Вопрос 35 договори про передачу майна у власність

Такими договорами моуть виступати договір купівлі продажу, договір роздрібної купівлі продажу, договір поставки,контрактації с/г продукції, дог.постачання енергетичними та іншими ресурсами, дог.міни, дог. Дарування. Дог.ренти, дог.довічного утримання,

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму Договір купівлі-продажу належить до категорії договорів із передачі майна у власність. Це — іменний, двосторонній, консенсуальний і оплатний договір.

Сторонами в договорі є продавець і покупець. За загальним правилом право продажу товару надано власнику. Істотними умовами договору купівлі-продажу традиційно вважалися предмет та ціна.

Предметом договору можуть бути як речі, що визначені індивідуальними та родовими ознаками, так і майнові права і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. Найчастіше предметом договору купівлі-продажу виступають речі, які є у продавця на момент укладення договору або будуть створені (придбані) у майбутньому. Умова щодо предмета договору купівлі-продажу вважається виконаною, якщо зміст договору дозволяє визначити найменування товару і його кількість. Кількість може визначатися в мірах ваги, площі, штуках тощо.

Також . ціна є істотною умовою лише для окремих видів договорів купівлі-продажу (наприклад, продаж нерухомості). Ціна встановлюється за кількісну або за вагову одиницю товару. Ціна в договорі може бути як договірною, тобто встановленою за погодженням сторін, так і централізованою або фіксованою.

Форма договору залежить від ціни предмета договору, суб'єктного складу, предмета договору і спеціальних вказівок закону. Договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій чи письмовій нотаріальній формі, а також шляхом вчинення конклюдентних дій, тобто дій, які свідчать про бажання покупця укласти договір на запропонованих йому умовах.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець — прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки є одним із різновидів договору купівлі-продажу. . Відмінність між цими договорами полягає в наступному. Мета використання продукції чи товару при поставці — підприємницька діяльність або інша діяльність, яка не пов'язана з особистим, домашнім чи іншим подібним використанням.

Сторонами за договором поставки зазвичай є підприємці.

Предмет поставки значно вужчий і обмежується продукцією або товарами. Тобто предметом поставки не можуть бути майнові права, право вимоги, цінні папери, нерухомість тощо. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах документації до зразків (еталонів) або продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачами, якщо інше не передбачено законодавством.

Договір поставки — типовий консенсуальний договір, оскільки набуває чинності з моменту погодження сторонами його істотних умов. Зміст договору поставки. Відповідно до ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти) як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові на основі чинного законодавства.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту), або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими в договорі цінами. Договір контрактації сільськогосподарської продукції є різновидом одночасно і договору купівлі-продажу, і договору поставки. Тому на нього, відповідно, поширюються загальні норми купівлі-продажу і поставки, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір контрактації — це типовий консенсуальний, оплатний і двосторонній договір. Сторонами в договорі є підприємці: виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельники. Предмет договору контрактації — будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва тощо) як в необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Договір на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу становить собою публічний, двосторонній, консенсуальний і оплатний договір. Сторонами є суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює постачання енергетичних та інших ресурсів, з одного боку, та споживач (абонент), з іншого. Предметом договору є енергія, яка постачається у вигляді електричного струму по проводах або у вигляді тепла і пари по трубопроводах. Ціна на енергетичні та інші ресурси, які постачаються, визначається відповідно до затверджених тарифів та прейскурантів, які підлягають державному регулюванню.

Відповідно доЦК договір міни (бартеру) - це договір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, поставку, контрактацію або інших договорів, елементи яких містяться у договорі міни. Правова характеристика договору-двосторонній, консенсуальний, оплатний. Предметом договору міни може бути товар, який є у власності сторони на момент укладання договору. Сторонами договору міни можуть бути фізичні та юридичні особи.

Згідно зі ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Предметом договору дарування можуть бути як матеріальні, нематеріальні активи та цінні папери, так і грошові кошти. Сторонами договору дарування можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Договір дарування є специфічним договором щодо порядку його укладення. За загальними правилами він вважається укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному і є реальним договором. За своїми юридичними ознаками договір дарування є реальним (крім такого його виду як договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому), оскільки права та обов'язки виникають у сторін з моменту прийняття дарунка обдаровуваним, двостороннім (обов'язки покладаються на обох сторін) і безвідплатним (немає зустрічного задоволення з боку обдаровуваного).

Згідно зі ЦК за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі

Сторонами договору ренти є одержувач ренти і платник ренти, якими згідно із загальним положеннями ЦК можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Одержувач ренти передає платникові ренти у власність майно. Майно предметом договору Отже, за договором ренти може передаватися будь-яке рухоме та нерухоме майно, Згідно зі ЦК договір ренти укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти - також державній реєстрації.Договір ренти є консенсуальним, двостороннім договором: права і обов'язки сторін виникають після досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. За юридичною природою договір довічного утримання є оплатним, одностороннім, оскільки після укладення договору на набувача покладаються обов'язки з утримання, а відчужувач набуває право на утримання, та реальним, оскільки момент укладення договору пов'язаний із передачею майна. Відчужувачами можуть бути будь-які фізичні особи (як непрацездатні, так і працездатні), які володіють на праві приватної власності житловим будинком, приватизованою квартирою чи іншим майном, яке має значну цінність. Набувачами є фізичні чи юридичні особи, які мають можливість забезпечити довічне утримання відчужувану, в тому числі догляд і надання необхідної допомоги.

У договорі довічного утримання має бути визначена ціна майна, яке відчужується, а також детально зазначено обов'язки набувача