21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.

У 1889 р. прийнято Конституцію, яка залишалася чинною до 1946 г і була однією з найконсервативніших. Особа імператора була священною та недоторканною. За ним закріплювалися права оголошення війни і миру, призначення і звільнення всіх цивільних та військове посадовців, скликання і розпуск парламенту. Імператор був верховним головнокомандувачем збройних сил Японії.

Конституція законодавчо закріплювала існування парламенту, що складався з двох палат - палати перів та палати представників. Більшість палати перів складали члени імператорської династії, вища титулована знать та особи, призначені імператором. Частина палати перів обиралася терміном на сім років найзаможнішими платниками податків.

Палата представників обиралася кожні чотири роки. Виборчим правом користувалися чоловіки віком від 25 років, що проживали у своєму виборчому окрузі не менше 1,5 року і сплачували високий податок (таких в країні була незначна частина). Парламент мав законодавчі права і затверджував бюджет. Проте кабінет міністрів звітувався не перед парламентом, а перед імператором.

Формально Імператор мав майже необмеженими правами. Перш всього він був верховною владою в якості глави держави. Він мав право здійснювати законодавчу владу у згоді з Імперським парламентом, стверджуючи закони і наказуючи їх виконання або накладаючи абсолютне вето. Крім того, він володів правом скликання і розпуску Палати депутатів, а також видання указів, мали силу закону за умови їх схвалення на найближчій сесії Парламенту. Він міг також встановлювати організацію різних галузей державної адміністрації, призначати і звільняти всіх цивільних і військових чинів, був верховним головнокомандувачем армії і флоту.

Японія по Конституції 1889 р. була саме дуалістичної монархі, за спиною Імператора кілька людей фактично керували державою. Це так зване генро (оточення Імператора, в основному вихідці з феодальної вояччини) і Таємний рада, що призначається Імператором головним чином з числа вищої бюрократії. Таємний рада користувалася привілеєм тлумачення Конституції та давала поради щодо реалізації всіх найважливіших заходів Уряду. Вплив військової і бюрократичної верхівки було настільки серйозним і незаперечним, що Уряд воліло свої найважливіші заходи погоджувати не з нижньою палатою, а з перами верхньої палати, які, будучи пов'язані в силу свого положення з колами Таємної ради і Генрі, могли вплинути на долю конкретного міністерства.

Власність кожного японського підданого недоторканна. Відчуження може мати місце лише з міркувань громадського блага і відповідно до положень закону.

Конституція встановила, що судова влада здійснюється судами від імені Імператора, а Закон про організацію суду 1890 передбачив, що суддів призначав Імператор. Суддя міг бути позбавлений своєї посади лише внаслідок засудження його за кримінальний злочин або шляхом дисциплінарного покарання. Принципово важливо, що конституційними положеннями усувалася система так званих адміністративних судів, а судова система включала мирові суди, окружні суди, вищі суди (виконували функцію апеляційних) і Імперський суд (касаційний).

Однак на практиці юридична Конституція не завжди збігалася з фактичною. Боротьба з учасниками військових переворотів і встановлення державної монополії в економіці призвели до обмеження конституційних прав і свобод. А прийняття Парламентом у червні 1945 р. урядового Закону про надзвичайні заходи військового часу означало призупинення дії Конституції 1889 р.