
- •Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •Проблема дихотомії країн Сходу і Заходу в істричній науці: критерії та наукові оцінки.
- •4 Дихотомія Схід-Захід в концепції л.С.Васильєва.
- •5 Географічний чинник в процесі формування східного типу с-ва в концепціях історичного розвитку.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •9 Періоди домінування європ.Держав в колон.Експансії. Суперництво і протиріччя між європ.Державами в колоніальних питаннях.
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •11. Колоніальні володіння європейських країн на Сході за результатами першого великого періоду колоніалізму.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •14. Специфіка цивілізаційного розвитку та процесів державотворення Індійського субконтиненту.
- •15. ТериторіяАфганістану в період Середньовіччя : процес розселення афганських племен.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •19. Закономірності історичного розитку Китаю. Династійний цикл.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •22. Особливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •23. Боротьба за колоніальне лідерство та розмежування сфер колоніальної експансії в Пд-Сх азії в 16-17 ст( Португалія, нідерланди, Англія)
- •24. Утвердження голлан.Оік в Індонезії та особливості її колоніальної експансії в 17-18 ст.
- •25. Англо-голландське суперництво в Індонезії напоикінці 18- на поч..19 ст. Колоніальна система управління Індонезії.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури стану дайміо.
- •28.Внут.Політика сьогунату
- •29. Самоізоляція Японії
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •33. Антиурядовий та анти іноземний рух в Японії 1854-1867. Самйрайська опозиція.
- •34. Ліквідація сьогунату Токугава. «Революція Мейдзі» - історична оцінка події.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36.Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Зовнішня політика Японії в ост.Третині 19ст.A
- •38. Особ.Розвитку капіталізму в Японії к.19-поч.20ст.
- •39. Внутрішня політика Цінських правителів 2пол 17-1пол 18ст та її насілдки.
- •40. Соц.Структура та с-ма державного управління Китаю в цінський період.
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 ст.
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •43. Перша опіумна війна 1838-42. Причини та результати.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45. Друга опіумна війна 1856-1861.
- •46. Китай в період «політики самопосилення».
- •47. Реформаторських рух у Китаї в ост.Третині 19ст.
- •48. Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн.
- •49. Повстання «іхстуанін»: причини,характер, насілдки.
- •50. Особливості капіталістичного розвитку Китаю.
- •52. Держава Великих Моголів в 2пол17 – на поч.18 ст: соціально-економічні і політичні процеси.
- •53. Процес розпаду імперії Великих Моголів : основні претенденти на монгольську спадщину.
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст.
- •55. Початок анг. Завоювання Індії в середині 18 ст. Підкорення Бенгалії.
- •56. Основні етапи завоювання Індії Англійською оік.
- •57. Аграрна політика британських колонізаторів в Індії в кінціт18- 1пол 19 ст
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Реформа системи британського управління в Індії у 2пл 19 ст
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •65. Інд.Нац. Конгрес: утвореня, вимоги , діяльність.
- •66. Система державної влади та соц. Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Осм.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •71. «Східне питання» в 19 ст: етапи загострення та підходи до його вирішення.
- •72. «Єгипетська криза» та її значення.
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату. Гюльханейський хатт-і-шеріф.
- •75. Другий етап реформ Танзімату: специфіка реформ, завдання і реальні здобутки.
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Берлінський трактат.
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутрішня і зовнішня політика Абдул-Хаміда.
- •79. Молодотурецький рух в Османській Імперії.
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовнішня та внутрішня політика афганських правителів 18-поч 19
- •81 Перша англо-афганська війна: причини та результати
- •82 Друга англо-афганська війна та особливості міжнародного становища Аганістану в кінці 19 ст
- •83. Внутрішня політика Абдурахман-хана
- •84. Утвердження в Ірані Каджарської династії.
- •85. Внутрішня та зовнішня політика іранських правителів у 19 ст.
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •87. Російсько-іранські війни та їх наслідки
- •88. Англійська політика щодо Ірану в 19 ст.
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
Одним з командирів підрозділів османських військ, введених у Єгипет для боротьби з французької окупацією, був Мухаммед Алі (1769–1849), народжений у фракийского міста Кавалла, у минулому торговець тютюном. За підтримки боснійських і албанських частин Мухаммед Алі об'єднався з мамелюками боротьби з османським губернатором Єгипту й змусив його втекти з Каїра. Потім йому вдалося роз'єднати Збройні сили мамлюків і витіснити в пустелю. У 1805 уряд Османської імперії призначило Мухаммеда Алі пашею Єгипту, який у 1811 став абсолютним правителем країни. Щоправда, він як і визнавав себе васалом Османів та щороку відправляв до Стамбула зібрані податки.
Епоха правління Мухаммеда Алі, що тривала до 1849, – один з найважливіших періодів історія Єгипту. Мухаммед Алі, яскрава політична постать 19 ст., шанується єгиптянами як засновник сучасного Єгипту. За допомогою європейських військових експертів і технічних фахівців Алі реорганізував єгипетську армію за європейським зразком, націоналізував більшу частина земель, які належали мамлюкам, ввів державну монополію на вироблені у країні продукти і товари та почав кампанію із вирощування бавовни в дельті Ніла. За його наказом були розчищені давні шари й споруджено нові зрошувальні канали. Введено систему літнього зрошення, що дозволило єгипетським селянам (фелахам) вирощувати 2–3 урожаї.
Завдяки успішній боротьбі з епідемічними хворобами і поліпшення умов праці в с/г до середини 19 в. збільшилося до 4,5 млн. людей. З введенням у користування великого каналу Эль-Махмудия транспортні потоки по Нілу пішли через Олександрію, стимулювавши швидке зростання міста, число жителів якого удесятерилось проти 1805 й сягнуло свого 150 тис. чоловік у 1847.
З часом правління Мухаммеда Алі пов'язано становлення національної промисловості: були побудовано текстильні і олійницькі фабрики, металургійні, скляні, цукрові заводи, судноверфі, підприємства з виробництва холодної та вогнепальної зброї. Був розширено торговий флот і військовий флот. Щоправда, пізніше виробництво було припинено через нестачу сировини й палива на Єгипті. Крім того, уряд Великобританії не допустило запровадження тарифів, які могли б сприяти єгипетським товаровиробникам вистояти в конкурентної боротьбі з англійським імпортом. Мухаммед Алі впроваджував в Єгипті досягнення європейського науково-технічного прогресу і відкривав низку технічних шкіл європейського зразка. У той самий короткий термін він прагнув не потрапити до повну залежність від Європи та остерігався робити великі позики.
Завойовницька політика Мухаммеда Алі наклала відбиток в розвитку всього мусульманського світу. У період із 1811 по 1819 його армія зробила низку успішних походів проти руху ваххабітів в Аравії. У 1821 ним була завойована територія Східного Судану, в 1824 єгипетські збройні частини брали участь у придушенні антиосманского повстання на Греції, а 1832 прославлений син правителя Єгипту Ібрахім-паша (1789–1848) розбив у сучасній Сирії війська Османської імперії, вторгся в Малу Азію й змусив османського султана віддати Сирію. До 1833 під владою Мухаммеда Алі перебувала величезна територія, простиравшаяся від сучасного Судану до Тавра (у Туреччині). Разом про те процес створення Єгипті потужного банку й справді незалежної держави викликав занепокоєність як Османської імперії, але та деяких менших європейських держав, побоювалися порушення балансу сил на Близькому Сході. Плани створення цьому регіоні зони свого впливу виношувала Франція, не приховувала свою зацікавленість та Велика Британія, стурбована збереженням безпеки життєво важливих комунікацій шляху до Індію. Розпочата в 1841 спільна збройна акція європейських і Османської імперії змусила Мухаммеда Алі вивести єгипетські війська з Сирії та прийняти такі умови капітуляції, які означали його відмови від претензій створення сильного єгипетського держав з потужну армію і розвиненою промисловістю. З свого боку османський султан підтвердив спадкове право династії Мухаммеда Алі управління Єгиптом.