3. Чинники й умови формування особистості.

Особистість- чол. способн. самостоят. приймати обміркований. рішення, нести відповідальна., незалежно дей-ть. Индивидом народжуються, личн. стають. Разв-ие- процес, характеризующ-ся новообраз. в психіці чел-ка. Розвиток іде за рахунок 3 напрямам: біолог., психологич., соц. Розвиток людини детерміновано внутрішніми противоречими, психофізичними особливостями індивіда, соц. ситуаціями, мірою щодо його власної активності.

Ананьєв: «Чел. Розвиток зумовлено взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища, виховання, собств. практич. діяльності чол.» У цьому контексті чинник сприймається як рушійна сила процесу розвитку, а умова – як обставину, від якого розвиток, обстановка, в кіт. Відбувається розвиток дитини. Умови – ті складові чи характеристики середовища, в кіт. розвивається учень. сист. всіх ум. життєдіяльності утворює середовище проживання чол. У ньому можна назвати підсистеми биологих., психологич. і соц. ум. Усл. биологич. розвитку явл.: сбалансир. харчування, режим дня, благоприят природні і соц. чинники.

Средовые чинники формування особистості: макроф-ры (країна, суспільство, гос-во), мезоф-ры (етнос, регіон, місто, радіо, ТБ), микроф-ры (сім'я, однолітки, учеб. організації)

Біологічні ф-ры: природно зумовлені психич. особливості.

Але з спадщині передаються не якості особистості, а певні задатки – природна прихильність до тій чи іншій діяльності. Розвинуться чи задатки, залежить від соц. умов, навчання і виховання. Характер розвитку кожної особи, широта, глибина цього розвитку в однакових ум. обуч. і воспит. залежить від її власних зусиль, працездатності.

4. Методологія педагогіки.

Наука може розвиватися лише у тому випадку, якщо вона поповнюватися новими фактами, для накопичення та інтерпретації кіт. потрібні науково обгрунтовані методи исслед.

Методология – наука про принципи побудови, форми й способи науково-пізнавальної діяльності. У педагогіці – сукупність теоретичних положень про пед. пізнанні і перетворення дійсності.

Під пед. исслед. розуміється проц. і результати науч. деят-ти, спрямованої отримання нових знання закономірності освіти, його структури і мех-мах, змісті, засадах і технологіях.

Пед. исслед.: 1. Фундаментальні своїм результатом їм. узагальнюючі концепції, кіт. підбивають підсумки теоретич. і практич. досягнень педагогіки.

2. Прикладные спрямовані на глибоке вивчення окремих сторін пед. проц.

2. Розробки спрямовані на обгрунтування конкретних науково-практичних рекомендацій, які враховують вже відомі теоретич. становища.

Програма исслед. їм. 2 розділу: методологічний і процедурний. Перший включає обгрунтування актуальності теми, формулювання проблеми, визначення об'єкту і предмета, цілей і завдань, формулювання осн. понять, попередній систем, аналіз політики та висування робочої гіпотези. У другому розділі розкривається стратегічний план исслед.

Методи пед. исслед.: 1. Методи вивчення пед. досвіду (методи емпіричного пізнання пед. явл.) служать засобом збору научно-пед. фактів: спостереження, методи опитування (розмова інтерв'ю, анкетування), вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення шк. документації.

Експеримент – спец. організована перевірка методу, прийому роботи з виявлення його пед. ефективності.

Етапи: 1. теоретичний (постановка проблеми, визначення цілей, об'єкта. предмета, завдань, гіпотез)

2. методич. (розробка методики исслед.)

3. власне експеримент (проведення серії дослідів)

4. аналітичний (колич. і кач. аналіз).

2. Методи теоретичного исслед.: теоретич аналіз стану та синтез, індуктивний і дедуктивний методи. Теоретич методи связ. з вивчення літ-ри: складання бібліографії, рефератирование, конспектирование, цитування.

3. Математичні і статистичні методи застосовуються в обробці получ. Даних методами опитування, експерименту, задля встановлення колич. Зависимостей (реєстрація, ранжування, шкалирование)