Лекція№ 2. Люблінська унія і початок польського панування

1. Основні стани суспільства та їх життя у Великому князівстві Литовському

Формування станів

У другій половині ХІV століття більша частина руських земель увійшли до складу Великого князівства Литовського. Литовська влада проводила мирну, ненасильницьку політику на руських землях. «Руська правда» стала основою права Литви, давньоруська мова стала державною. Литовські князі сприйняли віру і звичаї Русі.

Селянин за плугом Князь(Портрет Лева Сапеги)

У ті далекі від нас часи люди поділялися на стани.

Суспільний стан (нім. sozialer Stand, рос. сословие) це великі угруповання людей, котрі умовно об'єднані своїм правовим та економічним становищем у соціальній ієрархії, тобто соціальній структурі суспільства(див. нижче таблицю). Основні стани

Привілейовані	І.Шляхта 1. Князі, магнати (вищий заможний прошарок) 2. Середнє і дрібне панство (бояри, лицарі)	широкі майнові і політичні права
	ІІ. Духовенство (вищі церковні ієрархи і рядові священики)
Напівпривілейовані	ІІІ. Міщани (патриціат, бюргери- купці, торговці, ремісники, плебс)	Мали обмежені права
Безправні	ІV. Селяни (вільні й підневільні селяни)	Практично не мали прав

Крім перелічених у таблиці станів виникає й позастановий прошарок – козацтво.

Українська шляхта Українську шляхту (вищий суспільно-політичний, провідний соціальний стан) складали князі, середнє і дрібне панство. Багато князів і земельних магнатів вели свій родовід з часів Київської Русі. Їх багатства зростали за рахунок дарунків Великого князя, купівлі маєтків, захоплення общинних земель. Дехто просто освоював нові землі. Деякі князі, магнати мали ще достатньо багатств, політичної ваги й авторитету для збереження впливу на місцеве самоврядування. Були відомі князівські родини Острозьких, Вишневецьких, Чарторийських, Збарацьких. Вони мали свої землі, війська. Наприклад, князь Василь – Костянтин Острозький міг виставити 15- 20 тисяч воїнів. Він володів 28 містами, мав величезний вплив у державі. Його називали «некоронованим королем». Багато дрібних і середніх шляхтичів були вихідцями з боярських, збіднілих князівських родин, дехто – з міщан і селян(останніх називали зем’янами). Багато шляхтичів було феодалами. Феодал (пан) – це монопольний власник феоду, тобто земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу. Виконуючи військові і адміністративні обов’язки, дрібне і середнє панство намагалися здобути собі більше прав і привілеїв, щоб зрівнятися з князівською аристократією.

За Литовським статутом 1566 року було нарешті закріплено рівність в правах дрібної шляхти з князями і магнатами. Відтепер дрібна шляхта не лише служила у війську, але й працювала в адміністрації, керувала повітовими сеймиками (органами територіального станового самоврядування), виборними судами. Що стосується лицарів, були вимушені були служити різним господарям, ходити в походи.

Міщани

Стан міщан не був однорідним. Сюди відносилися: патриціат, куди входили багаті купці і промисловці, бюргери – цехові майстри та середні торговці, та плебс (дрібні торговці, ремісники, міська біднота). На деякі міста поширювалося магдебурзьке право. Існувало міське самоврядування.

Селяни

Найменш безправною і найбіднішою верствою населення були селяни, що складали більшість населення. Селяни сплачували данину. Жили вони общинами (громадами) - великими колективами. Але були й окремі, індивідуальні селянські господарства. Поступово селяни ставали підневільними. Нерідко селянські землі захоплювалися насильно, або їх віддавав великий князь чи король якомусь феодалу за службу. Відтепер селяни залежали від феодала (пана).

«Устава на волоки» і фільварки

У 1557 році уряд Сигізмунда ІІ провів аграрну реформу, затвердив «Уставу на волоки». За нею, общинні селянські землі поділялися на поля (волоки), по 19,5 га на один двір. Потрібно було відробляти по 2 дні на тиждень з однієї волоки. Надлишки землі передавалися шляхті під фільварки.

З початку ХVІ століття кількість фільварків – зразкових панських господарств, з підневільною працею селян, збільшується. Фільварки були орієнтовані на ринок, на торгівлю різноманітними товарами. Вони поступово руйнували стару феодальну систему натурального господарства. Селяни були прикріплені до своїх наділів, змушені біли виконувати різні повинності. Вони не мали права купляти чи продавати землю.