- •Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •Проблема дихотомії країн Сходу і Заходу в істричній науці: критерії та наукові оцінки.
- •4 Дихотомія Схід-Захід в концепції л.С.Васильєва.
- •5 Географічний чинник в процесі формування східного типу с-ва в концепціях історичного розвитку.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •9 Періоди домінування європ.Держав в колон.Експансії. Суперництво і протиріччя між європ.Державами в колоніальних питаннях.
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •11. Колоніальні володіння європейських країн на Сході за результатами першого великого періоду колоніалізму.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •14. Специфіка цивілізаційного розвитку та процесів державотворення Індійського субконтиненту.
- •15. ТериторіяАфганістану в період Середньовіччя : процес розселення афганських племен.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •19. Закономірності історичного розитку Китаю. Династійний цикл.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •22. Особливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •23. Боротьба за колоніальне лідерство та розмежування сфер колоніальної експансії в Пд-Сх азії в 16-17 ст( Португалія, нідерланди, Англія)
- •24. Утвердження голлан.Оік в Індонезії та особливості її колоніальної експансії в 17-18 ст.
- •25. Англо-голландське суперництво в Індонезії напоикінці 18- на поч..19 ст. Колоніальна система управління Індонезії.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури стану дайміо.
- •28.Внут.Політика сьогунату
- •29. Самоізоляція Японії
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •33. Антиурядовий та анти іноземний рух в Японії 1854-1867. Самйрайська опозиція.
- •34. Ліквідація сьогунату Токугава. «Революція Мейдзі» - історична оцінка події.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36.Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Зовнішня політика Японії в ост.Третині 19ст.A
- •38. Особ.Розвитку капіталізму в Японії к.19-поч.20ст.
- •39. Внутрішня політика Цінських правителів 2пол 17-1пол 18ст та її насілдки.
- •40. Соц.Структура та с-ма державного управління Китаю в цінський період.
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 ст.
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •43. Перша опіумна війна 1838-42. Причини та результати.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45. Друга опіумна війна 1856-1861.
- •46. Китай в період «політики самопосилення».
- •47. Реформаторських рух у Китаї в ост.Третині 19ст.
- •48. Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн.
- •49. Повстання «іхстуанін»: причини,характер, насілдки.
- •50. Особливості капіталістичного розвитку Китаю.
- •52. Держава Великих Моголів в 2пол17 – на поч.18 ст: соціально-економічні і політичні процеси.
- •53. Процес розпаду імперії Великих Моголів : основні претенденти на монгольську спадщину.
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст.
- •55. Початок анг. Завоювання Індії в середині 18 ст. Підкорення Бенгалії.
- •56. Основні етапи завоювання Індії Англійською оік.
- •57. Аграрна політика британських колонізаторів в Індії в кінціт18- 1пол 19 ст
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Реформа системи британського управління в Індії у 2пл 19 ст
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •65. Інд.Нац. Конгрес: утвореня, вимоги , діяльність.
- •66. Система державної влади та соц. Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Осм.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •71. «Східне питання» в 19 ст: етапи загострення та підходи до його вирішення.
- •72. «Єгипетська криза» та її значення.
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату. Гюльханейський хатт-і-шеріф.
- •75. Другий етап реформ Танзімату: специфіка реформ, завдання і реальні здобутки.
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Берлінський трактат.
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутрішня і зовнішня політика Абдул-Хаміда.
- •79. Молодотурецький рух в Османській Імперії.
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовнішня та внутрішня політика афганських правителів 18-поч 19
- •81 Перша англо-афганська війна: причини та результати
- •82 Друга англо-афганська війна та особливості міжнародного становища Аганістану в кінці 19 ст
- •83. Внутрішня політика Абдурахман-хана
- •84. Утвердження в Ірані Каджарської династії.
- •85. Внутрішня та зовнішня політика іранських правителів у 19 ст.
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •87. Російсько-іранські війни та їх наслідки
- •88. Англійська політика щодо Ірану в 19 ст.
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
49. Повстання «іхстуанін»: причини,характер, насілдки.
Рух Іхетуань виникло як реакція низів феодального китайського суспільства на іноземну експансію. Ідеологічною основою руху був консерватизм - прагнення повернутися до старих докризовим порядків, які існували до приходу європейців, конфуціанство і ксенофобія. на відміну від попередніх масових збройних рухів, не було закликів до повалення правлячої династії і політика імператриці Ци Сі навіть не критикувалася. Організаторами антіінозкмної боротьби стало кілька таємних товариств, які практикували даоські фізичні вправи. Вони нагадували кулачний бій, що й спонукало іноземців назвати їх членів боксерами.
Рух іхетуанів почалося навесні 1898 в Шаньдуні - німецької сфері впливу. Основним гаслом стало "Підтримаємо Цін, смерть іноземцям". Боксери нищили все варварське - іноземців, християнські церкви, школи і бібліотеки, місіонерів і китайців-християн, а також їх оселі. Вони руйнували залізниці, телеграф, європейські книги і товари. Загроза реального розділу Китаю змусила уряд піти на союз з рухом, щоб використовувати його в своїх цілях. До літа 1900 р. їх чисельність зросла до 100 тисяч бійців. Успіхи руху природно стривожили західні держави. Держави посилили охорону посольського кварталу в Пекіні, в Китаї висадився озброєний загін Англії, Німеччини, Росії та Франції, США, Японії, Італії та Австро-Угорщини загальною чисельністю в 2 тис. осіб. Він повинен був пробитися до Пекіну і взяти під охорону посольський квартал. Почалися бої, в ході яких боксери кидалися в атаки, масами гинули. Вони розібрали залізницю в тилу військ, внаслідок чого експедиція потрапила в пастку і з великими труднощами змогла відступити назад. Урядові війська не тільки не заважали діям повстанців, а й самі брали участь у вбивствах "заморських дияволів. Невдача військової експедиції спонукала держави готувати великий похід до Китаю. 17 червня командувачі іноземних ескадр зажадали від китайців здати їм прибережні укріплення. Всього армія налічувала 21 тис. осіб, з них 15 тисяч рушили до Пекіну. Їм протистояла угруповання військ чисельністю до 50 тисяч осіб. Після серії поразок цинских військ у Пекіні почалася паніка, 14 серпня російські і японські частини увірвалися в місто. Після поразки Цини намагалася всю відповідальність звалити на боксерів. Імператорським указом вони були оголошені винуватцями всіх бід і підлягали знищенню. У свою чергу війська держав влаштували, увійшовши до Пекіна, масові грабежі, були повністю розграбовані імператорські палаци
Наприкінці жовтня 1900 р. в Пекіні почалися переговори між Західними державами і Китаєм. За підсумками конференції Китай повинен був виплатити 450 мільйонів Лянова в якості контрибуції, а з урахуванням відсотків, 1 мільярд. У Пекіні створювався укріплений Посольський квартал - держава в державі зі своєю озброєною охороною. Китай змушений був виплачувати контрибуцію аж до другої світової війни. Зберігся і розділ Китаю на сфери впливу.