62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.

Придушивши повстання сипаїв, Велика Британія провела деякі реформи, метою яких було усунення всього того, що викликало найбільше обурення Індійців. У 1858 р. було ліквідовано Ост-Індську компанію. Індія перейшла під владу корони. Генерал-губернатор Індії почав називатися віце-королем. Політику колоніального управління проводила Рада міністрів. У 1876 р. королева Вікторія стала імператрицею Індії.

Після придушення повстання сипаїв у країні англійська влада прийняла закон про постійну оренду. За цим Законом селянин-орендар міг стати власником орендованої землі, якщо міг довести в суді, що саме цей наділ він постійно орендував упродовж не менш як 13 років. Цей закон упорядковував заплутану і складну систему аграрних відносин, створену колонізаторами на основі збереження селянської громади і традиційної державної власності на землю. За законом землевласник - заміндар здавав землю частинами в оренду посередникам. Із них (постійних орендарів) бралася рента за розмірами, встановленими законом. Своєю чергою, постійні орендарі здавали землю селянам у суборенду, беручи плату за неї довільно.

63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст

З 2 половини 19 в роль і значення Індії як джерела сировини зростають, починається посилений вивезення англійського капіталу.

У 50 – x. роках починаються будуватися залізниці. Перша лінія пролягав в 1853 р. будівництво шляхів йшло все швидше. Наприкінці 19 в. таки в Індії перевищувала 36 тис. км залізниць. Однією з центрів цієї «павутиння» ставБомбей, де у 1887 року відкрили найбільший у Індії вокзал «Вікторія», названий на честь королеви Вікторії. Також тривало активне будівництво шосейних доріг. Найвідомішою їх стала Велика дорога. Вона простяглася крізь усе субконтинент, від Калькутти доПешавара на афганської кордоні. Будівництво залізниць призвело до у себе виникнення інших капіталістичних підприємств. Було створено залізничні майстерні, виникла нагальна вимога розвитку паливної промисловості. З'явилися перші фабрики - бавовняні, джутові. У джутової й вугільної промисловості переважав англійський капітал.

Індія була однією з головних торгових партнерів Великобританії. Відкриття Суецького каналу в 1869 р. і зростання мережі доріг ще більше інтегрували Індію на систему міжнародних економічних відносин. Індія експортувала дуже багато бавовни, пшениці, каву й чаю. Але й імпортувала англійські тканини і техніку.

Використання англійської як єдиного мови замість величезної кількості місцевих прислівників сильно спростило спілкування. Прогрес англійського освіти разом із розвитком телеграфної мережі увінчалися створенням в 1880 року національних органів друку. У 1880 року «Indiandailymirror» стала першої щоденної газетою, що виходить індійцями англійською. Також видавалися журнали при інститутах, випускалися листівки у містах. Їх поява зіграло великій ролі у діяльності національно- визвольного руху на індії, що саме у яких вони висловлювали своє невдоволення колоніальної політикою, а також із допомогою статей закликали народ до визвольних змагань.

У зв'язку з проникненням та розвитком капіталізму відбулися зміни й у соціальну структуру індійського суспільства. Починають формуватися пролетаріат буржуазію, виникають кадри національної інтелігенції.

Можна дійти невтішного висновку у тому, що Індія у 2 половині ХІХ ст. стала на капіталістичний шлях розвитку суспільства. Завдяки Англії, почалося економічного розвитку Індії. Хоча індію і далі лишався переважно аграрної країною, була створено міжбанківську базу у розвиток промисловості. За роки було побудовано багато кілометрів доріг, відкрилися промислові підприємства, освітні установи. У індії з'явилися нові класи, які висловлювали інтереси всього індійського народу боротьби з європейськими загарбниками.