Тема 8 Література 40 – 60-х рр. Хіх ст. Утвердження критичного реалізму.

1. Критичний реалізм та його риси. Т.Шевченко – основоположник критичного реалізму.

2. Поезія. Сучасники та послідовники Великого Кобзаря.

3. Проза. Співіснування реалістичної, романтичної і сентиментальної прози.

4. Драматургія.

Тема 9 Література 70-90-х рр. Український театр корифеїв

1. Поезія 70-90-х років. Поезія Я.Щоголева, Б.Грінченка, П.Грабовського. Перекладацька діяльність І.Манжури.

2. Проза 70-90-х років. І.Нечуй-Левицький. Панас Мирний. Б.Грінченко.

3. Драматургія. Український театр корифеїв (М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий, М.Старицький). Театральне життя в Галичині.

Самостійна (індивідуальна)робота студентів

Підготовка до практичних, семінарських занять допомагає глибше вивчити основні теми курсу «Історія української літератури ч.2», сприяє виробленню у студентів науково правильного розуміння історико-літературного процесу на всіх українських землях (Східна і Західна Україна). Курс має на меті дати певну суму знань про закономірності виникнення, становлення і розвитку нової української літератури, основні художні методи та школи, основні прийоми привернення уваги читача та постановки актуальних проблем, що дасть можливість проаналізувати здобутки та втрати літературного розвитку того часу, підсумувати позитивний досвід минулого, використовувати знання у системі всебічної підготовки журналістських кадрів.

Студенти повинні чітко засвоїти закономірності і умови розвитку української літератури в часи самодержавних утисків і заборон, орієнтуватися в ідейно-художньому змісті літератури, вміти самостійно аналізувати основну тематику і проблематику художніх творів, усвідомити роль і значення цього періоду у становленні нової української літератури

Самостійна робота студента над лекцією умовно поділяється на три основні етапи:

- підготовка до лекції, що відбувається заздалегідь і передбачає ознайомлення з навчальною літературою за конкретною темою, що її викладатимуть на лекції;

- сприйняття і конспектування лекції, що полягає в засвоєнні усного матеріалу і його коротких записах (конспектуванні), виділенні основної думки лектора і її стислому викладі.

- подальша робота над лекцією, що передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової літератури.

Практичні, семінарські заняття:

Практичні, семінарські заняття сприяють засвоєнню основних тем «Історії давньої української літератури» і мають на меті поглиблення теоретичних знань студентів набуття ними необхідних навичок для практичної діяльності.

Завдання семінарських занять з «Історії української літератури ч.2» :

• навчитися вільно володіти матеріалом з курсу історії літератури XІХ ст.:

• знати зміст творів, визначених програмою;

• знати літературознавчі праці, передбачені для обов’язкового вивчення;

• уміти застосовувати знання літературознавчих праць при аналізі творів;

• розкривати суть будь-якого питання з тих, які розглядалися під час лекційних та семінарських занять, не лише викладати засвоєний матеріал, а й здійснювати його аналіз, обстоювати власну точку зору на дискусійні світоглядні проблеми;

• працювати з першоджерелами;

• формувати та обґрунтовувати власну позицію щодо актуального прочитання творів давнього періоду.

З усіх тем практичних, семінарських занять необхідно використовувати підручники та навчальні посібники, зазначені у списку літератури даних рекомендацій.

Підготовка до практичних (семінарських) занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу і додаткові джерела.

Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити всі аспекти певного процесу або послідовності дій при виконанні навчального завдання, чітко відповісти на поставлені після відповіді питання. Відповіді мають носити розширений, обґрунтований характер, обов'язково з посиланням на використане монографічне або навчальне джерело.

Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом науково-педагогічних працівників.