
- •1 Загальні поняття про будівництво свердловин
- •1.1 Коротка історія розвитку буріння свердловин
- •1.2 Способи буріння глибоких свердловин
- •1.4 Класифікація свердловин за призначенням
- •1.5 Описання процесів ударного та обертового буріння
- •1.5.1 Ударне буріння
- •1.5.2 Обертальне буріння
- •1.5.3. Ударно-обертальне буріння
- •2 Бурові установки та обладнання
- •2.1 Складові елементи бурових установок
- •2.2 Основні параметри бурових установок
- •2.3 Наземні споруди і бурове обладнання
- •2.4 Принцип вибору бурової установки
- •3 Породоруйнуючий інструмент для буріння свердловин
- •3.1 Призначення та класифікація породоруйнуючого інструменту
- •3.2 Бурові долота для буріння свердловин суцільним вибоєм
- •3.2.1 Лопатеві долота
- •3.2.2 Шарошкові долота
- •3.2.3 Алмазні долота
- •3.2.4 Твердосплавні долота
- •«Исм» типу м
- •3.3 Бурові долота для буріння з відбором керна
- •3.4 Бурові долота спеціального призначення
- •3.5 Техніко-економічні показники роботи бурових доліт
- •4 Вибійні двигуни
- •4.2 Турбобури
- •4.3 Гвинтові вибійні двигуни
- •4.4 Електробури
- •5 Бурильна колона
- •5.1 Призначення та складові елементи бурильної колони
- •5.2 Конструктивні особливості елементів бурильної колони
- •5.2.1 Бурильні труби та з’єднувальні муфти
- •Висадженій назовні частині ніпеля і муфти бурильного замка спеціальної конструкції (типу тбпв)
- •5.2.2 Бурильні замки
- •З висадженими кінцями типів 1 і 2
- •5.2.3 Обважнені бурильні труби
- •5.2.4 Ведучі бурильні труби
- •5.2.5 Перевідники
- •5.3 Технологічне оснащення бурильної колони
- •Калібратори
- •6 Режим буріння та його параметри
- •6.1 Поняття про режим буріння та його параметри
- •6.2 Вплив параметрів режиму буріння на механічну швидкість проходки
- •Долото на механічну швидкість проходки
- •Проходки
- •Промивальної рідини на механічну швидкість проходки
- •6.3 Основи методики проектування параметрів режиму буріння
- •7 Промивання свердловин та бурові промивальні рідини
- •7.1 Функції бурових промивальних рідин
- •7.2 Класифікація бурових промивальних рідин
- •7.3 Основні властивості та параметри промивальних рідин, методи їх контролю
- •7.4 Основні види промивальних рідин на водній основі, сфера їх застосування
- •7.4.1 Вода
- •7.4.2 Рідини з диспергованою твердою фазою
- •7.4.3 Суспензії з конденсованою твердою фазою
- •7.4.4 Полімерні недиспергуючі рідини
- •7.4.5 Нафтоемульсійні рідини
- •7.5 Промивальні рідини на вуглеводневій основі
- •7.6 Аеровані промивальні рідини
- •7.7 Газоподібні агенти
- •7.8 Хімічні реагенти для оброблення бурових промивальних рідин на водній основі
- •7.9 Приготування бурових промивальних рідин
- •7.10 Очищення бурових промивальних рідин
- •8 Ускладнення в процесі буріння свердловин
- •8.1 Причини та класифікація ускладнень
- •8.2 Поглинання промивальних рідин або тампонажних розчинів
- •8.3 Флюїдопроявлення
- •8.4 Порушення цілісності стінок свердловини
- •8.5 Прихоплювання колони труб
- •9 Буріння свердловин в заданому напрямку
- •9.1 Основні поняття про викривлення свердловин
- •9.2 Причини самовільного викривлення свердловин та їх наслідки
- •9.3 Мета і способи буріння похилонаправлених свердловин
- •Клиновидним відхилювачем
- •9.4 Профілі похилих свердловин
- •9.5 Види буріння похилих свердловин
- •10 Кріплення свердловин
- •10.2 Поняття про конструкцію свердловини та її елементи
- •Конструкції свердловини
- •10.3 Принципи проектування конструкцій свердловини
- •10.4 Обсадні труби та їх з’єднання
- •10.5 Умови роботи обсадних колон у свердловині
- •10.6 Принципи розрахунку обсадних колон на міцність
- •10.6.1 Визначення зовнішніх і внутрішніх надлишкових тисків
- •Внутрішнього (б) надлишкових тисків
- •Надлишкових тисків
- •10.6.2 Визначення міцнісних характеристик обсадних труб
- •10.6.3 Встановлення коефіцієнтів запасу міцності
- •10.6.4 Підбір труб із встановленими коефіцієнтами запасу міцності
- •10.7 Оснащення низу обсадних колон
- •11 Цементування свердловин
- •11.1 Мета та способи цементування свердловин
- •11.2 Тампонажні матеріали, їх класифікація
- •11.3 Властивості тампонажного порошку, розчину та каменю
- •11.3.1 Властивості сухого тампонажного порошку
- •Визначення об’ємної (насипної) маси
- •11.3.2 Властивості тампонажного розчину
- •АзНді для визначення розтічності тампонажних розчинів
- •Визначення термінів схоплення тампонажного розчину
- •11.3.3 Властивості тампонажного каменю
- •11.4 Обладнання для цементування свердловин
- •12 Розкриття, випробування та освоєння продуктивних горизонтів
- •12.1 Вплив промивальної рідини на колекторські властивості продуктивного пласта
- •12.2 Способи первинного розкриття продуктивних
- •Продуктивних горизонтів
- •12.3 Завдання та способи випробування перспективних горизонтів
- •12.4 Принципова схема і основи технології випробування пласта пластовипробувачем
- •12.5 Інтерпретація результатів випробування з допомогою пластовипробувача
- •12.6 Вторине розкриття продуктивного пласта перфорацією
- •Кумулятивного заряду
- •12.7 Способи та основи технології освоєння свердловин
- •Перелік рекомендованих джерел
12.4 Принципова схема і основи технології випробування пласта пластовипробувачем
Для випробування об’єкта в свердловину через ротор (рисунок 12.2) з допомогою колони бурильних труб опускають компоновку, до складу якої входять: циркуляційний клапан,
викидна лінія;
вертлюжна головка;
елеватор;
ротор;
превентор;
колонна головка;
бурильні труби;
обсадна колона;
циркуляційний клапан;
перевідник
запірний клапан;
пластовипробувач;
яс;
безпечний замок;
пакер;
фільтр;
продуктивний пласт;
перевідник;
опорний башмак
Рисунок 12.2 – Схема компоновки пластовипробувача
запірний клапан, пластовипробувач, яс, безпечний замок, пакер, фільтр, опорний башмак і спеціальні перевідники для розміщення глибинних манометрів і термометрів.
Фільтр призначений для пропуску рідини з пласта в пластовипробувач в період випробування і для затримки порівняно великих частинок гірської породи пласта, які можуть вміщуватися в пластовій рідині.
Пакер призначений для герметичного розмежування об’єкта, що підлягає випробуванню, від решти частини свердловини.
Яс – це гідравлічний інструмент, за допомогою якого створюють додаткову ударну силу для полегшення звільнення нижніх вузлів пластовипробувача у випадку їх прихоплювання.
Пластовипробувач – це основний вузол комплекту випробуваних інструментів (КВІ). У його склад входить:
а) вирівнювальний (перепускний) клапан, який призначений для полегшення перетоку промивальної рідини, що витісняється пластовипробувачем при спуску з підпакерного простору в надпакерний (при підйомі – навпаки);
б) головний або впускний клапан, який запобігає надходженню промивальної рідини в порожнину колони бурильних труб в період спуску пластовипробувача в свердловину і підйомі з неї, а також пропускає в цю порожнину пластову рідину в період випробування;
в) гальмівна камера з поршнем (або гідравлічне реле часу), яка призначена для затримки відкриття впускного клапана на деякий наперед заданий інтервал часу після створення на пластовипробувач осьового стискуючого навантаження;
г) штуцер, який служить для обмеження швидкості припливу пластової рідини в період випробування та зменшення ударного навантаження на хвостовик у момент відкриття впускного клапана.
Безпечний замок дозволяє від’єднувати верхню частину компонування, якщо навіть з допомогою яса не вдається звільнити пакер і фільтр.
Запірний клапан призначений для припинення припливу пластової рідини в порожнину колони бурильних труб при закритому вирівнювальному клапані.
Циркуляційний клапан дозволяє здійснювати промивання свердловини після завершення випробування і звільнення пакера, а також встановлення рідинних ванн у випадку прихоплювання бурильних труб.
Глибинні манометри і термометри призначені для реєстрації тиску і температури в період випробування. Рекомендується встановлювати декілька глибинних манометрів: під фільтром, у фільтрі, між головним і запірним клапаном, над запірним клапаном.
На верхній кінець бурильної колони після спуску нагвинчують вертлюжну головку, до якої приєднують викидну лінію, обладнану кранами високого тиску, пристроєм для відбору проб пластового флюїду і витратоміром. Викидна лінія служить для відводу рідини, що витісняється з бурильних труб у спеціальну ємність, а газу – до факельного стояка для спалювання, а також для подачі промивальної рідини в бурильні труби насосом високого тиску.
Бурильну колону підвішують на талевій системі з допомогою елеватора. Довжину її розраховують так, щоб після установки башмака на вибій фільтр був розміщений навпроти досліджуваного об’єкта. Простір між бурильними трубами і обсадною колоною герметизують з допомогою превенторів, які змонтовані на колонній головці.
При спуску компоновки у свердловину впускний і циркуляційний клапани закриті, а запірний і вирівнювальний – відкриті. Пакер знаходиться в розтягнутому стані, тому діаметр гумового елемента мінімальний, і він вільно проходить у свердловині. Внутрішню порожнину бурильних труб при спуску заповнюють водою або промивальною рідиною з таким розрахунком, щоб до моменту відкриття впускного клапана тиск у пластовипробувачі був менший очікуваного пластового на величину заданої депресії.
Посадкою бурильної колони на вибій розкривають пакер: гумові елементи притискуються до стінки свердловини. Одночасно закриваються отвори вирівнювального клапана, і підпакерна зона повністю ізолюється від надпакерної. Після цього відкривається впускний клапан випробувача, і внаслідок великої депресії починається приплив пластової рідини в підпакерну зону.
Звідти вона через отвори у фільтрі і впускний клапан надходить у бурильні труби.
Для регулювання часу відкриття впускного клапана гальмівний пристрій заповнюють перед спуском спеціальною високов’язкою рідиною і регулюють так, щоб впускний клапан відкрився не раніше як через (3-5) хв після розкриття пакера.
Процес випробування складається з декількох відкритих і закритих періодів. Протягом відкритого періоду пластова рідина поступає з об’єкту в бурильні труби через відкритий впускний клапан. Мета першого відкритого періоду полягає в тому, щоб одержати початковий приплив рідини і очистити приствольну зону від забруднення (тривалість його не менше 10 хв.). Наступні відкриті періоди проводять з метою поширення області пониженого тиску в глибину об’єкта, одержання припливу пластової рідини з віддаленої зони і реєстрації його інтенсивності. Обмежуються двома-трьома відкритими періодами тривалістю від 15 хв. до 1 год. і більше (другий період), а третій період повинен бути довшим за другий.
Про інтенсивність припливу пластової рідини судять по об’ємній швидкості витіснення повітря (води) з бурильних труб, яку реєструють з допомогою витратоміра, встановленого на викидній лінії.
Відкритий період переривається закриттям запірного клапана. Протягом закритого періоду приплив рідини з об’єкта продовжується, але оскільки запірний клапан закритий і рідина не може поступати в бурильні труби, то тиск в пластовипробувачі і підпакерній зоні швидко зростає і, якщо тривалість закритого періоду достатня, може вирівнятися до пластового.
Завдання закритих періодів – зареєструвати криві відновлення тиску (КВТ) в підпакерній зоні з тим, щоб використати їх разом з даними про інтенсивність припливу протягом відкритих періодів і результатів лабораторних аналізів пластової рідини для визначення колекторських властивостей об’єкта, прогнозних запасів вуглеводнів і промислової цінності. Тривалість першого закритого періоду в 3-5 разів більша тривалості першого відкритого періоду. Тривалість кожного наступного закритого періоду повинна бути в 1-3 рази більшою тривалості попереднього відкритого періоду.
Щоб перервати закритий період і знову відкрити приплив з об’єкта в бурильні труби, необхідно відкрити запірний клапан. Закривають і відкривають запірний клапан прокручуванням колони бурильних труб на декілька обертів за годинниковою стрілкою з допомогою ротора.
Після закінчення випробування бурильні труби розтягують і знімають стискуюче навантаження з компоновки пластовипробувача. При цьому закривається впускний клапан випробувача і відкривається вирівнювальний клапан. Промивальна рідина із надпакерного простору свердловини перетікає в підпакерне, і тиск на гумовий елемент пакера знизу і зверху вирівнюється. Після цього додатковим натягом колони труб звільнюють пакер і пластовипробувач піднімають із свердловини. Як тільки в усті появиться труба, заповнена рідиною, підйом зупиняється, реєструють порядковий номер цієї труби (для розрахунку глибини рівня рідини в колоні в кінці випробувача), відкривають циркуляційний клапан і способом зворотної циркуляції витісняють рідину з труб у спеціальну ємність.
У процесі випробування відбирають деякий об’єм пластової рідини з допомогою спеціального пробовідбірника, який встановлюється в компонуванні між впускним і запірним клапанами. Рідина в пробовідбірнику зберігається під тим тиском, який був у кінці закритого періоду випробування (близьким до пластового).
При випробуванні глибинні манометри реєструють тиск в оточуючій їх рідині. На рисунку 12.3 показана діаграма, яку записує глибинний манометр, встановлений в зоні фільтра.
В період спуску пластовипробувача у свердловину (відрізок 0-1) тиск росте пропорціонально глибині (ділянка ОА); горизонтальні площадки на цій ділянці кривої відповідають зупинці спуску для доливу рідини в колону труб.
В період пакерування і закриття вирівнювального клапана (ділянка АВ) покази манометра дорівнюють тиску стовпа рідини в кільцевому просторі свердловини. У момент відкриття впускного клапана тиск в підпакерній зоні різко падає (ділянка БВ), приблизно до тиску стовпа рідини в трубах (точка В); в результаті створеної депресії починається приплив рідини з випробуваного об’єкта (відрізок 2-3), тобто перший відкритий період випробування. Рідина з об’єкта через відкритий впускний клапан надходить в колону труб, тому рівень рідини в трубах і тиск стовпа поступово зростають (ділянка ВГ).
ОА
- спуск КВІ в свердловину; АБ - посадка
паркера;
БВ - відкриття
впускного клапана; ВГ - перший відкритий
період випробування; т.Г - закриття
запірного клапана;
ГД
- перший закритий період випробування
або початкова крива відновлення тиску;
ДЕ - відкриття запірного клапана; ЕЖ -
другий відкритий період випробування;
т.Ж - закриття запірного клапана; ЖІ -
другий закритий період випробування
або кінцева крива відновлення тиску;
ІК - відкриття перепускного клапана;
КЛ - звільнення пакера; ЛМ - підйом КВІ
із свердловини
Рисунок
12.3 – Діаграма зміни тиску при випробуванні
пласта
Ділянку ГД, записану протягом першого закритого періоду (відрізок 3-4) випробування, називають початковою кривою відновлення тиску.
Тиск стовпа рідини в трубах в кінці першого відкритого періоду набагато менший пластового. Тому після відкриття запірного клапана тиск у підпакерній зоні різко падає (ділянка ДЕ) і починається другий відкритий період (відрізок 4-5), протягом якого рівень рідини в трубах і тиск поступово зростають (ділянка ЕЖ) внаслідок припливу з об’єкта випробування. Після повторного закриття запірного клапана (точка Ж) темп зростання тиску різко підвищується, і протягом другого закритого періоду (відрізок 5-6) манометр записує нову криву відновлення тиску (ділянка ЖІ).
Якщо обмежитися лише двома відкритими і двома закритими періодами, то криву ЖІ називають кінцевою кривою відновлення тиску. Темп відновлення тиску протягом другого закритого періоду менший, ніж в першому, оскільки під час другого відкритого періоду область пониженого тиску поширюється по об’єкту набагато дальше від свердловини, ніж під час короткого першого відкритого періоду. На кінець другого закритого періоду в підпакерній зоні тиск нижчий (точка 1), ніж в кінці першого закритого періоду (точка Д).
Після відкриття вирівнювального клапана промивальна рідина із надпакерного кільцевого простору перетікає в підпакерний, і головний манометр реєструє різкий ріст тиску (ділянка ІК). Якщо рівень рідини в кільцевому просторі в період випробування знаходився на усті, то тиск в точці К практично дорівнює тиску в точці А перед початком пакерування. В період робіт для звільнення пакера тиск не змінюється (відрізок КЛ), а при підйомі пластовипробувача із свердловини (відрізок Л-М) поступово зменшується до атмосферного.