17. Проблема відкриття Другого форонту.Тигиранська конференція.

З початком докорінного перелому у війні ще більшого зна­чення набула проблема відкриття в Європі другого фрон­ту проти Німеччини. Це була одна з найважливіших і принципових проблем другої світової війни.

18 липня 1941 р. радянський уряд у листі до Черчілля вперше порушив питання про відкриття другого фронту проти гітлерівців у Північній Франції. З вересня Сталій вдруге перепитав Черчілля про можливості Англії, яка вже підготовила 33 дивізії для висадки на континент. Черчілль у листуванні зі Сталіним висловлював захоплен­ня мужністю Червоної Армії і відповідав, що Англія ще не готова. В самій Англії говорили, що «Черчілль готовий воювати до останнього російського солдата».

Ряд подій і заяв 1942 р. були безпосередньо пов'язані з проблемою другого фронту.

1. У квітні Рузвельт писав Черчіллю: «Ваш народ і мій вимагають створення другого фронту. Росіяни сьогодні вбивають більше німців і знищують більше їхнього спорядження, ніж ми з вами, разом узяті». Тепер він частіше звертається до цього питання, наполягаючи на більш рі­шучих воєнних акціях союзників проти Німеччини. В травні Рузвельт у листі генералу Макартуру повторює свої думки про різну роль СРСР і союзників у війні проти Ні­меччини. «Російські армії, — писав Рузвельт, — убивають більше солдатів «Осі» й знищують більше спорядження ворога, ніж усі інші 25 Об'єднаних націй, разом узяті».

2. У квітні начальник генерального штабу США гене­рал Дж. Маршалл і представник Ф. Рузвельта, його осо­бистий друг Г. Гопкінс виїхали в Лондон з конкретним планом вторгнення союзних військ у Францію не пізніше за 1 квітня 1943 р. Цей план передбачав, що в операції братимуть участь 30 американських і 18 англійських диві­зій, а також 5000 англійських і спочатку 700 американ­ських літаків. Головний тягар лягав на Англію з подаль­шим збільшенням внеску Сполучених Штатів.

Черчілль гаряче схвалював американський план, за­хоплено погоджувався з його основними положеннями, але, посилаючись на те, що Англія не готова для такої операції, запропонував перенести її на 1943 р.

3. 12 червня Рузвельт повідомив наркома Молотова, який перебував у США, що союзники відкриють другий фронт у Європі в 1942 р. Це навіть було відображено в офіційному комюніке. Рузвельт запевнив Молотова й повпреда СРСР Литвинова, що він «тисне на англійців» у цьому питанні й готовий послати американські війська в Англію для наступного десантування на континент.

4. У липні в листі Сталіну й під час перебування в Москві 12—14 серпня Черчілль остаточно відмовився від негайного відкриття другого фронту в Європі. Він запев­няв Сталіна, що «широке вторгнення на Європейський континент відбудеться весною 1943 р.» Сталій же, вихо­дячи з того, що «майже всі сили німецьких військ, і при тому кращі сили, відвернені на Східний фронт», під час бесіди 13 серпня підкреслив, що «саме в 1942 р., можли­во, і слід створити другий фронт в Європі». Коли Черчіл­ля запитували, для чого ж він виїжджав у Москву, він звичайно відповідав: «Тільки щоб подати їм надію». Іншими словами, щоб за рахунок нових жертв СРСР збе­регти сили своєї країни й використати їх на заключному етапі війни.

Загалом у червні 1942 р. 237 дивізіям Німеччини та її союзників (з них 3/4 були на Сході) Англія й США мог­ли протиставити 172 дивізії (99 — Англія й 73 — США), але тільки 23 з них (15 англійських і 8 американських) фактично брали участь у бойових діях.

5. Висадження союзних військ 8 листопада 1942 р. в Північній Африці Сталін вітав, але висловив жаль, що це зроблено не в Європі. Характерно, що німецьке команду­вання особливого значення цьому не надало, з Німеччи­ни й Франції в той час терміново були перекинуті 27 ди­візій під Харків, де точилися найзапекліші бої.

 28 листопада — 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася перша зустріч «Великої трійки» — Й. В. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта й У. Черчілля. Перед цим Рузвельт і Черчілль зустрілися в Каїрі. Черчілль знову порушив питання про «балканський варіант». Рузвельту було не важко цього ра­зу остаточно відкинути домагання Черчілля: напередодні німецькі війська розгромили британські десанти біля Гре­ції. Рузвельт підкреслив, що англо-американські війська вже спізнилися, бо Червона Армія перебувала в 60 км від Праги й 40 км від Бессарабії.Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США й Ан­глії проходила на території радянського посольства в Теге­рані, де жили Сталін і Рузвельт (за запрошенням Сталіна у зв'язку із загрозою диверсії з боку гітлерівських агентів).

Конференція прийняла ряд дуже важливих узгодже­них документів.

1). Воєнні рішення Тегеранської конференції спрямо­вувалися на прискорення закінчення війни.2) «Декларація трьох держав» (прийнята в кінці конференції). В ній підкреслювалося, що наступ союзних армій буде нещадний — зі Сходу, Заходу й Півдня — і триватиме до беззастережної капітуляції Німеччини.3) Щодо повоєнної долі Німеччини Рузвельт знову ви­сунув «проект Моргентау» — про розчленування Німеч­чини на 5 держав. Черчілль пропонував з частин Німеч­чини й сусідніх країн створити Дунайську федерацію. Сталій висловився проти, виступаючи за єдину, демокра­тичну й миролюбну Німеччину. Вирішили ще повернути­ся до цієї проблеми.4.) В «Декларації трьох держав про Іран» союзники до­мовилися зберегти його суверенітет, вивести радянські й англійські війська з країни після війни, надати Ірану фі­нансову й економічну допомогу.5.) «Велика трійка» обмінялася думками про Польщу. Ра­дянський Союз пропонував установити західні кордони Польщі по річках Одеру й Нейсе, а східну — по «лінії Керзона». Питання про уряд Польщі залишилося відкритим.Сторони в принципі домовилися про передання Ра­дянському Союзові областей Кенігсберга й Мемеля, а та­кож частини італійського військово-морського флоту.6.) Радянська делегація в таємному протоколі зазначи­ла, що після капітуляції Німеччини СРСР вступить у вій­ну проти Японії.Міжнародне значення Тегеранської конференції, не­зважаючи на певні суперечності між її учасниками, було величезним, її рішення передбачали не тільки прискорен­ня закінчення війни в Європі, а й перспективи розвитку європейських країн у мирний час. Конференція «Великої трійки» підтвердила силу і єдність антигітлерівської коа­ліції, знаменувала новий етап її діяльності.