4. Війна Росії з Польщею за Україну

Нові воєнні дії

У 1654 році, виконуючи свої зобов’язання перед Україною, уряд російського царя Олексія Михайловича об’явив війну Речі Посполитій, виступивши на захист України. Російська армія об’єдналася з козацькими військами. Битви відбувалися на території Білорусії і Правобережної України. Вже на початку війни російсько-українські війська оволоділи Смоленськом. В цей час Польща несподівано уклала союз з Кримським ханством.

До осені 1654 року 20 тисячний корпус Василя Золотаренка визволив усю Білорусію і запровадив там козацький устрій. Однак почалися й перші суперечки з московським урядом про долю Білорусії, яку Хмельницький хотів приєднати до Гетьманщини.

Пізніше, восени, бої перемістилися у Південно-Західну Україну. Татари, які були на стороні поляків, нещадно спустошували край. Докладний опис цього лиха подається в рапорті одного польського командира: «За моїми підрахунками, число самих лише мертвих немовлят, знайдених на дорогах та у замку, сягнуло 10 тисяч. Я наказав поховати їх у полі… Старших погнали у неволю. Групи вцілілих селян блукають, оплакуючи своє горе».

Брацлавщину поляки і татари перетворили в пустелю. Під час воєнних дій стався випадок, що характеризує всю гостроту конфлікту. В жовтні 1654 року переважаючі сили поляків узяли в облогу козацьку фортецю Бушу, знищили частину козаків і оточили замок. У цю мить удова вбитого козацького ватажка Завісного підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, й чимало атакуючих поляків.

Добре захищалася й Умань, під керівництвом Івана Богуна. Унаслідок жорстоких боїв на Правобережжі, сплюндрованими й фактично безлюдними лежали ті недавно колонізовані землі, що досягли значного розвитку. Нещастя та розруха охопили й Польщу. На допомогу Хмельницькому на Україну прибула російська армія воєводи В.Шереметьєва.

Битва під Охматовим і похід на Західну Україну В січні 1655 року розгорнулася битва під Охматовим на Чернігівщині. Російсько-український табір атакували поляки. Три дні козаки і російські солдати, на лютому січневому морозі, лежачи на снігу, захищали свій табір. І тільки підмога Вінницького полку Івана Богуна, що вдарив в тил ворогу, врятувала оточених. З обох сторін загинуло до 30 тисяч воїнів, але українсько-російське військо перемогло. Поляки і кримчаки відступили за Буг.

У травні 1655 року Хмельницький визволив спустошену Брацлавщину.

Кадри з польського фільму «Потоп» про події 1655-1657 рр.

Літом і осінню 1655 року відбувся спільний похід українських і російських військ на Західну Україну. Росіяни і українці виграли декілька боїв.

Ще більше погіршилося становище Речі Посполитої, коли, влітку 1655 року, на неї напала Швеція. Польські історики часто називають цей період «Потопом».

Але Швеція почала війну і з Росією також, що ускладнило ситуацію на фронтах.

Спільний похід українських і російських військ на Західну Україну і Білорусію (детальніше)

Літом і осінню 1655 року відбувся спільний похід українських і російських військ на Західну Україну. У Городоцькій битві поляки М.Потоцького зазнали поразки. В Білорусі росіяни розгромили військо литовського гетьмана К.Сапеги, захопивши Вільно, Пінськ, Городно. Також, влітку 1655 року, скориставшись війною, яку вели поляки на півдні та сході, з півночі раптом напали шведи, окупувавши велику частину Польщі. Захоплена шведами, росіянами та українцями Річ Посполита могла розвалитися у будь який момент. Польські історики часто називають цей період «Потопом». В листопаді 1655 року Хмельницький і Бутурлін оточили Львів. Але звістка про татарський напад на Поділля змусла українців повернутися назад, назустріч кримським татарам. Зате, для Хмельницького, вступ до конфлікту шведів, надав нові дипломатичні та військові можливості. Проте, поряд із новими можливостями, шведи створювали для гетьмана й ускладнення. Прагнучи звести давні рахунки, вони розпочали війну з Московією. Хмельницький опинився у делікатній ситуації, коли його сюзерен воює з його ж новим союзником. Напруження у стосунках між українцями і московитами стало вириватися назовні.(За даними Інтернету)

Віленське перемир’я 1656 року

Росія, занепокоєна величезними втратами у війні, втручанням у війну шведів, була змушена підписати з Польщею Віленське перемир’я (за пропозицією Польщі). Поляки обіцяли корону Олексію Михайловичу, російському цареві. Російські війська припинили бої з поляками, відбиваючи лише атаки шведів. Незадоволений таким політичним кроком російського царя, Б.Хмельницький шукає іншого союзника. Лише частина українських земель була визволена. У роздратованому листі до царя Хмельницький порівнював поведінку росіян з поведінкою шведів: «Шведи — люди честі: пообіцявши дружбу і союз, вони дотримуються слова. Проте цар, уклавши перемир'я з поляками …вчинив з нами безсердечно».

Розчарований, Богдан Хмельницький починає пошуки нових союзників для боротьби з Польщею для остаточного визволення українських земель.

Б.Хмельницький Георгій(Юрій)ІІ Ракоці Карл Х Густав – король Швеції

Було утворено Семигородський союз(Україна, Швеція, Трансільванія).

Але похід на Річ Посполиту з такими союзниками закінчився повним провалом.

Семигородський союз 1656-1657 років і його провал

Незабаром шведські та українські дипломати вже обговорювали проведення спільних походів проти поляків, а шведи пообіцяли допомогти Хмельницькому у створенні Київського князівства. У 1656 році, відчуваючи неминуче падіння Речі Посполитої, інший сусід — Георгій ІІ Ракоці Семигородський, князь Трансільванії також звернувся до гетьмана. Було утворено Семигородський союз(Україна, Швеція, Трансільванія).Разом вони вчинили спільний похід на Польщу з метою її поділу. Спираючись на таку могутню підтримку, Хмельницький зайняв безкомпромісну позицію щодо поляків, наполягаючи на тому, щоб під його владу перейшли всі українські землі, включаючи Галичину та Волинь. Об'єднаний українсько-семигородський похід на Польщу закінчився катастрофічним провалом. В цей же час російське військо нанесло декілька поразок шведському війську в Прибалтиці і знесилило його, і шведи не проявляли активності в боротьбі з Польщею. Трансільванське військо було розбито татарами і поляками. Козацький корпус Антона Ждановича відступив до Лівобережної України. а незадоволене козацтво вчинило заколот, звинувативши у поразці гетьмана. (За даними Інтернету).

4 вересня 1657 року, вражений звісткою про поразку, тяжко хворий Богдан –Зіновій Хмельницький помирає в Чигирині.