5. Облік запасів

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

П(С)БО 9 «Запаси» №246 від 20 жовтня 1999р. визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Для цілей бухгалтерського обліку у ТзОВ «волинь Край» запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції , обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

• малоцінні та швидкозношувальні предмети, що використовуються протягом більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

• продукцію сільського господарства.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на Баланс підприємства (форма №1) за первісною вартістю.

Виробничі запаси ТзОВ «Волинь Край» класифікують за такими групами:

• сировина і основні матеріали;

• допоміжні матеріали;

• куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• паливо;

• тара і тарні матеріали;

• будівельні матеріали;

• матеріали, передані у переробку;

• запасні частини для проведення ремонтів;

• матеріали сільськогосподарського призначення;

• інші матеріали;

• відходи основного виробництва.

   Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» у випадку будь-якого вибуття запаси оцінюються за одним із п'яти методів:

1. За ідентифікованою собівартістю (передбачає оцінку за ідентифікованою собівартістю запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість відповідної одиниці запасів, а також встановити дату витрачання кожної одиниці певного виду запасу, собівартість витраченого запасу і вартість запасу, що залишилась);

2. За середньозваженою собівартістю (проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартість одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів);

3. За методом FIFO (запаси оцінюються за ціною придбання (заготівельна собівартість), якщо вона менша від ціни продажу. FIFO – це метод оцінки за первісною вартістю, тобто за собівартістю перших за часом надходження закупок);

4. Оцінка за нормативними затратами (оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися)

5. Оцінка за цінами продажу (заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною роздрібною вартістю реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки на ці товари.

На ТзОВ «Волинь Край» використовується метод ФІФО.

Недолік методу ФІФО в тому, що його застосування дозволяє зовнішнім чинникам економічного життя держави впливати на показник валового прибутку підприємства.

Оцінка за методом FIFO вимагає аналітичного обліку надходження кожного матеріалу за партіями , а це надто трудомістка й невигідна, з економічної точки зору, справа.

Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найвищий показник валового прибутку. А якщо ще брати до уваги ту обставину, що в умовах загального зростання цін підприємство прагне підвищити ціни на свої товари, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки запасів при їх вибутті показник валового прибутку виходить завищеним невиправдано.

Для обліку виробничих запасів планом рахунків ТзОВ «Волинь Край» передбачено використання наступних рахунків:

• 20 «Виробничі запаси»;

• 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів. За дебетом рахунка 20 «Виробничі запаси» відображають надходження запасів на підприємств, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку тощо.

На ТзОВ «Волинь Край» відкриті такі субрахунки рахунку №20 «Виробничі запаси»:

• 203 «Паливо» (обліковують наявність та рух належного підприємству органічного та ядерного палива.

• 205 «Будівельні матеріали» (відображають рух основних будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій);

• 207 «Запасні частини» (обліковують наявність і рух придбаних або виготовлених для потреб основної діяльності запасних частин 9деталей, вузлів, агрегатів, призначених для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, тощо, а також автомобільних шин в запас та роботі.

• 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» (обліковують насіння, як власного виробництва, так і куповане, що використовується для висаджування, посіву безпосередньо в господарстві, а також обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур);

• 209 «Інші матеріали» (обліковуються бланки суворого обліку (за вартістю придбання), відходи виробництва (обрізка, обрубка тощо), матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на підприємстві, зношені шини, невиправний брак тощо).

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних та швидкозношувальних предметів, що належать ТзОВ «Волинь Край» та знаходяться у складі запасів.

До малоцінних та швидкозношувальних предметів належать предмети, що використовуються протягом одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема:інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг.

За дебетом рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети» відображають за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувальні предмети, за кредитом – за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношувальних предметів експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Таблиця 5.1