5.2. Програма ємеп

При далекому перенесення значна кількість забруднюючих повітря речовин поширюється за межі національних кордонів. Таке забруднення території інших держав є ненавмисним, проте воно може чинити несприятливий вплив на навколишнє природне середовище та здоров’я людини, зокрема викликати кислотні дощі. Ураження живої природи, обумовлене кислотними опадами, послужило однією з головних причин організації великомасштабних досліджень транскордонного переносу домішок. Ще в 1977 р. була створена “Спільна програма спостереження й оцінки поширення забруднюючих повітря речовин на великі відстані в Європі (ЄМЕП)”.

Програма була розроблена Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК) за активної участі Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) і підтримкою ЮНЕП. У Програмі беруть участь 28 європейських країн, а також США і Канада, в даний час виконують близьку за змістом програму для частини території Північної Америки в рамках двосторонньої угоди.

Метою Програми є надання урядам інформації:

- про перенесення в атмосфері забруднюючих речовин через кордони держав у європейському регіоні;

- про внесок у таке перенесення внутрішніх і зовнішніх джерел різних держав регіону.

Програма складається з наступних чотирьох частин:

а) відбір проб, їх аналіз і визначення хімічних характеристик;

б) збір даних про викиди (по цьому пункту у Програмі роз’яснюється, що характер таких даних визначається вимогами використовуваних моделей, зокрема даними про викиди по квадратах регулярної сітки);

в) побудова математичних моделей для оцінки транскордонних потоків, концентрацій та інших характеристик та їх подальше удосконалення;

г) зіставлення експериментальних і розрахункових даних та їх аналіз.

Отримана в рамках цієї Програми (у результаті спільної роботи за відповідними національним програмами) інформація характеризує внесок кожної країни у забруднення інших країн і регіону в цілому, служить основою для контролю виконання міжнародних угод з охорони навколишнього середовища і вироблення стратегії зменшення забруднення в європейському регіоні.

Важливо підкреслити наступне: отримана в рамках даної Програми інформація про походження та кількості осідаючих на підстилаючу поверхню забруднюючих речовин є оперативною і універсальною, оскільки вона дозволяє оцінити конкретну короткочасну ситуацію, а також систематичною, тобто дає основу для проведення статистичних, довготривалих оцінок екологічних наслідків антропогенного забруднення середовища. Саме тут найбільш тісним чином сходяться цілі і завдання ЄМЕП та Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС).

З часу укладення в 1979 р. країнами-членами ЄЕК ООН (європейські країни, США і Канада) “Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані” значення ЄМЕП в якості оперативної частини Конвенції ще більше зросла, особливо після укладення “Протоколу про скорочення викидів сполук сірки або їх транскордонних потоків принаймні на 30%”.

Роботу по Програмі координує Керівний орган ЄМЕП відповідно до рішення, що приймаються на сесіях Виконавчого органу з виконання “Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані”.

Для виконання основного завдання ЄМЕП – інформування урядів країн ЄЕК про транскордонні потоки і випаданнях забруднюючих речовин (перший етап програми – сполуки сірки) – в СРСР і Норвегії створені три координаційних центри: Східноєвропейський (МСЦ–В) (Москва) і Західноєвропейський (МСЦ–З) (Осло) метеорологічні синтезуючі центри, які здійснюють метеорологічну частину ЄМЕП, а також Координаційний хімічний центр (КМЦ) (Ліллестрем), що очолює хімічну частину програми [15].