
- •Вопрос 1 предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин
- •Вопрос2 поняття та структура цивільного законодавства україни
- •Вопрос 3 поняття та види цивільних правовідносин елементи цивільних правовідносин
- •Вопрос4 підстави виникнення зміни та припинення цивільних правовідносин
- •Вопрос 5 здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- •Вопрос 6 фізична особа як субьект цивільного права та її цивільна правосуб’ектність
- •Вопрос 7?
- •Вопрос 8 поняття завдання та порядок встановлення опіки та піклування
- •Вопрос 9 поняття та ознаки юридичної особи. Види юридичних осіб
- •Вопрос 1о способи створення та припинення юридичних осіб
- •Вопрос 11 ?
- •Вопрос 12 поняття та види обьектів цивільного права. Оборотоздатність обьектів цивільних прав
- •Вопрос 13 поняття та види правочинів. Умови чинності правочинів
- •Вопрос 14 недійсність правочинів. Правові наслідки недійсності правочинів
- •Вопрос 16 довіреність як форма представництва в цивільному праві
- •Вопрос 17 поняття та значення строків та термінів в цивільному праві.Види цивільно-правових строків
- •Вопрос 18 позовна давність та її види
- •Вопрос 19 способи захисту цивільних прав. Відшкодування збитків та моральної шкоди.
- •Вопрос 2о Цивільно правова відповідальність. Форми та види
- •Вопрос 21 поняття та зміст права власності. Форми власності в україні та їх характеристика
- •Вопрос 22 способи набуття та припинення права власності
- •Вопрос 23 поняття та основні цивільно-правові засоби захисту права власності та їх характеристика
- •Вопрос 24 Право спільної власності та його види
- •Вопрос 25 Поняття та характеристика авторського права та способи його захисту
- •Вопрос 26 поняття та характеристика суміжних прав та способи їх захисту
- •Вопрос 27 поняття та характеристика права промислової власності . Правова охорона права промислової власності
- •Вопрос 28 поняття та загальна характеристика спадкового права
- •Вопрос 29 Спадкування за заповітом. Заповіт та його характеристика
- •Вопрос 3о спадкування за законом
- •Вопрос 31 здійснення права на спадкування
- •Вопрос 32 поняття та види зобов’язань. Підстави їх виникнення
- •Вопрос 33 Виконання зобов’язання. Способи забезпечення виконання зобов’язання
- •Вопрос 34 Поняття та види договорів. Укладання зміна та розірвання договору
- •Вопрос 35 договори про передачу майна у власність
- •Вопрос 36 договори про передачу майна у користування
- •Вопрос 37 Договори про виконання робіт
- •Вопрос 38 Договори про надання послуг
- •Вопрос 39 Договори послуг у кредитно фінансовій сфері
- •Вопрос 4о поняття підстави та елементи зобов’язань із заподіяної шкоди
Вопрос 26 поняття та характеристика суміжних прав та способи їх захисту
Суміжні права — сукупність правових норм, які регулюють відносини з використання особливих об’єктів інтелектуальної власності — виконань творів, фонограм, відеограм та програм мовлення.
Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права; виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців; організації мовлення повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм), ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
Суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограм, виробник відеограм, організація мовлення. Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.
Виконавцеві також надано право на ім’я, але воно має більш широкий зміст і включає можливість вимагати згадування його імені у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням, якщо це можливо за даних умов використання, Крім того, право виконавця поширюється на можливість використання псевдоніма і згадування під час використання саме псевдоніма, а не дійсного імені виконавця. Поряд з цим, виконавець має право на недоторканність свого виконання від дій, які можуть завдати шкоди його честі і репутації. Це право означає, по-перше, можливість протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, По-друге, воно дозволяє виконавцеві вимагати забезпечення належної якості запису його виконання.
У зв’язку з необхідністю захистити творчу індивідуальність виконавця йому надане право на визнання його творцем (ч. І ст. 423 ЦК, ч. І ст. 38 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Право особи вимагати суспільного визнання того факту, що саме вона є виконавцем, забезпечує можливість захистити себе у випадках, коли запис виконання привласнюється іншою особою та видається за своє власне виконання.
До об’єктів суміжних прав закон відносить: виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення (ст. 449 ЦК, ст. 35 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). До перших належать виконання будь-яких творів — літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших. Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограмою визнається відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (зі звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Програма мовлення — це сукупність теле- або радіопередач, що безпосередньо або в запису транслюються на відстань за допомогою електромагнітних хвиль, які розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів.
За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Звертаючись до суду, правоволоділець залежно від характеру порушення, завданих ним шкідливих наслідків та можливостей їх усунення може застосувати один чи кілька з наступних способів захисту авторських та суміжних прав. Особа вправі вимагати:
- визнання своїх прав та їх поновлення;
- заборони та припинення дій, що порушують авторське право або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
- відшкодування моральної(немайнової) шкоди;
- відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або виплату компенсацій;
- публікації у засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
- вилучення та передачі їй всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, а також засобів обходу технічних засобів захисту, матеріалів і обладнання, за допомогою яких відтворювалися контрафактні примірники (кліше, матриці, форми, оригінали, магнітні стрічки, фотонегативи);
- припинення підготовчих дій до порушення авторського права або суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, у порядку, передбаченому Митним кодексом України.
Специфічними способами захисту авторських та суміжних прав є міри цивільно-правової відповідальності, що передбачені ст. 52 Закону та застосовуються альтернативно до стягнення збитків. Так, замість відшкодування збитків особа може вимагати стягнення з порушника доходу, одержаного внаслідок порушення, або стягнення компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат. Розмір компенсації заявляється позивачем на свій розсуд залежно від тяжкості наслідків порушення і остаточно визначається судом для стягнення із врахуванням обсягу порушення та (або) намірів відповідача.