4. На чолі реєстрового козацтва(1616 -1622 рр.)

П. Сагайдачний С.Жолкевський – польний гетьман Козацький флот

П.Сагайдачний – дипломат і політик

У 1616 році, Сагайдачного призначають гетьманом реєстрових козаків. Польський король дуже поважав гетьмана як авторитетного політика, дипломата і талановитого полководця. Це дозволило Сагайдачному неухильно відстоювати козацькі права і привілеї.

Сагайдачний прагнув покінчити з сваволею та роздорами козаків, мріяв створити привілейований козацький стан, воїнів – професіоналів, тобто- припинити перехід посполитих селян до козаків, утворити козацьку еліту.

У 1617 році, він підписав Вільшанську угоду з польським польним (тобто – заступником коронного гетьмана) гетьманом С.Жолкевським: реєстр козаків визначався в 10 тисяч воїнів, інші - повертаються до панів, стають звичайними селянами; збільшується оплата за службу; на Запоріжжі повинні залишаютися лише реєстрові козаки.

Але не усі козаки були згодні з обережною політикою гетьмана стосовно Польщі, з його бажанням вирішити багато питань дипломатичним шляхом, компромісами, а не кривавою боротьбою.

Як гетьман реєстрових козаків, Петро Сагайдачний був змушений брати участь у зовнішньополітичних акціях, різних походах, які здійснювалися польською владою.

Велику увагу приділяв гетьман боротьбі з турецько-татарською агресією.

Так, у 1617 році, Сагайдачний, разом з військом Запорозьким, вступає до Європейської ліги боротьби проти Порти (Туреччини). Гетьман пробував створити антитурецьку коаліцію (писав листи до Москви, Варшави, Ватикану, Відня, тощо, але Річ Посполита не квапилася це здійснити).

Участь гетьмана у Московському поході 1618 року

У 1618 році, за наказом короля, Сагайдачний очолив 20 тисячне козацьке військо під час польської інтервенції в Росію. Польський королевич Владислав мріяв про московський трон і хотів для здійснення цих планів використати різних авантюристів. Але дійшовши до російського села Тушино, польський королевич потрапив у скрутне становище. Він був оточений російськими військами.

Королевич Владислав Гетьман Сагайдачний О.Васнецов Вид на Кремль

Сагайдачний, з реєстровими козаками і польськими військами, зумів визволити Владислава з облоги. Але, надалі, від штурму Москви раптом відмовився, і повернувся з козаками на Україну. Деякі історики стверджують, що Сагайдачний не бажав воювати з православним російським народом, близьким до українського (можливо бачив у московитах майбутніх потенційних союзників у боротьбі з Польщею).

Роставицька угода 1619 року

Польський король був незадоволений занадто незалежною політикою Сагайдачного. Не подобалось полякам і свавільство селян, які бажаючи врятуватися з кріпацтва, намагалися вступити в коло козаків. В результаті важких переговорів Сагайдачного з Жолкевським (представником Речі Посполитої), у 1619 році було укладено Роставицьку угоду: реєстр козаків становив 3 тисячі, реєстрові козаки повинні були мешкати лише у королівських маєтках і на Запоріжжі, отримувати платню 40 тисяч злотих на рік, нереєстрові козаки поверталися під владу панів і старост. Умови угоди викликали незадоволення простих козаків на Січі. У 1620 році вони обрали нового гетьмана Січі – Якова Неродича-Бородавку. Сагайдачний залишився лише реєстровим гетьманом.

Московський похід 1618 року П. Сагайдачного (детальніше)

У 1618 році, за наказом короля, Сагайдачний очолив 20 тисячне козацьке військо під час польської інтервенції в Росію (король обіцяв за це визнати православну церкву). Польський королевич Владислав мріяв про московський трон і хотів для здійснення цих планів використати авантюриста Лжедмитрія ІІ. Але дійшовши до села Тушино королевич потрапив у скрутне становище. Вирушивши йому на допомогу, гетьман зайняв Путивль, Лівни, Єлець, Шацьк, Калугу, і визволив Владислава з облоги. Об’єднавшись з поляками, гетьман підійшов до Москви, але від штурму міста раптом відмовився, і повернувся з козаками на Україну. Одні історики стверджують, що це відбулося з-за сварок з поляками(гетьманом Ходкевичем, Владиславом, що хотіли довгої облоги Москви, а гетьман мав свій план), інші стверджують, що Сагайдачний не бажав воювати з православним російським народом, близьким до українського(можливо бачив у московитах майбутніх потенційних союзників у боротьбі з Польщею). Лише завдяки силі козацької зброї, полякам вдалося з меншими втратами вийти з цієї війни. За Деулінським перемир’ям 1618 року Речі Посполитої і Московщини, остання втрачала Смоленщину і Сіверщину. Але польський король був незадоволений занадто незалежною політикою Сагайдачного. (З Інтернету).