Гетьман Жолкевський у Цецорській битві

10 вересня 1620 року відбулася Цецорська битва (поблизу села Цецора в Молдавії). Польське військо отримало нищівну поразку. Гетьману Жолкевському яничари відтяли голову і переможно нанизали її на спис. В битві загинули й козаки, зокрема чигиринський підстароста Михайло Хмельницький. Його син Богдан на три роки попав в полон до турок.

Річ Посполита стояла на порозі катастрофи.

Окрилений успіхом султан Осман ІІ готує широкомасштабну війну проти Польщі. 167 – тисячна турецька армія, разом з татарською кіннотою, перетнула Дунай і грізно наступала на польсько-українські землі. Австрія обіцяла допомогу, але не квапилася. 40-тисячне військо запорозького гетьмана Якова Бородавки діяло дуже невдало, допустивши декілька поразок. Бородавку скинули з гетьманства.

Польський король Сигізмунд ІІІ, особисто знайомий з Сагайдачним, прохає його про допомогу. Під час переговорів з королем у Варшаві гетьман добився:

• Поступок у релігійному питанні;

• Збільшення козацького реєстру;

• Розширення прав і привілеїв козаків.

У серпні 1621 року, Сагайдачний з великими труднощами дістався козацького розташування. Під час поїздки гетьман був поранений в руку турками.

У козацькому таборі він знову був обраний гетьманом запорожців.

Сагайдачний очолює козацьке військо

Розгублений король прохає допомоги у козаків. У червні 1621 року, на козацькій раді в Сухій Діброві(поблизу Білої Церкви), було гамірно. Козаки жваво обговорювали заклик православного митрополита Іова Борецького рятувати країну. Запорізький гетьман Яків Бородавка очолив 40 тисячне військо козаків. Але діяв він невдало, допустивши поразки і значні втрати людей. Польський король Сигізмунд ІІІ, особисто знайомий з Сагайдачним, прохає його про допомогу. Коли Сагайдачний прибув до Варшави, він під час переговорів добився значних поступок стосовно православної релігії та становища козаків. У серпні 1621 року, Сагайдачний, після наради з командуючим польською армією гетьманом Ходкевичем, виїхав з загоном реєстровців у розташування козацького війська. Але по дорозі його загін натрапив на турецьку засідку. Розпочався бій, під час якого Сагайдачного було поранено в руку. Втративши багато крові, гетьман чудом відірвався від османів у густому лісі. Лише вночі Сагайдачному вдалося добратися до козацького табору. Його прибуття викликало захоплення у козаків. На раді його вітали як «батька», жалувалися на підступність, жадібність Бородавки, на його невдалі дії. Військовий суд засудив Бородавку до розстрілу, що й було виконано перед строєм. Так, у серпні 1621 року, Сагайдачний знову був обраний гетьманом запорожців.

Бої під Хотином

Хотинська війна(липень-вересень 1621 року)

У вересні 1621 року, П. Сагайдачний, з 42 тисячним військом козаків –рестровців і запорожців, рушив до фортеці Хотин на допомогу 30-тисячному польському війську гетьмана Яна Кароля Ходкевича. До українців і поляків приєднався загін донських козаків і молдаван. Їм протистояла 162 –тисячна турецька армія Османа ІІ. Вже перший бій показав перевагу козацької тактики. Було захоплено коней, зброю, боєприпаси ворога.

З 5 по 8 вересня напруга бою зростала. В ніч на 9 вересня козаки і польські солдати здійснили раптовий напад на турецький табір, що спричинило паніку у становищі ворога. Втікали султан, мурзи, воїни, обслуга.

Але зволікання гетьмана Ходкевича перешкодили остаточному розгрому ворога. В одній із вересневих сутичок з ворогом Сагайдачного було поранено отруєною стрілою, але він залишався в строю.

Лише після прибуття підкріплення, султан Осман ІІ, 28 вересня 1621 року, розпочинає новий бій. Майже цілий день тривала кровопролитна січа. Очевидець згадує постійним грім гармат, темно-червоне від диму небо, дрижання землі… Винахідливість Сагайдачного, який ударом додаткових військ з тилу змусив турків утікати, сприяла перемозі над ворогом.

Значення перемоги під Хотином Вклад гетьмана Петра Сагайдачного у розгром турецьких військ у Хотинській війні 1621 року важко переоцінити. Польща, та й уся Західна Європа були врятовані від іноземного поневолення і втрати державної незалежності. За словами І.Франка після Хотинської битви «Туреччина почала сходити з зеніту своєї велечі і сили». Вперше, після Грюнвальдської битви, представники словянських народів (українці,поляки, росіяни) продемонстрували на полі бою свою готовність до спільної боротьби проти іноземних поневолювачів в ім’я свободи рідної землі.

Перемога під Хотином Повернення козака