42. Охарактеризувати чинники гомогенізациї світового ринку медіа; американізацію та розвиток глобальної культури журналістики

Однією з визначальних тенденцій розвитку національних та регіональних медіасистем світу є експансія ліберальної моделі медіа, характерної у чистому вигляді для США, та, відповідно, комерціалізація ЗМІ. Дедалі важливішою і у багатьох випадках домінуючою метою існування засобів масової інформації стає отримання прибутку. Таким чином, у медіасистемах спостерігається тенденція до уподібнення чи, в термінах Д. Галліна і П. Манчіні, гомогенізація, спільним знаменником якої є американська медіамодель.

Серед головних чинників гомогенізації можна виокремити безпосередній вплив Сполучених Штатів Америки та розвиток глобальної культури журналістики. Ще одним важливим чинником гомогенізації медіасистем є розвиток технологій як безпосередньо комунікації (передусім, електронних ЗМІ), так і технологій, що використовуються у зборі і передаванні інформації при підготовці матеріалів ЗМІ. В цьому останньому аспекті наприкінці ХХ ст. з поширенням комп’ютерних технологій відбулися справді революційні зміни, другу фазу яких медіа переживають зараз через поширення Інтернет-технологій. Внаслідок спільної дії усіх зазначених факторів зростають можливості для закріплення певних єдиних професійних методів і стандартів у національних і регіональних медіасистемах, які раніше слабо взаємодіяли між собою.

Американізація ж ЗМІ полягає в тому, що США як один із зразкових суб’єктів ведення своєї інформаційної політики зуміли нав’язати світові певні культурні цінності, а разом з ними й способи трансляції цих цінностей. На думку багатьох експертів дана тенденція зумовлена наявністю у США достатніх фінансових ресурсів для цього.

Поняття «американізації» з кінця 1960-их років стало відправною точкою для аналізу змін у європ. медаісистемах, коли під впливом культ. імперіалізму вся увага зосереджув. виключно на культурному домінуваня США та їхньому впливі на інші світові медіасистеми. Європейські ЗМІ та комунікаційні процеси не тільки перейняли низку рис америк. зразка, а й з кінця 19 ст. перебували під його впливом, результатом чого стало наслідування америк. форм журналістики. Цей зрозок продовжував існувати і в міжвоєнний період, чому сприяв стрімкий розвиток Голлівуда та америк. інф. агенств.

43. Охарактеризувати соціально-когнітивну теорію як основу феномену медіа впливу

Соціально-когнітивна теорія прагне визначити моделі поведінки людей, зокрема під впливом медіа. Соціально-когнітивна теорія описує психічні процеси, які відповідають за научування (соц. Навчання, соціологізацію людини).

Теорія відображає визнання як впливу соціуму на думки і дії людей, так і значну роль когнітивних процесів у формуванні мотивацій і емоцій, у здійсненні дій.

Альберт Бандура (1925) — засновник напряму. Основні праці А. Бандури: "Теорія соціального научіння", "Соціальні основи мислення і поведінки: соціально-когнітивна терапія", "Самоефективність: тренування контролю".

Відповідно до концепції поводження Бандури, люди не залежать цілком від контролю зовнішніх сил, але і не є вільними істотами, тому надається значення взаємодії поведінських реакцій і чинників середовища, у якому когнітивні компоненти мають визначальну роль у регулюванні діяльності людини.

Основна теоретична концепція Бандури - моделювання або навчання через спостереження. Навчання через спостереження регулюється чотирма взаємозалежними чинниками - процесами уваги, зберігання, рухового відтворення і мотивації.

Важливою рисою соціально-когнітивної теорії Бандури є саморегулювання людини через основні процеси: самоспостереження, судження і самооцінку, а також концепція самоефективності - усвідомлення людиною своєї здатності підпорядковувати поведінку щодо певної ситуації. Джерелами самоефективності є: побудова поведінки, непрямий досвід, вербальне переконання й емоційний підйом.

Особистість необхідно розуміти у світлі безперервної взаємодії між трьома факторами: поведінковими, індивідуальними (когнітивними та біологічними) і середовищними. Суть теорії соціального навчання вдало виражена в наступному висловлюванні Альберта Бандури: «Перспективи виживання були б дійсно примарними, якби люди навчалися лише завдяки результатам власних проб і помилок. Адже ми не навчаємо дітей плавати, підлітків водити автомобіль, а початківців медиків робити операції, надаючи їм самостійно відкривати потрібні для цього форми поведінки на підставі власних успіхів і невдач». На думку прихильників теорії соціального навчання, впливають на поведінку не лише внутрішні когнітивні процеси, але і спостереження за поведінкою інших, а також і середовище, в якому мають місце дані форми поведінки. Саме тому соціально-когнітивна теорія є основою для вивчення феномену медіа-впливу.

Соц-когн. теорія і більш широка теорія соц. навчання Бандури служать базисом для безлічі наукових праць у всіх сферах досліджень медіавпливу - впливу медіанасилля, ефекту культивації, переконання аудиторії і т.д. Таким чином, ученим, що займається проблемою впливу ЗМІ, не обійтися без теорії Бандури, оскільки вона служать загальним знаменником для безлічі інших теорій і концепцій медіавпливу. Соц-когн. теорія Бандури служить базисом багатьох інших теорій медіавпливу. Вона надає концепт. систему для аналізу когніт. здібностей, що детермінують поведінку людини, і для опису психол. процесів, задіяних у процесі навчання. Соц-когн теорія - один з аспектів більш широкої теорії соц. навчання Бандури, що пояснює повед., вивчаючи процес потрійної взаємодії, тобто взаємодія когнітивних факторів, поведінкових факторів і факторів зовн. середовища.

Соц-когн теорія також є концептуальною основою досліджень соц. спонукання споживачів мас. інф. Згідно соц-когн теорії, мотивація, або вплив, що спонукує до моделювання нової поведінки або прийняття нових ідей, є динамічною і, як правило, являє собою комбінацію зовнішніх факторів, з одного боку, і когнітивних здібностей, з іншого.