10. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, товарів, робіт, послуг

Головною метою виробничої діяльності ТзОВ «Волинь Край» - це випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації. ТзОВ «Волинь Край» провадить такі види виробництва, як:

• рослинництво;

• допоміжне виробництво;

• промислове виробництво.

Облік витрат – це відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат, понесених на підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва та реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Об’єктами обліку витрат у рослинництві є окремі сільськогосподарські культури (групи культур), а також виконані роботи в незавершеному виробництві (витрати під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення, внесення добрив, снігозатримання, чорні пари тощо).

Для обліку витрат і виходу продукції основного виробництва ТзОВ «Волинь Край» використовують рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво». Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. За дебетом обліковують збирання витрат, а за кредитом вироблену продукцію.

Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння і садивний матеріал; добрива; засоби захисту рослин; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництва й управліня.

До промислових виробництв ТзОВ «Волинь Край» належать цехи для виробництва комбікормів (кормових сумішок, трав’яного борошна тощо); млини, крупорушки (вироблення борошна, крупи, дерті та інших продуктів переробки зерна); цехи для переробки олійних культур (вироблення олії, макухи). Зазначені промислові виробництва є об’єктами аналітичного обліку на субрахунку 233 «Промислове виробництво».

Витрати промислового виробництва залежно від його типу можуть обліковуватись кількома методами:

• попроцесним (простим);

• позамовним;

• по передільним.

На ТзОВ «Волинь Край» застосовують попроцесний (простий) метод обліку витрат. При цьому методі, витрати відносяться безпосередньо на той об’єкт обліку, за яким калькулюється собівартість. Відповідно до кожного такого виробництва на підприємстві відкривають аналітичний рахунок, на якому відображають всі витрати на виробництво і весь вихід продукції.

Об’єктом обліку витрат в допоміжному виробництві є окремі види допоміжних виробництв (гужовий, вантажний та інший). Аналітичний облік допоміжного підприємства ведеться на рахунку 234 «Допоміжне виробництво».

Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою підприємством номенклатурою витрат. 

Основний зміст калькулювання:

1. Визначення кола витрат, що включають до собівартості продукції (робіт, послуг)

2. Економічне обґрунтування витрат з метою визначення витрат у незавершене виробництво

3. Розробка методів вартісної оцінки кожного елементу витрат

4. Розмежування витрат між одержаною продукцією та незавершеним виробництвом

5. Методика розподілу непрямих витрат

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить і рівень техніки, технології та організації виробництва. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. У собівартість продукції включаються витрати на:

-дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

-підготовка і освоєння нової продукції;

-виробництво, включаючи витрати на сировину, матріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

-обслуговування виробничого процесу і управління ним;

-збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати тощо).

-розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину тощо);

-набір і підготовка кадрів;

-поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технологій, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Вирбнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур на ТзОВ «Волинь Край» визначається:

• зерна, насіння соняшнику – місце зберігання тік;

• соломи, сіна;

• зеленої маси на силос, трав’яного борошна, сінажу, гранул – місце силосування, стажування, виробництва борошна, гранул тщо.

Всі послідуючі витрати на виконання операцій по підготовці до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконаня робіт на сторону з відображенням в складі доходів.

Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні витрати.

Собівартість соломи, стебел кукурудзи та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної чи основної продукції.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Уразі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і ІІ репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість центнера насіння визначається діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість центнера зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з врахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

При потребі додатково розраховується фактична собівартість центнера кукурудзи в качанах.

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та інше.

Витрати ТзОВ «Волинь Край» можна поділити на:

• операційні витрати;

• капітальні інвестиції;

• валові витрати;

• виробничі витрати.

До виробничих витрат можна віднести:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Таким чином прямими називаються витрати на виробництво, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат ТзОВ «Волинь Край» відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюється прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

До постійних загальновиробничих витрат ТзОВ «Волинь Край» відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обягу діяльності.

До незавершеного виробництва ТзОВ «Волинь Край» відносять продукцію, що не пройшла усіх стадій виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань та технологічного приймання. На підприємстві ТзОВ «Волинь Край» незавершеним виробництвом є витрати під озимі посіви, на оранку зябу та інше.

Облік незавершеного виробництва здійснюють на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації основного і допоміжного виробництва.

Для незавершеного виробництва на даному підприємстві призначена оцінка за прямими статтями витрат.