
- •1.Міжнародні відносини срср у 2. Половині 20-30 р.
- •2. Причино нового рад.-нім. Зближення напри. 1930,договори 1939р.
- •3.Початок Другої світової війни.
- •4.Зміцнення обороноздатності рад. Країни на передодні Великої Вітчизняної війни
- •11. Перебудова радянської економіки на військовий лад: «Все для фронту! Все для перемоги!». Трудовий героїзм працівників тилу.
- •13. Радянська наука і культура в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1945 рр
- •15. Курська битва її міжнародне значення
- •16. Битва за Дніпро, завершення корінного перелому у ходу вВв.
- •17. Проблема відкриття Другого форонту.Тигиранська конференція.
- •18. Воєнно- стратегічні операції рад арм. 1944р. Кримська(Ялтинська конфренція.)
- •19. Срср на завершальному етапі війни. 1944-1945. Берлінська операція радянських військ, повний розгром нац.. Німеччини. Потсдамська конференція.
- •20. Роль срс у розгромі мілітаристської Японії. Закінчення та результати Др. С,в,
- •21. Причини перемоги р,с у Вві. Підсумки та наслідки для срср
- •22. Післявоєнна відбудова і розвиток народного господарства срср. 1945-1950рр.
- •23.Корінні зміни в міжнародному становищі срср.
- •Відбудова господарства (1943-1951 рр.)
- •24.Життя і побут радянських людей
- •25.Суспільно-політичне і культурне життя в срср
- •26. Боротьба за владу після смерті й.Сталіна
- •27.20 Зїзд кпрс
- •28.Соц.-економічне політика в роки відлиги
- •29.Розвиток культури в умовах сталінізанізації
- •30.Результати розвитку науково-технічного прогресу
- •Науково-технічна революція в срср
- •31.Міжнародне становище і зовнішня політика срср за правління м.С. Хрущова (1953-1964 рр.).
- •32. Основні процеси суспільно-політичного житя срср в роки «застою» (1965-1985 рр.)
- •33. Основні процеси суспільно-політичного життя срср у 70-ті – на поч.. 80 рр.
- •34.Характерні риси духовного та культурного життя срср у 70 – ті – на поч.. 80 рр.
- •35. Міжнародне становище і зовнішня політика срср в період правління л,і, Брежнєва.
- •37. Суспілно-політичні зміни в період «перебудови» (1985-1990 рр.)
- •36.Стратегія прискорення
- •38.Зовнішньополітична діяльність в роки перебудови
- •39.Причини і передумови розвитку срср в 90 роки
39.Причини і передумови розвитку срср в 90 роки
Вранці 19 серпня 1991 р. ТАРС передав інформацію про створення Державного комітету з надзвичайного становища (ДКНС), до складу якого увійшли 8 осіб — Янаєв, Павлов, Пуго, Крючков, Язов, Стародубцев, Бакланов, Тизяков. В оголошеній заяві ДКНС було сказано, що президент СРСР не може виконувати своїх обов'язків за станом здоров'я і тому вся повнота влади переходить до ДКНС. Це означало державний переворот. Було оголошено програму першочергових заходів щодо відновлення правопорядку в Країні. Вона передбачала надзвичайний стан упродовж 6 місяців. У Москву було введено військові частини. Але з перших годин перевороту активний опір ДКНС чинили президент Росії Б. Єльцин, обраний на цю посаду І2 червня 1991 р., передова частина населення Москви та найбільших промислових центрів (Ленінграда та ін.). Введені до столиці війська також не виступили проти мирного населення, яке стало на захист штабу демократичних сил — будинку парламенту Росії ("Білого дому"). Активний протест із боку міжнародного товариства, міжнародна ізоляція ДКНС сприяли провалу державного перевороту і перемозі сил демократії в СРСР. 21 серпня організатори перевороту, зрозумівши, що більшість населення їх не пІдтримус, припинили виступ. Президент СРСР Горбачов повернувся до Москви. Змовників було заарештовано, законність відновлено. Після краху перевороту події набрали кардинально нового характеру. Було припинено діяльність КПРС. оголошено про початок реформи КДБ з метою його остаточної ліквідації та заміни службою розвідки і контррозвідки, ухвалено рішення про радикальну військову реформу. 6. Розпад СРСР Із 23 серпня по 1 вересня 1991 р. проголосили свою незалежність Естонія, Латвія, Україна, Молдавія, Азербайджан, Узбекистан, Киргизстан. "Новоогарьовський процес" було зірвано.
1 грудня 1991 р. в Україні відбувся референдум, на якому громадяни майже одностайно (91% голосуючих) висловилися за незалежність республіки. Обраний президентом Л. Кравчук витлумачив результати референдуму як мандат на неприєднання України до нового союзного договору. 8 грудня 1991 р. в білоруській урядовій резиденції "Впскулі", що в Біловсзькій Пущі (біля Бреста), таємно зібралися керівники трьох республік — Білорусі, Росії та України: С. Шушкевич, Б. Єльцин, Л. Кравчук. Узгоджений на засіданні Державної ради варіант договору Єльцин запропонував першим підписати українському президентові, підкресливши, що свій підпис поставить після нього. За власним визнанням Кравчука, "доля договору цілком залежала від України". І він заявив категоричне "ні" со-, юзному договору. Керівники Росії, України та Білорусі заявили про те, що "Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування". Потім Б. Єльцин телефонував президентові США Бушу, а С- Шушкевич — президенту Горбачову, що Радянського Союзу більше не існує, третій етап політичноїреформи завершився розпадом СРСР. На цій же зустрічі постало питання про підготування нового документа. Так народилася Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), підписана керівниками Росії. України, Білорусі. 13 грудня в Ашхабаді керівники держав Середньої Азії та Казахстану в основному схвалили ініціативу створення СНД. На зустрічі 21 грудня в м. Алмати відбулося підписання Декларації 11 держав на підтримку БІловезької угоди. Виняток становили республіки Прибалтики і Грузія, яка приєдналася до СНД через два роки. М. Горбачов, перший і останній президент СРСР, 25 грудня 1991 р. о 19-й годині виступив по телебаченню із заявою про припинення свосї діяльності на посаді президента.
Того ж вечора, о 19-й годині, у Москві над Кремлем було спущено червоний прапор із Державним гербом СРСР, а на його місце піднісся російський. Цей акт зміни державних символів поставив останню крапку в драматичній долі величезної країни, що називалася Радянським Союзом.