23. Боротьба за колоніальне лідерство та розмежування сфер колоніальної експансії в Пд-Сх азії в 16-17 ст( Португалія, нідерланди, Англія)

Колонізація Південно-Східної Азії – процес складний та довготривалий. Це зумовлено кількома чинниками: по-перше, опором місцевих народів, та, по-друге, специфікою соціального й економічного розвитку цих країн. Тому колонізаційний процес не був явищем раптовим, а проходив у декілька етапів.

Першим етапом створення нової колоніальної системи стало проникнення торгових суден Англії та Голландії до Індонезії. Першим англійцем у Південно-Східній Азії став Ф. Дрейк, якого щедро обдарував гвоздикою султан Тарнате в надії на допомогу проти Португалії. У 1586 році англійці знову відправили туди торгову експедицію. За нею пішли ряд інших.

Другий підетап колонізації Голландією Індонезії виділяється науковцями з часу заснування Об’єднаної англо-голландської Ост-Індської компанії( 1629 рік). Він характеризується установленням жорсткої системи експлуатації та придушення національних повстань та утворенням торгівельних факторій.

В 1609 р. голландські торгівці остаточно витіснили португальців і іспанців з Молуккських островів. В тому ж році Рада директорів Англійської Ост-Індської компанії призначила першого генерал-губернатора своїх володінь і факторій на Сході, а в 1619 р. засновник голландської колоніальної імперії Ян Питерсзоон Кун створив на місці захопленого яванського князівства фортецю Батавію (Джакарту), яка стала центром голландських володінь. В 1641 р. голландці оволоділи цитаделлю португальських володінь - Малаккою. В цьому ж році Португалія, яка тільки що відділилася від Іспанії. Протягом даного періоду Ост-індська компанія використовує суперництво князівств Батам та Матарам. Вона веде війну з султаном Тернате і в1683 році укладає договір про повне підкорення Матраму.

Наступний етап формування колоніальної системи в Південно-Східній Азії можна виділити, починаючи з XVIII століття, коли розпочинається занепад незалежності всіх держав даного регіону.

Із-за агресивної зовнішньої політики міджи Бодопайя (1782 – 1819) Бірма зіткнулася з англійською Ост-Індською компанією, яка контролювала Індію – західну сусідку Бірми. Розв’язання протистояння відбулося в результаті двох англо-бірманських воєн. Перша англо-бірманська війна 1824 – 1826, визнавала залежність підкорених територій від компанії. Друга англо-бірманська війна (1852 р.) також не принесла перемоги. Після штурму колонізатори захопили порт Рангун, Бассейн і Мариабан, проголосивши анексію цих територій та створення тут Британської Бірми. Остаточне перетворення Бірми в англійську колонію відбулося в 1885 році, коли армія останнього мінджи Тхібо капітулювала, а королева Вікторія оприлюднила маніфест про колоніальний статус Бірми як провінції у віце-королівстві Британська Індія.

Колонізація Францією азійських "Індій" не обмежувалася лише Південно-Східною Азією, але й проникала на Далекий Схід. Після тривалої боротьби з Китаєм та місцевою знаттю, у 1884 встановилося французьке панування у Південному В’єтнамі. Утворивши тут своє губернаторство, Франція використовувала його як успішний плацдарм для подальшого підкорення азіатських краї, зокрема Кампучії.

Сіам не став колонією, адже збереження його суверенітету «було вигідним обом імперіалістичним хижакам. Він став своєрідною зоною між французьким Індокитаєм та британською Бірмою».

Таким чином, на кінець ХІХ століття політична карта Південно-Східної Азії виглядала так: Іспанські Філіппіни, колонізовані ще у XV столітті, Нідерландська Індія, що охоплювала майже всі острови Індонезії, Британська Малайя та Бруней (та Бірма, що стала провінцією у складі віце-королівства Індія), а також Французький Індокитай – Південний В’єтнам та Кампучія.

Таким чином, на кінець ХІХ століття політична карта Південно-Східної Азії виглядала так: Іспанські Філіппіни, колонізовані ще у XV столітті, Нідерландська Індія, що охоплювала майже всі острови Індонезії, Британська Малайя та Бруней (та Бірма, що стала провінцією у складі віце-королівства Індія), а також Французький Індокитай – Південний В’єтнам та Кампучія.

Колонізація Південно-Східної Азії Європейськими країнами відбувалася за допомогою ряду форм та методів. По-друге, колонізація економіки виражалася в монополії англійської, голландської об’єднаної та французької торгівельних Ост-Індських компаній, які забороняли і переслідували будь-які прояви торгівельних відносин купців інших країн. На місцях утворювалася колоніальна адміністрація, що слідкувала за порядком у колонії.

У сільському господарстві було введено ще одну форму колоніалізму – систему примусових культур та плантаційне господарство. Воно розорювало традиційні місцеві аграрні відносини, насаджуючи капіталістичні відносини. Активно вирубувався ліс. Він. Як і примусові культури, йшов на експорт у митрополії.

Ще одним методом підкорення місцевих народів стало нав’язування їм католицизму, яким успішно займалися місіонери.

Сукупність цих форм та методів дало змогу Голландії, Великій Британії та Франції управляти країнами Південно-Східної Азії та встановити у них колоніальний режим.