- •Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •Проблема дихотомії країн Сходу і Заходу в істричній науці: критерії та наукові оцінки.
- •4 Дихотомія Схід-Захід в концепції л.С.Васильєва.
- •5 Географічний чинник в процесі формування східного типу с-ва в концепціях історичного розвитку.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •9 Періоди домінування європ.Держав в колон.Експансії. Суперництво і протиріччя між європ.Державами в колоніальних питаннях.
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •11. Колоніальні володіння європейських країн на Сході за результатами першого великого періоду колоніалізму.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •14. Специфіка цивілізаційного розвитку та процесів державотворення Індійського субконтиненту.
- •15. ТериторіяАфганістану в період Середньовіччя : процес розселення афганських племен.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •19. Закономірності історичного розитку Китаю. Династійний цикл.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •22. Особливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •23. Боротьба за колоніальне лідерство та розмежування сфер колоніальної експансії в Пд-Сх азії в 16-17 ст( Португалія, нідерланди, Англія)
- •24. Утвердження голлан.Оік в Індонезії та особливості її колоніальної експансії в 17-18 ст.
- •25. Англо-голландське суперництво в Індонезії напоикінці 18- на поч..19 ст. Колоніальна система управління Індонезії.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури стану дайміо.
- •28.Внут.Політика сьогунату
- •29. Самоізоляція Японії
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •33. Антиурядовий та анти іноземний рух в Японії 1854-1867. Самйрайська опозиція.
- •34. Ліквідація сьогунату Токугава. «Революція Мейдзі» - історична оцінка події.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36.Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Зовнішня політика Японії в ост.Третині 19ст.A
- •38. Особ.Розвитку капіталізму в Японії к.19-поч.20ст.
- •39. Внутрішня політика Цінських правителів 2пол 17-1пол 18ст та її насілдки.
- •40. Соц.Структура та с-ма державного управління Китаю в цінський період.
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 ст.
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •43. Перша опіумна війна 1838-42. Причини та результати.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45. Друга опіумна війна 1856-1861.
- •46. Китай в період «політики самопосилення».
- •47. Реформаторських рух у Китаї в ост.Третині 19ст.
- •48. Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн.
- •49. Повстання «іхстуанін»: причини,характер, насілдки.
- •50. Особливості капіталістичного розвитку Китаю.
- •52. Держава Великих Моголів в 2пол17 – на поч.18 ст: соціально-економічні і політичні процеси.
- •53. Процес розпаду імперії Великих Моголів : основні претенденти на монгольську спадщину.
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст.
- •55. Початок анг. Завоювання Індії в середині 18 ст. Підкорення Бенгалії.
- •56. Основні етапи завоювання Індії Англійською оік.
- •57. Аграрна політика британських колонізаторів в Індії в кінціт18- 1пол 19 ст
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Реформа системи британського управління в Індії у 2пл 19 ст
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •65. Інд.Нац. Конгрес: утвореня, вимоги , діяльність.
- •66. Система державної влади та соц. Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Осм.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •71. «Східне питання» в 19 ст: етапи загострення та підходи до його вирішення.
- •72. «Єгипетська криза» та її значення.
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату. Гюльханейський хатт-і-шеріф.
- •75. Другий етап реформ Танзімату: специфіка реформ, завдання і реальні здобутки.
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Берлінський трактат.
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутрішня і зовнішня політика Абдул-Хаміда.
- •79. Молодотурецький рух в Османській Імперії.
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовнішня та внутрішня політика афганських правителів 18-поч 19
- •81 Перша англо-афганська війна: причини та результати
- •82 Друга англо-афганська війна та особливості міжнародного становища Аганістану в кінці 19 ст
- •83. Внутрішня політика Абдурахман-хана
- •84. Утвердження в Ірані Каджарської династії.
- •85. Внутрішня та зовнішня політика іранських правителів у 19 ст.
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •87. Російсько-іранські війни та їх наслідки
- •88. Англійська політика щодо Ірану в 19 ст.
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
5 Географічний чинник в процесі формування східного типу с-ва в концепціях історичного розвитку.
6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
Історія країн Азії та Африки в Новий час традиційно охоплює період перетворення цих країн у колонії. Нова історія як певний період всесвітньої історії є характеристикою, прийнятною як для країн Заходу, так і для країн Азії та Африки. Однак зміст цього історичного періоду для таких різних регіонів земної кулі представляється абсолютно не однотипним: в передових країнах Заходу відбувалося розвиток, а потім і торжество капіталістичних відносин; країни Азії та Африки, навпаки, вступали в тривалу смугу кризи своїх феодальних структур, а потім стали легкими об'єктами для капіталістичної експансії з боку капіталістичних країн Заходу. Але все ж існує щось визначальне для періоду Нової історії як країн Заходу, так і країн Сходу. В цілому, це формування колоніальної системи, у рамках якої жменька країн метрополій (Захід) і цодавляющее кількість залежних країн (Схід) вперше в історії людства разом утворюють єдину систему світового капіталістичного господарства на базі сформованого єдиного світового економічного ринку. Ще одним складовим історичного процесу в Новий час стане безперервна антиколоніальна боротьба народів Сходу.
Для зарубіжної історіографії під нижнім хронологічним кордоном найчастіше мається на увазі початок XVI в. При цьому західні історики насамперед виходять з концепції Середньовіччя, що тривав від краху Західної Римської імперії (кінець V ст.) До «епохи Високого Відродження» (початок XVI ст.). На думку більшої частини зарубіжних істориків, грань Нового і Новітнього періодів відстоїть всього лише на час життя одного покоління (20-25 років) від поточного календарного року. Історіографія країн Азії та Африки як правило має востокоцентріческій підхід і уникає давати загальні міжрегіональні хронологічні рамки. Найчастіше вона орієнтується на конкретні історичні процеси в своїх власних країнах. Так, наприклад, багато китайських дослідники початок Нової історії відносять до першої «опіумної війни» (1840-1842 рр..), А її закінчення - до утворення КНР (1949 р.).
У вітчизняній історіографії (в радянський період) з питання кордону між середньовіччям і Нової історією проходили дискусії між московської та ленінградської сходознавчих школами. Московські сходознавці відстоювали в якості події, що розділив дві епохи, англійську буржуазну революцію (середина XVII ст.), А ленінградські - французьку (кінець XVIII ст.). Зате кінцева дата Нової історії не викликала жодних сумнівів: природно, це була Велика Жовтнева соціалістична революція (1917 р.), що означала «початок торжества комунізму у всесвітньому масштабі».
Дев'яності роки двадцятого століття внесли деякі корективи: нижня рамка Нової історії трактується по-різному, а верхній вважається тепер 1918 р. - рік закінчення Першої світової війни, «частиною якої є Жовтнева революція».
Таким чином, хронологія Нового часу пропонується в рамках початку XVI - кінця XIX століть.