
- •Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •Проблема дихотомії країн Сходу і Заходу в істричній науці: критерії та наукові оцінки.
- •4 Дихотомія Схід-Захід в концепції л.С.Васильєва.
- •5 Географічний чинник в процесі формування східного типу с-ва в концепціях історичного розвитку.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •9 Періоди домінування європ.Держав в колон.Експансії. Суперництво і протиріччя між європ.Державами в колоніальних питаннях.
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •11. Колоніальні володіння європейських країн на Сході за результатами першого великого періоду колоніалізму.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •14. Специфіка цивілізаційного розвитку та процесів державотворення Індійського субконтиненту.
- •15. ТериторіяАфганістану в період Середньовіччя : процес розселення афганських племен.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •19. Закономірності історичного розитку Китаю. Династійний цикл.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •22. Особливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •23. Боротьба за колоніальне лідерство та розмежування сфер колоніальної експансії в Пд-Сх азії в 16-17 ст( Португалія, нідерланди, Англія)
- •24. Утвердження голлан.Оік в Індонезії та особливості її колоніальної експансії в 17-18 ст.
- •25. Англо-голландське суперництво в Індонезії напоикінці 18- на поч..19 ст. Колоніальна система управління Індонезії.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури стану дайміо.
- •28.Внут.Політика сьогунату
- •29. Самоізоляція Японії
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •33. Антиурядовий та анти іноземний рух в Японії 1854-1867. Самйрайська опозиція.
- •34. Ліквідація сьогунату Токугава. «Революція Мейдзі» - історична оцінка події.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36.Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Зовнішня політика Японії в ост.Третині 19ст.A
- •38. Особ.Розвитку капіталізму в Японії к.19-поч.20ст.
- •39. Внутрішня політика Цінських правителів 2пол 17-1пол 18ст та її насілдки.
- •40. Соц.Структура та с-ма державного управління Китаю в цінський період.
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 ст.
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •43. Перша опіумна війна 1838-42. Причини та результати.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45. Друга опіумна війна 1856-1861.
- •46. Китай в період «політики самопосилення».
- •47. Реформаторських рух у Китаї в ост.Третині 19ст.
- •48. Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн.
- •49. Повстання «іхстуанін»: причини,характер, насілдки.
- •50. Особливості капіталістичного розвитку Китаю.
- •52. Держава Великих Моголів в 2пол17 – на поч.18 ст: соціально-економічні і політичні процеси.
- •53. Процес розпаду імперії Великих Моголів : основні претенденти на монгольську спадщину.
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст.
- •55. Початок анг. Завоювання Індії в середині 18 ст. Підкорення Бенгалії.
- •56. Основні етапи завоювання Індії Англійською оік.
- •57. Аграрна політика британських колонізаторів в Індії в кінціт18- 1пол 19 ст
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Реформа системи британського управління в Індії у 2пл 19 ст
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •65. Інд.Нац. Конгрес: утвореня, вимоги , діяльність.
- •66. Система державної влади та соц. Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Осм.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •71. «Східне питання» в 19 ст: етапи загострення та підходи до його вирішення.
- •72. «Єгипетська криза» та її значення.
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату. Гюльханейський хатт-і-шеріф.
- •75. Другий етап реформ Танзімату: специфіка реформ, завдання і реальні здобутки.
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Берлінський трактат.
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутрішня і зовнішня політика Абдул-Хаміда.
- •79. Молодотурецький рух в Османській Імперії.
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовнішня та внутрішня політика афганських правителів 18-поч 19
- •81 Перша англо-афганська війна: причини та результати
- •82 Друга англо-афганська війна та особливості міжнародного становища Аганістану в кінці 19 ст
- •83. Внутрішня політика Абдурахман-хана
- •84. Утвердження в Ірані Каджарської династії.
- •85. Внутрішня та зовнішня політика іранських правителів у 19 ст.
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •87. Російсько-іранські війни та їх наслідки
- •88. Англійська політика щодо Ірану в 19 ст.
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури стану дайміо.
Після періоду феодальної роздробленості і громадянських воєн між різними князівствами, відомого як Період Сенгоку («Епоха воюючих провінцій»), Японія була знову об'єднана в єдину державу, завдяки зусиллям Оди Нобунаги і Тойотомі Хідейосі (Період Адзуті-Момояма). Після битви в Секігахара в 1600 р. верховна влада в Японії перейшла до Токугаве Іеясу, що завершив процес об'єднання Японії і отримав в 1603 р. титул сьогуна. Він став засновником династії сьогунів, що тривала до середини XIX століття. У битвах зі своїми супротивниками Іеясу незмінно перемагав, а їхні землі привласнював собі, так що до моменту приходу до влади він вже був найбільшим феодалом країни. Крім того, у багатьох великих землевласників він відбирав ще й копальні з видобутку дорогоцінних металів, що забезпечило його монополію в цій галузі. Йому підпорядковувалися також провінції, офіційно зберегли статус незалежних: Осака, Сакаї і Нагасакі. У 1605 році він передав титул сьогуна своєму синові Хідетада, але зберіг у своїх руках всю повноту влади аж до своєї смерті. Незважаючи на своє явну перевагу як у військовому, так і в економічному плані, Іеясу не розслаблявся. Його численні противники об'єдналися навколо сина попереднього правителя - Хідеері, які за підтримки християнських країн готували переворот. Однак Іеясу випередив їх наміри і в 1615 році розгромив ставку претендента на верховний пост в Осаці: майже всі змовники були вбиті, а сам Хідеері покінчив життя самогубством. Після цієї розправи в країні запанували довгоочікуваний мир і стабільність.
Даймио– феодальная знать в Японии, в руках которой до переворота 1868 г. (т. наз.революции Мэйдзи) находилась государственная власть.
28.Внут.Політика сьогунату
Однією з найважливіших складових внутрішньої політики сьогунату Токугава стало «закриття країни». Причиною послужило широке проникнення європейців, поширення християнства і загроза перетворення Японії в колонію (що вже відбулося за схожим сценарієм на Філіппінах). Ще наприкінці XVI століття величезне обурення японців викликала практика португальських та іспанських місіонерів, які вивозили з Японії людей для продажу їх у рабство.
Проте перший сьогун з династії Токугава Іеясу спочатку не робив рішучих заходів проти європейців. У цей час він був зацікавлений в постачаннях вогнепальної зброї і в організації портів для будівництва великих кораблів. Партнерами тут виступали прибулі в 1600 р. в Японію голандці та англійці. Сьогун надав нідерландській Ост-Індській компанії право торгувати на набагато більш пільгових умовах, ніж іспанцям і португальцям.
Але незабаром Сьогунат став висловлювати незадоволення торговою політикою голландців, що привласнювали собі велику частину доходів від зовнішньої торгівлі. Слідом за тим розкрилася змова іспанців і португальців, спрямована не тільки на вигнання англійців і голландців, а й на фактичне підпорядкування режиму за допомогою прийняття християнства князями південної частини країни - найбільш непримиренних супротивників клану Токугава. Слід зазначити, що південні князі приймали нову релігію майже виключно з комерційних і політичних сепаратистських міркувань. Вони прагнули скористатися вигодами заморської торгівлі, а потім, спираючись на своїх союзників - європейців, що забезпечували їх зброєю, виступити проти сьогунату. Все це спонукало Токугава на проведення каральних кспедицій і оприлюднення указу (1614 р.) про повну заборону християнства.
Токугава Іеміцу, що став сьогуном у 1623 р., ще з більшим завзяттям, ніж його попередник, ополчився проти християн. Апогеєм протистояння стали події в Сімабара (поблизу Нагасакі). Репресії і каральні експедиції урядових військ викликали селянське повстання, справжньою причиною якого були не релігійні переслідування, а феодальний гніт: під приводом викорінення християнського лжевчення сьогунські чиновники творили беззаконня в скореному районі. Під час придушення повстання після тримісячної облоги і падіння їх останнього оплоту - фортеці у Сімабара - було знищено 38 тисяч повстанців-християн. Це стало одним з найбільших масових побиттів християн в історії. Характерно, що голландці, щоб нажити політичний капітал, надали потужну військову підтримку сьогуну.