2. Народне повстання під керівництвом Мухи
Муха збирає велике військо
Безправність селян, посилення феодального гноблення призводили до народних повстань.
У 1490 −1492 роках землі Буковини, Галичини, Покуття, Молдавії були охоплені повстанням під керівництвом «русинського хлопа» (селянина) Мухи. Буковиною в ті роки володіла Молдавія, але молдавський господар Стефан певний час був васалом польського короля.
Українські і молдавські селяни були незадоволені постійним зростанням податків. Їх примушували також виконувати панщинні роботи, хоча формально селянство було вільним. Селяни об’єдналися з міщанами і навіть деякими шляхтичами – Березовськими, Княгицькими, Грабовецькими, що надали селянам озброєння. Польські королі, литовські магнати обмежували їх давні права і привілеї.
Успіхи повстанців і арешт Мухи Спочатку повстанці гуртувалися у лісистих місцях Карпат. Муха був чудовим організатором, перетворив стихійно утворені групи повстанців у добре організоване 10 – тисячне військо. Сам польський король Казимир називав їх «вправними» воїнами. Згодом, під ударами повсталого народу були звільнені Снятин, Коломия, Галич. Повсталі розправлялися з феодалами, купцями, лихварями, захоплювали панські багатства, коней, худобу. Наляканий польський король почав збирати військо. На допомогу прийшли лицарі Тевтонського ордену. Сильні, досвідчені воїни змогли оточити і розгромити селянських повстанців під Рогатином. Сам Муха врятувався втечею, перепливши річку, що відділяла польське військо від вільного берега. У 1491 році, Муха розпочав формування нового селянського війська. Але, як відмічає хроніст, при цьому він потай ходив до однієї красуні – русинки, у яку «закохався на смерть». Феодали вислідили й схопили закоханого повстанця. За наказом короля він був ув’язнений у далекій краківській в’язниці, в якій і помер.
Церква Св. Духа в Рогатині Краків(Польща) Фортечні мури Коломиї
Додаток. Андрій Борула продовжує боротьбу
Справу Мухи продовжив інший ватажок Андрій Борула. У 1492 році селяни знов громили маєтки шляхти, захоплювали замки, конфісковували майно і худобу панів. Але незабаром Борула і 35 його спільників потрапили у польську засідку поблизу Коломиї. У Хотинській фортеці повстанця й тих незаможних бояр, що його підтримали скарали на жорстоку смерть. Поступово селянський рух почав спадати. (З Інтернету) |
3. Передумови і причини підписання Люблінської унії
Передумови унії
У другій половині ХV століття політична ситуація у Східній Європі змінилася. Колись могутня держава монголів Золота Орда тепер переживала період економічного занепаду, роздробленості і міжусобиць. Від неї відкололося Кримське ханство, яке об’явило себе незалежною державою. З метою захоплення багатств, торгівлі рабами, відбувалися щорічні напади татар на Велике князівство Литовське. Неодноразово був пограбований і спалений Київ та інші міста. У 80- роки ХV століття значно посилилася незалежне Московське князівство. У 1480 році московський князь Іван ІІІ остаточно скинув ненависне монголо - татарське іго і проголосив себе «государем усієї Русі». В такий спосіб він заявив свої претензії на всі землі колишньої Київської Русі. З цим не погоджувалася Литва, правителі якої вплуталися в цілу серію війн з Московською державою на межі ХV - ХVІ століть. Так, наприклад, під час важкої Лівонської війни(1558-1583), Литва терпіла неодноразові поразки і знаходилася у критичному становищі. Московському царству вдалося приєднати Чернігівсько-Сіверські землі.
У ХVІ столітті питання про об’єднання Литви і Польщі в єдину державу стало надзвичайно важливим і актуальним.
Причини укладення Люблінської унії
Отже, причинами підписання унії стали:
важка ситуація у Великому князівстві Литовському, яке потерпало від поразок у Лівонській війні з Московською державою, та переживало економічну кризу;
намагання Польщі зміцнити своє становище у Східній Європі, укріпити свою державу економічно і політично,забезпечити її обороноздатність шляхом об’єднання з Литвою;
бажання польських феодалів заволодіти родючими землями України і Білорусії, які входили до складу Литви;
агресія з боку сусідніх держав;
окремі литовські і руські феодали мріяли прирівнятися до польської шляхти і отримати її привілеї, зменшити військовий тягар( у Польщі було наймане «кварцяне» військо, що утримувалося на спеціальний податок – «кварту»).
