23. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.

Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин регламентована НПАОП 0.00-1.31-99.

«Площа, виділена для одного робочого місця з відео¬терміналом або персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 кв. м, а обсяг – не менше 20 куб. м». «При розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персо¬нальними ЕОМ необхідно дотримуватись таких вимог:

• робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ розмі¬щу¬ються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;

• відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не мен¬шою за 1,2 м;

• відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

• прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Вимоги цього пункту щодо відстані між бічними поверхнями відео-терміналів та відстані між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними ЕОМ в суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок».

«Усі працівники, які виконують роботи, пов’язані з експлуатацією, обслуго¬ву¬ванням, налагодженням та ремонтом ЕОМ, підлягають обов’язковому медич¬ному огляду – попередньому під час оформлення на роботу та періодичному протягом трудової діяльності – в порядку•, з періодичністю та медичними протипоказаннями відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвер¬дженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 45 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за № 136/345, та ДСанПіН 3.3.2-007-98».

«Посадові особи та спеціалісти, інші працівники підпри¬ємств, які організовують та виконують роботи, пов’язані з експлуатацією, профілактичним обслуговуванням, налагодженням та ремонтом ЕОМ, проходять підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань з охо¬рони праці, даних Правил та питань пожежної безпеки, а також інструк¬тажі в порядку, передбаченому Типовим положенням про навчання з пи¬тань охорони праці, затвердженим наказом Держнагляд¬охорон¬праці 17.02.99 № 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.04.99 за № 248/3541•

Типовим положенням про спеціальне навчання, інструк¬тажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України і Переліком посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання та перевірку знань з питань по¬жежної безпеки, та порядком її організації, затвердженими наказом МВС України від 17.11.94 № 628, зареєстрованими в Міністерстві юстиції Ук¬раїни 22.12.94 за № 307/517».

24. Безпеки праці під час вантажно-розвантажувальних робіт.

Вантажно-розвантажувальні роботи належить виконувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів [32]. Як правило, їх виконують механізованим способом за допомогою не тільки кранів, а й навантажувачів, засобів малої механізації тощо. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт є обов'язковим для вантажів масою більше 50 кг, а також при підніманні вантажів на висоту більше 3 м. Переносити вантажі на ношах дозволяється по горизонтальному шляху у виняткових випадках на відстань не більше 50 м; забороняється переносити матеріали на ношах по сходах і стрем'янках.

Вантажі масою більше 2000 кг переміщають спеціальними механічними пристроями (лебідками, блоками, домкратами, вантажопідіймальними машинами і т. ін.). Тому в сучасних технологічних процесах експлуатації та ремонту ПС застосовують різні вантажопідіймальні машини і механізми. Від їхньої правильної експлуатації багато в чому залежить безпека праці.

Вантажопідіймальні машини підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці за винятком, наприклад, кранів усіх типів з ручним приводом, а також таких, де у разі ручного приводу механізмів пересування застосовується пневматичний циліндр; стрілових та баштових кранів вантажопідіймальністю до 1 т включно; електричних талів та лебідок для підіймання вантажів та (чи) людей і т. ін.

Вантажопідіймальні машини необхідно перереєструвати після реконструкції, ремонту, передачі машини іншому власнику і перестановки крана мостового типу на нове місце. Усім вантажопідіймальним машинам, які не підлягають реєстрації в органах технагляду, а також зйомнимватажозахоплювальним пристроям надають індивідуальні номери, під якими їх записують у журнал обліку вантажопідіймальних машин і зйомнихвантажозахоплювальних пристроїв даного авіапідприємства або цеху.

Після реєстрації таких машин в органах технагляду або в спеціальному журналі необхідно у першому випадку одержати дозвіл у цих органів на пуск машини в роботу, а в другому — дозвіл в інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними машинами на авіапідприємстві або у інженерно-технічного працівника, що виконує його обов'язки.

Заново установлені вантажопідіймальні машини і зйомнівантажозахоплювальні пристрої, а також ті, що знаходяться в роботі, підлягають періодичному і технічному опосвідченням: частковому - не рідше одного разу за 12 місяців, повному — не рідше одного разу за три роки, за винятком механізмів, які рідко використовуються. Нові вантажопідіймальні машини і зйомнівантажозахоплювальні пристрої до пуску в роботу підлягають повному технічному опосвідченню.

У деяких випадках (наприклад, після ремонту металевих конструкцій вантажопідіймальної машини, її реконструкції тощо) проводять позачергове повне технічне опосвідчення.

У процесі часткового технічного опосвідчення необхідно виявити: чи відповідає Правилам [32] вантажопідіймальна машина та її установка, чи знаходиться вона у справному стані, який гарантує її безпечну роботу; чи відповідає обслуговування вантажопідіймальної машини цим Правилам.

Під час повного технічного опосвідчення вантажопідіймальна машина підлягає огляду, статичному і динамічному випробуванням. Статичні випробування вантажопідіймальної машини виконують під навантаженням, яке на 25 % перевищує її вантажопідйомність, для перевірки її міцності та міцності окремих її елементів, а у стрілових кранів додатково проводять перевірку вантажної стійкості. Технологія статичних випробувань вантажопідіймальної машини багато в чому залежить від її конструкції.

Динамічне випробування вантажопідіймальної машини виконують з метою перевірки дії її механізмів та їхніх гальм. Маса Вантажу має на 10 % перевищувати вантажопідйомність машини. У процесі випробування виконують повторне піднімання і опускання вантажу, а також перевірку дії усіх інших механізмів машин. Результати технічного опосвідчення записують або в паспорт Вантажопідіймальної машини, або (якщо паспорт не обов'язковий) в журнал обліку і огляду вантажопідіймальних машин з обов'язковим зазначенням терміну наступного опосвідчення.

Зйомнівантажозахоплювальні пристрої (стропи, ланцюги, траверси, кліщі і т. ін.) після виготовлення підлягають технічному опосвідченню на заводі-виготовлювачі, а після ремонту — на заводі, де їх ремонтували. Випробування цих пристроїв виконують навантаженням, яке в 1,25 рази перевищує їхню номінальну вантажопідіймальність.

У процесі експлуатації вантажозахоплювальні пристрої періодично оглядають, зокрема: траверси - через кожні шість місяців, кліщі та інші захвати - через один місяць, стропи - через кожні десять днів.

Відповідно до Правил [32] стрілові, баштові та портальні крани мають бути стійкими проти перекидання як під час роботи, так і в неробочому стані. Це викликано тим, що під час розгойдування вантажу, нерівномірної завантаженості, повороту стріли, установлення на нерівній площадці під дією вітру може виникнути втрата стійкості вантажопідіймального крана. Вантажну і власну стійкість крана перевіряють розрахунком. Суть розрахунку полягає в знаходженні коефіцієнта вантажної К і власної К2 стійкості.

Безпечна експлуатація вантажопідіймальних машин здебільшого залежить від надійної роботи гальмівних пристроїв механізму підіймання вантажу та зміни вильоту стріли. Гальмо механізму підіймання вантажу має забезпечувати гальмовий момент з урахуванням коефіцієнта запасу гальмування, який залежно від режиму роботи механізму підіймання вантажу має знаходитися в границях 1,5-2,5. Під коефіцієнтом запасу гальмування розуміють відношення моменту, створюваного гальмом, до статичного моменту, створюваного найбільшим робочим вантажем на гальмовомувані.