29.Розвиток культури в умовах сталінізанізації

Шестидесятники — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули собі визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Серед перших дисидентських організацій і груп в Україні

Важливим суспільно-політичним явищем 60-х років став національно-культурний рух молодих українських письменників, критиків, поетів, художників, композиторів, їхня творчість і громадсько-політична активність зумовили хвилю піднесення української духовності та культури. Довкола клубів творчої молоді у Києві та Львові об'єдналися молоді інтелектуали, які прагнули нових форм художнього самовираження, переосмислення історичного минулого, національного відродження культури і суспільства. Однак незабаром шестидесятники переконались у неможливості корінних змін у рамках тоталітарної системи і прагнули оновлення суспільства на грунті загальнолюдських цінностей. Завдяки їм в Україні виникли національно-культурні осередки і сформувався рух дисидентів, що стало важливою передумовою національно-державного будівництва в 90-х роках. До шестидесятників належали А. Горська, М. Вінграновський, І. Дзюба, І. Драч, Л. Костенко, І. Світличний, В. Симоненко, В. Стус, В. Чорновіл та ін. "Відлига" в культурі і духовній сфері, як і в інших галузях суспільного життя, була переповнена суперечностями, продиктованими прагненням М. Хрущова та його оточення щось змінити, не зачепивши основ тоталітарної держави. Тому лібералізація суспільства супроводжувалася гоніннями на діячів культури і мистецтва, критика сталінщини співіснувала з посиленням ідеологічного наступу, реформування економіки й обіцянки комуністичного майбутнього поєднувалися з адміністративно-командними методами управління суспільно-політичним, у тому числі й духовним, життям, процвітанням партійно-державної бюрократії. Паростки національно-культурного відродження, викликані "відлигою", загрожували існуючій політичній системі, панівній ідеології, тому тиск на творчу інтелігенцію набирав нових форм і масштабів. Це призвело до ресталінізації й стагнації суспільства, але не могло знищити духовний потенціал народу, прогресивні тенденції культурно-історичного розвитку

30.Результати розвитку науково-технічного прогресу

Розвиток суспільно-економічних формацій із 40-х років ХХ століття тісно пов’язаний із науково-технічною революцією і науково-технічним прогресом. Глибокі перетворення в науках, особливо природознавчих, і в техниці в розвинутих країнах пізніше отримали назву науково-технічної революції і науково-технічного прогресу. Це були перша автоматична лінія на тракторному заводі (СРСР), створення електронно-обчислювальної машини і атомної бомби (США), пуск в експлуатацію першої у світі атомної електростанції, запуск першого супутника Землі в 1957 р. і, нарешті, запуск в космос першого космонавта Ю.О.Гагаріна в 1961 р. (СРСР) та інше.

Революційні зміни у розвитку науки і техніки, які розгорнулись в розвинутих країнах були історично підготовлені і обумовлені на той час.