Ян Матейко Прийняття Люблінської унії
4. Люблінська унія 1569 року
Дискусії стосовно унії
Суперечки навколо унії тривали досить довго. Під час сейму у Любліні, польські дипломати рішуче виступали за повне злиття Литви з Польщею. Литовці намагалися добитися відносної самостійності своєї території, виступали за окремий власний сейм (спільний сейм повинен бути лише для вирішення зовнішньополітичних та воєнних питань). Був момент, коли обурені литовські посли навіть залишили Люблін. Тоді польський король Сигізмунд ІІ видав у березні 1569 року універсал про приєднання до Польщі Волині і Підляшшя. Місцева шляхта юридично зрівнювалася в правах з польською. Готувалося рішення про приєднання Київщини і Брацлавщини. Це змусило литовських послів повернутися до переговорів про унію. (З інтернету) |
Герб і прапор Речі Посполитої
Укладення унії, її умови
1 липня 1569 року на сеймі литовська і польська сторона підписали Люблінську унію(союз), за умовами якої:
дві держави - Польське королівство і Велике князівство Литовське об’єднуються у єдину державу Річ Посполиту(«республіку»), столиця її – Краків (з 1596 року - Варшава);
очолює нову державу король, який одночасно є й великим литовським князем. Король обирається сеймом, має обмежену владу, не може передавати її у спадок, не має права приймати закони без сейму, одружуватися, але має право формувати уряд, змінювати урядовців, чиновників;
створюється спільний станово-представницький орган – сейм з двох палат: сенат(вищі сановники і духовенство) і посольська ізба (депутати, обрані на місцевих сеймиках);
утворюється спільний уряд, єдина грошова система;
митні кордони між Литвою і Польщею ліквідуються;
литовська і руська(українська) шляхта урівнюються в правах з польською, отримують права на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої.
На перший погляд, умови Люблінської унії не суперечили тогочасним законам, але приймалися вони з деяким тиском на литовських і руських депутатів.
З простим народом звичайно ніхто не радився.
Але все – таки, Литва зберігала певну автономію у вигляді власного права (Литовський статут), суду, війська, адміністрації, герба, печатки й офіційної «руської»(схожої на українсько-білоруську) мови. До автономії входили лише Берестейщина і Пінщина.
5. Наслідки Люблінської унії для України
Перехід українських земель під владу Польщі
Литва втратила свою державність, ставши частиною Речі Посполитої, зберігши лише елементи автономії у місцевому управлінні, організації війська, судочинстві. Для України («руських земель») унія мала вкрай негативні наслідки. Київщина, Волинь, Брацлавщина, Підляшшя відійшли під повне володіння польської корони. Було утворено 6 нових воєводств: «Руське»(центр Львів), Белзьке(Белз), Подільське( Кам’янець), Волинське(Луцьк), Брацлавське(Брацлав), Київське(Київ). Очолювали - воєводи. Воєводства поділялися на повіти, на чолі зі старостами. Українці потрапили під потрійний гніт: феодальний, національний і релігійний.
Феодальний(кріпосницький) гніт
Як зграя круків налетіла на українські землі польські магнати – Жолкевські, Конецпольські, Браницькі, Сангушки. Вони захоплювали великі масиви земель, закріпачували селян. За ІІІ Литовським статутом 1588 року ті селяни, що прожили десять років на землі феодала ставали кріпаками, й повинні були працювати на свого пана, не маючи права його залишити. У випадку втечі - їх могли розшукувати двадцять років.
Національний і релігійний гніт
Українців утискували в правах, не давали можливості займати провідні посади в уряді, у органах місцевого самоврядування( окрім рідкісних випадків). Часто їх називали «дурною руссю», «бидлом». Відбувалася полонізація(ополячення) українського народу, зокрема князів і знаті (шляхти). Руські люди змінювали імена і прізвища на польські, щоб отримати такі ж права і привілеї. Стара руська знать (Острозький, Вишневецький) пробувала опиратися масовому ополяченню – марно! Також відбувався наступ католицизму, насильницьке покатоличення українського народу. Православна церква утискувалася в правах, а незабаром стала зовсім забороненою. У 1596 році, після прийняття Берестейської унії, буде утворена нова – греко-католицька (уніатська) церква.
Позитивні наслідки
Позитивним було те, що на землях України посилився європейський культурний вплив. Більшість українських земель об’єдналися в рамках однієї держави. Почалося формування української нації. Пожвавилися торгівельні зв’язки.