4 Дихотомія Схід-Захід в концепції л.С.Васильєва.

Отже, починаючи з античної Греції, в цивілізованому світі виникли дві різні соціальні структури - європейська та неєвропейська, причому друга (за часом появи - перша) була представлена ​​багатьма варіантами, розрізняються в різних районах світу, але принципово подібними, однотипними в головному: їй не були знайомі ні панівна роль приватної власності, ні античне «громадянське суспільство».

Отже, європейський шлях розвитку - це чергування структурних модифікацій (антична, феодальна, капіталістична), при яких приватновласницька активність, хоча часом, в перші століття феодалізму, і відступала, в кінцевому рахунку була провідною і структуроутворюючої. Саме панування приватної власності, огороджене системою відповідних політичних, правових і соціокультурних інститутів, породило капіталізм і тим заклало основу бурхливого економічного розвитку не тільки Європи, але і всього іншого світу. Без панування приватновласницьких відносин капіталізм не міг виникнути - і в цьому принципова відмінність історичного шляху всіх неєвропейських суспільств від європейського, принаймні до епохи колоніалізму, коли неєвропейські країни одна за одною були втягнуті капіталістичною Європою в єдине світове ринкове господарство з усіма витікаючими звідси наслідками.

Таким чином, з античності вже була відома різниця між європейським античним суспільством і неєвропейських світом, уособлених в той час добре відомим грекам Сходом, будь то Єгипет, Вавилон або Персія. Заслуговує на увагу, що цю різницю, згодом заклав основи сходознавства, відчували і аналізували саме європейці, античні греки і їх спадкоємці, порвали з традиційної східного типу структурою і жили в рамках нової, принципово іншої структури, але не жителі країн Сходу, культура яких у ті часи, та й пізніше, не була помітно нижче європейської, нерідко бувала дорівнює їй, а часом де в чому і перевершувала її. І хоча ця формула не абсолютна (відомо, що підживлювала пристрасть до історіописання китайська традиція прагнула дати характеристику далеких народів, навіть європейських, але вона при цьому зазвичай не виходила за рамки скупого опису), факт залишається фактом: аналіз різниці між європейським і неєвропейських товариствами першими дали і згодом прагнули поглибити саме європейці, що і лягло згодом, як згадувалося, у фундамент сучасного сходознавства.

Якщо одна структура веде до капіталістичного розвитку в силу закладених в ній потенцій еволюції, а інша, відмінна від неї, в силу тих же обставин (інші потенції) до капіталізму привести не може, то це і створює не просто неподібність структур і шляхів розвитку, а якраз ту саму дихотомію, про яку вже згадувалося. Іншими словами, протистояння Схід - Захід при цьому зростає до рівня Символу. І з цієї точки зору Схід вже не просто географічний Схід, як його сприймали античні греки і римляни, але в певному сенсі інший світ, заснований на інших порядках, що, втім, теж було добре відомо вже древнім грекам - досить згадати їх ставлення до персів в період тривалих греко-перських воєн, докладно описаних, зокрема, Геродотом.