- •Орієнтовні питання до державного екзамену
- •Методика навчання іноземних мов як наука та її зв’язок з іншими науками. Методи дослідження в методиці навчання іноземних мов. Система освіти в Україні та викладання іноземних мов.
- •Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов. Цілі навчання ім: практична, виховна, освітня, розвиваюча. Зміст навчання ім: іншомовна комунікативна компетенція та її складники.
- •Принципи навчання ім: дидактичні та методичні. Методи і прийоми навчання ім. Класифікація засобів навчання. Використання телекомунікаційних засобів навчання іноземних мов у школі.
- •Вправа як засіб оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією. Різні підходи до класифікації вправ. Типи і види вправ.
- •Поняття іншомовної фонетичної компетенції у мовленнєвій діяльності. Основні підходи до формування фонетичної компетенції. Основні етапи формування артикуляційної та інтонаційної навички.
- •Поняття англомовної аудитивної компетенції. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності. Труднощі аудіювання. Способи презентації аудіо текстів.
- •Урок як основна організаційна одиниця навчального процесу. Типи уроків з ім за критерієм спрямованості на формування навичок чи вмінь. Вимоги до уроку.
- •Психофізіологічні особливості учнів початкової, основної та старшої школи. Вимоги до рівня сформованості англомовної компетенції учнів 4, 9 та 11 класах.
- •Поняття «позакласна робота» з іноземної мови в загальноосвітньому навчальному закладі. Цілі, принципи і форми проведення позакласної роботи з іноземної мови.
- •Характеристика зарубіжних і вітчизняних методів навчання іноземної мови.
Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов. Цілі навчання ім: практична, виховна, освітня, розвиваюча. Зміст навчання ім: іншомовна комунікативна компетенція та її складники.
В сучасній методичній літературі виділяють чотири основні підходи:
1. Біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули.
2. Інтуїтивно-свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними.
3. Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.
4. Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією.
Суть комунікативно-діяльнісного підходу полягає в тому що, навчання мови має діяльнісний характер: постановку і вирішення учнями конкретних навчальних задач. Засоби реалізації: рольові ігри, проблемні ситуації, вільне спілкування. Вимоги до організації навчального процесу: комунікативна поведінка вчителя на уроці, широке використання ситуацій спілкування, паралельне засвоєння граматичної форми та її функції у мовлення, врахування індивідуальних особливостей учня, передусім його особистісної сфери. Форми організації навчальної діяльності: колективні, інтерактивні, співпраця учителя та учнів.
Метою навчання іноземної мови як загальноосвітнього предмету є оволодіння цією мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання: освіти і розвитку особистості. Сучасна методика навчання іноземної мови розрізняє чотири цілі: практичну, яка визначає завдання опанування мовленнєвими уміннями; виховну, яка передбачає виховання культури спілкування, позитивне ставлення і розуміння важливості оволодіння мовою; освітню, що передбачає досягнення певного рівня освіти (розуміння суті мовних явищ, порівняння явищ іноземної та рідної мови, оволодіння знаннями про культуру країни); розвивальну (розвиток мовленнєвих, інтелектуальних і пізнавальних здібностей, готовності до іншомовного спілкування, подальшої самоосвіти).
Кінцевий результат освіти визначається змістом. Зміст навчання має забезпечити досягнення головної – практичної цілі навчання, яка полягає у тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою у типових ситуаціях повсякденного життя у межах засвоєного програмного матеріалу, а також у специфічній сфері, якщо йде мова про фахову підготовку.
Здатність спілкування іноземною мовою забезпечується формуванням іншомовної комунікативної компотенції, зміст якої зумовлений такими видами компетенцій як мовна, мовленнєва, соціокультурна, соціолінгвістична, стратегічна, дискурсивна, соціальна.
Отже зміст навчання включає такі компоненти: сфери спілкування, теми, ситуації; мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал; знання, навички та вміння мовлення.