2. Дмитро Вишневецький – легендарний Байда?

Походження і початок військової кар’єри

Князь Дмитро Іванович Вишневецький (Байда) був одним з найвідоміших козацьких гетьманів. Вважається, що він перебував на цій посаді з 1550 по 1563 рік. Походив з відомого роду князів Вишневецьких. Його відомим предком був Дмитро Корибут Новгород-Сіверський, син литовського князя Ольгерда (є й інші варіанти походження князя : з турово-пінських Рюриковичів, чи з волинського роду Гедиміновичів).

Дмитро з юності цікавився воєнною справою, пішов у лицарське військо. Перебував на посаді старости м. Черкаси, а згодом Канева. Щоб захистити ці міста від нападу ворогів, а також – здійснювати необхідні по службі воєнні походи, Вишневецький зібрав загін черкас (козаків).

Стражник кордону

У 1554 році король Сигізмунд ІІ Август призначив його на посаду стражника, тобто командира прикордонної служби на Хортиці. Щоб мати надійну базу і захист від турецько-татарських нападів, Дмитро Вишневецький, разом з козаками, будує на острові Хортиця дерев’яно - земляний замок, що став прообразом Січі. В подальшому, князь прославився своїми походами проти кримського хана і турецького султана. Наприклад, разом з російським воєводою Матвієм Ржевським штурмував фортецю Очаків.

У 1556 - 1557 роках Вишневецький героїчно відбиває турецько-татарські напади на Хортицю, але все ж був вимушений залишити напівзруйнований замок.

На службі у московського царя

Ображений відсутністю допомоги від Великого князя Литовського, Дмитро Вишневецький переходить на службу до московського царя Івана ІV Грозного. Служив воєводою, здійснював багато походів проти турок і татар. Сприяв згуртуванню донських козаків, заклавши містечко Черкаське на Дону.

У 1562 році, повернувшись у Велике Князівство Литовське, гетьман пробує здійснити давню мрію. Він розпочинає побудову нової фортеці на Монастирському острові (біля сучасного Дніпропетровська). Але завершити цю справу йому не довелося.

Полон і героїчна смерть

Вишневецький, у 1563 році, необачно втрутився в боротьбу за молдавський престол, як один з претендентів (його мачуха Магдалена - молдаванка). Але молдавські бояри зненацька захопили Вишневецького у полон і видали туркам. За наказом султана Сулеймана Пишного, Вишневецького було підвішено за ребро на гак в Стамбулі. Мужній лицар й тепер не скорився і його було застрелено з лука. За думкою окремих дослідників, саме Дмитро Вишневецький став героєм народної «Пісні про Байду»( слово «байда» означає безтурботну, веселу, схильну до авантюризму людину). Його героїчна смерть оспівувалась як перемога християнського духу над ісламом.

Заслуга князя Дмитра Вишневецького полягає у тому, що він першим переніс оборону від нападників від міст - до спеціальних прикордонних укріплень.

3. Організація Січі і військове мистецтво козаків

Умови життя, національний скалад козацтва

На Січі умови життя були достатньо суворими. Це була військова фортеця, в якій несли охоронну службу, з якої здійснювали походи проти ворога. У будь який час воїн Січі – козак повинен був бути готовим виступити в похід.

Жінок на Січ не пускали, тому під час перебування у фортеці козак повинен був забути про сімейне життя. Дружину, дітей він повинен був залишити у зимівнику, слободі, в селі або у місті. Зовнішньо козаки теж відрізнялися від звичайних громадян. Голову вони брили наголо, залишаючи на лисині лише чуб – оселедець. Окремі козаки залишали волосся, але підстригали його «під горщик». Національний склад Січі був різноманітним, строкатим. Більшість були українці (русичі), росіяни, та білоруси. Але були також молдавани, поляки, литовці, траплялися й татари. Головне, що об’єднувало козаків - християнська православна віра.

Козацька Рада Козацький табір

Заняття і управління у козаків

Основними заняттями козаків у різні роки були військова справа, ремесла, скотарство, риболовля, мисливство, бортництво, торгівля.

Всередині Січі знаходилися площа для проведення Ради, церква, стовп для покарань, а навколо - великі хати - курені, будинки для старшини, канцелярії, арсеналу, пороховий погріб, різні майстерні тощо.

Землі Війська Запорозького поділялися на адміністративно-територіальні одиниці - паланки. За устроєм Січ була своєрідною військово-демократичною республікою. Але, за свідченням Еріха Лясоти, серед козаків не було рівності: були заможні (багаті, старшина) і голота(бідні). Усе козацьке військо називалося кошем. Чисельність козаків не була постійною, в різні часи коливалася від 3-5 до 15-20 тисяч. Кіш поділявся на окремі курені, на чолі з курінними отаманами. Весь кіш збирався на козацьку січову Раду – законодавчий орган влади. На ній усі козаки мали право голосу. На Раді вирішувалися важливі питання, вибиралася старшина. Права козаків: брати участь у Радах, висловлювати пропозиції, зауваження. Обов’язки козаків: виконувати рішення Ради, дотримуватися дисципліни, чергувати у фортеці, в степу, на прикордонних лініях, ходити в походи.

Основні посади на Січі Як вже було сказано, усі козаки, що належали до Запорозької Січі, були приписані до куренів, очолюваними курінними отаманами. Традиційно на Січі було 38 куренів.

Всі посади на Січі були виборними на один рік. Обирали як правило на Різдво. Вищу виконавчу владу на Січі мав кошовий отаман. Разом з ним обирали військову старшину: курінних, суддю, писаря, осавула, які й становили уряд Січі.

Пістолі, бунчук і пернач Булава Різновид козацького прапора

Вибирали також і іншу старшину, яка при військовій старшині виконувала допоміжні функції: обозного (керував фортифікаційними спорудами, артилерією, обозом), довбиша (бив у військові литаври, був при виконанні судових вироків, забезпечував сплату податків, стягнення мита з торгівлі); пушкаря, гармаша (відповідали за артилерію, здійснювали нагляд за військовою в’язницею); товмача (перекладач, військова розвідка); кантаржія (охоронець мір та ваг, єдиних для торговців на всій Січі); шафарів (збирачі мита (перевізного) з купців за переправу через Дніпро); булавничого, бунчукового, хорунжого (прапороносець), пірначного; чаушів (посли); канцеляристів та інших.

Додаток. Похідна і паланкова старшина

Були ще й похідна і паланкова старшина. Похідну становив полковник (сердюк), осавул (організовував сторожову службу, проводив слідство при порушеннях дисципліни, розпроділяв харчі), писар(очолював військову канцелярію). Полк складався з 500 козаків. Паланкова старшина була представлена полковником, осавулом, писарем та їх помічниками: хорунжим, підосавулом, підписарем.

Січ мала зовнішньополітичні зв’язки з Кримом, Росією, Австрією, Молдовою, Польщею, Туреччиною. Спілкувалися козаки й зі своїми співбратами з Росії: донськими, уральськими, пізніше – з сибірськими і кубанськими козаками. Отже, на Січі був свій уряд, адміністрація, свій адміністративний поділ території, кордони, прикордонна служба, податкова система, армія, військовий флот, закони, звичаєве козацьке право, зовнішньополітичні зв’язки - тобто важливі елементи, ознаки державності. По суті, Запорозька Січ стала зародком нової української державності.

Про козацьких гетьманів

Гетьман - (від нім. Hauptmann, польськ. Неtmаn) – начальник, керівник.  Так у Польщі та Великому Князівстві Литовському називали командуючого збройними силами. Спочатку гетьман призначався королем на час військових дій. Згодом посада великого коронного гетьмана  стала постійною.

З 1527 року гетьмани стали найвищими військовими керівниками.

Займалися організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо.

Українські козаки своїх ватажків (старших) теж називали запорозькими гетьманами, хоча цей титул не визнавався урядом Речі Посполитої. Своїх гетьманів козаки обирали на Раді. Вони ставали головнокомандуючими козацькими військами під час походів, представляли запорожців під час переговорів з урядом. Гетьмани мали вищу судову і виконавчу владу.  Після утворення у 1572 році українського реєстрового козацького війська, гетьманами стали називати його керівників, хоча вживався і титул

«старший війська».

 Після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657рр. гетьман став головою української держави.

Козацька кінна атака Підготовка штурму фортеці Козацький герб

Символіка Січі Січ мала свої символи влади - клейноди: булаву, бунчук, печатку. Прапор(корогва) був найчастіше малинового (інколи - блакитного, жовтого) кольору, з зображенням архістратига Міхаїла білого кольору. Часто козаки використовували прапори тих держав, за які вони воювали. Печатка: зображення козака з рушницею на плечі.

Військове мистецтво козаків

Основна зброя козаків – шабля, спис, кинджал, рушниця, пістоль, пернач, лук зі стрілами. Використовували й гармати. Козаки дуже багато уваги приділяли тренуванням. Брали молодих вихованців-джур, що допомагали старшим козакам. З часом військове мистецтво козаків досягло найвищого рівня, і вони вважалися одними з кращих воїнів Європи. Козаки вміли швидко робити табір з возів і дерева. В боях використовували гуляй-городи – спеціальні дерев’яні пересувні щити, за якими ховались влучні стрільці з мушкетів, рушниць. Особливо славилася козацька піхота і флот. За кораблі їм слугували легкі човни-«чайки», що мали весла, вітрила і руль. В «чайці» могло поміститися до 50-70 козаків. На «чайках» козаки ходили по Дніпру, Дону, Чорному та Азовському морях. Кіннота у козаків була розвинена слабіше. Січ мала широко розвинену систему прикордонних форпостів із системою попередження про наближення ворога за допомогою вогняно-димової сигналізації («фігури»). Козацькі загони охороняли суходольні і водні шляхи, перевози через річки. Добре біла розвинена й розвідка козаків.