- •1. Предмет і метод цивільного права. Принципи цивільного права, його система.
- •2. Цивільне законодавство України: поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі та за колом суб’єктів.
- •3. Поняття цивільних правовідносин та їх зміст. Суб'єкти, об'єкти цивільних правовідносин, підстави виникнення та класифікація.
- •4. Цивільна правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •5. Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види.
- •6. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.
- •8.Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок та правові наслідки.
- •11.Поняття і види правочинів. Форми правочинів.
- •12.Умови дійсності правочину. .Види недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину.
- •13.Поняття та види представництва. Поняття, види та форма довіреності.
- •14.Позовна давність: поняття та види. Початок перебігу позовної давності. Переривання та зупинення позовної давності. Правові наслідки спливу позовної давності.
- •15. Поняття та зміст права власності. Суб’єкти права власності. Здійснення права власності. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •16.Право спільної часткової та спільної сумісної власності.
- •17.Поняття, види та система зобов’язань. Елементи зобов’язання. Сторони у зобов’язанні. Заміна сторін у зобов’язанні.
- •18. Принципи виконання зобов’язань. Суб’єкти виконання зобов’язань. Строк (термін), місце і спосіб виконання зобов’язання. Припинення зобов’язань.
- •19. Неустойка: поняття та види, співвідношення права на неустойку і відшкодування збитків.
- •20. Порука та гарантія як види забезпечення виконання зобов’язань.
- •21. Застава: поняття, види, підстави виникнення, предмет. Права і обов'язки заставодавця і заставодержателя.
- •22. Завдаток як вид забезпечення виконання зобов’язань. Відмінність від авансу. Наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого завдатком.
- •24. Поняття та види договорів. Зміст договору. Істотні умови договору.
- •25. Договір купівлі-продажу: поняття, ознаки, форма, зміст. Момент виникнення права власності у покупця за договором купівлі-продажу. Ризик випадкової загибелі проданого майна.
- •26.Договір поставки: поняття, ознаки, форма, зміст, особливості майнової відповідальності сторін. Особливості поставки продукції для державних потреб.
- •28.Договір довічного утримання (догляду). Припинення договору довічного утримання: підстави, правові наслідки. Відмінність від договору ренти.
- •30.Договір зберігання: поняття, зміст, форма. Класифікація видів зберігання. Відповідальність сторін за договором зберігання.
5. Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види.
Обсяг дієздатності визначається ЦК і залежить від двох факторів: віку людини та стану її здоров'я.
Залежно від віку розрізняють такі види цивільної дієздатності:
а) повну, що виникає із досягненням 18 років;
б) неповну (у віці від 14 до 18 років);
в) часткову (до досягнення 14 років).
Зважаючи на стан здоров'я, особа може бути обмежена у дієздатності або визнана недієздатною.
6. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК).
Таким чином, психічний розлад може бути підставою як для обмеження у дієздатності, про що вже йшлося, так і для визнання фізичної особи недієздатною. Правове значення для цього має характер психічного розладу. Саме виходячи із зазначеного, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (ст. 239 ЦПК).
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; вона позбавляється права на вчинення будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун, який одночасно несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.
Не випадково у рішенні суду не вказується, на який час фізична особа визнається недієздатною, бо згодом, під впливом певних обставин (лікування тощо) стан психічного здоров'я такої особи може покращитися. Якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у фізичної особи поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку. Це можливо за позовом опікуна або органу опіки та піклування.
7.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та правові наслідки.
Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Цей строк починається з дня, коли були одержані останні відомості про відсутнього. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком її безвісної відсутності вважаться перше число місяця, що йде за тим, у якому одержані такі відомості, а у разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року (ст. 43 ЦК).Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦІ ІК. У заяві про таке визнання обов'язково має бути вказана мета, з якою заявнику необхідно визнати особу безвісно відсутньою (наприклад, для захисту інтересів особи, котру за законом безвісно відсутня особа повинна була утримувати). Не можна визнати безвісно відсутньою особу, яка з будь-яких причин приховує своє місце перебування, тому що цивільні правовідносини передбачають їх нормальний розвиток.
При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою над її майном встановлюється опіка. Опіка встановлюється нотаріусом за останнім місцем проживання фізичної особи на підставі рішення суду після опису належного їй майна. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у випадку появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.