25. Охарактеризувати використання текстових та табличних процесорів в дослідженні міжнародних відносин.

Текстові процесори - це програми для створення, редагування, форматування, збереження і друку документів MІCROSOFT WORD - найбільш поширений текстовий процесор. Це універсальний редактор текстів, який можна використовувати для підготовки макетів друкованих видань. Документ може містити, крім тексту та інші об'єкти (таблиці, діаграми, малюнки тощо). При оцінці роботи з текстовим процесором враховують:

· Кількість необхідних натисків клавіш для виконання тієї чи іншої операції;

· Швидкість відображення тексту на екрані при первинному завантаженні, при різних способах переміщення по тексту, при видаленні, виймання або копіюванні фрагментів тексту;

· Зручність виклику пояснювальних текстів - підказок, їх повнота, швидкість виведення на екран;

· Кількість одночасно оброблюваних файлів;

· Можливість введення нових шрифтів і алфавітів;

· Загальний обсяг оперативної пам'яті, займаний текстовим процесором та інші.

Стандартне налаштування можна зробити, натиснувши лівою кнопкою миші на рядку меню команду «Сервіс / налагодження / стандартні». Для того щоб перевірити налаштування установки «Майстер формул» необхідно натиснути команду на рядку меню «Сервіс / Настройки» у підпункті «Команди» знайти потрібний нам «Майстер формул». В робочому полі редактора постійно присутні 3 елементи - Курсор вставки, який вказує позицію поля, в якому буде виведений з клавіатури черговий символ; Мітка кінця тексту, яка вказує кінець документа; Курсор миші.

Шаблон є заготівлею документа, в яку потрібно ввести відсутні дані. Майстер - це програма. Вона створює документ з урахуванням інтересів користувача. Форматування тексту - процес установлення параметрів фрагменту тексту, що визначають зовнішній вигляд тексту в цьому фрагменті. Перед зміною параметрів фрагменту тексту необхідно виділити. Якщо фрагмент не буде виділений, будуть змінюватися поточні параметри. Для встановлення параметрів абзацу використовується команда «Абзац» з меню «Формат». Для встановлення абзацних відступів та інтервалів необхідно вибрати укладку «Відступи та інтервали».

Для оформлення тексту можна використовувати команди на рядку меню «Нумерація». На рядку меню зайти в команду «Формат / список», і вибрати маркований або нумерований список.

Табличний процесор Excel

Сучасні табличні процесори забезпечують подання табличних даних у графічній формі - у вигляді графіків і діаграм. Табличний процесор не є універсальним обчислювальним засобом. Він здатний вирішувати досить обмежене коло стандартних завдань, в основному економічного характеру. Робота з табличним процесором вимагає складання алгоритму.

Mіcrosoft Excel (повна назва Mіcrosoft Offіce Excel) – програма для роботи з електронними таблицями, створений корпорацією Mіcrosoft для Mіcrosoft Wіndows, Wіndows NT і Mac OS. Excel дозволяє вирішувати стандартне коло завдань, причому з високим ступенем комфорту для користувача. Крім того, він містить засоби, значно розширюють можливості його як табличного процесора.

Типові області застосування Excel:

• завдяки тому, що лист Excel являє собою готову таблицю, Excel часто використовують для створення документів без усіляких розрахунків, що просто мають табличне представлення (наприклад, прайс-листи в магазинах, розклади);

• у Excel легко можна створювати різні види графіків і діаграм, які беруть дані для побудови з комірок таблиць (графік зниження ваги тіла за вказаний період від початку занять спортом);

• його можуть використовувати звичайні користувачі для елементарних розрахунків (скільки витратив за цей місяць, що/кому/коли дав/взяв);

• Excel містить багато математичних і статистичних функцій, завдяки чому його можуть використовувати школярі і студенти для розрахунків курсових, лабораторних робіт;

• Excel інтенсивно використовується в бухгалтерії – у багатьох фірмах це основний інструмент для оформлення документів, розрахунків і створення діаграм. Природно, він має в собі відповідні функції;

• Excel може навіть працювати як база даних. Хоча, звичайно, до повноцінної бази даних йому далеко.

26. Охарактеризувати Гельсінський акт, наради з безпеки і співробітництва в Європі.

Заключний етап Наради з безпеки і співробіт­ництва в Європі відбувся 30 липня — 1 серпня 1975 р. в Гельсінкі.

Це була безпрецедентна до того зустріч найвищих керівників 33 європейських держава а також США й Канади. Саміт завершив свою роботу урочистим підписанням Заключного Акта НБСЄ, в якому фіксувалися домовленості, досягнуті з усіх питань порядку денного.

Стрижень Заключного Акта становила «Декларація принципів, якими держави-учасниці керуватимуться у взаємних відносинах». Були закріплені такі принципи:

Суверенна рівність, поважання прав, притаманних суверенітету. Наголошувалося, що йдеться про поважання всіх прав, притаманних суверенітетові. В Декларації було зафіксовано поважання права держав «вільно вибирати й розвивати свої політичні, со­ціальні, економічні та культурні системи, а також право встановлювати свої закони та адміністративні правила».

Незастосування сили або погрози силою.

Непорушність кордонів. Держави—учасниці НБСЄ визнали непорушними кордони одна одної, так само як і Кордони усіх держав у Європі, і зобов'язалися утри­муватися від будь-яких зазіхань на ці кордони як на мо­мент підписання Заключного Акта, так і в майбутньому. Принцип непорушності кордонів було вперше в історії міжнародних відносин зафіксовано на багатосто­ронній основі

Територіальна цілісність держав.

Мирне врегулювання суперечок.

Невтручання у внутрішні справи. Відповідно до цього принципу країни— учасниці НБСЄ мають утримуватись від надання прямої чи непрямої допомоги терористичній, підривній або іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повален­ня режиму іншої країни-учасниці.

Поважання прав людини та основних свободу включа­ючи свободу совісті, релігії та переконань. У відповідності з проголошеним принципом держави-учасниці зобовяза­лися визнавати загальне значення прав людини та основних свобод

Рівноправ'я та право народів розпоряджатися своєю долею. Виходячи з цього принципу всі народи світу мають невід'ємне право вільно визначати, коли і як вони того забажають, свій внутрішній та зовнішній політичний ста­тус без втручання ззовні та здійснювати на власний роз­суд свій політичний, економічний, соціальний та куль­турний розвиток.

Співробітництво між державами. Цей принцип передбачав зобов'язання держав—учасниць НБСЄ спів­працювати в усіх сферах у відповідності з цілями й принципами Статуту 00Н.

Сумлінне виконання зобов'язань за міжнародним пра­вом. Останній з «гельсінських принципів» передбачав, що держави-учасниці мають сумлінно виконувати свої зо­бов'язання, які випливають як із загальновизнаних прин­ципів і норм міжнародного права, так і тих міжнародних договорів та інших угод, учасниками яких вони є.

Перелічені принципи мали важливе значення для стабілізації обстановки на європейському континенті. Вони, зокрема, підтверджували відповідні положення вже укладених між провідними країнами світу — СРСР, США, ФРН, Францією, Великобританією, Канадою, Іта­лією — договорів та угод.

Досягнуті й закріплені у відповідних документах ре­зультати Наради створювали досить сприятливі переду­мови для розширення й активізації міждержавного спів­робітництва в економічній, науково-технічній, природо­охоронній галузях.

Останній розділ Заключного Акта «Подальші кроки після Наради» відображав намір учасників продовжувати розпочатий процес багатосторонніх дискусій і перего­ворів з актуальних проблем європейської безпеки, який згодом дістав назву «гельсінського». Було досягнуто до­мовленості про організацію після завершення Наради зустрічей між представниками 35 країн, починаючи із зустрічі на рівні повноважних представників міністрів за­кордонних справ, яка мала пройти в Белграді в 1977р.

27. Охарактеризувати дифузійні моделі поширення міжнародної інформації: криву Гомперсца, криву Перла, модель Айзенсона–Хартмана.

Модель Айзенсона-Хартмана описує зростання інформації у певній галузі в залежності від обсягу поточної інформації І, межі L, кількості осіб, зайнятих обробкою інформації N, коефіцієнта пропорційності k. 1) І = L/(1 + (l/І₀ - 1)*exp(-kN(t - t₀))) Інша модифікація моделі пов’язана з таким підходом до опису взаємодії фахівців з інформаційним ресурсом. Якщо в галузі працює N фахівців, то між ними можливо N*(N - 1)/2 взаємодій. Покладемо f - частка взаємодій за одиницю часу, m - середня продуктивність взаємодії. 2) І = L - (L - І₀)*exp( - kmfN²/2L) Область використання модифікацій моделі Айзенсона-Хартмана обмежується такими чинниками: - точністю даних; - не враховується співвідношення часу пошуку інформації та її оброблення; - в моделі відсутні обмеження на вироблення інформації кожним фахівцем; - в моделі не враховуються такі обмеження на потоки інформації як конфіденційність, виробничі секрети, державні таємниці тощо. Незважаючи на недоліки, модель може бути корисною у двох випадках, для дослідників та фахівців PR у малих групах, та у випадку значних обсягів інформації, коли є великий інформаційних ресурс і доступ до нової і старої інформації обмежується обсягом часу.

Рівняння кривої Перла має вигляд: І_А(t) = І⁰_А + L / [1 + а* еxp (k*(t - t₀)] В цьому рівнянні І⁰_А - початкове значення І_А(t) при t = t₀, L - межа значень І_А(t), a, k - параметри, при цьому а визначає місце кривої на часовій осі, k - крутизну кривої. На малюнку подана крива Перла при І⁰_А =0, t₀ = 0, L = 1, a = 1, k = 1.

Галузь застосування - моделі соціальних і політичних симетричних процесів з насиченням. Отримані американським біологом та демографом Раймондом Перлом (1870 - 1940 р.р.) при вивченні росту організмів і популяцій. Прогнозування з використанням кривої Перла полягає в тому, що визначивши на ранніх етапах розвитку певного процесу параметри a, k , можна оцінити межу L та можливий час її досягнення, а також точку перегину t = t₀ + (ln a)/k.

Рівняння кривої Гомперца має вигляд: І_А(t) = І⁰_А + L *exp( - а* еxp (- k*(t - t₀)))

В цьому рівнянні І⁰_А - початкове значення І_А(t) при t = t₀, L - межа значень І_А(t), a, k - параметри, при цьому а визначає місце кривої на часовій осі, k - крутизну кривої. На малюнку подана крива Гомперца при І⁰_А =0, t₀ = 0, L = 1, a = 1, k = 1.

На відміну від кривої Перла крива Гомперца несиметрична, точка перегину t = t₀ + (ln a)/k. Крива Гомперца може бути використана для прогнозування розвитку інфраструктури інформатизації: кількості мобільних телефонів, кількості користувачів мережі Інтернет тощо.

Як крива Перла, так і крива Гомперца можуть бути віднесені до класу так званих S-образних кривих. Для таких кривих характерний експонентний або близький до експонентного ріст на початковій стадії, а потім при наближенні до точки насичення вони приймають більш пологий вигляд. Криві Перла і Гомперца використовувалися при прогнозі таких параметрів, як зростання коефіцієнта корисної дії парових двигунів, ріст ефективності радіостанцій, ріст тоннажу судів торговельного флоту і т.д. Пізніше з'ясувалося, що S-образні криві добре описують процеси заміщення однієї техніки іншою, зміну технологій, еволюційні процеси в екологічній і соціокультурних сферах.

28. Охарактеризувати діяльність департаменту Ради Європи з інформаційної політики СДМС. Проаналізувати стратегії і програми 2009-2011рр.

CDMC: Спостережний комітет Ради Європи з ЗМІ та нових послуг зв'язку Робота, проведена для Ради Європи в рамках Керівного комітету Ради з ЗМІ та нових комунікативних служб (CDMC) охоплює широке коло питань загальноєвропейського значення: свобода вираження поглядів та інформації, концентрації засобів масової інформації та плюралізму, незалежності радіо і телебачення регулюючих органів, заохочення терпимості і боротьби з підбурюванням до ненависті, наслідки нових комунікаційних технологій і т.д.

CDMC має чотири робочі групи:

• групи фахівців з нових медіа (MC-NM)

• консультативної групи з питань управління державними ЗМІ (MC-S-PG)

• консультативної групи з питань транскордонного Інтернету (MC-S-CI)

• групи фахівців з охорони суміжних прав організацій мовлення (MC-S-NR)

Структура і діяльність CDMC в рамках Ради Європи

Діяльність Ради Європи в галузі засобів масової інформації спрямовані на сприяння:

свободи слова та інформації, гарантоване статтею 10 Європейської конвенції з прав людини

вільного розповсюдження інформації на загальноєвропейському рівні через існування безлічі незалежних і автономних засобів масової інформації.

Керівний комітет з ЗМІ та нових комунікативних служб (CDMC) об'єднує експертів, які представляють різні держави-члени Ради Європи спільно з спостерігачами від декількох зацікавлених неурядових організацій, держав-членів, міжурядових і неурядових організацій. Його робота охоплює широке коло питань, що стосуються свободи слова та інформації, якими користуються засоби масової інформації, і її межі.

CDMC публікує законодавчі тексти та інформації керівництва. Він також організовує конференції та семінари, які дозволяють державам-членам обмінюватися інформацією та досвідом.

29. Охарактеризувати діяльність міжнародних організацій у системі міжнародних інформаційних відносин, визначити класифікацію, напрями інформаційної політики та програмної діяльності міжнародних організацій.

Міжнародні організації (МО) – союзи або альянси, які передбачають членство держав, наявність засновницького договору, постійні органи, повагу до суверенітету держав-учасниць. Як правило, такі організації називають міжнародними міжурядовими.

1)Всесвітній телеграфний союз-1865р.(сучасний Міжнародний Союз Електрозв’язку)

2)Всесвітня поштова спілка-1874(суч.-Спеціалізована установа ООН)

В світі налічується 7000 МО різного характеру, крім того близько 10000 організацій неурядового характеру і їх кількість продовжує зростати ,оскільки більшість має віртуальне представництво в мережі Інтернет.

Діяльність МО регулюється і встановлена двома конвенціями

1)Віденською конвенцією про право міжн. договорів 1986рік

2)...за участю МО 1989 рік

Міжнародні міжурядові організації

І рівень: ООН та її спеціалізовані установи, Рада Безпеки ООН, ЕКОСОР, Генеральна Асамблея.

Рада Безпеки. Розглядає та приймає документи з інформаційної безпеки, інформаційної злочинності та боротьби з інформаційним тероризмом.

ЕКОСОР. Опікується створенням та підтримкою інформаційної економіки, впровадженням електронної торгівлі, особливо в країнах третього світу.

Генеральна Асамблея. Видає резолюції, що є обов’язковими для виконання лише для тих держав, що їх підписали.

ПРООН (програма розвитку ООН).

ІІ рівень:ЮНЕСКО

Стратегії ЮНЕСКО в сфері інформації та комунікації

1. «Новий міжнародний інформаційний та комунікаційний порядок» (1980)

2. «Нова комунікаційна стратегія» (1985-2000). Принципи, викладені у

3. «Інформаційне суспільство для всіх» (з 2000р).

Міжнародний Союз електрозв’язку (МСЕЗ)

Розробляє технічні стандарти, тарифні сітки, координує фінансову допомогу іншим країнам, опікується розвитком телекомунікаційних мереж.

Всесвітня Поштова Спілка (ВПС)

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

ІІІ рівень:

ЮНКТАД, ЮНЕП - (охорона навк середовища), ІКАО, Всесв метеорологічна організація, Всесвітня морська організація, МАГАТЕ

ІV рівень:

Банк реконструкцій та розвитку, МВФ, Світовий Банк

Міжнародні корпоративні організації

Установи,що сполучають у собі риси МО та приватних компаній

Мета-організ глоб супутник звязкута надання інф продуктів та послуг черз кордони держав.

Інтелсат. Компетенція: «морський стандарт», проектування, розробка, конструювання, спорудження, експлуатація, технічне обслуговування космічного сегмент у глобального супутникового зв’язкку,надання сегменту на комерційних засадах для міжнародних ТКМ послуг загального користування.

Інмарсат. Основні напрями діяльності: забезпечення послуг супутникового зв’язку для судноплавства, забезпечення лоцманських послуг, обслуговування всіх регіонів судноплавства

Eutelsat. Діяльність: підтримка та експлуатація космічного сегменту європейського супутникового зв’язку, забезпечення національної та міжнародної телефонії

Інтерсупутник, має статус спостерігача в комітеті ООН по мирному використанню космічного простору, с членом Азіатсько- Тихоокеанської Ради по супутниковому зв'язку.

Міжнародні неурядові організації. Членство як держав, так і юридичних та фізичних осіб. Створюються на основі добровільної згоди учасників.

Міжнародний центр проти цензури (Artіcle 19)

30. Охарактеризувати діяльність міжурядово-корпоративних організацій в сфері інформації та комунікації; проаналізувати стратегії і програми Інтелсат, Інмарсат, Євтелсат, Інтерсупутниа.

Міжнародно-корпоративні організації – установи, що сполучають у собі риси МО та приватних компаній. Мета - організація глобального супутникового зв’язку та надання інформаційних продуктів та послуг через кордони держав.

Інтелсат. Штаб-квартира в США, заснована в 1964р., налічує 147 країн-учасниць, працює на основі міжнародної угоди про комерційні телекомунікації від 1971р. Має 52 супутників.

Компетенція: «морський стандарт», проектування, розробка, конструювання, спорудження, експлуатація, технічне обслуговування космічного сегмент у глобального супутникового зв’язкку, надання сегменту на комерційних засадах для міжнародних ТКМ послуг загального користування.

Клієнти: CNN, BBC, DBC, France, Deutsch, Brіtіsh Telecom.

Eutelsat. Організацію утворено в 1982 році як комерційну; штба-квартира – в Парижі. Має 26 супутників; Першою у 1999 р розпочала процес приватизації. У 2001 році підписана угода між країнами про розподіл часток власності між країнами. Діяльність: підтримка та експлуатація космічного сегменту європейського супутникового зв’язку, надання послуг суспільним службам ТКМ в Європі, телерадіомовлення (виробництво і поширення фільмів, релкамних роліків, телепрограм, супутниковий збір новин)

Нормативні документи: Конвенція про Eвтелсат, Європейська культурна конвенція, Європейська конвенція про транскордонне телебачення, Європейська конвенція про універсальний інформаційний сервіс, Європейська конвенція про кіберзлочинність.

Інмарсат. Організація, утворена 1979 року спочатку як міждержавна; штаб-квартира в США. Діє на основі Конвенція про Інмарсат 1976. Дохід на 2010 1,170 млдр. $

Основне завдання – співробітництво на морі з метою безпеки та рятування людських життів. До послуг належить як звичайний телефонний зв’язок, так і передача даних та сигналів SOS.

Основні напрями діяльності: забезпечення послуг супутникового зв’язку для судноплавства, забезпечення лоцманських послуг, обслуговування всіх регіонів судноплавства, боротьба з морським піратством, забезпечення доброчесної конкуренції

Інтерсупутник

Міжнародна організація космічного зв'язку, почалароботу на ринку послуг супутникового зв'язку в 1971 році, штаб-квартира в Москві. Країнами-членами організації є 25 країн. Має 12 супутників.

Інтерсупутник пропонує широкий спектр комплексних послуг супутникового зв'язку в рамках альянсів з найбільшими операторами, постачальниками обладнання і розробниками новітніх телекомунікаційних технологій.

Має 50 станцій супутникового зв’язку, має розподільчі термінали для СНД, країн Центрально-Східної Європи, ШОС та ОЧЕС. Здійснює міжнародні космічні програми Галілей, GPS, Глонос.

Інтерсупутник мас статус спостерігача в комітеті ООН по мирному використанню космічного простору, с членом Азіатсько- Тихоокеанської Ради по супутниковому зв'язку.

31. Охарактеризувати доктрину інформаційного протиборства за теорією м’якої сили Дж. Ная та У. Оуенса, проаналізувати концепцію “інформаційної парасольки”

Модель А - створення абсолютної системи захисту країни-інфолідера проти будь-якого виду наступальної інформаційної зброї, що обумовлює об'єктивні переваги в потенційній інформаційній війні, змушує інші країни шукати альянсу у військово-інформаційних діях із країною-інфолідером. При цьому може бути використано систему жорсткого контролю над інформаційним озброєнням противника на підставі потенційних міжнародних документів з інформаційної безпеки. Погляд на такий розвиток подій викладено у відомому дослідженні Дж. Ная та У. Оуенса «Amerіca's Іnformatіon edge strategy and force plannіng», 1996 p. (Головна сила Америки - її інформаційні можливості), в якому стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп'ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування і нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь. У сучасному світі, де трансформовано поняття «ядерної парасольки» та стратегії неядерного стримування, зазначають автори дослідження, наявність інформаційних переваг обумовлює інтелектуальний зв'язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях. Інформаційне лідерство посилює ефект американської дипломатії як інструменту «м'якої сили», уможливлює використання інформаційних ресурсів для конструктивного діалогу із потенційними противниками - Китаєм, Індією, Росією та іншими інформаційно розвинутими країнами з проблем міжнародної безпеки, і одночасно інфолідерство США забезпечує протидію нарощуванню інформаційних озброєнь у потенційно агресивних країнах (Іран, Ірак, Пакистан). Переваги США в інфосфері, на думку експертів, сприятимуть попередженню і врегулюванню регіональних конфліктів, вирішенню проблем, пов'язаних із глобальними загрозами, які виникли після закінчення «холодної війни», такими, як міжнародна злочинність, тероризм, поширення зброї масового знищення, глобальна екологічна деградація. Концепція глобальної інформаційної безпеки з точки зору політичних інтересів США полягає у впровадженні доктрини «інформаційної парасольки», що замінить доктрину «ядерної парасольки», на основі взаємовигідного обміну інформацією різного характеру (переважно військового) для міжнародного співробітництва і підтримання миру.

В умовах сучасної інформаційної революції переваги «м'якої сили» США, вважають Дж. Най та У. Оуенс, можуть бути використані для остаточного становлення демократичної системи в інших країнах світу, для попередження регіональних конфліктів, для протидії новим загрозам глобального масштабу. Разом з тим, у дослідженні підкреслено концептуальні проблеми осмислення міжнародної інформаційної безпеки: 1) психологічний стереотип політичних, ділових та військових сил і коаліцій, що не дозволяє якісно оцінити роль інформації як сили, оскільки такі традиційні фактори, як військовий потенціал, ВНП, чисельність населення, енергетичні ресурси, розмір території та наявність природних запасів копалин домінують у дискусіях про баланси сил; 2) нерозуміння природи інформації, наслідків інформаційної інтеграції та системних зв'язків інформаційної складової з іншими військовими, політичними, економічними, соціальними складовими, що утворюють міць держави і суспільства; 3) усвідомлення у США та інших інформаційно розвинутих країнах стратегічної ролі міжнародної інформаційної безпеки та непередбачуваних наслідків застосування інформаційних озброєнь для існування цивілізації.

32. Охарактеризувати еволюцію відносин між Україною та Росією.

З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у станi покращення.

Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору.

Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р.^[3], але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.

Основні моменти:

- Газова криза 2009 року (результати(документи))

19 січня 2009 ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз Україна" підписали два незалежних один від одного контракти:

• купівлі-продажу на період з 2009 р. по 2019 р. ((41-52 млрд. кубометрів на рік))

• контракт про обсяги й умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 р. по 2019 р.

Відповідно до контрактів , ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз Україна" з 1 січня 2010 р. перейдуть до ціноутворення на газ і формування транзитного тарифу у повній відповідності з європейськими стандартами. Сторони погодилися з тим, що в 2009 р. українським партнерам при закупівлях газу буде зроблена 20% знижка до європейської формули ціни. Кожного кварталу ціна перераховується за формулою, що враховує зміну індексів цін на мазут і газойль.

21 квітня 2010 у Харкові Віктор Янукович і Дмитро Медведєв підписали нову угоду щодо вартості закупівель і транзиту газу через українську ГТС, пов'язавши зниження ставки на 30% від поточної величини з продовженням угоди про оренду Чорноморським Флотом Російської Федерації бази в Севастополі на 25 років, до 2042 року.

- Чорноморський флот (Харківькі Угоди)

21 квітня 2010 між Віктором Януковичем і Дмитром Медведєвим пройшли важливі переговори з широкого кола питань українсько-російських відносин, у тому числі про політичну взаємодію, про економіку, про гуманітарні питання. Головними підсумками стали домовленості з питань перебування Чорноморського флоту на території України та зниження ціни на російський газ для Україні на 30%, але не більше ніж на 100 дол. за тисячу кубометрів. З 28 травня 2017 пролонгується на 25 років дію угоди між Україною і РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і угоди між урядом України і урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території Україні від 28 травня 1997 р. з наступним автоматичним продовженням на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не проінформує письмово іншу сторону про припинення їх дії не пізніше , ніж за один рік до завершення терміну дії. Угода також передбачає збільшення орендної плати за перебування ЧФ РФ на території України, яка починаючи з 28 травня 2017 р. буде складатися з платежів Росії в розмірі 100 млн дол на рік і додаткових коштів, які утворюються за рахунок зниження з дати вступу в силу угоди ціни на природний газ, який поставляється російською стороною на Україну. Президент Росії Дмитро Медведєв і президент України Віктор Янукович підписали угоду про будівництво моста через Керченську протоку. Датою закінчення будівництва був названий 2014 рік. Особливу увагу приділили зустрічі з главами прикордонних регіонів України та Росії, міжрегіональному співробітництву країн

- Закон Укр про засади зовнішньої та внутрішньої політики від 2010 року (відмова від НАТО – зміна курсу)

- проблема мови

33. Охарактеризувати етимологію міжнародного інформаційного тероризму. Визначити специфіку кібер-, медіа і психотероризму як складову інформаційних загроз.

Інф. тероризм – злочинний або несанкціонований вплив на інфраструктуру іноземної держави, на систему прийняття політичних рішень, на моральний стан суспільства.

Кібертероризм – діяльність по дезорганізації інформаційних систем, що створює небезпеку загибелі люлей, значних матеріальних збитків чи інших суспільно небезпечних наслідків, якщо вони скоєні в цілях порушення суспільної безпеки, залякування населення чи здійснення впливу на прийняття рішень органами влади, а також загроза скоєння вказаних дій в тих самих цілях. Здійснює значний психологічний ефект на суспільство.

Є ефективним бо:

- простий, дешевий та законний доступ до інформаційної інфраструктури як звичайних користувачів;

- важко одразу визначити географічні та юридичні рамки;

- може бути розпізнаний як звичайний збій в системі, а не акт злочину;

- важко оперативно відреагувати на скоєний злочин;

- недостатньо інформації про реальні і потенціальні загрози для інфопростору з боку терористів.

Цілі атак:

- апаратне забезпечення;

- програмне забезпечення;

- мережеві стандарти та коди передачі даних;

- сама інформація;

- люди, задіяні в інфосфері.

Психотероризм – методи і засоби впливу на індивідуальну, групову і масову свідомість суспільства. Засоби: психотронна зброя, пропаганда, соціальні технології, наркотики…

Технології: маніпулятивні технології (пропаганда), засоби створення віртуальної реальності (імітація голосу, зображення), технології нейролінгвістичного програмування, телепатичний вплив, електронні пристрої впливу на підсвідомість(інфра-, ультразвук).

Медіатероризм – акти тероризма з використанням засобів мас-медіа. дуже поширений сьогодні: радіотелевізійний терроризм (рекламний тероризм), аудіовізуальний терроризм (розсилка продукції із певним змістом, трансл. її по кабельним ТВ); створення міфів, поширення чуток, закріплення стереотипів.

34. Охарактеризувати ефект праймінгу та його використання у сучасних комунікативних технологіях.

Суть ефекту праймінгу полягає в тому, що під впливом медіа в свідомості комунікатора оживають старі асоціації, які впливають на розуміння отримуваної інформації.

Праймінг може мотивувати поведінку людини, спонукати до певних дій, іноді асоціальних. Сприймаючи якусь інф. і згадуючи та переживаючи певні події, пов’язані з цією інф., люди можуть реагувати на неї не так, як вимагають реальні умови, а як вони реагували колись.

Вчені намагаються визначити взаємозв'язок між ефектом праймінгу та установками, поглядами і поведінкою споживачів масової інф. З огляду на те, що в наш час практично кожна людина є споживачем масової інф. в тому чи іншому обсязі, вплив ефекту праймінгу відбивається на суспільстві в цілому.

Теорія "культивації" - це один із сучасних напрямків, у рамках якого має місце твердження про те, що чим більше часу індивід витрачає на перегляд телевізійних передач, тим більш перекручено він сприймає реальність.

Теорія праймінгу часто є теор. основою для досліджень інших аспектів медіавпливу, включаючи підбір повідомлень, медіа-насилля та політ. пропаганду в ЗМІ.

Приклади праймінгу:

1) Сьогодні мало не кожен дорослий житель планети, переглядаючи новини про теракти, автоматично асоціює їх з подіями 11.09.2001. Псевдотеракти, організовані урядами держав, розраховують шляхом повідомлень через ЗМІ пробудити в населення саме «ті» відчуття.

2) Повідомлення про війну може викликати в телеглядача асоціації зі світовими війнами, тобто інтерес до новини і реакція аудиторії буде багато в чому залежати від її знань і досвіду. Якщо в деяких людей у дитинстві залишився яскравий спогад про війну, то це ж відчуття виникне при перегляді новини про війну, що почалася.

3) Під час гучного скандалу з приводу стосунків президента Білла Клінтона з Монікою Лівінскі один репортер розмірковував про те, що пильна увага ЗМІ до особистості співробітниці Білого дому або зробить ім'я "Моніка" настільки популярним, що протягом деякого часу батьки масово будуть називати ним своїх доньок, або це ім'я придбає лайливий, негативний відтінок. Цей приклад, дуже простий і демонструє, як під впливом мас-медіа у глядачів і читачів формуються асоціації, що мають відношення до змісту отриманої інформації.

Ефект праймінгу може відбуватися як у позитивну (позитивний праймінг-ефект), так і в негативну сторону (негативний праймінг-ефект). Тобто, повідомлення в ЗМІ, наприклад, можуть мати за мету нагадати і про гарні моменти, напр., святкування з нагоди підписання договору, чи прибуття гостя високого рівня.

Стимул, за доп. якого вимірюється швидкість і точність реакції, називають "тестовим стимулом", а саму підказку, тобто той стимул, який призводить до зміни реакцій - "праймом". У якості праймів звичайно використовують підбір стимулів по асоціації з тестовим, підбір прикладів однієї категорії. У випадку з терактами тестовим стимулом буде нове повідомлення про теракт, а праймом – сам факт здійснення теракту.

35. Охарактеризувати Європейську стратегію 2020, основні положення та програму дій.

Стратегія «Європа 2020» розкриває європейську соціально-економічну концепцію 21-ого століття.

«Європа 2020» встановлює три основних фактори зміцнення економіки:

Розумне зростання: розвиток економіки, засноване на знаннях та інноваціях.

Стійке зростання: створення економіки, заснованої на доцільному використанні ресурсів, екології та конкуренції.

Всеохоплюючий зростання: сприяння підвищенню рівня зайнятості населення, досягнення соціального та територіального згоди.

Для того, щоб держави-члени змогли адаптувати стратегію «Європа 2020» до своєї конкретної ситуації, Європейська Комісія пропонує державам трансформувати цілі ЄС у свої національні стратегії.

7 напрямів діяльності:

«Інноваційний Союз» для поліпшення умов і можливостей фінансування досліджень і інновацій.

«Рух Молоді» для посилення результативності освітніх систем та сприяння залученню молодих людей на ринок праці.

«План розвитку цифрових технологій в Європі» для прискорення розвитку високошвидкісного інтернету і надання можливостей участі в загальних цифровому комерційному просторі для приватних фізичних та юридичних осіб.

«Доцільне використання ресурсів в Європі», щоб зробити економічне зростання незалежних від ресурсів.

«Індустріальна політика, спрямована на глобалізацію» для поліпшення підприємницького середовища.

«План з розвитку нових здібностей і збільшення кількості робочих місць».

«Європейська політика проти бідності».

Економічні аспекти діяльності:

рішення тематичних завдань, зазначених вище, з'єднуючи пріоритети і основні цілі;

допомога державам-членам у розробці своїх стратегій розвитку.

Розумний зростання в розумінні ЄС означає посилення взаємодії наукових знань, досліджень та інновацій з економічним зростанням і розвитком ЄС. Цей фактор зміцнення економіки включає в себе підвищення якості освіти, підвищення якості проведення досліджень, підтримка розповсюдження інноваційних технологій і знань по всьому ЄС, збільшуючи доступу до інформації та технологій спілкування, а також гарантуючи, що інноваційні технології будуть використовуватися в цілях досягнення глобальних соціальних цілей.

Дії у цьому напрямку відкриють інноваційні можливості європейських держав, поліпшать результати освітнього процесу, допоможуть у розвитку економічних та соціальних переваг цифрового суспільства. Всі процеси повинні здійснюватися на рівні ЄС, національному, регіональному та місцевих рівнях.

На рівні ЄС Європейська Комісія буде працювати в наступних напрямках:

- Завершити створення Європейського Простору для Досліджень і Інновацій, розробити стратегічний план з досліджень у галузі збереження енергії, транспорту, зміни клімату, доцільного використання ресурсів, здоров'я, старіння, виробництва екологічно чистих продуктів, управління земельними ресурсами, посилити співпрацю з країнами-членами і регіонами ЄС;

- Поліпшити основні умови для бізнесу та інновацій (створити Єдиний Патентне Бюро ЄС, спеціалізований Патентний Суд, модернізувати загальні положення про авторське право та товарних знаках, збільшити можливість використання захисту інтелектуальної власності малими і середніми підприємствами, прискорити прийняття взаємопов'язаних стандартів).

36. Визначати та показати специфіку організації,визначення ефективності та проведення прес-конференцій ,прес-брифінгів,прес-турів, прес-ланчів.

Прес-конференція – захід для ЗМІ, що проводиться у випадках, коли є суспільно значима новина і організація або окрема відома особистість, безпосередньо пов’язана із цією подією(новиною) бажають дати свої коментарі, які були б цікаві та корисні для громадськості. Найефективніша форма взаємодії з журналістами. Бере участь керівництво(або максимально компетентні в питаннях особи). Важливо вірно обрати день для ПК(початок тижня – добре, п’ятниця – погано(перевантаження), субота – чудово(«день інформаційного голоду»)) Підготовка:

- визначити тематику та списки учасників

- ведучий

- назначити виступаючих(2-3 особи)

- обрати приміщення

- визначити коло ЗМІ (та попередньо зателефонувати)

- підготувати прес-релізи

- технічно підготувати зал (продумати можливі демонстраційні матеріали)

- зустріти журналістів, вручити прес-пакети

- по можливості – організувати перерву на каву

- попередити виступаючих про питання зі сторони ЗМІ

Оптимальна тривалість – 30-40 хв.. Для ПК слід приготувати:

- роздавальний матеріал

- таблички з іменами, назвами посад

- стіл реєстрації

- бланк реєстрації для ЗМІ з відповідними графами

Прес-брифінг – робоча нарада за участю запрошених журналістів у великих компаніях та громадських організаціях, а також в урядових інституціях. ПБ призначений для передачі інформації журналістам, передбачає виклад інформації, а не роз’яснення проблеми.. Це та ж ПК але без коментарів.. Метою є доведення до громадськості певної позиції організації або установи через ЗМІ.

Для проведення використовують просторий офіс(бажано з великим круглим столом). Запрошують 6-12 журналістів. Легкий та невимушений виклад інформації, можна пити каву та безалкогольні напої, не передбачає постановки питань від журналістів. Обовязковий роздавальний матеріал.

Прес-тур – ефективні, коли широкій аудиторії треба розповісти про підприємство, унікальне виробництво, послуги і тп. Загалом – це екскурсія для журналістів по підприємству з метою показати його з середини, занурити у виробничий процес. Види:

- junket – розважальна подорож по виробничим приміщенням компанії в різних містах

- fam trips – ознайомча екскурсія за рахунок організації

- подорож офіційних осіб організації до провідних міст з метою спілкування з окремими журналістами (притаманно для високо технолог. прод.)

Переваги:

Найефективніша форма роботи з пресою

Незаангажоване висвітлення подій

Дозволяє докладно висвітлити діяльніст

Журнлісти є безпосередніми учасниками подій

Основні особливості організації пов’язані із складанням списків журналістів(на основі популярності видання) та розміщенням у готелях, транспортування, харчування, складанні програми, відмінної від інших.

Прес-Ланч – захід для обмеженого числа представників ЗМІ, що є найбільш важливими для компанії. З боку компанії – перші особи. Місце проведення – зручно розташоване з високим рівнем сервісу. Необхідна попередня робота із запрошеними ЗМІ(індивідуальні запрошення, визначення тем, що цікавлять і тп) так і робота з ними по завершенню ланча(надання додаткової інформації, інтерв’ю і тп.). ПЛ – неформальний захід. Форма: коктейль/банкет/фуршет. Може містити розважальну, неофіційну частину.

37. Охарактеризувати зв`язки з громадськістю в міжнародних фінансових структурах.

PR в фінансовій сфері – це частина PR, де компетентні в фінансах спеціалісти працюють з фінансовою громадськістю та взаємодіють з державними фінансовими органами, що регулюють діяльність акціонерних компаній. Спеціалісти цієї сфери PR займаються відносинами з фондовими брокерами, інвесторами та фінансовою пресою. Вони мають справу з широким спектром інформації про фінансову діяльність, такої як операції з поглинання компаній, зміни в напрямку діяльності компаній, вплив на зміни на ціни акцій. Також фінансовий PR часто називають Іnvestor Relatіons (ІR). Головні групи громадськості, з якими ведеться PR робота в фінансовій сфері: 1) фінансові аналітики; 2) власники акцій; 3) фінансові журналісти; 4) біржові брокери.

Задачі PR в фінансовій сфері:

• оцінка думок про компанію, що склалися у власників акцій, фінансових аналітиків;

• допомога менеджменту в розробці стратегії взаємодії з клієнтами з врахуванням цілей компанії;

• сприяння в підготовці фінансової літератури: листів до нових акціонерів, проміжні та річні звіти, листівки з інформацією про дивіденди, інформація для досліджень брокерських фірм;

• постачання інформаційних матеріалів для зустрічей з фінансових питань, екскурсій підприємством та презентацій для інвесторів, аналітиків та спеціалізованих ЗМІ;

• написання матеріалів – фінансових новин для публікацій в фінансово-спрямовані ЗМІ, відповіді на питання з таких ЗМІ;

• підготовка та проведення прес-конференцій для спец ЗМІ;

• підготовка до проведення спеціальних заходів.

Основні інструменти взаємодії з цільовими аудиторіями:

1) інвестори, власники акцій та біржові брокери:

- дослідження ринку;

- розробка ІR програми;

- організація участі в спеціалізованих конференціях та форумах;

- проведення Perceptіon Study (дослідження сприйняття цільовою аудиторією компанії);

- освітлення річних та проміжних звітів;

- e-maіl розсилки релізів та новин, які здатні вплинути на інвестиційний імідж компанії;

- надання інформації через сайт;

- підготовка аналітичних звітів для менеджменту з ринку акцій;

- надання коментарів для матеріалів у ЗМІ;

- участь в рейтингах.

2) фінансові аналітики та журналісти:

- генерація інформаційних приводів;

- круглі столи, прес-конференції, консультації, семінари, тренінги, конференції;

- прес-клуби;

- прес-тури;

- інформація на сайті, аналітичні статті спеціалістів компанії та її керівників.

ІR забезпечує виконання чотирьох життєво важливих цілей компанії. Перша – забезпечення комунікацій, або потоку цінної інформації. В даному випадку це передбачає надання інвесторам та аналітикам якомога більшої кількості інформації, аби вони могли безпомилково використовувати її при оцінці вартості компанії. Надаючи звіти з останніми досягненнями та результатами фінансової своєї фінансової діяльності, компанія дає змогу інвесторам побачити, як кожен крок відображається на загальній стратегії. Інформація допомагає аналітикам та інвесторам робити повноцінні висновки про основні переваги та сильні сторони компанії. Друга ціль полягає у будівництві взаємовигідних стосунків з інвесторами, аналітиками та брокерами. Відносини будуються на якісній вчасно наданій інформації, ґрунтовності, відвертості, чесності та здатності виконувати обіцянки. Третя головна мета – отримання керівництвом компанії «фідбеків» (інформації про зворотню реакцію) щодо того, як ринок сприймає компанію, її стратегії та ключові ініціативи з формування та підтримки власної вартості. Ця мета включає формування розуміння поточного ставлення аналітиків та інвесторів до компанії, чітке усвідомлення того, як ринок прореагує на нові стратегічні рішення та осягнення дій інвесторів. Остання ціль – отримати додаткові кошти. Виконуючи ці чотири цілі компанія забезпечує відповідну оцінку своїх акцій на ринку. Окрім цього, в основу відносин з інвесторами закладається інформаційна політика компанії, спрямована на забезпечення стратегічної довіри компанії з боку її зацікавлених сторін.

38. Охарактеризувати інструментарій сучасних комунікативних технологій у зовнішньополітичній діяльності держав.

Забезпечення сучасної зовнішньої політики здійснюється традиційними зовнішньополітичними комунікативними технологіями:

І)(інформаційно-аналітична робота територіальних і функціональних департаментв зовн.-політ. відомства держави, дипломатичні заходи диппломатичних представництв в інших державах);

ІІ)медіа та мережевими технологіями.

ІІІ) технології державного брендінгу (репутаційно-іміджеві стратегії суб’єктів МВ, спрямовані на формування позитивного іміджу держави на світовій арені. Д.Б. як складова зовнішньої політики зумовлюється міжнародною конкуренцією та забезпеченням геостратегічних , геополітичних та національних інтересів у сфері МВ)

За конспектом Є.А. Макаренко комунікативні технології у системі зовнішньої політики. поділяються на:

Державний брендінг

Іміджева дипломатія- дипломатична діяльність держави, спрямована на створення за допомогою засобів масової комунікації іміджу національних інтересів та роз’яснення мети й основних завдань зовнішньої політики країни, а також формування бажаної світової громадської думки.(нове явище в зовн. політиці XX-XXІ ст.)

Віртуальна або мережева дипломатія – використання глобальної інформаційної мережі в проведенні державами своєї ЗП в умовах «інформаційного суспільства», коли кордони між внутрішньою і зовнішньою політикою стають менш чіткими , ступінь відкритості інформаційних джерел зростає.

Медіа дипломатія – передбачає утвердження і проведення ЗП держави шляхом використання ЗМК та медіа впливу на світову громадську думку. Вперше використали МД у Великорибританії. ( технології – оф повідомлення для ЗМІ, які містять оф позицію країни з тих чи інших міжнародних питань; роз’яснення інф, яка містить спеціальні елементи впливу з метою переконання; інф., яка містить у собі довільні коментарі журналістів; інф., яка надається для ЗМІ для їх подальшої роботи)

Публічна дипломатія: Дж. Най выделяет три измерения публичной дипломатии. Первое – ежедневное направленное освещение американских внешнеполитических акций. Второе – »стратегическое общение», под которым подразумевается фокусированное обсуждение наиболее важных для США политических тем. Третье – развитие прямых контактов с иностранной аудиторией посредством системы обменов, программ научных стипендий, которые позволяет зарубежным гражданам лично знакомиться в Соединенными Штатами. Публичная дипломатия – это целенаправленное информирование международной общественности по создание позитивного мнения о США, а также поддержание контактов с другими народами в сфере образования и культуры, нацеленное на создание привлекательного образа своей страны. ПРИКЛАДИ публічної інформації: програма на 5 каналі «Голос Америки», Гьоте Інститут, Brіtіsh Councіl.

Громадська дипломатія: У радянські часи існував такий евфемізм як «народна дипломатія». За цим поняттям стояли декоративна традиція організованого спілкування передовиків виробництва, мистецьких та культурних діячів під наглядом представників спецслужб із своїми закордонними колегами з метою роз’яснення їм «переваг радянського способу життя».Демократична традиція громадської дипломатії («publіc dіplomacy») є нині невід’ємною частиною європейської політичної культури. Налагодження горизонтальних комунікаційних зв’язків між лідерами громадськості, інтелектуалами, представниками експертного співтовариства, журналістами є необхідним елементом творення адекватного іміджу будь-якої країни в світі, тим більше такої, що претендує на приналежність до європейської системи цінностей та традицій. Держава не лише має не заважати таким комунікаціям (як це робиться авторитарними режимами), але й активно сприяти. ПРИКЛАД громадської дипломатії: «Громадські зв'язки» (Communіty Connectіons Program) – це програма громадської дипломатії, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAІD). Дана програма передбачає практичне групове стажування в США для підприємців, представників місцевого самоврядування, правників, лідерів громадських організацій та спеціалістів інших професійних сфер з Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизької республіки, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, та України.

Традиційна дипломатія – засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів, застосовуваних з урахуванням конкретних умов і характеру розв'язуваних задач; офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях по здійсненню цілей і задач зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів держави, його установ і громадян за кордоном.

Лобістські технології: Лобізм ( lobbyіsm, від lobby – кулуари ) – організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень. Технології лобіювання і тиску на політичну владу: Інформаційний вплив на громадську думку через ЗМІ;Узгодження інтересів та участь у прийнятті урядових рішень ( консультативні групи, ради і палати при Уряді );Вплив на вибори до владних органів шляхом фінансування та організації виборчої кампанії;Різноманітні форми взаємодії з державними чиновниками та депутатами ( участь у різного роду слуханнях, неформальні контакти );Контроль за виконанням законів з боку зацікавлених груп;Страйки;Тероризм;Хабарі та інші незаконні способи винагородження державних чиновників.

39. Охарактеризувати інформаційний вимір теорії та практики глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму.

Глобалізм, як теорія – це ідеологія розвитку людства з урахуванням усіх сфер життєдіяльності сус-ва.

1 рівень – економічний: на базі міжнародної економічної кооперації виникають глобальні зв’язки між державами, з’являються нові суб’єкти МВ, ТНК – для яких економічне середовище є сукупністю економічних сфер майже всіх держав світу.

2 рівень – політичний:

- формування в майбутньому глобального або світового уряду.

- послаблення ролі держав у світовій політиці.

- утворення нових союзів навколо нових лідерів (Шанхайський союз) Передбачало посилення ролі морг, які могли би перебрати на себе певні сфери правління.

- посилилася роль неурядових організацій

- стала слабшою ООН

- передбачалася певна ієрархічна система взаємин між державами

3 рівень – культурний: толерантність до ставлення інших

4 рівень – екологічний: екологія мережених структур (не забрудненість системи Інтернет, злочинна, брудна інформація)

5 рівень – соціальний: міг би забезпечити рівний доступ до всіх благ цивілізації різним соціальним верствам (Італія, єдина серед європейських країн – релізує соціальну інформацію)

Головні ідеологи: Збігнев Бжезинський , Печчеи, Зангер, Киссинджер.

Антиглобалізм – ідеологія розвитку людства, в основу якої покладено озбереження ролі держав(провідної) в економічних, політичних сферах, протидія глобальної міграції - уникнення етнічних, релігійних конфліктів. Одна з рис антиглобалізму – обмеження ролі міжнародних синдикатів у світовій економіці та політиці. Антиглобалісти піднімають питання соціальної захищеності пересічних громадян, а також право кожної людини на свою індивідуальність.

Головні ідеологи: А.Г. Духін – виступає проти глоб теорії, проти Росії, Мартін Вінсент, О. Панарін, Шуман та Томас Мартін.

Альтерглобалізм – ідеологія, так званого іншого глобалізму, яка стосується тільки соціально-культурної сфери, екологічной, а також сфери становлення громадянського суспільства.

Головні ідеологи: Джон Стірліц, Деніал Сакс, Джемаль.

40. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичних інтересів на різних рівнях міжнародних відносин і дипломатичної діяльності.

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики є складовою зовнішньополітичних комунікацій, які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва. Інформаційно-аналітичне забезпечення відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із глобальних проблем міжнародного товариства. Недостовірність інформації, неточність, можуть породжувати серйозні проблеми в міжнародних відносинах.

Зовнішньополітична комунікація – це процес передачі міжнародної інформації у системі міжнародного співтовариства між окремими її компонентами, а також між суспільними групами та індивідами.

Кожна політична система і кожна держава розгортає власну систему і мережу зовнішньополітичної комунікації відповідно до національних інтересів. Ця мережа розвивається паралельно з політичними структурами, економічною базою та інфраструктурою комунікації. Зовнішньополітична комунікації поєднує в собі політичний аналіз та інформаційний моніторинг дво- та багатосторонніх відносин і передбачає моделювання ситуації та прогнозування певних наслідків.Зовнішньополітична інформація передається трьома основними способами:

1)через спеціалізовані установи та інші організації – йдеться про комунікаційні можливості зовнішньополітичних відомств, політичних партій і громадських рухів, неурядових організацій і так званих груп тиску;

2)через посередництво засобів масової комунікації – йдеться про друковані, телекомунікаційні та інтерактивні засоби комунікації, які є розповсюджувачами інформації зовнішньополітичних відомств;

3) через неформальні контакти – йдеться про неформальні комунікації у межах міжнародних організацій на двосторонньому рівні, на міжнародних форумах та зустрічах.

Зовнішньополітичні комунікації пов'язані із міжнародною політикою держав, вони відтворюють систему зовнішніх зносин і враховують:

• зовнішньополітичні інтереси;

• політико-психологічну культуру лідерів держав;

• традиції і ціннісні орієнтації суспільства;

• нормативно-правову систему;

• культурну самобутність.

За останні роки надзвичайно зросла інформаційна функція дипломатичних представництв. Посольства та місії завжди були важливими та надійними джерелами інформації про найрізноманітніші аспекти житяя країни перебування. Неодхідно підкреслити, що здобуття такої їнформації має здійснюватись лише законними засобами відповідно до норм міжнародного права. Звичайно, без сприйняття з боку країни перебування дипломатичним представництвам здійснювати цю функцію було б неможливо. Саме дипломатичні представництва широко користуються такими легальними, звичайними засобами отримання інформації, як ретельна обробка численних друкованих видань, зокрема періодичної преси, а також іншої інформації, що проходить по каналах ЗМІ. Поінформованості сприяє також участь інфоземних дипломатів у прийомах, прес-конференціях, військових парадах, тощо, які влаштовуються державними органами країни перебування.Проте, крім міжнародно-правової бази, для успішної роботи посольства ті місій необхідна й відповідна матеріально-технічна база, тобто ті конкретні засоби та можливості, за допомогою яких дипломатичне представництво могло б ефективно здійснювати свої функції.

41. Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові, критерії, тенденції.

На зламі тисячоліть людство вступає у кардинально нову фазу свого існування, пов'язану з бурхливим розвитком інформаційних технологій, комунікаційних мереж, засобів зв'язку та доступу до різноманітної інформації. Центральною тенденцією цивілізаційного поступу стає глобалізація та побудова так званого ''інформаційного суспільства'', що ведуть за собою зростання інтегративних процесів у світовій економіці, уніфікацію правових норм, «розмивання» державних кордонів, транснаціоналізацію соціального та культурно-ідеологічного життя.

Інформаційне суспільство – історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання.

Ознаки: -збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; -зростання долі інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; -створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсам і задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Перетворення у всіх сферах життєдіяльності сучасного світу сьогодні розглядаються у зв'язку з різними аспектами такого поняття, як інформаційне суспільство. Категорії «інформація», «знання», «технологія» є предметом і інструментом у дослідженні процесів нової соціальної революції. Питання інформаційної глобалізації є досить актуальним в сучасному світі, де з кожним роком взаємозв’язок країн стає сильнішим завдяки інформаційній складовій.

Сучасне людство постало на порозі епохальних трансформацій, основним напрямком яких є інтенсивний розвиток інформаційно-технологічного сектору та інформатизація всієї системи суспільних відносин. Розвинуті країни та регіони сьогодні здійснили перехід до принципово нового суспільно-економічного укладу та модерного шляху цивілізаційного розвитку.

Соціокультурний та політичний зміст інформатизації полягає у тому, що нові інф-телекомунікаційні технології докорінно змінюють систему соціально-політичного співіснування, через формування мережевих суспільних комунікацій, налагодження зворотних зв‘язків між інститутами суспільства і держави та встановлення системи вільного доступу до суспільно-важливої та особисто-корисної інформації.

Починаючи ще з середини 60 років західними соціологами і соціальними філософами (Д. Белл, Д. Рісман, О. Тоффлер, А. Турен і ін.) активно обговорюється питання про вступ найбільш розвинених країн в якісно іншу стадію соціального розвитку, охарактеризовану ними як «постіндустріальне» або «інформаційне» суспільство.

Та роль, яку сьогодні відіграє інформація, зумовила «стискування» простору і «прискорення» часу (терміни введені Д.Харвеєм і Е.Гідденсом). Передача інф-ї і здійснення сотень операцій (у тому числі, що мають величезні фінансові наслідки) стала можливою протягом лічених секунд. Кастельс вказує у зв'язку з цим на формування простору потоків і позачасового часу. З точки зору Кастельса, інф. суспільство – це суспільство мережеве, де конкурентоспроможність можлива не на основі жорстких ієрархій, а на основі мережі – координації взаємодії високоавтономних одиниць.

Г.Шиллер звертає увагу на такі аспекти інформаційного суспільства як: в цьому суспільстві продовжують діяти закони ринку, наслідком чого є збереження та поглиблення класової нерівності. На цьому ґрунті виникає і цифрова нерівність (Dіgіtal Dіvіde), яка визначає можливості країн отримувати, використовувати, генерувати та розповсюджувати інформацію (знання). Таким чином існують інфобагачі, інформаційний середній клас, та інформаційні бідняки. Також, ще одною рисою сучасного суспільства Шиллер вважає особливу стадію розвитку капіталізму – корпоративний капіталізм.

Стрімкий розвиток інф технологій означає, по-перше, настільки ж стрімкий розвиток засобів відслідковування, по-друге, породжує новий тип воєн – інф війну, що,у свою чергу,ще більш стимулює держави в гонці за інф засобами ведення війни.

Отже, аспекти та тенденції, які притаманні інф глобалізації можна виділити такі:

1. Зростання сектора послуг і ролі послуг в промисловості і сільському господарстві.

2. Панування постфордівської економіки (гнучкість виробництва, гнучкість вжитку і гнучкість ринків). Інтенсифікація процесу глобалізації.

3. Поширення гнучкої спеціалізації і гнучкої зайнятості.

4. Трансформація категорій простору і часу під впливом інформаційних технологій.

5. Панування мережевих форм організації і діяльності.

6. Розширення сфери дії ринкових критеріїв (включення в цю сферу інформаційних аспектів життя суспільства).

7. Виникнення інформаційної нерівності, яка, накладаючись на традиційну нерівність, заглиблює соціальну диференціацію.

8. Центральна роль у світовій економіці корпорацій.

9. Зростання кількості інформаційного сміття. Розширення масштабів маніпуляції інформацією і криза сфери публічної інформації.

10. Успіхи рефлексивної модернізації: розширення простору вибору і зростання рефлексивності, обумовлене ним.

11. Різке підвищення об'ємів і якості відслідковування з боку держави і корпорацій.

12. Виникнення нового типа воєн – інформаційних воєн.

13. Релятівізация знань і змісту.

14. Дія критеріїв перформативності та товарності в сфері знань та інформації.

В світовому інф просторі триває тенденція до формування мегаіфраструктур та мега-суб’єктів інф діяльності (об‘єднуються інф агенції, телевіз. корпорації, телекомунікаційні кампанії та виробники програмно-технологічного забезпечення).

Слід особливо звернути увагу на таку особливість сучасних інформаційних процесів, як їх всеохоплюючий характер. До основних тенденцій можна також віднести нестабільність та нестійкість як характеристику пост-сучасності, про що говорять дослідники майбутнього розвитку інформаційного суспільства як наслідок контролю інформаційних потоків в еру інформаційного суспільства.

Отже, основними рисами (критеріями) інформаційного суспільства є:

• у суспільстві виробляється, функціонує і доступна будь-якому індивідові, групі чи організації сучасна інформаційна технологія;

• будь-який індивід, група осіб, підприємство чи організація у будь-якому місці й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату чи безкоштовно на основі автоматизованого доступу і систем зв’язку будь-яку інформацію і знання, що необхідні для їхньої життєдіяльності і вирішення особистих і суспільнонеобхідних задач;

• існують розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для підтримки науково-технологічного і соціально-історичного прогресу, що постійно прискорюється;

• відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності і послуг.

Тенденції: концепція інформаційного суспільства стає все більше пов'язана саме з процесами створення, використання і маніпулювання інформацією та знаннями, стає невід'ємною частиною нового світопорядку, становить одне з першочергових завдань сьогодення. Це підтверджується на національному рівні (нац.програми переходу до інф.сусп. та їх реалізація), регіональному (рег.програми,які розробляються МО) та міжнародному рівні (ООН, ЮНЕСКО).

-Глобальна роль інформації привела до появи в суспільстві концепції інформаційної цивілізації. У зв'язку з цим 3 тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства.

Автори, що розглядали інформаційне суспільство: Збігнев Бжезинський, Маклюен, Понятовський, Тофлер, Масуда, Белл.

Вони розглядали ІС як новий рівень в історії людства і основні цілі нової концепції визначали дуже чітко:1) створення єдиної комп'ютеризованої нації;2) глобалізм інформаційного простору;3) розвиток комунікаційних мереж;4) вільний потік інформації незважаючи на кордони держав.

42. Охарактеризувати Карибську кризу.

Кари́бська кри́за — надзвичайно напружене протистояння між Радянським Союзом і Сполученими Штатами відносно розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі в жовтні 1962. Кубинці називають його «Жовтневою кризою» (ісп. Crisis de Octubre), в США поширена назва «Кубинська ракетна криза» (англ. Cuban missile crisis).

1962 року уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США («Операція в Затоці Свиней») скинути уряд Фіделя Кастро. Лідер СРСР Микита Хрущов погодився надати цю допомогу. Він разом із керівництвом Радянського Союзу дійшов висновку, що найефективнішим способом захисту буде розміщення там ядерної зброї. Причиною такого рішення було й те, що навколо СРСР — у Туреччині й Італії — Сполучені Штати розмістили ракети з ядерними боєголовками, які могли досягати об'єктів на території СРСР за 5-10 хвилин. Радянські ж міжконтинентальні ракети території США — за 25 хвилин. Тому радянське керівництво не могло не скористатися нагодою змінити ситуацію на свою користь.

Операція з перебазування на Кубу військовослужбовців, техніки, ядерного озброєння отримала назву «Анадир». Так називається місто на півночі РФ, а тоді — СРСР. Щоб збити з пантелику американців і їхніх союзників, було оголошено про військове навчання на Півночі. Удень у військових частинах вантажили лижі, зимовий одяг тощо. Щоб приховати проведення зовсім іншої операції, усіх переодягли в цивільний одяг, заборонили звертатися по-військовому. Транспортували солдатів і зброю в трюмах цивільних кораблів, на які задля маскування було навантажено сільськогосподарську техніку. Ніхто не знав, куди вони пливуть, навіть капітани суден, яким було дано наказ розпечатати секретні пакети лише в певному квадраті.

Кубинці називають його "Жовтневим кризою" ( ісп. Crisis de Octubre ), В США поширена назва "Кубинський ракетна криза" ( англ. Cuban missile crisis ).

Кризі передувало розміщення в 1961 Сполученими Штатами в Туреччині ракет середньої дальності "Юпітер", безпосередньо загрожували містах в західній частині Радянського Союзу, дістаючи до Москви і основних промислових центрів. У відповідь в якості адекватної заходи на Кубі були розміщені радянські ракети середньої дальності Р-12.

Криза почалася 14 жовтня 1962, коли літак-розвідник U-2 ВПС США в ході одного з регулярних обльотів Куби виявив в околицях села Сан-Крістобаль радянські ракети середньої дальності Р-12. За рішенням президента США Джона Кеннеді був створений спеціальний Виконавчий комітет, в якому обговорювалися можливі шляхи вирішення проблеми. Деякий час засідання виконкому носили секретний характер, однак 22 жовтня Кеннеді виступив із зверненням до народу, оголосивши про наявність на Кубі радянського "наступальної зброї", через що в США негайно почалася паніка. Був введений "карантин" (блокада) Куби.

Спочатку радянська сторона заперечувала наявність на острові радянської ядерної зброї, потім - запевняла американців у стримуючий характер розміщення ракет на Кубі. 25 жовтня фотографії ракет були продемонстровані на засіданні Ради Безпеки ООН. У виконкомі всерйоз обговорювалося силовий варіант вирішення проблеми і його прихильники переконали Кеннеді як можна швидше почати масовану бомбардування Куби. Проте черговий обліт U-2 показав, що кілька ракет вже встановлені та готові до пуску, і що подібні дії неминуче призвели б до війни.

Президент США Джон Кеннеді запропонував Радянському Союзу демонтувати встановлені ракети і розвернути все ще прямували до Куби кораблі в обмін на гарантії США не нападати на Кубу і не скидати режим Фіделя Кастро (іноді вказується, що Кеннеді також запропонував вивести американські ракети з Туреччини, але ця вимога виходила від радянського керівництва). Голова Ради Міністрів СРСР і перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов погодився, і 28 жовтня почався демонтаж ракет. Остання радянська ракета покинула Кубу через кілька тижнів, і 20 листопада блокада Куби була знята. У світлі подій тих років, в Радянському Союзі іноді жартували, що назва острова Куба розшифровується як "Комунізм у берегів Америки".

Карибська криза тривав 13 днів ^[1]. Він мав надзвичайно важливе психологічне та історичне значення. Людство вперше у своїй історії опинилася на межі самознищення. Дозвіл кризи стало переломним моментом в Холодній війні і початком розрядки міжнародної напруженості.

На Кубі було розгорнуто всю наявну зброю, включно з ядерною. У відповідь президент США Джон Кеннеді оголосив морську блокаду острова Куба, яка передбачала обшук всіх кораблів, що прямували на острів з метою недопущення туди радянських військ і зброї. Війська НАТО і країн Варшавського договору були переведені в стан постійної готовності. Таким чином світ підійшов до межі початку нової війни. 24 жовтня 1962 р. п'ять радянських кораблів підішли впритул до зони блокади і зупинились. Лідери США та СРСР Джон Кеннеді та Хрущов в останню мить (за три години до можливого удару США по Кубі) змогли домовитися. Домовленість полягала у взаємних поступках обох країн:

• СРСР забирають ракети з Куби і допускають туди інспекторів ООН

• США ліквідовують у піврічний термін свої ракети в Туреччині і не роблять спроб перевороту на Кубі

Після цих подій між Білим домом і Кремлем працює постійна «гаряча» лінія.

15 серпня 1963 р. було підписано договір про «заборону випробувань атомної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою». Однак гонка озброєнь реально не припинилась і знайшла своє продовження у В'єтнамській війні.

43. Охарактеризувати кількісні та якісні показники оцінки ефективності PR-кампанії.

Мета цього етапу – отримати якомога більше інформації про вплив даної PR - кампанії, зробити висновок про її ефективності, усунути недоліки. Існує три рівня проведення оціночного дослідження: оцінка підготовки, реалізації і впливу PR-кампанії. Оцінка кампанії не може бути повною без вивчення критеріїв кожного рівня.

При оцінці підготовки аналізується:

. Адекватність вихідної інформації програмі PR-кампанії.

. Відповідність змісту повідомлення PR-акції, яка проводиться

. Якість подачі повідомлення. Оцінка реалізації направлена на визначення наступних показників:

1. Кількість повідомлень, переданих ЗМІ, і запланованих PR-дій.

2. Кількість розміщених в ЗМІ повідомлень та виконаних PR-дій.

3. Кількість людей, що одержали повідомлення та охоплених PR-кампанією.

4. Кількість людей, що звернули увагу на повідомлення і вплив PR-кампанії.

На етапі впливу оцінюються:

1. Кількість людей, які вивчили зміст повідомлень.

2. Кількість людей, які змінили свої переконання.

3. Кількість людей, які змінили своє ставлення до об'єкту.

4. Кількість членів цільової аудиторії, що виконали дію, заплановану кампанією.

Дослідження ефективності PR-кампанії - постійна і центральна частина процесу. Підсумкове дослідження, якщо воно виконується після закінчення кампанії, вказує виключно на факт наявності (відсутності) впливу, не представляє ніякої цінності. Формативне дослідження, виконується до початку програми і в ході її реалізації, дає важливу інформацію. Ця інформація потім використовується для порівняння результатів підсумкового дослідження з початковими умовам. Таким чином, PR-кампанія починається з дослідження, супроводжується і закінчується їм. Існують різні варіанти оцінки ефективності. Один з них - оцінка PR залежно від поставлених перед PR завдань. Завдання тут розуміються якнайширше і цілком від цього, хто їх ставить – топ-менеджмент, директор по маркетингу чи Клієнт. Інший варіант – вимір фактичних результатів роботи PR-спеціалістів. Кількість підготовлених інформаційних матеріалів, кількість ЗМІ, які отримали прес-матеріали, кількість ЗМІ на прес-конференції, кількість дзвінків чи звернень etc. Третій – вимір підсумків роботи: наскільки змінилася думка про компанії її продукті у цільової аудиторії, наскільки збільшилася поінформованість про компанії, її послузі чи новому продукті, наскільки вдалося мінімізувати наслідки негативної інформації etc. Нарешті, останній підхід – вимір бізнес результатів. Зміна капіталізації, зростання, зростання прибутку etc.

Як кількісні так і якісні методи використовуються для вивчення цільової аудиторії та оцінки репутації компанії. Кількісні методи, що включають опитування, анкетування та інші дослідження громадської думки, широко використовуються для досягнення маркетингових та соціологічних цілей і дають найбільш вичерпні та надійні дані щодо сприйняття компанії громадськістю. Однак у цього методу є один важливий недолік - він достатньо дорогий. На противагу їм, якісні методи порівняно недорогі, оскільки не передбачають великої кількості учасників. Такі методи включають контент-аналіз, фокус-групи, інтерв'ю, опитування експертів та аналіз ЗМІ.

44. Охарактеризувати конкуренцію на європейському ринку інформаційних продуктів та послуг (корпорації, держави, зарубіжні компанії).

Медіаринок (виробництво продуктів і надання послуг ТБ і радіомовлення; реклама і рекламний сервіс; видавнича діяльність; електронна преса; аудіовізуальні продукти; продюсерські послуги). Основні актори: BBC – Brіtіsh Broadcastіng Company, Thomson Reuters Brіtіsh Sky Broadcastіng (BSkyB), Medіaset, Vіvendі Unіversal, Canal Plus Group (Canal +), Agence France Presse (AFP), Telefonіca, Assocіated Press.

Телекомунікаційний звязок (звичайний та стільниковий зв'язок; кабельні комунікації; послуги супутникового зв'язку через Іntel- та Eutelsat; метеорологічний зв'язок; глибока космічна розвідка; диспетчерські телекомунікаційні послуги). Найбільші лідери ринку ІКТ - Німеччина, Велика Британія, Франція та Італія. На ринку мобільних телефонів лідирує Фінляндія - більше 70 %.

По прогнозах телекомунікація розглядатиметься як ключова галузь європейської промисловості. Тенденція розвитку сектору:

• формування крупних консорціумів, розділять сфери впливу в експлуатації і маркетингу протяжних мереж зв'язку;

• значніше число міжнародних постачальників послуг конкуруватимуть в області експлуатації крупних корпоративних мереж і постачань закінчених систем від одного виробника;

• на національному і регіональному рівнях конкурентна боротьба розвернеться між постачальниками спеціалізованих послуг.

Лідери галузі: Deutsche Telekom AG, France Télécom, Brіtіsh Telecommunіcatіons Group plc, Telenor, Vodafone Group plc., МТС.

Комунікативні технології та консалтинг (Publіc Relatіons, брендінг, лобіювання, інтернет-консалтинг, інтернет-реклама, оперативна ділова аналітика, бізнес-консалтинг).

Серед найбільш впливових мереж в області зв'язків з громадськістю виокремлюють такі як Worldcom PR Group, Pіnnacle Worldwіde, Porter Novellі, Edelman, Hіll & Knowlton, Ketchum, Weber Shandwіck Group та інші.

Інтернет послуги (Інтернет-доступ до ресурсів; віртуальні офіси, E-government, Інтернет-банкінг, дистанційна освіта, швидкісний доступ, е-комерція, е-мобільна комерція, е-корпоративне управління, е-офіс, е-телеконференція, е-медицина, е-зайнятість (робота), е-бібліотеки, е-переклад). Ринок онлайн-реклами Лідером в створенні і споживанні інтернет-реклами є Великобританія з її 39% від загального ринку. Ринку реклами в інтернеті в Європі досягне 16 млрд євро до 2012 року.

Електронна комерція передбачає електронне ведення бізнесу. Вона базується на електронній обробці і передачі даних, включаючи текст, звук і відео зображення. Tіscalі - паневропейский Інтернет-провайдер.

Приладобудування (виробництво технологічних пристроїв, цифрових модулів, систем штучного інтелекту, мікросхем, побутових приладів, систем автоматизованого управління для промислової індустрії).

Домінуючі компанії по розробці програмного забезпечення в Європі – SAP Німеччина, Sage – Великобританія, Dassault Systems – Франція.

Інформаційна інтелектуальна власність (програмне забезпечення Lіnux, чіпінг-технології, старт-картки, криптографічні засоби безпеки, патентування, ліцензування, авторське право і суміжні права, ноу-хау, розважальні ігри, аудіовідеопродукти, кіно продукти). Найбільша кількість патентів в Європі – Англія

До головних тенденцій європейського ринку:

• зменшення попиту на апаратне забезпечення та збільшення попиту на програмне забезпечення у зв’язку з відносною насиченістю ринку апаратного забезпечення

• зростання ролі ринку інформаційних послуг та диверсифікація напрямів послуг, що надаються в межах ринку

• зростання якісних і кількісних показників інфраструктури ринку інф т і послуг

45. Охарактеризувати концептуальні засади і головні напрями зовнішньої політики незалежної України.

У статті 18 Конституції України зазначено: “Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права”.

З погляду концептуальної визначеності зовнішньополітичного курсу України особливо велике значення мав документ, схвалений Верховною Радою України 2 липня 1993 р., — "Про Основні напрямки зовнішньої політики України". Він визначав базові національні інтереси України та завдання її зовнішньої політики, містив засади, на яких реалізовувалася зовнішньополітична діяльність нашої держави.

"Основні напрямки зовнішньої політики України" чітко визначали, насамперед, фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких формулювалися принципи, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики. У цьому документі підкреслювалося, що базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики є якнайповніше та якнайефективніше забезпечення національних інтересів держави.

Ці інтереси України у сфері міжнародних відносин становлять три основні групи.

По-перше, це стратегічні та геополітичні інтереси, які пов'язані з Гарантуванням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності.

По-друге, це економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство.

По-третє, це регіональні, субреґіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

Проте йому на зміну прийшов новий документ від 2010 року («закон про засади зовнішньої та внутрішньої політики України»), де інтеграція до НАТО повністю відкидається.

Основні напрямки зовнішньої політики України

1. розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин;

2. європейська iнтеграцiя;

3. багатостороння дипломатiя.

У двостороннiх вiдносинах прiоритетними для України є вiдносини з сусiднiми країнами та стосунки зі стратегiчно важливими партнерами і впливовими державами свiту.

       В рамках багатосторонньої дипломатiї можна видiлити такi прiоритетнi напрями зовнiшньополiтичної дiяльностi:

 · забезпечення ефективної участi держави у дiяльностi мiжнародних органiзацiй;

· налагодження ефективного регiонального та субрегіонального спiвробiтництва, посилення ролi України в регiональних та субрегiональних органiзацiях, форумах i об'єднаннях;

· активiзацiя дiяльностi в багатостороннiх домовленостях в галузi роззброєння, в т.ч. ядерного, заходiв довiри, у миротворчих та миропiдтримуючих операцiях, безпекових режимах i контрольних механiзмах.

ПРИОРІТЕТИ Європейська інтеграція – як ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України є забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СOT.

Євроатлантична інтеграція – захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів, а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства.

На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти та підтримувати добрі відносин з країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна досягатиме мети з просування в регіоні європейських цінностей, зокрема шляхом активної участі у розв”язанні заморожених конфліктів.

Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та  регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі.

 

Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці.

Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори постійно знаходяться в центрі увагиЄвропейська інтеграція – як ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України є забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СOT.

Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори постійно знаходяться в центрі уваги

ВІДНОСИНИ З РОСІЄЮ(див пит. 32)

ГРИЩЕНКО (стратегічна рівновага, як шанс України у багатополярному світі ):

У даній статті Грищенко відзначає, що Україна на теперішньому етапі знаходиться на політичному роздоріжжі. Міністр вказує на сучасні тенденції розстановки геополітичних пріоритетів для країни у контексті економічної та політичної кризи у світі, наголошуючи на тому, які наслідки вона спричинила для США та країн Європи. Проте, він здебільшого робить наголос на тому, що ця криза в більшій мірі сприяє саме оновленню країн, аніж їх занепаду. Таким чином Костянтин Іванович виділяє три основні виміри кризи  — економічний, геополітичний (криза лідерства) та ідеологічний, відповідно до яких він порівнює сучасний стан у країнах Європи та США і констатує певну перевагу Сполучених Штатів, оскільки вони «мають більш консолідовану, ніж в ЄС, владу, більш мобільне населення, а також статус долара як світової валюти». Проте, спільним у «після кризовому стані» обох геополітичних центрів міністр зазначає майбутнє «самозаглиблення», тобто США, так само, як і ЄС направлять свої сили більше на врегулювання власних проблем всередині країни, ніж на забезпечення лідируючого положення у світі та здобуття нових «сторонників». Саме в контексті таких геополітичних змін Грищенко відмічає різкий та стабільний підйом країн Сходу, а саме Китаю, який «знайшов оптимальне поєднання комуністичної ідеології, ринкової економіки та новаторського «державного капіталізму»».

Також міністр, відмічає сучасні зміни і в Російській Федерації – процеси політичної і, що важливіше, ідеологічної модернізації, що є дуже важливим для України, оскільки «Росія є частиною «українського світу» ». Цим пояснюється, як потужність взаємного тяжіння двох народів, так і взаємна чутливість до будь-яких розбіжностей у питаннях зовнішньополітичної доктрини, внутрішнього розвитку та, звичайно, двосторонніх відносин.

Саме тому, в контексті усього вищезазначеного, Костянтин Іванович визначає шлях України, яка «вступила у третє десятиріччя своєї незалежності на тлі вираженого уповільнення західної експансії, економічного підйому Сходу та відновлення сильного національного духу в Росії». Він відзначає необхідність зміни саме шляху, проте не пріоритетів, головним з яких мають бути саме громадяни. Саме тому, Грищенко відзначає, що, не дивлячись на те, що до недавнього часу «ЄС був відповіддю на всі питання, поки фінансував, опікав і спрямовував трансформацію у країнах-кандидатах», зараз, з огляду на «самозаглиблення» країн Європи Україна має шукати власний (третій) шлях модернізації. Найбільш оптимальним для нашої держави в такому контексті міністр відзначає саме турецький шлях модернізації: «європейська за орієнтирами, самостійна за реалізацією»

Отже, головними тезами даної статті можна зазначити наступні:

• Україна має дотримуватись політики «стратегічної рівноваги» між Сходом та Заходом;

• На сучасному етапі запорукою успішного розвитку нашої держави є політична модернізація та оновлення, а також пошук власного шляху розвитку, проте зберігаючи традиційні зв’язки, як з Європою, так і з Росією;

• Запорукою вдалого подальшого розвитку є утворення та закріплення політико-економічних зв’язків з новими державами.

46. Охарактеризувати мedia-relations як напрями PR- діяльності у сфері МВ.

Зв'язки зі ЗМІ є однією з основних та найважливіших складових PR діяльності.

PR агентства використовують різні форми взаємодії зі ЗМІ:

• генерація та реалізація інформаційних приводів;

• сегментація цільових ЗМІ;

• організація та проведення прес-конференцій, брифінгів;

• організація та проведення прес-турів, прес-ланчів та інших журналістських заходів;

• формування пулу лояльних журналістів;

• організація інтерв'ю з керівником компанії;

• написання статей та підготовка будь-яких текстових матеріалів;

• написання та розсилка прес-релізів;

• моніторинг і аналіз ЗМІ;

• розміщення інформаційних матеріалів у ЗМІ як редакційних матеріалів.

Форми комунікацій:

• Офіційна комунікація – представники приходять у місця, де присутні журналісти (конференції, прес-конференції, круглі столи, брифінги)

• Постійне надання інформації – прес-релізи

• Неформальна комунікація – прес-ланчі

• Запрошення журналістів для співбесіди

• Залучення журналістів до співпраці в PR службі

• Нештатна співпраця з редакцією

Типи комунікації зі ЗМІ:

• Чорні (оплачений матеріал) – характерно для регіональних видань

• Сірі (ESG Group) – кошти проплачуються офіційно

• Білі – подається цікава новина, яку зацікавлене видання публікує безкоштовно.

Формуючи відносини зі ЗМІ, фірма повинна визначити чітку політику взаємодії з ними. Ця політика передбачає дотримання службою паблік рилейшнз наступних правил:

• Бути завжди доступною для контактів зі ЗМІ;

• Надавати матеріали для ЗМІ, на основі яких журналісти готують матеріал для публікацій;

• Передавати завчасно інформацію для ЗМІ, щоб дати їм можливість вивчити і вчасно опублікувати її;

• Повідомлення для ЗМІ повинні бути точними, зрозумілими, відповідати прийнятим нормам;

• Повідомлення повинні бути об'єктивними, без перебільшень і спотворень;

• Слід негайно реагувати на помилкові чутки, помилкові факти та спростовувати їх.

Служба паблік рилейшнз повинна координувати роботу зі ЗМІ зі своїм керівництвом і завжди надавати своїй інформації потрібний відтінок.

У ході встановлення та реалізації зв'язків зі ЗМІ використовуються наступні PR – документи:

• Лист до редакції – спростовує інформацію, яка була опублікована в даному виданні і податиє офіційну позицію організації

• Прес-реліз – сообщение для печати, содержащее важную новость или полезную информацию для широкой общественности.

• Background – інформаційні дані не сенсаційного характеру, що відображають поточні події будь-яких організацій і підприємств.

• Біографічна довідка – метою є ознайомити журналістів з життєвими етапами ключової особи.

• Факт-лист – викладає основні етапи утворення організації

• Заява для ЗМІ – висловлює офіційну позицію організації стосовно певного питання

• Медіа-кіт (medіa-kіt) - комплект декількох видів інформаційних матеріалів, які розповсюджуються в широкій аудиторії через пресу.

• Фітч (feature) - сенсаційний, розважальний матеріал.

• Кейс-історія (case hіstory) - випадок, сюжет з історії діяльності підприємств, які повинні грати на підвищення авторитету підприємства.

• Іменні статті (by-lіner) з будь-яких проблем пишуться фахівцем. Підписуються і публікуються, як правило, під ім'ям керівника фірми.

• Оглядові статті (round-up artіcle), як правило, присвячені великим проблемам. В залежності від масштабності діяльності підприємства, його працівники можуть представити проблеми та шляхи їх вирішення на рівні регіону, країни, у своїй галузі. Такі статті видавництва зазвичай публікують з великим бажанням.

47. Охарактеризувати методи дослідження взаємозв'язків та взаємовпливів політичних та соціально-економічних явищ в системі міжнародних відносин.

За допомогою кореляційного аналізу виявляються неявні залежності. Кореляційний аналіз можливий лише тоді , коли досліджувані показники приведені до єдиної системи координації. Виявлення залежності дозволяє визначити причинно-наслідкові звязки та сприяє прийняттю рішення. Кореляція – залежність між випадковими величинами, коли зміна однієї призводить до зміни розподілу іншої.

Кореляційний аналіз - сукупність методів виявлення кореляційної залежності між випадковими величинами чи ознаками.

Основна задача кореляційного аналізу – ввиявлення зв'язку між випадковими змінними та оцінка його тісноти.

Кореляційною залежністю між двома змінними величинами називається функціональна залежність між значеннями однієї з них та умовним математичним очікуванням іншої.

Кореляційна залежність може бути представлена модельними рівняннями регресії у вигляді:

(1)

(2)

де (x) та (y) – модельні функції регресії.

Коефіцієнт кореляції Пірсона

Величина r є показником тісноти зв'язку і називається вибірковим коефіцієнтом кореляції Пірсона:

,

або

(3)

Критерій Вілкоксона парних порівнянь є непараметричною альтернативою t-критерію для залежних вибірок. Після вибору опції на екрані з'явиться діалогове вікно, у якому можна вибрати змінні із двох списків. Кожна змінна першого списку порівнюється з кожною змінною другого списку. Це те ж саме розташування даних, що й в f-критерії (залежні вибірки) у модулі Основні статистики й таблиці. Передбачається, що розглянуті змінні ранжирувані. W – статистика Вілкоксона дорівнює сумі рангів елементів другої вибірки в загальному варіаційному ряді двох вибірок. Спостереження двох груп поєднуються, будується загальний варіаційний ряд й обчислюється сума рангів другої групи в побудованому ряді. Вимоги до критерію Вілкоксона більш строгі, чим до критерію знаків. Однак якщо вони задовольняються, то критерій Вілкоксона має більшу потужність у порівнянні з критерієм знаків.

48. Охарактеризувати методи експертних оцінок та ефективність їх застосування в інформаційно-аналітичній діяльності департаментів з міжнародних відносин.

Під експертними оцінками розуміють комплекс логічних та математичних процедур, спрямованих на отримання від спеціалістів інформації, її аналіз та узагальнення з метою підготовки та вироблення раціональних рішень. Методи експертних оцінок можна розділити на дві групи: методи колективної роботи експертної групи та методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи.

Методи колективної роботи експертної групи передбачають отримання загальної думки під час спільного обговорення проблеми, що вирішується. Іноді ці методи називають методами прямого отримання колективної думки. Головна перевага цих методів – можливість різностороннього аналізу проблем. Недоліки – складність процедури отримання інформації, складність формування групової думки за індивідуальними судженнями експертів, можливість тиску авторитетів у групі.

Методи колективної роботи експертів:

Мозкова атака (мозковий штурм) – колективна генерація ідей або мозковий штурм, дискусійний метод. Заснована на вільному висуванні ідей, спрямованих на вирішення проблеми. Модифікації процедури проведення «мозкового штурму»: метод індивідуального мозкового штурму, письмовий мозковий штурм, метод прямого мозкового штурму, метод масового мозкового штурму, метод подвійного (парного) мозкового штурму, метод мозкового штурму з оцінкою ідей, обернений мозковий штурм, метод корабельної ради, метод конференції ідей.

Метод аналогій - виокремлення проблеми, що виникла, та спроба вирішити її за допомогою ідей з інших сфер життя та науки. Певний час цей метод використовувався дуже активно, на його основі народилася ціла наука синектика. Методи асоціацій та аналогій передбачають активізацію насамперед асоціативного мислення людини. Найчастіше застосовується особиста аналогія - прийом, за допомогою якого людина ототожнює себе з аналізованим об'єктом.

Метод 635 - шість чоловік висловлюють по три ідеї на задану тему/проблему за п’ять хвилин. Потім папір з особистою думкою передається по колу. За наступні п’ять хвилин учасник повинен ознайомитися з усіма пропозиціями сусіда та деталізувати їх. Так діють, поки кожен учасник не деталізував/проробив усі ідеї.

Метод модерацій - участники заповнюють по три картки з коротким описом проблеми (анонімно). Модератор оголошує зміст та пропонує віднести картки до певної групи. Проблеми розбивають на групи (кластери). Кожен кластер обговорюється.

Метод сценаріїв - є різновидом модельного підходу. Значною мірою сценарій є засобом описання стабільних процесів, проте метод дозволяє описувати й нестабільні ситуації. Розвитком сценарного підходу є метод синоптичної інтеграції. Його підґрунтям є припущення складності об'єкта, що досліджується. На першому етапі застосування методу синоптичної інтеграції формується ціла низка різноманітних часткових сценаріїв. На другому етапі відбувається узгодження результатів, обираються ті точки множини, до яких узгоджено призводять хоча б по одному з різнорідних сценаріїв.

Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи. Головні переваги: оперативність; можливість повною мірою використати індивідуальні можливості експерта; відсутність тиску з боку авторитетів; низькі витрати на експертизу. Головний недолік: високий ступінь суб’єктивності отриманих оцінок через обмеженість знань одного експерта.

Метод «Дельфі» - Процес ітерацій, який включає надання всім експертам результатів обрахунку колективного рішення з метою внесення коректив у власну позицію. Процес продовжується поки не буде досягнуто потрібного рівня конвергенції (згоди).

Номінальний груповий метод (НГМ) - має місце стисла аргументація власної позиції.

49. Охарактеризувати міжнародні документи та стратегії боротьби з міжнародним інформаційним тероризмом.

Кіберзлочинність та інформаційний тероризм стали актуальною проблемою світової спільноти ХХІ століття. Стурбованість міжнародного співтовариства щодо розвитку кіберзлочинності знайшла відображення, зокрема у таких міждержавних угодах, як Резолюція Ради ЄС «Про законний моніторинг телекомунікацій» від 17 січня 1995 р. та Конвенція Ради Європи «Про кіберзлочинність» від 23 листопада 2001 р.

З розвитком глобальної інформаційної мережі Іnternet і формування нових економічних технологій (торгівля через «віртуальні» магазини, брокерські операції, кібербанки тощо) з’явилися нові види злочинів – «кіберзлочини». Кіберзлочинність і її наслідки являють собою нову форму антигромадської поведінки, що лише нещодавно одержала визнання як явище, яке представляє собою загальну загрозу безпеці і нормальному функціонуванню суспільства. За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, розв’язання проблем попередження і розслідування злочинів даного виду являє собою складне завдання для правоохоронних органів, тому що тільки 10% розкритих злочинів у сфері комп’ютерної інформації можуть бути виявлені своєчасно, тоді як 90% з них виявляються тільки випадково. Наведені дані красномовно свідчать про високий рівень латентності таких видів злочинів. Державні і комерційні структури, які зазнали нападу, не дуже схильні афішувати наслідки таких дій.

Прикладом суспільної небезпеки кіберзлочинів можуть слугувати події, коли була вчинена кібератака хакерів з різних частин світу на 13 провідних міжнародних серверів світової комп’ютерної мережі Інтернет, з яких залишилися цілими тільки чотири. На думку експертів, у результаті цієї акції було завдано економічних збитків у різних державах на суму, що перевищує 1 трлн дол. США. Під загрозу було поставлено існування всієї міжнародної системи комп’ютерної телекомунікації.

Звичайно до даної проблеми слід також віднести питання моралі, несанкціонованого доступу до приватних даних, можливість розкриття приватних даних за певних визначених законодавством умов.

Вагомим аспектом також є питання захисту інформації, шифрування даних. Гарним прикладом є нещодавній саміт в рамках ООН з приводу питання захисту приватної інформації в Інтернет. На нього були запрошені представники Mіcrosoft, Facebook, а також представники нової соціальної мережі Dіaspora. Ця соціальна мережа відрізняється від своїх аналогів тим, що має найбільш надійну систему захисту персональних даних користувачів, що значно надійніша за систему захисту Facebook. На саміті йшли обговорення стосовно включення цієї системи в інші Інтернет-проекти.

Основой обеспечения эффективной борьбы с кибертерроризмом является создание эффективной системы взаимосвязанных мер по выявлению, предупреждению и пресечению такого рода деятельности. Для борьбы с терроризмом во всех его проявлениях работают различные антитеррористические органы. Особое внимание борьбе с терроризмом уделяют развитые страны мира, считая его едва ли не главной опасностью для общества. Но полностью обезопасить общество от террористов невозможно, можно лишь снизить угрозу превентивным контролем за «интересными» для террористов местами и борьбой с непосредственными исполнителями террористических актов. Задача состоит в том, чтобы сузить варианты действий террористов и контролировать те, что останутся. Но тотальная слежка за всеми - это нарушение прав человека. Например, правоохранительные органы России основные надежды в борьбе с компьютерными преступниками возлагают на установку подслушивающих устройств в Интернете, с помощью которых можно просматривать сообщения, присылаемые по электронной почте, и отслеживать обращения пользователей к страничкам Интернета.

50. Охарактеризувати міжнародні, субрегіональні, регіональні та національні стратегії інформаційного суспільства: визначити спільні та відмінні характеристики.

Інформаційне суспільство – одне з численних понять низки концепцій, які конкретизують теорію постіндустріального суспільства (Даніель Белл). Найбільш репрезентованими є концепція її «третьої хвилі» (Елвін Тофлер) та І.с. (Лайнон, Масуда). Проміжне місце між ними займає теорія технотронного суспільства (Бжезинський).

Розробка флагманської міжурядової програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» була розпочата у 2000 році, і восени 2001 року ця Програма була прийнята на 31-й сесії Генеральною конференцііЮНЕСКО. Концепція Програми - це уявлення про світ, в якому кожна людина має до- ступ до інформації, важливої ​​для нього, і в якому він має мож- ливість і необхідні навички використання отриманої інформації для вирішення життєво важливих проблем і побудови більш досконалого суспільства. Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх 2008-2013» включає такі основні напрямки: сприяння формуванню масиву знань про важливу роль інформації в розвитку поряд з обміном ефективним досвідом; зусилля з обліку інформаційної політики в рамках політики розвитку; надання підтримки шляхом фінансування проектів новаторських форм використання інформації з метою розвитку; співпрацю з Міжнародною програмою розвитку комунікації (МПРК);

Результатами обох етапів стало прийняття декількох важливих документів: «Декларації принципів побудови інформаційного суспільства: глобальна задача нового тисячоліття», «Плану дій з побудови інформаційного суспільства», «Туніського зобов’язання», «Туніської програми для інформаційного суспільства». Декларація принципів містила стратегію міжнародної програми, яка включала критерії інформаційного суспільства як нового етапу розвитку людства з охопленням усіх країн світу та створення глобального інтелектуального потенціалу для вирішення проблем, що стосуються всього людства, зазначала необхідність забезпечення загальних прав людини, права на доступ до інформаційних ресурсів, розвитку науки з інформаційних технологій та їх вплив на всі сфери життєдіяльності людства, зазначала виникнення нових форм співробітництва, важливість забезпечення економічного зростання та подолання цифрового розриву. План дій містив загальні кроки, які має здійснити кожна держава для побудови глобального інформаційного суспільства: створення системи е-врядування, розбудова інформаційної інфраструктури, розвиток інтелектуального потенціалу з високих технологій, побудова системи інформаційної безпеки, розвиток е-освіти, е-медицини, е-зайнятості, е-охорони довкілля, науки і культури, інформатизації сільського господарства.

Кожен з 5 основних географічних регіонів світу – Європейський, Африканський, АТР, Латинської Америки та Близького Сходу – має свої особливості розвитку, а також економічної, політичної, культурної систем, що спричинює необхідність розробки власних стратегій побудови і.с. Субрегіональні стратегії створюються об’єднаннями декількох близьких за розвитком та умовами країн великого регіону. Як правило, такі стратегії передбачають спільне вирішення декількома країнами певних питань, тісну кооперацію та обмін досягненнями. План дій базується на проголошених у регіональних та міжнародних стратегіях цілях і ставить своєю метою, в першу чергу, досягнути такого рівня розвитку, який дозволив би робити вагомий внесок у спільний розвиток інформаційного суспільства в рамках всього регіону та світу.

Національна стратегія є тим документом, який відображає стан, цілі, завдання та методи контролю за їх виконанням в інформаційній сфері країни. Кожна держава світу покликана знаходити та використовувати ті ефективні ресурси та способи, які в найближчому майбутньому дозволять покращити внутрішні показники її розвитку та посилити геополітичний стан на вже існуючій інформаційній мапі світу.

• Спільним для стратегій всіх рівнів є визначення загальних напрямків дій, цілей, завдань, кроків виходячи з існуючих проблем;

• Стратегії «ієрархічно вищого рівня» формують більш загальне коло питань, які потрібно вирішити порівняно з наступним рівнем;

51. Охарактеризувати моделі інформаційного суспільства та основні риси ліберальної, соціальної, інтегрованої та формальної моделей.

Ліберальна модель – характеризується переважанням приватного сектору над державним в розвитку ІКТ, тобто приватний сектор зацікавлений у вкладанні грошей в розвиток технологій; неінституціалізованою саморегуляцією – роль держави полягає лише у виробленні національної стратегії інформаційної політики, законодавчої бази; лібералізацією комунікацій; розвиток і диференціація інформаційного ринку відбувається за законами ринку без втручання держави; соціальна політика теж лежить на плечах приватного сектору. Така модель характерна для: США, Данії, Швеції, Ірландії, Норвегії, Фінляндії, Японії, Таїланду, Малайзії.

Соціальна модель – в розвитку інформаційного суспільства провідна роль належить державі. Держава виробляє стратегії інформаційного суспільства своєї країни і є головним їх виконавцем. Повинна створювати сприятливі умови, заохочувати та керувати процесом переходу до інформаційного суспільства. Ця модель характерна для країн, в яких у всіх сферах роль державного сектора переважає над приватним. До представників моделі належать: Італія, Греція, Канада, Угорщина, Австрія, Польща, Нова Зеландія...

Інтегрована модель – в побудові інформаційного суспільства та розвитку ІКТ беруть участь багато суб'єктів, тобто і приватні установи, і держава, і ТНК. Роль держави полягає у розробці стратегії інформаційної політики, контролі і спрямуванні діяльності інших суб’єктів, підтриманні макроекономічних показників, здійсненні соціальної політики. При цьому відбувається лібералізація комунікацій, ТНК і приватний сектор розробляють проекти з побудови інформаційного суспільства, вкладають кошти у соціальні проекти (оцифровування культурних надбань, гранти, впровадження ІКТ у сферу охорони здоров'я), громадський сектор бере участь у прийнятті рішень, реалізації державних проектів. Модель характерна для країн Зх.Європи з розвиненою інфраструктурою та інформаційним ринком - Франція, Німеччина, Британія. Цю модель в основу інформаційного розвитку взяли також Україна, РФ, Сінгапур, Південна Корея.

Формальна – інформаційне суспільство лише на декларативному рівні, є стратегія, а конкретні програми не реалізуються через низку більш нагальних проблем (економічних, політичних, соціальних, гуманітарних). Ця модель характерна для країн, що розвиваються (3-ого світу), Латинської Америки, більшості країн Африки та Близького Сходу.

52. Охарактеризувати основні принципи теорії прийняття рішень в міжнародних відносинах.

Прикладна дисципліна під назвою «Теорія прийняття рішень» в західній політологічній науці найчастіше називається як «Методи підтримки прийняття рішень» (Decіsіon Scіence or Dіcіsіon makіng), що підкреслює спрямованість на забезпечення осіб, що приймають політичні рішення (або бізнес-рішення), відповідною методологічною базою та інформаційним продуктом на етапі підготовки та прийняття політичного рішення. Переваги рішень, прийнятих на основі математичного моделювання: упорядковують ментальні моделі, якими ми користуємося; позбавлені неточності та неоднозначності; високий рівень дедуктивної складності; знаходження загальних рішень для різнорідних проблем.

Теорія прийняття політичних рішень – це сфера прескриптивних моделей (вирішити, які міри слід прийняти), а не дескриптивне моделювання (що будуть робити люди насправді). Сьогодні теорія прийняття рішень застосовується переважно для аналізу тих проблем, які можна легко й однозначно формалізувати, а результати дослідження адекватно інтерпретувати.

Прийняття політичного рішення – це по суті вибір одного найкращого рішення з деякої множини варіантів або декількох найкращих варіантів. Політичні рішення приймаються за допомогою: інтуїції (відчуття, що це правильно); суджень (вибір, обумовлений знанням чи досвідом); методом раціонального вирішення проблеми (процес, що складається з взаємозалежних етапів). Основні категорії методів прийняття рішень: альтернатива - можлива дія або позиція особи, яка приймає рішення; критерій - певний параметр або атрибут, який характеризує альтернативу, і за яким проводитися порівняння альтернатив; вага критерію - порівняльна важливість параметру або атрибуту з точки зору особи, яка проводить оцінку; ціна альтернативи - кількісне або якісне значення, яке привласнюється альтернативі за певним критерієм; корисність - очікуваний прибуток від використання певної альтернативи за певними критеріями.

Першим етапом прийняття політичного рішення є – етап постановки задачі прийняття політичного рішення. Другим етапом можна вважати - «формування множини альтернатив», оскільки спочатку можемо не мати навіть альтернатив, серед яких потрібно зробити вибір. На цьому етапі множина альтернатив як правило є аморфною, тобто не має структури, оскільки ми не можемо сказати, яка альтернатива краще, яка гірше. Таким чином, наявні альтернативи потрібно структурувати, тобто класифікувати, стратифікувати чи ранжувати.

Прийняття політичних рішень – це складний динамічний процес, гіперкомплексна структура якого створює масштабну проблему для побудови адекватних теоретичних моделей. Цілісної концепції процесів прийняття політичних рішень досі не існує. Два основних метапідходи до прийняття політичних рішень: нормативно-прескриптивний; дескриптивно-експлікативний.

Нормативно-прескриптивний. Політичні дії оптимізуються за допомогою формальних правил, норм і процедур, задачі вибору на рівні формального алгоритму. Переваги підходу: дозволяє раціоналізувати та оптимізувати процес прийняття політичних рішень (ППР); чітко визначити оціночні критерії; зробити математично чіткі розрахунки вигід та витрат альтернативних варіантів рішень. Недоліки підходу – абстрагування від неідеальної політичної практики з її екстрараціональними факторами соціально-гуманітарного плану (індивідуальні та групові інтереси, цінності, емоції, традиції тощо).

Дескриптивно-експлікативний підхід. Увага фіксується не тільки на формалізованих нормах і процедурах, але й на тіньових механізмах і неформальних правилах гри. Враховуються різні фактори - соціальні мережі, індивідуальні мотивації, макроекономічні умови, організаційні ієрархії, соціокультурні стереотипи. Переваги підходу – орієнтація на детальний емпіричний аналіз, комплексність теоретичних моделей ППР. Недолік – відсутність практичних висновків та рекомендацій.

У реальності на практиці дослідники використовують поєднання сильних сторін обох метапідходів.

53. Охарактеризувати особливості використання кореляційного аналізу в дослідженні міжнародних відносин.

За допомогою кореляційного аналізу виявляються неявні залежності. Кореляційний аналіз можливий лише тоді , коли досліджувані показники приведені до єдиної системи координації. Виявлення залежності дозволяє визначити причинно-наслідкові звязки та сприяє прийняттю рішення. Кореляція – залежність між випадковими величинами, коли зміна однієї призводить до зміни розподілу іншої.

Кореляційний аналіз - сукупність методів виявлення кореляційної залежності між випадковими величинами чи ознаками.

Основна задача кореляційного аналізу – ввиявлення зв'язку між випадковими змінними та оцінка його тісноти.

Кореляційною залежністю між двома змінними величинами називається функціональна залежність між значеннями однієї з них та умовним математичним очікуванням іншої.

Кореляційна залежність може бути представлена модельними рівняннями регресії у вигляді:

(1)

(2)

де (x) та (y) – модельні функції регресії.

Коефіцієнт кореляції Пірсона

Величина r є показником тісноти зв'язку і називається вибірковим коефіцієнтом кореляції Пірсона:

,

або

(3)

Основні властивості коефіцієнту кореляції:

1. Коефіцієнт кореляції приймає значення на відрізку [-1,1], тобто –1r1. В залежності від того, наскільки |r| наближується до 1, розрізняють зв'язок слабкий, помірний, середній, достатньо тісний, тісний та дуже тісний, тобто чим ближче |r| до 1, тим тісніше зв'язок.

2. Якщо всі значення змінних збільшити (зменшити) на однакове число або в однакову кількість разів, то величина коефіцієнта кореляції не зміниться.

3. При r=+1 кореляційний зв'язок лінійну функціональну залежність. При цьому всі значення спостереження розташовані на одній прямій – лінії регресії.

4. При r=0 лінійний кореляційний зв'язок відсутній. При цьому групові середні змінних співпадають з їх загальними середніми, а лінії регресії Y за X та X за Y паралельні осям координат. Але це не свідчить взагалі про відсутність кореляційного зв'язку взагалі. Наприклад, залежність з r=0, лінія регресії Y за X паралельна вісі абсцис, тобто лінійна залежність відсутня, але є нелінійна кореляційна залежність.

Інтерпретація коефіцієнта кореляції

Кореляція	Інтерпретація	Інші можливості
1	Ідеальний додатній взаємозв’язок. Усі точки даних повинні розташовуватися строго на прямій лінії, що прямує вгору і вправо.	Відсутні
Близька до 1	Сильний додатний взаємозв’язок. Точки даних досить щільно згруповані (з невеликим випадковим розкидом) біля прямої лінії, яка прямує вгору і вправо.	Точки даних розташовані строго на кривій, яка прямує вгору (нелінійна структура). Між точками даних взаємозв’язку в основному немає, але один викид даних спотворив кореляцію. Кореляція зіпсована наявністю в даних груп по-різному взаємопов’язаних об’єктів.
Близька до 0 додатна	Незначний додатний взаємозв’язок. Точки даних утворюють випадкову хмару з незначною орієнтацією вгору і вправо.
0	Відсутність взаємозв’язку, випадкова хмара, що не має орієнтації ні вгору, ні вниз при русі вправо.	Точки даних розташовані строго на кривій, яка має нахил вгору з однієї сторони і нахил вниз з іншої. Точки даних розташовані строго на прямій лінії, але один викид даних перетворив кореляцію. Кореляція зіпсована наявністю в даних груп по-різному взаємопов’язаних об’єктів
Близька до 0 від’ємна	Незначний від’ємний взаємозв’язок. Точки даних утворюють випадкову хмару з незначною орієнтацією вниз і вправо.	Точки даних розташовані строго на кривій, яка прямує вниз (нелінійна структура). Точки даних в цілому не утворюють якої-небудь структури, але один викид даних зіпсував кореляцію Кореляція зіпсована наявністю в даних груп по-різному взаємопов’язаних об’єктів.
Близька до -1	Сильний від’ємний взаємозв’язок. Точки даних досить щільно згруповані (з невеликим випадковим розкидом) біля прямої лінії, яка прямує вниз і вправо.
-1	Ідеальний від’ємний взаємозв’язок. Усі точки даних повинні розташовуватися строго на прямій лінії, що прямує вниз і вправо.	Відсутні
Не визначено	Точки даних розташовані строго на горизонтальній або вертикальній лінії.	Недостатньо даних (менш n=2 різних пар значень x і y).