26. Боротьба за владу після смерті й.Сталіна

            5 березня 1953 р. помирає Й.Сталін. Ця дата стала початком процесу, що згодом отримав назву «відлига» – процес спроб лібералізації суспільно-політичного життя, проведення значних соціально-економічних реформ. Але відразу після смерті «вождя» розгорілась боротьба між його наступниками. Основними претендентами на владу були М.Хрущов, Л.Берія, Г.Маленков.

 

Таб.: Альтернативні програми розвитку СРСР після смерті Сталіна

“Програма” Л.Берії	“Програма” Г.Маленкова	“Програма” М.Хрущова
Голова МВС	Голова ради міністрів	Секретар ЦК КПРС
Виступав проти культу особи Сталіна. Припинив видання повного зібрання творів Сталіна. Амністія 1184264 чол. Припинено “справу лікарів”. Ставив під сумнів ефективність колгоспної системи. Обмеження асигнувань на воєнно-промисловий комплекс. Повернення до політики “коренізації” в Україні, Білорусії, Литві. Виступи до порозуміння з лідерами національно-визвольних рухів у західних районах СРСР. Зменшення ролі партійних органів. Виступав до об`єднання ФРН і НДР. Нормалізацію відносин з Югославією.	Виступав проти культу особи Сталіна, за лібералізацію існуючого режиму. Виступав за колективне керівництво, хоча фактично володів необмеженою владою Запропонував реабілітувати незаконно репресованих. Пропонував звернути увагу на розвиток легкої, харчової промисловості і сільського господарства. Виступав за інтенсифікацію виробництва. Зменшення ролі партійних органів. У зовнішній політиці виступав з ідеєю недопущення світової війни в умовах існування ядерної зброї.	Виступав проти культу особи Сталіна, за лібералізацію існуючого режиму. Реабілітація незаконно репресованих у тому числі і репресованих народів. Розширення прав союзних республік. Децентралізація управління економікою. Курс на розгорнуте будівництво комунізму. Зміцнення партійного апарату. Повне зрощення партійного і державного апаратів. Скорочення армії. Зняття міжнародної напруги. Підтримка національно-визвольних рухів в усіх країнах світу, що знаходяться в колоніальній залежності.

 

            Політика нового керівництва країни було вкрай непослідовною. Це пояснювалось нестійкістю коаліції Маленков-Берія-Хрущов. Ці лідери прагнули одноосібної влади. Найбільше шансів було у Берії, який контролював два з трьох «силових» міністерств. Основним суперником Берії став Хрущов, який зумів на свою сторону залучити Маленкова й Жукова.

            У липні 1953 р. на одному з засідань у Кремлі, яке вів Маленков, Хрущов виступив із звинуваченням на адресу Берії в кар’єризмі, націоналізмі і у зв’язку з англійською та мусаватистською розвідками.     Хрущова підтримали, як і домовились, Булганін, Молотов та інші. Як тільки приступили до голосування, Маленков натиснув потаємну кнопку дзвінка, і кілька офіцерів вищого рангу заарештували Берію. За наказом Жукова у Москву були введені Кантемирівська і Таманська дивізії, які мали нейтралізувати можливий виступ прихильників Берії. Повністю було замінено охорону Кремля, заарештовано співробітників Берії.

            Завдяки таким діям М.Хрущов усунув найнебезпечнішого свого конкурента. Берію було засуджено і страчено у вересні 1953 р.

            Хрущова було обрано Першим секретарем ЦК КПРС. У пресі почали з’являтися перші статті, які засуджували культ особи, почався перегляд "справи лікарів" і т.д.