7. Проаналізувати особливості організації інформаційного моніторингу проблемної ситуації

Термін «інформаційний моніторинг» був уведений на початку 90-х років, під ним розумілася технологія безперервного інформаційного спостереження за об'єктом в інформаційному полі по обраних індикаторах і прогнозу розвитку об'єкта. У класичному розумінні моніторинг є система постійного спостереження, що реєструє події в реальному часі. Додавання терміна «інформаційний» підкреслює, що для таких систем «входом» є не тільки показання приладів, але й відомості, одержувані в результаті обміну інформацією, неструктуровані й інші дані.

В ідеалі система інформаційного моніторингу повинна фіксувати й відслідковувати інформацію із друкованих й електронних ЗМІ, електронних і паперових версій «рукописів», відкритих оглядів і звітів, опублікованих в Internet, в аудио - і відеоформатах і т.п. Таке рішення ставиться до керування знаннями.

             Як моніторинг постачає  інформацію щодо проблемної ситуації?  

• Моніторинг постачає в першу чергу факти, які описуються проблемну ситуацію. Щодо фактів принципове значення мають джерела інформації про державну політику та суспільство.

• Моніторинг відповідає на питання «Що сталось, яким чином і чому?»

• Фактично проблемні ситуації є наслідками політики, а тому моніторинг постачає інформацію про наслідки політики.

Моніторинг ЗМІ можна розділити на два основні напрями: 1) накопичення інформації, її первинна обробка, підсумкову інформацію по цьому напряму доцільно видавати один раз в 3–4 дні, але можна і щодня; 2) основний напрям – аналітична обробка масиву інформації. Мета – відстежування ситуації в динаміці, визначення можливих напрямів розвитку, прогнозування, підготовка рекомендацій. Підсумкова інформація видається кожного тижня (досвід показує, що при збільшенні терміну підготовки підсумкового аналітичного документа більше 2-х тижнів різко знижується його корисність і ефективність).

8. Охарактеризувати альтернативність прогнозів та сценаріїв міжнародних відносин

Альтернативний підхід є відносно новаторським (став широко застосовуватися в 80-і роки) кожним роком набуває все більшої популярності.

Принцип альтернативності прогнозування. Пов'язаний з можливістю розвитку політичного життя по різним траєкторіям, за умови різних взаємозв'язків і структурних відносин. Альтернативність у жодному разі не можна плутати з вірогідністю, оскільки вона виходить з передбачення можливості якісно різних варіантів розвитку політичних подій.

Основне завдання альтернативності: відокремити варіанти розвитку, що реально можуть бути втіленими в життя від утопічних. Таким чином можна ранжувати окремі альтернативи в залежності від ймовірнісного рівня їх практичної реалізації. Кожній альтернативі розвитку політичного процесу відповідає ряд вже існуючих факторів, процесів та суб’єктів. Завдання аналітика полягає у визначенні домінант серед вище зазначених елементів , та побудувати відповідні сценарії розвитку подій.

Альтернативність не можна плутати із поняттям вірогідності. Вірогідність - міра підтвердження прогнозу, основаного на достовірному знанні законів, а також початкових і кінцевих умов. Метод альтернатив використовується за тих умов, коли достеменно невідомі кінцеві умови.

Джерело виникнення альтернатив: 1) можливі якісні зрушення 2) конкретні цілі політики на поточному етапі. Альтернативний підхід базується на тім, що зовнішнє й внутрішнє середовище піддається постійним змінам, внаслідок чого: 1) розвиток елемента середовища відбувається не тільки рівномірно і безперервно, але й стрибкоподібно й переривчасто; 2) існує певне число варіантів (сценаріїв) майбутнього розвитку елемента середовища. В останньому випадку готується як мінімум три варіанти за принципом: «відмінний» ,»незадовільний» та оптимальний сценарії.

Сценарій - модель майбутнього, в якій описується можливий хід подій із зазначенням ймовірностей їх реалізації. У сценарії визначаються основні фактори, які повинні бути прийняті до уваги, і показуються, яким чином ці фактори можуть вплинути на передбачувані події. Сценарій - це характеристика майбутнього в скрупульозному прогнозі, а не визначення одного можливого або бажаного стану майбутнього. Це найбільш відомий інтеграційний механізм прогнозування процесів в умовах ринку.

Сценарне прогнозування забезпечує: краще розуміння ситуації, її еволюції; оцінку потенційних загроз; виявлення сприятливих можливостей; виявлення можливих і доцільних напрямку діяльності; підвищення рівня адаптації до змін зовнішнього середовища.

Незважаючи на те, що метод альтернативності можна назвати досить новаторськими (став широко застосовуватися лише у 80рр.), але вже досяг значних визнання і популярності. Так, у США, починаючи з кінці 1996 року NIC (National Intelligence Council) займається обробкою джерел та відслідковуванням пануючих тенденцій глобального розвитку. Перший звіт організації побачив 1997 року, але на той час документ репрезентував дише один варіант глобального розвитку людства. Це «упущення» було виправлено вже через 3 роки, коли в 2000 році було випущено другий звіт «Глобальні тенденції 2015:діалог про майбутнє з неурядовими експертами».Документ пропонував наступні альтернативні сценарії: всепроникаюча глобалізація, згубна глобалізація,регіональна конкуренція,постполярний світ. 2004 рік – «ГТ 2020: окреслюючи глобальне майбутнє» Версії глобалізації у глобальних тенденцій: Давоський світ, Новий Халіфат, Кільце страху, PAX AMERICANA

2008 «ГЛ 2025 р.: світ, що змінився». Охарактеризуємо детальне альтернативи даного прогнозу:

Глобальний сценарій 1: Світ без Заходу

Нові сили витісняють Захід як лідерів на світовій арені. нові сили отримають значну роль в сферах, які стосуватимуться їх інтересів, особливо зважаючи на зростаючу втому від Західних країн. Така коаліція може стати конкурентом інституціям таким як НАТО, пропонуючи альтернативу Заходу.

Глобальний сценарій 2: Жовтневий сюрприз

Даний сценарій відтворює картину, коли зміни клімату можуть призвести до глобальних катаклізмів. Дуже ймовірною є й виникнення пандемії. В цьому прикладі розглядається переміщення Фондової біржі Нью-Йорку в більш надійне місце, але серйозні міри мають також бути вжиті для забезпечення продовження виконання важливих фінансових та інших операцій.

Глобальний сценарій 3: скандал БРІКу

В даному сценарії побоювання Китаю щодо розриву відносин з постачальниками енергоресурсів запалює конфлікт к Індією. З зростаючою напруженістю ресурсів в 2025 році, суперечки стосовно цих ресурсів можуть стати потенційно поштовхом до конфлікту. Ступінь вразливості підвищується зменшенням кількості виробників енергоресурсів та нестабільністю такого регіону як Середній Схід. В світі, де все більше протистоянь через інші питання – як наприклад торгові бар’єри – будуть сприяти будь-якій суперечці, що може перерости в конфлікт.

Глобальний сценарій 4: Політика не завжди локальна

В цьому сценарії новий світ постає як такий, де держави-нації не встановлюють міжнародний порядок. Розсіяність сил спричинила посилення субнаціональних та національних організацій, включаючи соціальні та політичні рухи. Зростаюча стурбованість населення стосовно деградації навколишнього середовища та пасивність урядів дають повноваження мережі політичних активістів вирвати контроль над цим питанням з рук влади в столицях. Глобальні комунікаційні технології надають можливість приєднуватися до різноманітних груп, переступаючи державні кордони. Навколишнє середовище стає питанням яке сполучає інтереси та бажання.