57. Аграрна політика британських колонізаторів в Індії в кінціт18- 1пол 19 ст

Аграрна політика колоніальних властей була суперечливою. З одного боку, земельно-податкові перетворення, проведені англійцями з кінця XVIII в., Сприяли завершенню процесу становлення приватної феодальної і парцелярної селянської власності, зруйнувавши систему общинного землеволодіння та землекористування. З іншого боку, збереження в системі збору земельного податку пережитків державної земельної власності і обмеження в законодавчому порядку можливостей господарського використання землі зумовили консервацію аграрного ладу Індії на стадії, що передувала кінцевому етапу розкладу феодальної власності.

Зміцнюючи феодально-поміщицьке землеволодіння заміндарського типу, колоніальна влада виявилася також вимушена враховувати інтереси верхнього прошарку колишньої сільської громади в Пенджабі. Тому верхні групи панджабський феодальних землевласників перетворилися на пенсіонерів скарбниці. При оформленні власницьких прав привілейованих у податковому відношенні груп феодальних землевласників їх власність була навіть урізана.

Джагірдари в деяких провінціях перетворилися на землевласників привілейованого типу, сплачували земельний податок, як і інамдари, за зниженими ставками. У Синде джагірдари були затверджені англійцями в правах власності на збережені за ними земельні володіння. Однак більшість джагірдаров, а також деякі інші групи феодалів були поступово усунені від участі в зборі земельного податку. Більше того, в процесі роботи комісій з Інам і джагір частина інамдаров і джагірдаров позбулася своїх земельних і грошових пожалувань. Це було характерно для тих районів, де колоніальний режим піддався найменшому випробуванню під час повстання 1857-1859 рр.. і де тому англійці відчували себе відносно більш міцно (Панджаб, Сінд, Західна і Південна Індія). Особливо зменшилося число Інамов і джагиров в Бомбейськом президентстві. Скорочення земельних держаний інамдаров і джагірдаров стало однією з причин невдоволення і опозиційних настроїв серед частини маратхських дрібних і середніх поміщиків і поміщицької інтелігенції в останній третині XIX ст.

Англійська аграрна політика була обумовлена не тільки необхідністю економічно зміцнити феодально-поміщицький стан Індії, опору колонізаторів, а й змінами в системі колоніальної політики в країні. Посилення експлуатації країни, як аграрно-сировинного придатка капіталістичної Англії, зажадало створення більш сприятливих умов для зростання сільськогосподарського виробництва і особливо підвищення його товарності, що в свою чергу передбачало закріплення приватновласницьких прав на землю.

58. С-ма управління Індією та політика колоніальної влади в 18 - 1 пол 19.

З завоюванням Індії англійцями змінилося не тільки політичне, а й економічний стан країни. На відміну від колишніх завойовників, які осідали тут і асимілювалися з місцевим населенням, Англія, яка стала на шлях капіталістичного розвитку, розглядала Індію як арену для вилучення багатств, вивозилися потім в метрополію. Завоювання Індії англійцями привело до рішучої ломки її традиційної структури, причому відразу в декількох дуже важливих аспектах. Багаті доходи, перш осідали в сховищах султанів і князів і витрачатися на престижне споживання ними самими і їхнім оточенням, тепер в основному йшли в казну компанії і в чималій кількості вивозилися метрополію. Скорочення престижного споживання викликало кризу в ремісничому виробництві вищої кваліфікації. Багато найкращі майстри позбулися роботи, стали розорятися, що не могло не відбитися на загальному поступовий занепад високого стандарту індійського ремесла.

Поряд з цим, втрутившись у традиційні форми земельних відносин в Індії, англійці закріпили за індійськими заміндари статус земельних власників. Щоправда, статус цей не був надійним: якщо заміндари не здавав в скарбницю строго встановленого з його земель податкового збору, він легко міг позбутися свого володіння, продавався в цьому випадку буквально з молотка в руки того, хто брався регулярно вносити в казну компанії зазначену суму. Втрутившись зі своїми європейськими мірками і уявленнями, англійці почасти порушили стабільний баланс відносин, причому це не могло не позначитися на стані традиційної індійської структури в цілому.

Правда, на зміну традиційним йшли нові форми відносин. Індія активно включалася у світовий ринок, втягувалася в міжнародні торгові зв'язки. Англійці будували тут залізні дороги, налагоджували регулярну поштовий зв'язок, зводили промислові підприємства, створювали колоніальну бюрократичну адміністрацію, вельми відмінну від існуючої там колись. З одного боку, це вело до колонізації країни, до перетворення її на аграрно-сировинний придаток Англії, до податкового гніту, руйнування ремісників і селян, до страждань багатьох людей. З іншого - цей болісний процес активно сприяв розвитку країни, знайомив її з новими формами зв'язків і відносин, з виробництвом машинного типу, з основами науки і техніки. Англійці і особливо англійська мова стали служити чимось на зразок інтегруючого начала, що допомагає згуртовувати розмовляючу на різних мовах країну в щось єдине і цільне. А це, у свою чергу, з другої половини XIX століття стало основою для становлення національної самосвідомості в Індії, для розвитку національних рухів.