Вправа як засіб оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією. Різні підходи до класифікації вправ. Типи і види вправ.

Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

Кожна вправа має три- або чотирифазову структуру: завдання, зразок виконання (факультативна фаза), виконання завдання, контроль (взаємоконтроль або самоконтроль).

Вправи поділяються на види та типи у залежності від критеріїв класифікації. До головних критеріїв класифікації вправ відносять 1) спрямованість вправи на прийом або видачу інформації та 2) критерій комунікативності. Допоміжними критеріями є 1) місце виконання вправ, 2) функція в навчальному процесі, 3) роль рідної мови, 4) спосіб виконання.

Поняття іншомовної лексичної компетенції. Рецептивні та репродуктивні лексичні навички. Основні етапи формування лексичної навички. Реальний і потенціальний словник. Способи семантизації лексичних одиниць.

Практична мета навчання лексики в школі – це формування лексичної компетенції як основного компонента всіх видів мовленнєвої діяльності. Лексична компетенція означає здатність: переносити слово з довгострокової до короткострокової пам’яті; перевіряти точність вибору слова для даної ситуації; оцінювати сполучуваність вибраного слова з іншими лексичними одиницями; швидко вибирати потрібну парадигму слова, яка підходить для конкретної структури. Лексична компетенція – це здатність вживати слова в усному та писемному мовленні та відповідно розуміти їх в процесі аудіювання та читання.

Навчання лексики має відбуватись з обов’язковим урахуванням соціокультурного аспекту її використання з метою уникнення непорозумінь при спілкуванні з носіями мови.

Зміст навчання лексики включає: засвоєння лексичного матеріалу у сферах спілкування визначених програмою та формування лексичних навичок (рецептивних та репродективних), які забезпечують використання лексичного матеріалу у спілкуванні.

Шкільний лексичний мінімум включає: активний, пасивний лексичний мінімум та потенціальний словник.

Активний лексичний мінімум складає той матеріал, який учні мають використовувати для вираження власних думок у продуктивних видах мовленнєвої діяльності (говоріння та письмо), та для розуміння думок інших у рецептивних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання та письмо).

Пасивний лексичний мінімум складає той матеріал, який учні можуть не використовувати для вираження власних думок, але який є потрібним для ефективного здійснення рецептивних видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання).

Активний словник і пасивний словник утворюють реальний словник.

Потенціальний словник – це незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися при читанні та/або слуханні.

Джерела потенціального словника: міжнародні слова, похідні слова, що складаються з відомих компонентів, складні слова, конвертовані слова, нові значення відомих багатозначних слів, слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.

Знати слово означає: розпізнавати його в усній та письмовій формі; за бажанням викликати його з пам’яті; співвідносити його з відповідним об’єктом чи поняттям; використовувати його у відповідних граматичних формах; вимовляти його фонетично правильно; використовувати його у правильних комбінаціях слів; використовувати його на належному рівні формальності; усвідомлювати його зміст та асоціації.

Критерії відбору лексичного мінімуму: семантична цінність; сполучуваність з іншими словами; стилістична цінність; частотність; здатність словотворення; полісемантична цінність; виключення синонімів; виключення інтернаціональних слів.

Шляхи семантизації нової лексики: прямий (синоніми, антоніми, морфологічний аналіз, контекст, дефініція, інтерпретація), візуальний (наочна семантизація об’єктів (демонстрація предметів), ілюстрація матеріалу, зразки, фізичні рухи та жести), перекладний (знаходження еквівалента, переклад, інтерпретація, порівняння слова зі словом у рідній мові, тлумачення рідною мовою).

Етапи формування лексичної компетенції:

І етап. Ознайомлення з новими лексичними одиницями (семантизація, перевірка розуміння значення, фонетичне опрацювання, демонстрація графічної форми та її запис).

ІI етап. Автоматизація дій учнів з новими лексичними одиницями:

ІІ а. На рівні словоформи, словосполучення, фрази/речення (імітація, підстановка, завершення, розширення зразка мовлення, відповіді на запитання, самостійне вживання лексичної одиниці).

ІІ б. На рівні понад фразової єдності (об’єднання зразків мовлення у монологічну і діалогічну єдність).

Поняття іншомовної граматичної компетенції. Рецептивні та репродуктивні граматичні навички. Основні підходи до вивчення граматичних структур. Активний та пасивний граматичний мінімум. Основні етапи формування граматичної навички.

Мета навчання граматики – формування англомовної граматичної компетенції. Граматична компетенція – це здатність вживати граматичне явище в усному та писемному мовленні та розуміти його в процесі аудіювання та читання.

Шкільний граматичний мінімум складається з активного та пасивного мінімумів. Активний граматичний мінімум включає граматичні структури, якими учні мають оволодіти для вираження власних думок у продуктивних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, письмо) та для розуміння думок інших у рецептивних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання). Пасивний граматичний мінімум необов’язковий для використання учнями у мовленні, але потрібен для ефективного здійснення рецептивних видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання).

Зміст навчання граматики включає: засвоєння комунікативних форм, значень та функцій граматичного явища в межах шкільної програми; знання правил використання граматичних форм залежно від ситуації; розвиток умінь використання граматичного матеріалу в усному та писемному мовленні.

Підходи у формуванні граматичної компетенції наступні: лексичний; структурний; комунікативний (grammar-in-action).

Способи презентації граматичного явища: індуктивний (практичний – від часткового до загального); дедуктивний (теоретичний – від правил до тренування); пошуковий.

Основні етапи формування граматичної компетенції: презентація; рецептивно-репродуктивне тренування; комунікативна практика.

Презентація означає ознайомлення з граматичним явищем і створення орієнтовної бази для подальшого формування граматичної компетенції.

1. Індуктивний спосіб передбачає: використання таблиць, схем; використання діалогу; використання міні-ситуації; використання текстів для порівняння; заповнення схем та таблиць.

2. Дедуктивний спосіб передбачає використання правил та пояснень за допомогою вербальних та зображальних опор.

3. Пошуковий спосіб має на увазі самостійне визначення та аналіз граматичного явища.