38. Особ.Розвитку капіталізму в Японії к.19-поч.20ст.

Муцухито радники, що й діяли від його імені, почали з того, що радикально реформували систему соціальних зв'язків у країні. З метою послабити й зробити неможливими надалі феодальні чвари. Реформа 1871 г. ліквідувала феодальні долі й спадкоємні привілеї князів, а також підірвала соціальну й економічну базу самурайства. Уся Японія була розділена на губернії й префектури на чолі із призначуваними із центру чиновниками.

Реформа офіційно скасувала станові відмінності. Князі й самураї , що втратили свої титули були в соціальному плані прирівняні до всіх інших станів країни. У якості засобів існування їм були призначені пенсії. Важливою складовою частиною першої серії соціально‑ станових перетворень стала реформа 1872 г., що вводила загальну військову повинність, яка була покликана остаточно підірвати позиції самураїв, у найкращому разі, що тепер мали підстава претендувати на офіцерські посади в регулярній армії.

Радикальний характер першої серії реформ очевидний. Прийшовши до влади, нове керівництво на чолі з імператором рішуче відмовлялося від старих принципів, які вели до децентралізації й свавілля сильних і незалежних, що опиралися на власні військові формування князів. Замість цього створювалася струнка адміністративно‑ бюрократична система, заснована на рівності станів, на посиленні ролі скарбниці і єдиної фінансової системи країни, на підлеглих центру регулярних військових підрозділах. Значення всіх згаданих нововведень чи ледь можна переоцінити: уперше в історії Японії імператор і його уряд виявлялися не однієї з, що суперничають політичних сил, але єдиною, повною й загальновизнаною владою.

Серія реформ 1872– 1873 рр. приділила увагу також перебудові системи аграрних відносин. Земля була закріплена за селянами. Правда, при цьому значна частина дрібних землевласників втрачала свої ділянки й, не будучи в силах виплатити викуп за землю й податки, переходила в розряд орендарів і батраків або переселялася в міста. Іноді цю реформу зіставляють із прусским шляхом розвитку капіталізму в сільськім господарстві. Аграрна реформа внесла свій чималий внесок у становлення японського капіталізму, забезпечивши хоча б частково необхідний для цього капітал (первісний капітал, японський варіант первісного нагромадження).

Реформи відкрили перед японським купецьким капіталом досить широкий простір для приватнопідприємницької діяльності, соціально і юридично захищеної, що й активно заохочується владою. У країні розвернулося досить швидке промислове будівництво. Розцвітала банківська справа, чому сприяв розв'язок уряду в 1876 г. капіталізувати князівські пенсії, замінивши щорічні виплати одноразовою компенсацією.

І нарешті, ще однієї принципово важливою акцією японського уряду, спрямованої все в ту ж сторону, був розв'язок спочатку побрати на себе будівництво найбільш великих і економічно неефективних промислових підприємств (арсенали, металургійні заводи, верфі й т.п.), а потім, відповідно прийнятому в 1880 г. закону, за безцінь продати їх у руки найбільш великих і вмілих, таких, як Мицуи, Мицубиси, Фурукава і ін.

Реформи 70‑ х років привели до енергійної трансформації японського суспільства й розбудили до життя нові соціальні й економічні сили, у свою чергу, що вимагали для оптимізації умов своєї діяльності нових перетворень, цього разу в сфері політичної.

Прийняття конституції у 1889 р, проголошення й реалізація демократичних свобод відкривало шлях для швидкого розвитку японського капіталізму. Уже на рубежі XIX–XX вв. сформувалися основні риси й характерні риси японського капіталізму. Важливо помітити, що із самого початку XX в. це був сильний і згуртован капітал, що динамічно еволюціонує, цілком здатний конкурувати на міжнародному ринку з найбільшими капіталістичними країнами. Японський капітал і створена їм промислова база послужили міцною основою для всієї політики Японії, особливо для її зовнішньої політики.