25. Кратністю повітрообміну та розрахунку при вилученні із робочих приміщень шкідливих речовин, вологи та надлишкової теплоти. 7

Метод визначення необхідної кількості повітря по кратності повітрообміну застосовується для орієнтувальних розрахунків, коли невідомі види і кількість шкідливих речовин, що виділяються.

Кратність повітрообміну К показує, скільки разів за годину змінюється повітря в приміщенні: , де L – повітрообмін, м³/год; V_прим – об’єм приміщення, м³.

2. При виділенні парів чи газів в приміщенні необхідний повітрообмін визначається виходячи із їх розведення до допустимих концентрацій.

Припускаючи, що шкідливі речовини виділяються рівномірно по приміщенню і при довготривалій роботі вентиляції зміни їх вмісту не відбувається, розрахункова витрата повітря може бути визначена із умови балансу шкідливих речовин, що поступають в приміщення і видаляються із нього: ,

де q_пр і q_вит – концентрація шкідливих речовин в притічному і видаленому повітрі;

L – об’єм притічного чи видаленого повітря м³/год, дорівнює ,

Якщо зовнішнє повітря не містить шкідливих речовин, тоді ,

3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається із умови асиміляції теплонадлишків. Об’єм притічного повітря (м³ /год): ,

де с – теплоємність сухого повітря, кДж/(кгград);

Q_надл – надлишкові тепловиділення (теплонадлишки), кДж/год, що визначаються з формули ,

Q – сумарна кількість тепла, що поступає в приміщення,

Q_вих – сумарна кількість тепла, що виходить з приміщення (за рахунок тепловтрат огородженнями, місцевою вентиляцією, нагрітим повітрям та ін.);

_пр – густина притічного повітря, кг/м³; t_вит – температура повітря, що виходить із приміщення, ^оС; t_пр – температура притічного повітря, ^оС

4. При виділенні вологи в приміщенні (кг/год) об’ємна витрата повітря ,

де Gвп – маса водяної пари, яка виділяється в приміщенні, г/год;

d₂ – вологовміст повітря, яке покидає приміщення, г/кг;

d₁ – вологовміст зовнішнього повітря, г/кг.

26. Методи боротьби з шумом. 87

Для захисту від шуму використовуються наступні методи:

 << шуму в джерелі за рахунок покращення конструкцій машин шляхом точного виготовлення деталей, вузлів тощо;

 << механічного шуму шляхом удосконалення технологічних процесів та обладнання (балансування елементів машин, що обертаються, використання пластмасових шестерень замість стальних та інше);

 раціональне планування підприємств та цехів (дотримання розривів не менше 100 м для будівель з шумною технологією та інше);

 зміна напрямку випромінювання шуму (в протилежну сторону від робочого місця або жилого будинку);

 акустична обробка приміщень – << E відбитих хвиль за рахунок >> еквівалентної площі поглинання (розміщення на внутрішніх поверхнях приміщення звукопоглинаючого покриття, встановлення у приміщеннях штучних звукопоглиначів);

 зменшення шуму на шляху його розповсюдження шляхом встановлення звукоізолюючого огородження (перешкоди) у вигляді стінок, перегородок, кожухів, кабін (огородження можуть бути одношарові та багатошарові);

 використання глушників шуму для зменшення шуму різних аеродинамічних установок.

До засобів індивідуального захисту проти шуму відносять: вкладиші, навушники, шоломи.