5. Козацько-селянські повстання 90-х років XVI століття

Загальні причини повстань та їх учасники Причини повстань:

1) бажання уряду Речі Посполитої підкорити українське козацтво, для чого був введений суворий облік козаків і фактично заборонено нереєстрове (запорозьке) козацтво; 2) невдоволення реєстрових козаків постійним порушенням їхніх прав: зменшенням реєстру, загарбанням їх майна і земель шляхтою, несвоєчасною платнею за службу;

3) насильницьке захоплення польською шляхтою українських земель ( наприклад, сейм 1590 року ухвалив роздачу шляхті «козацьких земель» за Білою Церквою);

4) незадоволення селян збільшенням кріпацького гніту ( за Литовським статутом 1588 року), що породило масові протести, втечі на Запоріжжя;

5) релігійний і національний гніт українського народу(утиски прав православної церкви, приниження українців, як нації).

Доля козаччини за рішенням польського сейму 1590 року

Незважаючи на відсутність офіційного стану війни між Річчю Посполитою і Туреччиною, козаки, пам’ятаючи про давні кривди, заподіяні татарами і турками під час їх нападів на українські землі, продовжували походи проти кримчаків і турок. Турецький султан, погрожуючи Польщі війною, вимагав втихомирення козаків.

Повстання спалахнули після того, як польський сейм 1590 року прийняв ухвалу щодо «низовиків України»:

• про вигнання « усіх українних людей з низу», тобто, з Запоріжжя;

• передача усіх козаків під нагляд коронного гетьмана(польського) та старшого( українського реєстрового гетьмана);

• реєстрові козаки складають присягу, в якій зобов’язуються самостійно не залишати кордони Речі Посполитої, не воювати з іншими державами без наказу короля;

• усі, хто порушував цю присягу, каралися смертю;

• була проведена Ординація (розпорядження) про набір тисячного козацького реєстрового загону, на чолі з Яном Оришовським і Кшиштофом Косинським;

• місцеперебування реєстровців –м. Кременчук, поряд з яким спорудили резиденцію – замок.

Але надалі польський уряд не подбав ні про жалування, ні про утримання війська (що знову змусило козаків йти за здобиччю). Були незадоволені також ті козаки, які раніше входили в реєстр, але за якихось причин були виписані з нього(так звані «випищики»).

Польські феодали не змогли приборкати море свавільного запорозького козацтва, більшу частину якого складали скривджені, обездолені польськими магнатами селяни-кріпаки, та ті, хто постраждав від набігів татар. Зверхньо ставилися магнати й до української шляхти, відбираючи у неї землі, порушуючи їх права, що примушувало її приєднуватися до повсталої «черні».

Отже, учасниками повстань були козаки,селяни і міщани, але часто до них приєднувалися й українські феодали. Привід до виступу Кшиштофа Косинського

Достатньо було іскри, щоб відбувся вибух невдоволення. Нею став конфлікт гетьмана реєстровців Кшиштофа Косинського та білоцерковського старости князя Януша Острозького. Януш Острозький зі своїми людьми напав на селище Рокитне, (яке було надано польським королем Косинському за службу) і присвоїв його собі.

До ображеного Косинського приєдналося багато козаків- «випищиків», а згодом - селяни, що страждали від кріпосницького гніту.

Кшиштоф Косинський Повсталі селяни Бій козака з польським гусаром

Козацько-селянське повстання під керівництвом Кшиштофа Косинського 1591-1593 рр.

У 1591-1592 роках повсталі козаки і селяни оволоділи Білою Церквою, резиденцією Януша Острозького, згодом взяли Київ, Трипілля, Богуслав і Переяслав. Через деякий час запалали панські маєтки Волині, Поділля, Брацлавщини. Назустріч повсталим вийшло велике польсько - шляхетське військо, під командуванням Костянтина Острозького.

У січні 1593 року, під містечком П’ятка, повстанці зазнали поразки. Була підписана угода, за якою Косинський позбавлявся булави гетьмана, а реєстрові козаки зобов’язувалися не піднімати бунт проти польської влади.

Проте, відступивши до Запорізької Січі, Косинський поповнив своє військо козаками і взяв в облогу Черкаси. Магнат О.Вишневецький заманив К. Косинського на переговори в Черкаський замок, під час яких вождя повсталих було підступно вбито ( інший варіант: Косинський загинув в бою). Незважаючи на поразку повстання, виступи козаків, селян і міщан ще деякий час тривали. Привід до виступу Северина Наливайка

Не встигли польські магнати оговтатися після боїв з повстанцями К.Косинського, як спалахнуло нове повстання - під керівництвом Северина Наливайка.

Наливайко походив з простої родини ремісника з міста Гусятин, що на Поділлі. Замолоду зумів здобути освіту в Острозькій Академії. Родина Наливайків була хоч і бідною, але славною. Брат Северина - Дем’ян Наливайко був книгодрукарем, помічником знаменитого друкаря Івана Федорова. Згодом став відомим вченим. Северин Наливайко мріяв про військову справу, пішов на Січ, швидко став провідним артилеристом, був обраний на посаду курінного отамана. Ходив в походи проти татар і турок. Потім служив сотником надвірних козаків князя Острозького, брав участь у битві під П’яткою. Жорстока розправа над українськими повстанцями Косинського вразила сотника Наливайка. Мав сотник і особисте горе: магнат А.Калиновський напав на будинок його батька, пограбував, а старого забив до смерті. Не міг Наливайко вибачити таке, кипіла в ньому злість проти пихатого панства.

Як надвірний сотник, Северин був змушений виконувати накази свого пана, а тому згодився приєднатися до загону реєстрових козаків Г.Лободи для походу на Молдову, що була васалом Туреччини. Але по поверненні, козаки не отримали обіцяної платні. Ця крапля переповнила чашу терпіння.

Северин Наливайко Станіслав Жолкевський Каральний польський загін

Козацько-селянське повстання під керівництвом Северина Наливайка 1594-1596 рр.

Об’єднавшись з реєстровим козаками Григорія Лободи та запорозьким гетьманом Матвієм Шаулою, Северин Наливайко очолює повстання проти Речі Посполитої. До нього приєдналися бідні селяни та розбійний елемент. Загони повстанців пройшли через Поділля, Волинь, Київщину, Полісся, Білорусію, беручи данину з крупних міст, забираючи майно шляхетських маєтків, жорстоко розправляючись з панами.

Каральне військо проти повстанців очолив польний гетьман Станіслав Жолкевський, здібний воєноначальник. У березні 1596 року повстанці витримали сильний удар біля села Гострий Камінь, поблизу Білої Церкви. Було важко поранено Матвія Шаулу. Гетьманом Запорізької Січі козаки обрали С.Наливайка. Повстанці відступили за Дніпро, рухаючись в бік російського кордону, щоб знайти притулок у Московській державі.

В урочищі Солониця, поблизу Лубен, козацький табір оточило польсько-литовське військо. Два тижні козаки мужньо оборонялися. Загинув в бою Г.Лобода. Але, з часом, гостро відчувалася нестача боєприпасів і харчів. В таборі почався голод. Заможні козаки по зрадницьки схопили Наливайка і Шаулу, і видали їх полякам. Після довгих катувань, у квітні 1597 року, Наливайко був страчений у Варшаві( за легендою – спалений у мідному бику). Він став героєм творів Кіндрата Рилєєва, Тараса Шевченка, Івана Ле.

Причини поразки і значення повстань

Повстання потерпіли поразку тому що були стихійними, погано організованими. Часто повстанці не мали єдиного чіткого плану дій, не було серед них згуртованості, єдності. Більшість повстанців (в основному, селянські маси) були погано озброєні.

Але завдяки таким повстанням український народ набував досвіду національно-визвольної війни. Почалося масове покозачення, що призвело до зростання і посилення українського козацтва. На деяких територіях тимчасово послабився кріпосницький гніт.