25. Вживання великої букви у прикметниках.

З великої букви пишуться такі прикметники:

• Утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів – ів – їв – їн – ин, якщо означають належність чогось даній особі (Сергіїв портфель, Софіїна книга)

• Які входять до складених особових назв людей як прізвиська (Олександр Невський)

• Утворенні від іменників власних назв, якщо вони входять до складу назв, які за змістом = сполукам імені когось, пам’яті когось (нобелівська премія).

26. Складні випадки правопису слів з ненаголошеними голосними.

Ненаголошені [е], [и], [о], що перевіряються наголосом:

- У складах з наголошеним голосним пишеться та сама буква, що й під наголосом (голубка – голуб).

Ненаголошені [е], [и], [о], що НЕ перевіряються наголосом:

- Пишемо е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає або чергується з і (вітер – вітру, каменя – камінь).

- Пишемо е в кореневих буквосполученнях -ере-, -еле- (берег).

- Пишемо и в кореневих буквосполученнях -ри-, -ли- (тривога).

- Пишемо о, якщо при змінюванні у наступному складі немає наголошеного у чи і (поріг – порога).

Увага! У деяких словах написання ненаголошеного не перевіряється (левада, бензин, кишеня, пиріг).

27. Правила переносу слів.

Переносячи слово з рядка в рядок не можна:

- Розривати сполучення літер дж, жз, які позначають один звук (хо-джу).

- Відокремлювати апостроф і м’який знак від попередньої літери (низь-ко, бур’ян).

- Одну літеру залиш. в попередньому рядку або переносити в наступний (ака-демія, озе-ро).

- При переносі складних слів залиш. в кінці радка початкову букву другої основи (шести-гранний).

- Розривати ініціальні абревіатури (АЕС, ТЕС).

- Переносити прізвища, залиш. в попередньому рядку ініціали (Т. Г. Шев-ченко).

- Відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (1917 р., 50 г).

- Розривати й переносити грам. закінчення, з’єднані з цифрами через дефіз (7-й, 9-ї).

- Розривати умовні скрочення (вид-во).

- Переносити в наступний рядок розділові знаки, дужки, тире.

28. Правопис слів іншомовного походження.

Слова іншомовного походження пишуться за правилами напис. українських слів. Однак деякі іншомовні слова мають свої правила написання.

И

• у заг. назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ш, р (силует, зигзаг).

• у словах іншомовного походження, що давно засвоєні укр. мовою, після б, п, в, м, ф , г, к, х, л, н (вимпел, кипарис).

• в географічних назвах, що закінчуються на –ида, -ика (Антарктида, Америка, Флорида).

• у давно узвичаєних географічних назвах із звукосполученням –ри- перед приголосним (Крит, Париж, Мадрид).

• в окремих географічних назвах, відповідно до їх вимови (Аргентина, Бразилія)

І

• на початку слова, після приголосних, перед наступним голосним ( Італія. Австралія).

• у більшості географічних назв та і власних іменах після всіх приголосних (Сочі, Ніл).

• у заг. назвах після приголосних б, п, в, м, ф , г, к, х, л, н перед наступним приголосним (білет)

• у кінці невідмінюваних слів (парі, журі, мерсі, таксі).

Ї

• після голосного (мозаїка, руїна).

Е

• на початку, всередині і наприкінці слова (екзамен, енергія)

У

• у словах, запозичених з французької мови, пишеться не ю, а у (журі, брошура).

• подвоєні приголосні пишуться у власних назвах іншомовного походження та в похідних від них (Голландія, Марокко).

‘

• після приголосних б, п, в, м, ф , г, к, х, ч, ш, р перед я, ю, є, ї (перм’єра, кар’єра).

• після префікса з кінцевим приголосним перед наступними я, ю, є (ад’ютант).

• після початкової частини в прізвищах (д’Акоста).

Ь

• після м’яких д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, йо (медальйон, мільярд),

• після л на кінці слова (фільм, магістраль).