Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЕРЖАВНИЙ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
452.62 Кб
Скачать

2. Розвиток кліматів. Гіпотези змін клімату.

В докембрії овготривалі та істотні зміни в залежній атмосфері завершились різким посиленням ролі сонячної радіації у всіх земних процесах. З'явилась неоднорідність у всьому географічному розподілу кліматичних умов - поєднання жарки і відносно прохолодних, вологих і посушливих областей.. в ранньому кембрії, наприклад, температура води не опускалася нижче +25°С. В середньому ж кембрії спостерігались значні скорочення морських басейнів, що продовжувалось і на початку пізнього кембрію. Очевидно, що в середньому і пізньому кембрії відбувалась більш суттєва, ніж в ранньому кембрії кліматична диференціація, що призвела до утворення біогеографічних пропозицій. Клімат пізнього палеозою був ізотермічним. Широтна зональність з тропічними і кореальними (південними і північними) областями тільки почала позначатись.

В ордовіцькому періоді клімат продовжував залишатись жарким з невеличкими термічними відмінностями і значними контрастами зволоження, викопними свідченнями що є значні товщі вапняків і доломітів, а також залишки теплолюбивої фауни і морських водоростей. В силурійський період великі площі займали теплі вологі області, але разом з цим існували райони з аридним кліматом. Різке посилення континентальності і посушливості клімату на великих материках відбулося після каледонсього орогенезу на стику силура і девона. Різноманіття кліматичних умов на початку періоду поступово завершилось вирівнюванням контрастів клімату у верхньодевонський час. Зміни клімату мезозойської ери були також пов'язані головним чином з коливаннями вологості і проявлялись в чергуванні аридних і гумідних фаз. Головні аридні фази припадають на тріас, пізню юру - ранню крейду, кінець крейди - першу половину палеогену, навіть середній міоцил кайнозойської ери. Великими ж гумідними фазами мезозою була ранньоюрська. Все це супроводжувалося розширенням зони помірного клімату, але до полярних областей, про що свідчать знайдені органічні рештки велетенських плазунів. В анторопогені похолодання посилилось..Гіпотези: Глоба́льне потеплі́ння (англ. Global warming) — прогресуюче поступове підвищеннятемператури поверхні Землі, що пов'язується з парниковим ефектом і призводить дозміни клімату у глобальних масштабах. Після появи даних про неодноразові давні зледеніння виникла думка про декілька широкомасштабних евстатичних коливань морського рівня. Існують гіпотези, які пояснюють зміни клімату впливом космічних, астрономічних та геологічних факторів. Серед космічних факторів називають коливання сонячної сталої внаслідок безпосередніх змін інтенсивності та спектрального складу сонячного випромінювання.

3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування лісостепової зони України.

Широка смуга української ділянки європейського лісостепу простягається з південного заходу від кордону з Молдовою на північний схід до кордону з Росією через центральну частину країни (33% території). Виразних меж зона не має, адже степові ділянки вклинюються островами в лісову зону, а ліси окремими масивами заходять у зону степів.

Лісостепова зона займає територію, на якій переважають височиниПлатоподібні поверхні височин чергуються з горбогір'ями, окраїни височин сильно почленовані ярами і балками.Низовини займають невеликі території на Лівобережжі (Придніпровська низовина). Висоти поверхні коливаються від 100 м до 471 м (гора Камула). Загалом поверхня із заходу та сходу нахилена до Дніпра, абсолютні висоти змінюються від 380 м на Подільській височині і 230 м на Середньоруській височині до 50 м біля русла Дніпра.

Внаслідок неоднакової висоти поверхні, помітних відмінностей у кліматі, ґрунтах і рослинному світі в різних частинах зони виділяють фізико-географічні провінції: Західноукраїнську — широколистяних лісів; Дністровсько-Дніпровську — лісостепових і лукостепових височинних ландшафтів; Лівобережно-Дніпровську — лісостепових і лукостепових низовинних ландшафтів; Середньоруську — лісостепових височинн.

БІЛЕТ 9.