89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.

Одним з командирів підрозділів османських військ, введених у Єгипет для боротьби з французької окупацією, був Мухаммед Алі (1769–1849), народжений у фракийского міста Кавалла, у минулому торговець тютюном. За підтримки боснійських і албанських частин Мухаммед Алі об'єднався з мамелюками боротьби з османським губернатором Єгипту й змусив його втекти з Каїра. Потім йому вдалося роз'єднати Збройні сили мамлюків і витіснити в пустелю. У 1805 уряд Османської імперії призначило Мухаммеда Алі пашею Єгипту, який у 1811 став абсолютним правителем країни. Щоправда, він як і визнавав себе васалом Османів та щороку відправляв до Стамбула зібрані податки.

Епоха правління Мухаммеда Алі, що тривала до 1849, – один з найважливіших періодів історія Єгипту. Мухаммед Алі, яскрава політична постать 19 ст., шанується єгиптянами як засновник сучасного Єгипту. За допомогою європейських військових експертів і технічних фахівців Алі реорганізував єгипетську армію за європейським зразком, націоналізував більшу частина земель, які належали мамлюкам, ввів державну монополію на вироблені у країні продукти і товари та почав кампанію із вирощування бавовни в дельті Ніла. За його наказом були розчищені давні шари й споруджено нові зрошувальні канали. Введено систему літнього зрошення, що дозволило єгипетським селянам (фелахам) вирощувати 2–3 урожаї.

Завдяки успішній боротьбі з епідемічними хворобами і поліпшення умов праці в с/г до середини 19 в. збільшилося до 4,5 млн. людей. З введенням у користування великого каналу Эль-Махмудия транспортні потоки по Нілу пішли через Олександрію, стимулювавши швидке зростання міста, число жителів якого удесятерилось проти 1805 й сягнуло свого 150 тис. чоловік у 1847.

З часом правління Мухаммеда Алі пов'язано становлення національної промисловості: були побудовано текстильні і олійницькі фабрики, металургійні, скляні, цукрові заводи, судноверфі, підприємства з виробництва холодної та вогнепальної зброї. Був розширено торговий флот і військовий флот. Щоправда, пізніше виробництво було припинено через нестачу сировини й палива на Єгипті. Крім того, уряд Великобританії не допустило запровадження тарифів, які могли б сприяти єгипетським товаровиробникам вистояти в конкурентної боротьбі з англійським імпортом. Мухаммед Алі впроваджував в Єгипті досягнення європейського науково-технічного прогресу і відкривав низку технічних шкіл європейського зразка. У той самий короткий термін він прагнув не потрапити до повну залежність від Європи та остерігався робити великі позики.

Завойовницька політика Мухаммеда Алі наклала відбиток в розвитку всього мусульманського світу. У період із 1811 по 1819 його армія зробила низку успішних походів проти руху ваххабітів в Аравії. У 1821 ним була завойована територія Східного Судану, в 1824 єгипетські збройні частини брали участь у придушенні антиосманского повстання на Греції, а 1832 прославлений син правителя Єгипту Ібрахім-паша (1789–1848) розбив у сучасній Сирії війська Османської імперії, вторгся в Малу Азію й змусив османського султана віддати Сирію. До 1833 під владою Мухаммеда Алі перебувала величезна територія, простиравшаяся від сучасного Судану до Тавра (у Туреччині). Разом про те процес створення Єгипті потужного банку й справді незалежної держави викликав занепокоєність як Османської імперії, але та деяких менших європейських держав, побоювалися порушення балансу сил на Близькому Сході. Плани створення цьому регіоні зони свого впливу виношувала Франція, не приховувала свою зацікавленість та Велика Британія, стурбована збереженням безпеки життєво важливих комунікацій шляху до Індію. Розпочата в 1841 спільна збройна акція європейських і Османської імперії змусила Мухаммеда Алі вивести єгипетські війська з Сирії та прийняти такі умови капітуляції, які означали його відмови від претензій створення сильного єгипетського держав з потужну армію і розвиненою промисловістю. З свого боку османський султан підтвердив спадкове право династії Мухаммеда Алі управління Єгиптом.