3. Как средство противоаллергической терапии :

- при бронхиальной астме;

-при аутоиммунной гемолитической анемии, тромбоцитопении.

4. С целью снижения проницаемости сосудистой стенки, мембран вообще :

- при остром отеке мозга и легких;

- при комплексной терапии шока (любого).

62. Назвати основні фармакологічні ефекти, що викликають глюкокортикоїди.Показання.Побічні дії.

• Вплив на мінеральний обмін(затримка виведення Na,Cl;підсилення виведення К,Са)

• Вплив на обмін ліпідів (збільшують конц-ю холестерину,ліпідів у крові та кетонових тіл)

• Вплив на обмін білків (стимулюють розпад білка)

• Протизапальний ефект

• Протиалергічна дія

Показанння до застосування:

гостра і хронічна недостатність надниркових залоз. Найширше їх використовують як протизапальні, протиалергічні, десенсибілізуючі засоби при таких захворюваннях, як бронхіальна астма, поліноз, вазомоторний риніт, аутоімунні захворювання, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий периартерит, дерматоміозит, ревматоїдний артрит), ревматизм, захворювання печінки, нирок, крові (гіпохромна анемія, тромбоцитопенія, гострий лейкоз у дітей), деякі захворювання очей (ірит, кератит), запально-алергічні захворювання шкіри (екзема та ін.. Глюкокортикоїди мають високу ефективність і широко використовуються в інтенсивній терапії (зменшують ексудацію в альвеолах, запобігають розширенню судин, зниженню артеріального та венозного тиску, розвитку набряку легень, мозку.)

Побічна дія: набряки (збільшення реабсорбції Na+ і зменшення — К+), зміни з боку травного каналу — пригнічення проліферації (регенерації) слизової оболонки шлунка, утворення виразок (уль-церогенна дія), кровотечі, остеопороз, затримка росту кісток, погіршення зростання кісток після переломів, зниження опірності організму до інфекції, пригнічення утворення антитіл і активізація інфекції (туберкульоз, вірусні захворювання, пневмонія, краснуха, вітряна віспа), повільне загоєння ран, артеріальна гіпертензія, «стероїдний діабет» внаслідок впливу на процеси обміну і пригнічення активності (В-клі-тин острівців підшлункової залози, адинамія — різка слабкість м’язів, швидке втомлення — результат порушення структури і функції нервово-м’язових синап-сів, збудження ЦНС, судоми, ожиріння, вірилізм, гірсутизм, порушення менструального циклу.

№63.Класифікація інсулінів.Фармакодинаміка інсуліну. Ускладнення терапії. Гіпо- та гіперглікемічні стани. Невідкладна допомога

Класифікація(тривалість дії)

1.Короткої тривалості дії (Хумодар R, Хумулін,Монодар, інсулін для ін’єкцій, суінсулін,=)

2.Середньої тривалості дії (Ленте-інсулін, хумулін-ленте Хумодар Б, Фармасулін Н, Монодар Б)

3. Довготривалої дії (ультраленте, хумулін-ультроленте, лантус Гларгін, Фармасулін HL)

Класифікація (за походженням)

1.Твариний

2.напівсинтетичний

3.Генноінженерний

Механіз дії: інсулін впливає на рецептори, що знаходяться на поверхні клітини, переходить в середину клітини→активізує цАМФ→впливає на цитоплазматичну мембрану→підвищує використання та поглинання глюкози тканинами

Ускладнення терапії:

1. Гіпоглікемія.

2. Диспепсичні явища (акарбоза – процеси бродіння).

3. Порушення картини крові (тромбоцитопенія, анемія)

4. Алергічна реакція (дуже рідко)

5. Транзитне порушення зору

6. запалення

Гіпоглікемічна кома (діабетична). Розвивається повільно ( близько 7 днів), втрата апетиту, втома, спрага, пригніченість, сонливість, поліурія, явище інтоксикації, нудота, блювота, запах ацетона з рота. Гіпоглікемічна кома – низький рівень цукру в крові;булімія,страх,волога бліда шкіра,профузний піт,судоми,поверхневе дихання. Ндд – глюкоза 40% в/в

Гіперглікемічна кома – високий рівень цукру в крові,проявляється сонливістю,спрагою, анорексією, блюванням, підвищеним рівнем цукру в крові,ацетону в сечі, гіперемією обличчя,тахікардією.ПМД-введення інсуліну.

№64. Класифікація цукрознижуючих препаратів. Показання до застосування. Ускладнення терапії.

Класифікація:

1. Похідні сульфанілсечовини:

   1. Препарати першої генерації (бутамід, хлорпропанід, глімідін, цикламід Толбутамід, Карбутамід)

Препарати другої генерації (лібенкламід, гліпізид, гліквідон Глібенкламід, Гліклазид

2. препарати третьої генерації (амарил, глімепірид)

1. Бігуаніди: метформін гідрохлорид, глібутід.

2. Препарати, що змінюють метаболізм глюкози: акарбоза.

3. Препарати що регулюють Інсуліни

4. Вони підсилюють секрецію інсуліну, посилюють транспорт глюкози в клітинах, гальмують секрецію глюкагону і підвищують синтез глікогену.Можуть викликати алергію,нудоту,метеоризм

Показання до застосування.

1. Пре коматозний стан і коматозний.

2. Дитячий та юнацький вік

3. Вагітність

4. Лактація

5. Гострі інфекційні захворювання.

6. захворювання печінки, нирок, кровотворної тканини.

7. Цитопенічні стани (Лейкопенія, анемія).

8. Гарячка.

9. Підвищена чутливість до сульфаніламідних препаратів

Ускладнення терапії:

1. шкірні висипи

2. диспепсія

3. зміна картини крові

4. можливий розвиток резистентності

5. гіпоглікемія

6. нефро- та гепатотоксичність

7. нейротоксичність

8. дисбактеріоз

9. тератогенна дія

№65. Основні принципи раціональної антибактеріальної терапії

(ЛЕКЦІЯ)

1. Необхідно застосовувати тільки той розчинник і в тій кількості, що зазначена в інструкції для медичного використання препарату.

2. При введені антибіотиків необхідно враховувати можливість їх взаємодію між собою та з іншими ЛЗ.

3. Антибіотики необхідно призначати з урахуванням вікового аспекту та наявності вагітності.

4. Антибіотико терапія повинна бути етіотропною.

КНИЖКА:

Антибактеріальна терапія вважається раціональною, якщо вона етіотропна, а це передбачає такі етапи:

1. Виділення збудника.

2. Виділення кількості мікробних тілець в одиниці об’єму отриманого матеріалу.

3. визначення чутливості етіологічно значущого збудника до спектра антибіотиків.

Необхідно забезпечити введення препарату в тому дозовому режимі, який дає змогу створити постійну терапевтичну концентрацію в органах і тканинах, для чого слід:

• дотримуватись дозового режиму, зазначеного в інструкції до застосування ЛЗ.

• Оцінити можливість фармацевтичної (фізхімічної) або фармакокінетичної взаємодії, яка може значно знизити ефективність терапії.

При наявності вибору серед кількох препаратів перевагу надають найбільш ефективному та найменш токсичному з урахуванням:

• Віку хворого

• Анамнезу

• Наявності супутніх захворювань, які впливають на абсорбцію, розподіл, біотрансформацію та виведення антибактеріального препарату.

• Період вагітності та годування груддю

Правила АНТ терапії:

• Виділити збудник, визначити чутливість до АНТ.

• Адекватна доза (менша – МіО призвичаїться, більша - інтоксикація)

• Кратність призначень

• Тривалість лікування (3 дні нормальної температури, курс лікування 5-7 днів, крім Сумамед: 3 доби 1 р/день)

• Ант за своєю приводою антивітаміни вітамінів групи В

• Паралельно пробіотики: хілак, йогурт, біфідумбактерін

• Якщо вчасно не призначили пробіотики – грибкова інфекція

• Після терапії треба відновити сили організму – препарати Ехінацеї(Імунал)

№66.Назвати групи ускладнень терапії, що викликають антибактеріальні лікарські засоби.

1 Алергічні реакції (пігментація шкіри, пігментація слизових оболонок, дерматит, кропивниця, конюктивіт) (пеніциліни, цефалоспорини)

2.Фармакотоксичні реакції (макроліди, тетрацикліни)

порушення ШКТ (діарея, ерозія стравоходу, езофагіт, дисфагія),

• гематоксичні реакції (гемолітична анемія, еозинофілія, суперінфекція),

• нефротоксичність,

• ототоксичність (неврит слухового нерва, порушення рівноваги і слуху), нейротоксичність (судоми, тошнота, блювота, підвищення температури, порушення зору, галюцинації, неврити, невралгія).

• Гепатотоксичність

Нейротоксичність (в-лактами)

3.Імунобіологічні реакції

4.Внутрішньоутробний вплив