2. Польсько-козацький збройний конфлікт 1625 року
Причини конфлікту
Після Хотинської війни польський уряд знову вирішив приборкати козаків.
Причинами польсько-козацького конфлікту були:
Масове добровільне покозачення;
Невиконання польським урядом обіцянок;
Продовження морських походів козаків проти Туреччини, Криму;
Полонізація (ополячення) українського населення, посилення кріпосницького гніту, наступ католицизму на права православних.
Козацьке повстання на чолі з М.Жмайлом
У 1625 році козаки під керівництвом гетьмана Марка Жмайла піднялися на повстання. Громили маєтки магнатів, пограбували католицький монастир в Києві. Відчуваючи неминучу кару, М.Жмайло відправив посольство від козаків до московського царя з проханням узяти їх під своє підданство. Проти повсталих виступило сильне польське каральне військо, під керівництвом коронного гетьмана С.Конецпольського.
Козаки деякий час тримали оборону Канівського замку, обложеного поляками, але потім, в жовтні 1625 року, відступили до Куруківського озера (поблизу Кременчука). В жорстокій битві обидві сторони понесли втрати, але переможця не було. Частина заможних козаків, незадоволених ходом боїв, добилися на Раді скинення Жмайла з гетьманства. Гетьманом проголошено більш поміркованого Михайла Дорошенка. Він розпочав переговори з поляками.
Куруківська угода 1625 року
26 жовтня 1625 року козаки і представники польського уряду підписують Куруківську угоду, за якою: 1) козацький реєстр встановлюється в розмірі 6 тисяч осіб; 2) козаки збираться для допомоги польському кварцяному війську у разі потреби, оплата їм збільшується; 3) козаки зобов’язалися знищити човни і відмовлялися від самочинних морських походів. 4) козаки мають право обирати гетьмана, але затверджує його польський уряд.Одним з найважливіших наслідків Куруківської угоди був остаточний поділ козацтва на дві групи: реєстрових (заможних, дуків), за якими визнавалися урядом козацькі права й вольності і які здебільшого дотримувалися угодовської позиції щодо польського уряду і нереєстрових («випищиків», запорожців), що за Куруківською угодою, мусили повернутися в кріпацтво. Їхнім центром стало Запоріжжя. Вони, як правило, займали непримиренну позицію щодо магнатів, шляхти і всіх польських властей.
3. Гетьман Михайло Дорошенко
Хто такий М.Дорошенко?
Походив з української шляхти, з Канева. М.Дорошенко прославився ще, як козацький отаман, своєю відвагою, мужністю під час бойових походів, та спокійною вдачею в мирний час. У 1623 -1624 рр. - тричі очолював запорозьких козаків, як гетьман, згодом, у 1625-1628 рр. очолив реєстрових козаків. Як гетьман, Дорошенко влаштовував як польську сторону, так і реєстровців. |
Реорганізатор реєстрового козацтва Гетьманом реєстрового козацтва був проголошений Михайло Дорошенко (перебував на цій посаді з 1625 по 1628 рік). Він реорганізував реєстрове козацьке військо, поділивши його на полки, сотні, виділивши старшину, канцелярію; поселив козаків на конкретних територіях. Усього було 6 полків (Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Чигиринський і Черкаський), по 1000 козків у кожному. Платня – щорічно 60 тисяч злотих на військо.
За наказом польського уряду, М.Дорошенко бере участь у придушенні виступів нереєстровців-випищиків та у бойових діях проти турок і татар. Восени 1626 року, козацькі війська на чолі з Дорошенком розгромили значний загін кримсько-ногайської кінноти під Білою Церквою.
Михайло Дорошенко Козацьке військо в поході Через Чорне море
Походи гетьмана Михайла Дорошенка і його загибель
У 1628 році М. Дорошенко очолює похід реєстровців до Криму. Дорошенко, за домовленістю, воює проти турецького ставленика Джанібек -Гірея на боці хана Магомета. Йому вдалося захопити фортецю Іслам-Кермен. воює проти турецького ставленика Джанібек -Гірея на боці хана Магомета. Розбиває турків під Кафою, але сам гине в бою біля Бахчисараю, від яничарської кулі. Про славного гетьмана складені народні думи й пісні.
Онук М.Дорошенка - Петро теж став гетьманом.