69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Осм.Імперії 18-поч.19

Кінець XVIII ст. ознаменований подальшим загостренням економічної та політичної кризи, який Туреччина переживала вже протягом багатьох років.

Стривожений ураженнями армії в останніх війнах з Росією і вкрай важким становищем своєї держави, Селім III незабаром після вступу на престол (1789 р.) запропонував спосіб поліпшити фінансове становище шляхом іноземного позики, але безуспішно. Не дали помітного успіху і спроби навести економію шляхом обмеження імпорту предметів розкоші.

Ситуацію ускладнював і зростання національно-визвольного руху балканських народів. Селім III розумів, що країна потребує реформ, які б дозволили кріпити центральну владу, створити боєздатну армію і посилити її військову міць. Головну небезпеку Селім III і його прихильники бачили у відсутності боєздатності армії.

У 1791 р. C Еліму III зажадав від вищих світських і духовних сановників міркувань про необхідні реформи. У ряді представлених проектів наголос робився на перетворення армії за європейським зразком. У 1792-1793 рр.. Селім III практично вступив на шлях реформ, які знайшли своє вираження у султанських указах. Ці реформи відомі під назвою «низам-и джедая» - «новий пристрій», або «новий порядок».

Реформатори на чолі з Селімом III основні зусилля зосередили на створення нового військового корпусу за європейським зразком. Корпус комплектувався виключно добровольцями. Для підготовки офіцерів, військових інженерів, командирів флоту були засновані військові училища Велику увагу було приділено артилерії. новий корпус створювався дуже повільно. більші успіхи були досягнуті в будівництві нових суден. Головну роль у створенні нової армії і флоту грали іноземні військові фахівці, особливо французи. Для фінансування намічених реформ були введені нові податки на предмети споживання; ці податки і призначені на ті ж цілі інші джерела доходу надходили в спеціальну касу.

Духовенство, сановники, яничари та інші були противниками реформ, запозичених у європейців, і намагалися їх зірвати. Велике повстання яничар проти нового війська відбулося в 1805-1806 рр.. в Європейській Туреччині, де Селім III наказав провести новий, цього разу примусовий, набір в нове військо молодих людей у віці 20-25 років, включаючи яничар. Злякавшись повстання, султан поступився. Це надихнуло його ворогів і в 1807 р. відбулося повстання в Стамбулі. Селім III знову проявив слабкість і скасував указ про військові реформи, розпустив новий корпус. Але це не врятувало його: він був зміщений з престолу.

70.«Східне питання». Зародження та сутність

Внутрішній розпад Османської імперії та її військові поразки поставили в кінці XVIII ст. проблему розділу турецьких володінь в Європі. Кожна з великих європейських держав висувала свої претензії на «Османський спадщину». Росія прагнула опанувати Константинополем і протоками і забезпечити собі вихід з Чорного моря. Проти Росії виступали в першу чергу Англія і Франція. Інтереси. Росія підтримувала прагнення слов'янського і грецького населення до звільнення від турецького панування. Англія і Франція, підтримували султанський уряд у його боротьбі з національно-визвольними рухами на Балканах. Крім антиросійської спрямованості, ця політика Англії та Франції мала також економічні причини. Англійські та французькі колонізатори розглядали турецьке панування на Балканах як кращий заставу необмеженої торгової експлуатації місцевого населення. Російський уряд прагнув або приєднати балканські території до Росії, або створити державу зі столицею в Константинополі, під російським протекторатом. Різниця в російському і західноєвропейському підході полягала в тому, що Росія хотіла розпаду Османської імперії, а Англія, Франція, Австрія і Пруссія її збереження, з тим, щоб експлуатувати її з усіма володіннями. Однак об'єктивно кінцевим результатом російсько-турецьких воєн стало ослаблення турецького панування над Балканським півостровом. Так виникло «Східне питання». Це іноземне втручання, поєднане з непримиренним суперництвом, абсолютно заплутало Східне питання і зробило його для капіталістичної Європи нерозв'язним.