- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Рельєф дна Світового океану.
- •3. Поняття фація і фаціальний аналіз.
- •1. Система методів суспільної географії.
- •2. Чинники формування клімату Африки.
- •3.Походження життя та еволюція біосфери.
- •1.Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.
- •2. Порівняльна характеристика фізико-географічних країн Австралії.
- •3.Коливання рівня моря, їх причини і вплив на розвиток географічної оболонки.
- •1. Внесок проф. В.М. Кубійовича в національну географію.
- •2. Характеристика природних зон Євразії.
- •3. Суспільно-географічні риси адміністративно-територіального устрою України.
- •3. Територіальна організація апк України.
- •1. Київська географічна школа.
- •2. Радіаційний і тепловий баланс земної поверхні.
- •3.Антропогенне забруднення довкілля та його екологічні наслідки.
- •1. Львівська географічна школа.
- •2. Чинники кліматоутворення.
- •3. Морфологія ландшафту.
- •1.Об'єкти і предмет соціології як науки. Соціологізація географії.
- •2. Розвиток кліматів. Гіпотези змін клімату.
- •3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування лісостепової зони України.
- •1. Компонентна і геопросторова структура світового господарства.
- •2. Класифікація кліматів.
- •3. Загальні риси галузевої структури промисловості України.
- •1. Основні характеристики річкового стоку.
- •2.Сутність закону України «Про Охорону навколишнього природного середовища».
- •3. Типи зв’язків твк.
- •1. Сучасні проблеми розвитку політичної географії.
- •2. Термічний режим озер.
- •3.Класифікація природних ресурсів вітчизняних та зарубіжних вчених.
- •1. Порівняльна фізико-географічна характеристика Українських Карпат і Гірського Криму.
- •2. Класифікація підземних вод за умовами залягання.
- •3.Головні тенденції икористання земельних ресурсів у світі та Україні.
- •2.Стан використання та охорона водних ресурсів світу та України.
- •3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування степової зони України.
- •2.Літосферні плити. Характер взаємодії літосферних плит і відображення його в рельєфі.
- •1. Об’єкт, предмет,основні поняття і методи дослідження метеорології і кліматології.
- •2. Геологічні структури та їх відображення в рельєфі. Поняття про морфоструктури.
- •3. Сша як центр світової сили.
- •1.Історія розвитку ґрунтознавства і географії грунтів.
- •4. Становлення і розвиток агрикультурхімії, агрогеології та ґрунтової картографії (четвертий перiод).
- •8. Інтенсифiкацiя робiт з охорони та раціонального використання ґрунтового покриву (восьмий перiод).
- •2. Причини формування припливів в океанах.
- •3. Проблеми сучасної урбанізації і субурбанізації.
- •1. Магнітосфера Землі.
- •2.Сутність понять «гартленд» та «рімленд».
- •3. Поняття про світове господарство.
- •1. Географічні наслідки обертових рухів Землі (навколо осі і навколо Сонця).
- •Обертання Землі навколо Сонця Траєкторія руху
- •Період обертання
- •Значення руху навколо зірки для планети
- •Обертання навколо своєї осі Вісь обертання
- •Період обертання навколо осі
- •Геофізичні явища зумовлені обертанням Землі навколо осі
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства.
- •1.Методологія та методи географічного прогнозування.
- •2. Леси, їх походження і поширення на території України.
- •3.Класифікація земельних ресурсів при веденні їхнього кількісного обліку.
- •3. Типізація країн за функціями столиць.
- •1. Конструкт географічний – як об’єкт дослідження конструктивної географії.
- •2. Особливості ландшафтної структури гірських країн .
- •3.Вчення в.І. Вернадського про біосферу та ноосферу.
- •1. Суспільно-географічна типологія країн світу.
- •2.Картографічні проекції і їх класифікація.
3.Походження життя та еволюція біосфери.
-У кінці протерозою з'явилися форамініфери, радіолярії, кремнієві губки, кишковопорожнинні, черв'яки і дрібні членистоногі. Всі вони не мали твердого скелету і тому дуже рідко зустрічаються у викопному стані.
-На початку фанерозою (близько 600 млн років тому) відбулася важлива зміна в складі морської фауни. Багато організмів набули твердої частини тіла — скелету. Значно поширилися молюски.
-У силурійському періоді велика кількість живої речовини планети виходить з океанічного середовища на сушу. Відбувається масове переселення багатоклітинних організмів (спочатку рослин, а пізніше тварин) на поверхню материків. Наприкінці силурійського періоду відбувалося повільне відмирання примітивних форм. Вони звільнили життєвий простір більш досконалим формам, які і визначили подальший розвиток органічного світу. Тварини і рослини по долинах рік поширилися далеко в глибину континентів.
-На початку девонського періоду, приблизно 400—380 млн років тому, серед рослинності переважали болотолюбиві види, які росли на заболочених узбережжях.
Пізніше їм на зміну прийшли плавуневі, хвощеві, папоротеві і голонасінні рослини. На суші в цей час уже жили скорпіони, багатоніжки і комахи. У кінці девонського періоду з'явилися хребетні.
-Упродовж кам'яновугільного періоду (350—285 мли років тому) різко збільшилися кількість дерев'янистих форм. У лісових ландшафтах досить сильно розвинулися чагарникові і ліаноподібні. Серед тварин дуже розвинулися земноводні, які за зовнішнім виглядом нагадували гігантських ящерів.
-У пермському періоді (285—230 мли років тому)поширились більш високоорганізовані голонасінні та Із тварин активно розвивалися плазуни
-В тріасовому періоді (230—195 млн років тому) котилозаврів і звіроподібних плазунів замінили динозаври
-Юрський період (195—137 млн років тому)панували голонасінні. У фауні переважали плазуни, птахи, риби; з'явилися дрібні ссавці.Динозавринабули гігантських розмірів.
-Протягом крейдового часу (137—65 млн років тому) З'явилися представники вищої фауни — квіткові рослини,.з невідомих.
-В останню еру історії Землі — кайнозойську — органічний світ за 70 млн років набув сучасних рис. Провідну роль серед рослин зайняли
покритонасінні, виникли форми, близькі до сучасних. Величезні зміни відбулися в складі тварин. З'явилися хоботні, хижаки, примати, копитні, гризуни та ін.. Найбільш знаменною подією цього періоду стала поява в біосфері людини.
БІЛЕТ 3.
1.Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.
Степан Рудницький (1877-1937) - фундатор модерної української географії загалом і СГ зокрема. Академік ВУАН, дійсний член НТШ і багатьох європейських наукових товариств, доцент Львівського і професор Українського Вільного Університету (Відень, Прага), один з організаторів Українського Вільного Університету (1921). Організатор і керівник Українського інституту географії і картографії (1927) у Харкові. Народився у Перемишлі, розстріляний у большевицькому ГУЛАГу 3 листопада 1937 р. (урочище Сандормох поблизу Медвеж'єгорська у Карелії).Учений створив теоретичні основи української географічної науки. Виклав їх у праці "Нинішня географія" (1905). Вважав об'єктом дослідження усієї географії земну поверхню і трактував нашу науку як просторову, що вивчає реальні об'єкти і процеси і визначає закони їхньої просторової взаємодії. Скласифікував географічні наукові дисципліни: передусім виділив загальні (номотетичні) й описові (реґіона- льні, дескриптивні) їхні групи. В загальній географії, крім математичної (геодезія, картографія), фізичної, біологічної, виділив антропогеографію. В її складі - географія населення, культури, економічна та політична. Великий його внесок у методику географічних досліджень, у якій він виділяв чотири етапи: морфологічний (дослідження просторового складу і структури явищ на земній поверхні), ги- лологічний (змістовний - з'ясування сутнісних особливостей елементів цього складу), генетичний (дослідження походження явищ і процесів) та динамічний (вивчення функціонування об'єктів і явищ в часі). У СГ С. Рудницький дотримувався антропо-географічного напряму. З його антропогеографічних праць слід назвати такі: "Коротка географія України. Антропогеографія" (1914), "Ukraina. LandundVolk" ("Україна. Край і народ", 1916), "Основи землезнання України. Антропогеографія" (1926). В цих та інших працях він визначив максимальну (1056 тис. км2) і мінімальну (905 тис. км2) українську національну територію.
С. Рудницький заклав наукові основи української політичної та військової географії загалом (праці у 1914-1923 рр.), зокрема у його фундаментальній монографії "Українська справа з погляду політичної географії" (1923), і особливо політичної географії України. У державотворенні головним вважав національний принцип (а не класовий чи большеви- цько-інтернаціональний). Розумів Україну як країну, що має об'єднати всі українські етнічні землі "від Сяну до Дону і по Кавказ" у єдину Соборну Самостійну Державу. Велику увагу звернув на причорноморське географічне положення нашої України, її вихід до країн Близького і Середнього Сходу, а також межування з Росією і Польщею.