3. Реформи і морські походи гетьмана Петра Сагайдачного
Хто такий Петро Сагайдачний?
Один з найзначніших українських гетьманів Петро Кононович Конашевич- Сагайдачний (1570-1622) походив дрібного православного шляхетського роду Конашевичів-Попелів з Підгір’я. Після початкової освіти в батьківському маєтку у селі Кульчиці Руського воєводства (на Львівщині), Петро навчався в Острозькій слов’яно-греко-латинській академії, де був одним з кращих учнів. Його другом і однокласником був майбутній просвітник Мелетій Смотрицький. По закінченні навчання, Конашевич жив у Києві, де працював приватним вчителем, згодом – помічником київського судді. Але юридична кар’єра не приваблювала юнака. Людина кипучої енергії він мріяв про військову кар’єру. Близько 1598 року він пішов на Запоріжжя і пов’язав своє життя з українським козацтвом. (За даними Інтернету) |
Найбільш відомою і могутньою Січ стала під час діяльності видатного українського гетьмана Петра Кононовича Сагайдачного (Конашевича). Він походив з православного шляхетського роду. Навчався в Острозькій слов’яно-греко-латинській академії. Згодом працював помічником київського судді. Людина кипучої енергії, він мріяв про військову кар’єру.
Близько 1598 року, він пішов на Запоріжжя і пов’язав своє життя з українським козацтвом. Досвідчені козаки на Січі спочатку сміялися над паничем, але Петро вразив їх своєю принциповістю, мужністю. Ніхто не міг так влучно стріляти з лука, як він (звідси призвісько- Сагайдачний, сагайдак – колчан для стріл). Згодом, завдяки гарним організаційним, дипломатичним здібностям, хоробрості, таланту полководця і флотоводця він отримав посади обозного, кошового. У 1606 році (варіант - у 1601 році) на козацькій раді Сагайдачного обрали гетьманом (час перебування на посаді гетьмана: 1606-1622 рр.; з перервами).
Графічний
портрет П.Сагайдачного
Морські битви козаків
Реформи Сагайдачного на Січі
За характером Петро Сагайдачний був мудрим, розсудливим і суворим. Поважав чужу думку, але найменших проявів безладу, недисциплінованості і хаосу не терпів. Тому, ставши гетьманом, Петро Сагайдачний зайнявся реформами по упорядкуванню козацького війська і Січі:
ввів сувору дисципліну в мирний час і під час походів (інколи жорстко карав за пиятику, дезертирство, зухвалу поведінку);
перетворив козацтво в регулярне військо, з єдиною формою одягу, з чітко визначеним озброєнням (у всіх повинна бути і холодна, і вогнепальна зброя, окремо були гармаші, лучники тощо);
поділив військо на піхоту, кінноту, флот, артилерію, розвідку;
проводилися щотижневі тренування;
запровадив освіту серед козаків (кожен козак повинен вміти читати, писати, знати «слово боже»), побудував церкву на Січі;
провів реформу управління;
добився збільшення складу запорозької флотилії (чисельність «чайок» досягла декількох сотень).
Завдяки реформам Сагайдачного козацтво вперше перетворилося з ватаги воїнів – гуляк у регулярне військо, хоча не всі розуміли жорстокість і непримиренність гетьмана під час покарань правопорушників.
Найвідоміші походи гетьмана Сагайдачного
Сагайдачний показав себе вмілим полководцем і флотоводцем. Під керівництвом гетьмана, козаки здійснили багато сухопутних військових операцій і вдалих морських походів. Найвідомішими з них були (див. таблицю):
1607 рік |
Похід гетьмана на Варну, Очаків і Перекоп. Блискучі перемоги над татарами і турками |
1608 рік |
Нове зруйнування форту Перекоп, звільнення православних бранців |
1613 рік |
Похід кінноти Сагайдачного проти татар, розгром ї війська біля р. Самари |
1614 рік |
Морський похід Сагайдачного, здобуття добре укріпленої турецької фортеці Синоп. Спалено околиці Стамбула, розбито турецький флот |
1616 рік |
блискучий похід на Кафу(Феодосію). Потоплено тур. флот (14000 моряків), визволено 1000 бранців з рабства. Здобуто Синоп, Трапезунд. Річ Посполита призначає Сагайдачного гетьманом реєстрових козаків |
Після здобуття Синопу, слава про гетьмана, як флотоводця гримить по всій
Європі, а у Туреччини викликає страх. Зріс міжнародний авторитет козацтва. Сагайдачного називали «мужнім і шляхетним лицарем», «людиною великого духу, хоробрим – до безрозсудності».