Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Азія та Африка.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
245.77 Кб
Скачать

26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.

У 20-і рр. XIX ст. голландські колонізатори почали впроваджувати на території Індонезії так звану систему «примусових культур», коли насильно вирощували на островах вигідні європейцям сільськогосподарські культури. Цю систему розробив Ван дер Босх, один з видних голландських колоніальних адміністраторів того часу, який виступав за активне застосування рабської праці в сільському господарстві Індонезії. Всім селянам Яви було запропоновано замість сплати земельного податку засівати частину оброблюваних площ зазначеними властями сільськогосподарськими культурами, в основним завезеними з інших районів. У період збору врожаю вся отримана продукція здавалася в державні сховища. До цих культур були віднесені тютюн, індиго, а також цукровий очерет. Реалізацією виробленої продукції займалося Нідерландське торговельне товариство.

Колоніальні власті намагалися заручитися підтримкою місцевої еліти, якій діставалися частина одержуваного прибутку і інші привілеї. Її представники поступово стали перетворюватися в новий шар землевласників. Селяни ж змушені були задовольнятися дуже скромною винагородою за свою працю. Для більш ефективного використання їх праці в багатьох місцях штучно підтримувалася сільська громада, процес розкладання якої через зазначені вище обставин сповільнився.

Система «примусових культур» давала великі прибутки Нідерландському торговому суспільству, а також створювала накопичення фінансових коштів для більш ефективного розвитку капіталістичних відносин в самій метрополії.

З середини 50-х рр. XIX ст. спостерігалися кризові явища в організації системи експлуатації Індонезії з боку Голландії. Почалося скасування системи «примусових культур». З 1870 р. створюються приватні плантації цукрової тростини. Таким чином, значна частина селянства стає приватними власниками. Деякі з вільних земель і земель селян передаються в оренду європейським плантаторам. Починається захоплення селянських земель з боку купців, лихварів і представників колоніальної адміністрації. Значне число селян розоряється. З кінця XIX ст. для потреб плантаційного господарства стали будуватися іригаційні споруди.

У 80-і рр. власниками деяких плантацій і промислових підприємств стали банки, одним з яких було Нідерландське торговельне товариство, котре трансформувалося у фінансову установу.

До кінця XIX ст. на території Індонезії існувало близько 300 князівств, які мали формально власну структуру управління, але визнавали над собою верховенство адміністрації Нідерландської Індії, визначали їхній бюджет і зовнішню політику. В цілому Індонезійський архіпелаг був розділений на сфери впливу наступним чином: під контролем Великобританії знаходилися Саравак і Британське Північне Борнео, о. Тимор контролювала Португалія, а Нова Гвінея була розділена між Великобританією і Німеччиною. У 1885 р. територія Північного Борнео (Сабах) була відступлена Іспанією на користь Великобританії. У тому ж році Великобританія і Німеччина поділили між собою Нову Гвінею.