1. Предмет і завдання педагогіки. Її зв'язку з іншими науками.

Пед. наука – область досліджень людських знань, предметом яких є закономірності процесу освіти (наука, вивчає сутність, закономірності, тенденції і розвитку пед. проц. (освіти) як чинника і кошти розвитку чол. протягом усього його життя).

Предмет – освіту як реальний цілісний пед. процес, цілеспрямовано организуемый в спец. соц. інститутах.

Теоретичні завдання:

• виявлення закономірностей процесу виховання, освіти;

• вивчення і узагальнення практики, досвіду школи;

• розробка методів, коштів, форм, систем навчання, воспита ния, управління освітніми структурами (методична)

• впровадження результатів досліджень, у практику викладання;

• прогнозування освіти на найближче і віддалене майбутнє (прогностична).

З філософією: методологічна ф-ия філософії (розробляє сист. общ. принципів, і способів наукового пізнання); явл. теоретич. платформою осмислення пед. досвіду і шляхом створення пед. концепцій.

З психологією: найважливіший джерело науч. обгрунтування процесу творення.

З біологією: проблема співвідношення природних і соц. чинників розвитку чол., кіт. явл. центральної й у педагогіки.

З антропологією, гігієною і медициною, соціологією (планування освіти, виявлення осн. тенденцій розвитку верств населення, закономірностей соціалізації та виховання уже особистості); політологією (освітня політика явл. відбитком держ. ідеології).

1. Проблема визначення мети.

Проф. діяльність педагога розпочинається усвідомленням мети, брак якої Демшевського не дозволяє класифікувати роботу педагогічного працівника як діяльність професіонала. Проте широкий і всебічний аналіз повсякденності виховання свідчить у тому, що проблему визначення мети вирішується дуже погано, погано, або взагалі не вирішується, що зумовлює з того що продуктивність проф. діяльності вкрай низька. Проблеми:

1. Мета – вихідний момент, перший елемент проф. діяльності педагога. Мета виховання – процес виховання – Результат виховання. Мета визначає зміст воспит. проц., обумовлює воспит. результат, служить критерієм оцінки проф. діяльності педагога. Проблематичність вибудовування і постановки цілей – протиріччя між целесообраз. х-ром будь-який роботи і неусвідомленістю суб'єктом діяльності целесообраз. х-ра діяльності.

2. Мета – ідеальне уявлення про результат діяльності. Будучи об'єктивної за походженням, мета суб'єктивна: педагоги, що декларують те ж мета, розуміють різноманітні варіанти цього. Тому проблема визначення мети вимагає як серйозного уваги, а й часу, і проф. зусиль з виявлення можливого загального варіанта мети. Мета виховання підростаючого покоління – прерогатива д-ви. Формулювання держ. цілей виховання детерміновано экономич., политич., науч., правовими і організаційними умовами. Общ. х-р мети дозволяє бути їй реалізованої за разноообразных варіаціях обставин.

3. Мета як продукт ідеальний оч. рухається, динамічне. Рухливість мети передбачає недосяжність її, якщо пам'ятати сталий розвиток людини. Мета розвивається разом із суб'єктом, що її ставить.

4. Проблема визначення мети пов'язані з проблемою освітніх стандартів. У стандартах закріплюються мети виховання й спеціальної освіти. Складним питанням цілей і стандартів освіти вважається суміщення стандартів як примусових критеріїв профессианализма, з неповторністю особистості школяра, студента, вчителя.

5. Невміння педагогів переводити глобальні мети освіти у мети собств. пед. діяльності. Досягнення мети происходи рішенням сист. завдань, в проц. виконання, кіт. мета відсувається другого план. Забуття мети означатиме втрату стратегії діяльності, і тоді завдання як тактична сторона діяльності втрачають своє значення. У час виконання завдання, вона виступає метою та обростає низку інших завдань – рівнем нижче. Мистецтво пракического визначення мети сост. У умінні визначати завдання, вичерпні повністю зміст мети.